Індустрія друку Німеччини.

Книги випускає більше ніж 12 тис. установ. Перевага надається універсальним спеціалізованим видавництвам, що мають сучасну поліграфічну базу. Відчутна тенденція до монополізації книжкового ринку, хоча 80% видавництв – невеликі підприємства, що випускають на рік 10 найменувань.

90 pp. XX ст. позначилися значною кількістю злиттів компаній, що призвело до їх укрупнення, наприклад, концерн Bertelsmann, Holzbrinck, Axel Springer.

Наприкінці 90-x pp. XX ст. з’явилося нове для Німеччини поняття – літературний агент. До цього часу редактори, щоб знайти свого автора, читали газети і відвідували літературні читання. З появою літературних агентів спростився і систематизувався пошук нових авторів, бо агенти вивчають ринок рукописів. Проте з їх появою виникли і недоліки, коли акцент з роботи автора з редактором над книгою змістився на роботу автора з агентом над механізмами маркетингу та реклами, у результаті видавнича справа стала більш ризиковою і комерційною.

Кількість тиражів книги залежить переважно від типу видання, якщо це збірка оповідань, тираж буде не більше ніж 1–1, 5 тис. прим.; роман, як правило, починається з 5–6 тис. Німеччина є однією з перших у світі країн за кількістю примірників книг на душу населення – 5, 5. Комерціалізація книговидавничої галузі пов’язана з посиленням уваги до якості книг. «Народні видання» – дешеві перевидання масової книги, виходять великим накладом з мінімальним оформленням. «Фірмові книги» – притаманні для певного видавництва, мають свій стиль оформлення. Великий відсоток перекладної літератури.

До великих видавничих концернів, що контролюють більшу частину ринку належать:

Axel Springer Verlag (заснований у 1946 p.) – Аксель Шпрінгер – http: //www.axelspringer.de

Bertelsmann Verlag (заснований у 1835 р.) – Бертельсман – http: //www.bertelsmann.com

Weka Firmengruppe (заснований у 1973 р.) – Века – http: //www.weka-holding.de

Klett-Gruppec (заснований у 1844 р.) – Клетт – http: //www.klett-qruppe.de

Random House (відділення американського видавництва) – Рендом Хаус – http: //www.randomhouse.de

До найстаріших видавництв належать:

Max Schmidt-Romhild Verlag (1579 p., Любек) – http: //www.schmidt-roemhild.de

Kosel Verlag (1593 p., Мюнхен) – http: //www.kosel.com

Ullstein (1877 p., видає книги з мистецтву та архітектурі) – http: //www. ullsteinbuchverlaqe.de

Fischer Verlag (1886 p., видає довідникову літературу) – http: //www. fischerverlaqe.de

Центральними містами книговидання вважають Мюнхен, Штутгард, Гамбург, Франкфурт-на-Майні. Характерною особливістю є територіальна децентралізація, видавничі фірми розташовані у 350 містах. Розвинений продаж видавництвами своєї продукції. Діє система підтримки цін на книги (книгорозповсюджувачі не мають права призначати ціни нижче від зафіксованих видавництвом). Книги, що не користуються попитом і не реалізовані за 2 роки, реалізуються за зниженими цінами (категорія нових букіністичних книг).

Найбільші експортні ринки – Австрія й Швейцарія, частка яких становить 47%. Наступні за величиною ринки – США з часткою в 155 млн євро і Франція з часткою в 228 млн євро. Значна частина експортної продукції Франції базується на періодичних виданнях, художній літературі, виданнях про культуру й моду. Книги й періодичні видання на суму 138 млн євро експортуються у Великобританію, 118 млн євро – у Нідерланди і 116 млн євро – в Італію. Показник експорту з Німеччини до східноєвропейських країн усе ще залишається високим. У 2004 р. книги на суму 78 млн євро були продані Польщі, на суму 32 млн євро – Чеській Республіці, на 22 млн євро – Угорщині, на 30 млн євро – Росії, 12 млн євро – Білорусі, на 7 млн євро – Україні, на 8 млн євро – Словенії й на 5 млн євро – Румунії.

За словами Є. Еммерлінга з франкфуртського відділення галузевої організації «Бьорзенверайн» (Borsenverein), майже кожна п’ята книга, видана в Німеччині, перекладне видання, і їх число зростає щороку. Збільшується частка перекладів з англійської: до 71, 4% від загального числа перекладних видань у 1994 р. Цього ж року 7288 книжкових видань вийшло безпосередньо англійською мовою.

Майже кожна п’ята книга, що продається в Німеччині, виходить у Мюнхені, а в співвідношенні художньої й нехудожньої літератури загального характеру відсоток мюнхенських видань ще більший. У місті активно займаються книговиданням 310 видавництв. Тут також розташовані два агентства з купівлі-продажу авторських прав. Більші агентства з реалізації авторських прав, що обслуговують німецькомовний ринок, розташовуються в Австрії, у Цюриху.

Діяльність мюнхенських агентств «Гоффман» (Hoffman), «Міхаель Майлер» (Michael Meiler) спрямована на придбання для видавців прав на переклад і видання книг закордонних авторів та продаж прав на переклад книг німецькомовних авторів і є посередницькою. Приміром, через агентство «Гофман» реалізуються права на переклад книг, що вийшли в американських видавництвах «Бентані» (Bantani), «Дюттон» (Dutton), «Харпер Коллінз» (Harper Collins). Разом з тим, зміни на ринку бестселерів, де на провідні позиції виходять латиноамериканські автори й письменники з інших країн, а не тільки із США, підкреслюють важливість перекладу книг не тільки з англійської мови.

Агентство «Міхаель Майлер» представляє продукцію не тільки амери-канських і британських, але також і німецьких видавців. Приблизно до 1998 р. співвідношення контрактів з придбання закордонних прав і прав на переклад німецьких книг доведене до 50: 50.

Крім агентств, у Мюнхені функціонують великі німецькі видавництва. Наприклад, «Вільгельм Гейне» (Wilhelm Heyne Verlag), що є абсолютним лідером з випуску видань в обкладинці. Видавництво «Вільгейм Гейне» залишається приватним підприємством, його очолює син засновника. Щорічно тут виходить 700 назв нових книг при цьому останніми роками зростає пропорція оригінальних видань в оправі. Для відбору книг американських авторів для перекладу й випуску у світ, у видавництві користуються списками бестселерів галузевого американського журналу «Паблішер Віклі» (Publishers Weekly) і літературного додатка до газети «Нью-Йорк Тайме» (New York Times), до того ж про найцікавіші й перспективні новинки його інформує нью-йоркське агентство «Франклін енд Сігал» (Franklin and Siegal). Директор видавництва тричі на рік їздить до США для придбання прав на переклад бестселерів.

Книжкове видавництво найбільшого у світі інформаційного конгломерату «Бертельсман» (Bertelsmann), що випускає книги з імпрінтами «ц. Бертельсман Ферлаг, Бланвалет, Голдман» (Bertelsmann Verlag, Blanvalet, Goldman), також діє в Мюнхені. З основним імпрінтом – «ц. Бертельсман» – виходять якісні видання загального характеру й художньої літератури, а також книги для дітей; з імпрінтами «Бланвалет» і «Голдман» – комерційні видання в оправі й обкладинці. Випуск в оправі комерційної белетристики з імпрінтом «Голдман» є одним з останніх нововведень у видавництві «Бертельсман». Приблизно 60% загального каталогу видань у оправі – переклади, з художньої літератури відсоток перекладів досягає 80.

Мюнхенське видавництво «Дроймер Кнаур» (Droemer Knaur) – одне з найбільших німецьких комерційних видавництв, входить до групи «Холцбрінк» (Hollzbrink). З імпрінтом «Кнаур» (Knaur) тут виходять енциклопедії, практичні довідкові посібники, комерційні видання різної тематики, включаючи художню літературу для роздрібної торгівлі, а також видання в обкладинці. Якісні видання художньої й нехудожньої літератури в оправі виходять із придбаним імпрінтом «Кіндлер» (Kindler).

У цілому мюнхенські видавництва групи «Холцбрінк» щорічно випускають 70 новинок в оправі й 350 видань в обкладинці. У каталозі «Кнаур» 45% – видання перекладної літератури, 20% – перші видання німецьких авторів, інше – передруки книг, що виходять з імпрінтом «Дроймер» (Droemer), а також книг, випущених іншими німецькими видавництвами. У видавництві «Дроймер» основний акцент робиться на видання сучасної художньої літератури, перевага надається бестселерам, а видання нехудожньої літератури в основному присвячені питанням політики, психології, природничим наукам.

Видавництво «Ферлагхауз Гоетхештрасе» (Verlagshaus Goethestrasse) належить рівноправним партнерам Христіану Штрассе й Генріху Хугсндубелю (останньому також належать найбільші в Німеччині книгарні у Франкфурті й Мюнхені). Книги випускаються із сімома імпрінтами: «Зюдвест» (Sudwest) – практичні посібники, «Бюхер» (Bucher) – книги про подорожі, «Пауль Піст» (Paul list) – видання художньої і нехудожньої літератури, «Доедеріш» (Doederichs) – книги з філософії й історії культури, «Хайнріх Хугендубель» (Heinrichs Hugendubel) – езотеричні, регіональні видання, «Людвіг» (Ludwig) – книги для дозвілля, «Шпрінкс» (Sphinx) – видання містичної літератури. Усього у видавництві щорічно випускається близько 3000 нових назв у оправі. Загальний обсяг реалізації – 57 млн дол.

У результаті конфлікту між Клаусом й Ернстом Рінхардами розпалася родинна видавнича фірма «Р. Ріпер» (R. Piper Verlag), яка була продана відомому шведському видавничому конгломерату «Боніер» (Bonnier). У каталозі видавництва – кращі книги з природничих наук, мистецтва, твори німецької і європейської художньої літератури. Видавництво випускає перекладні видання американських й англійських авторів.

Серед інших німецьких видавництв, розташованих у Мюнхені, досить цікава діяльність видавництва книг в обкладинках – DTV (абревіатура німецької назви видавництва книг кишенькового формату), DTV належить 10 німецьким видавництвам, розташованим по всій країні. Серед власників: «Карл Ганцер» (Carl Hanzer), «Кіпенхоєр унд Віч» (Kipenheuer und Witsch), «Гофман унд Кампе» (Hoffmann und Campe) тощо. Кишенькові видання DTV реалізуються через провідні книгарні й універмаги, на відміну від американських масових видань кишенькового формату в обкладинці, що збувають в основному поряд з журнальною продукцією. За обсягом реалізації книг (у 1994 р. – 55 млн дол.) DTV посідає третє місце на ринку видань в обкладинці. Приблизно 1/3 випуску – перекладні видання, з яких 50–70% є перекладами творів художньої й нехудожньої літератури англомовних авторів, права на випуск перекладів здобуваються для DTV нью-йоркським агентством «Апісон Бонд» (Allison Bond).

У Мюнхені також продовжує функціонувати одне з найстарших сімейних видавництв «Лангеншайдт» (Langenscheidt), засноване в 1856 p., яке очолюють представники четвертого покоління власників. «Ланденшайдт» відоме у світі своїми двомовними словниками, виданнями навчально-методичної й довідкової літератури, тлумачними словниками німецької мови. Видавництво також випускає відомі енциклопедії Брокгауза й Мейєра, путівники, карти, атласи. «Лангеншайдт» має відділення в США, що спеціалізується на випуску карт (American Map Company), яке конкурує на ринку карт з американським видавництвом «Ренд Макнейлі» (Rand McNally). Обіг «Лангеншайдт» становить 358 млн дол., 75% прибутків надходить від збуту книжкової продукції на внутрішньому ринку, решта – від експорту (2/3 експортної реалізації припадає на США). «Лангеншайдт» – одне з перших німецьких видавництв, що почало випуск електронних видань (двомовних словників). У Гамбурзі видавництво відкрило компанію зі збуту програмного забезпечення й іншої продукції мультимедіа на споживчому ринку. Прибутки від реалізації електронних видань становлять 10–12% від загального обсягу реалізації продукції видавництва на внутрішньому ринку й продовжують постійно зростати. Партнерами «Лангеншайдт» у випуску мультимедіа є такі відомі фірми, як «Лонгман» (Longman, Великобританія) і «Майкрософт» (Microsoft, США).

Тільки дві видавничих групи, «Бертельсман» і «Бібліографішес Інститут Ф.А. Брокгауз АГ», працюють у формі акціонерних товариств, публікуючи при цьому статистичні дані (прибуток, продажі). У всіх інших випадках можна лише здогадуватися щодо обсягу продажів видавців, прибутку, точної кількості тиражів.

Понад 95% німецьких видавничих компаній є приватними. Більшість з них – це наукові видавництва, що належать родинам, які заснували свої фірми.

Інший недолік німецьких видавців у тому, що до 70% продукції видається німецькою мовою. Хоча існує досить стабільний ринок у німецькомовних країнах, у Східній Європі і Японії, практично більше ніде у світі не купують наукову й академічну літературу німецькою мовою. Але очевидний перехід до публікацій англійською мовою в більшості випадків просто не приніс результатів.

Крім «Шпрінгер» (Springer), а також останнім часом «VCH» в парі з «Джон Вайлі» (John Wiley), жоден німецький видавець не має ефективної сис-теми поширення видань за кордоном. У більшості випадків німецька компанія, що видає продукцію англійською мовою, ставить себе в залежність від міжнародних партнерів з поширення, яким вона змушена надавати значні знижки.

У 90-ті pp. XX ст. в Німеччині поширились випадки злиття компаній: «Джон Вайлі» (John Wiley) купив «ФЦХ Ферлаг» (VCH Verlag), колишній «Ферлаг Хемі» (Verlag Chemie), що володів «Фізік-Фер-лаг» (Physik-Verlag) й «Академі-Ферлаг» (Akademie-Verlag). Незважаючи на це, Wiley був готовий заплатити 150 млн DM, щоб одержати доступ на німецький ринок. «Ельзевір» (Elsevier) придбав «Прес Пергамон» (Press Pergamon) у 1989 p. за суму в 450 млн, ця сума вважалася занадто великою.

«Шпрінгер» також збільшив свій вплив за допомогою об’єднання й придбання компаній «Леманн» (J F Lehmann), «Др. Стайнкопф» (Dr Steinkopff), «Біркхаузер» (Birkhauser) «Тайм-Ферлаг» (Thieme-Verlag) об’єднав «Енке-Ферлаг» (Enke-Verlag) і «Гіпократес-Ферлаг» (Hippokrates-Verlag), щоб підсилити свої позиції у виданні медичної тематики.

⇐ Предыдущая25262728293031323334Следующая ⇒

Поделиться: