Редакційно-видавнича справа Великобританії.

Більшість видавництв країни належать приватним фірмам, державним є тільки «Королівське управління у справах друку» (засноване у 1786 p.), яке фінансується державою і видає парламентські закони та урядові звіти.

За кількістю випущених щороку видань воно є одним із найбільших у країні. Видавництво має 9 власних магазинів: 3 у Лондоні та по одному в інших великих містах Великобританії (Единбурзі, Кардіфі, Белфасті). Третина продукції призначена для офіційного використання членами уряду й державними закладами. «Королівське управління у справах друку» представлене в 36 країнах світу.

На початок 90-х pp. XX ст. на видавничому ринку Великобританії було зареєстровано близько 10 тис. постійно діючих суб’єктів, але 95% випущеної літератури належить 380 фірмам. Для видавничої діяльності не потрібен спеціальний дозвіл або зареєстрована фірма.

Характерним є процес концентрації книговидавничої справи, фінансове об’єднання видавництв і книготорговельних фірм, відбувається субсидіювання поліграфічної галузі та тиражування книг. З’являється тенденція до економічної експансії великих видавничих концернів. Посилилась експансія англійських фірм в інші країни, як-от розширення ринків «Лонгмен груп». Спостерігається поширення американської експансії у видавничу справу Великобританії, наприклад, 18% «Пінгвіна» належить тепер американській фірмі «МакГроу-Хілл».

Простежується розквіт університетського книговидання (Oxford Univ. Press, Cambridge Univ. Press), видавництво Оксфордського університету посідає перше місце в рейтингу найпотужніших видавничих компаній Великобританії.

Однією з провідних тенденцій XX ст. вважають процес злиття видавни-чих компаній та видавництв, що переважно відбувається за рахунок об’єднання незалежних книготорговельних чи видавничих організацій. Часто кожен підрозділ зберігає свою торгову марку та індивідуальну політику. Об’єднуються вони заради поліпшення фінансових показників та системи страхування, яка діє в межах об’єднання. Таким чином, для цієї галузі характерна як вертикальна, так і горизонтальна інтеграція. Зберігається тяжіння до інтернаціоналізації ринку, свідченням чого стало придбання датським видавництвом «Egmonton» відділення дитячих книг групи «Reed Elsevier»; концерном «Pearson» частини активів американської видавничої корпорації «Simon& Schuster»; перехід у власність французької групи «Hachette» контрольного пакета акцій англійського видавництва «Orion». Це призводить до укрупнення видавничих організацій, збільшення їх фі-нансових показників.

Відсутні стандартні контракти й загальнодержавна система сплати гонорарів, тому розповсюджені послуги літературних агентів. Центром книговидання є Лондон, де сконцентровано 83% видавництв і книготорговельних підприємств, оскільки у місті є великий порт, а це сприяє орієнтації на експорт у книговиданні.

До потужних ринків експорту британських книг можна віднести США, Ірландію, Німеччину, Нідерланди, Австралію, Іспанію, Францію, Японію, Італію. Збільшився експорт у країни Східної Європи. Оскільки ринок Об’єднаного Королівства не дуже великий, то основні прибутки отримуються від експорту книг, що становить 27% від загального продажу (тоді як у американських видавців це лише 8%), які продаються у 158 країнах світу.

У 2003 р. опублікована національна програма у галузі дитячої літератури, почалось будівництво національного центру дитячої книги у Ньюкастлі.

Кризу у 2003–2004 pp. пережив сектор навчальної літератури, це пов’язано зі скороченням витрат з державного бюджету на освіту і з ухвалою проекту з дистанційної електронної освіти, який передбачає безкоштовний доступ до навчальних матеріалів.

У рейтингу популярних видів літератури перше місце посідає художня література – 35%, друге – дитяча література – 20%, третє – наукові та на-уково-популярні видання з гуманітарних та суспільних дисциплін.

Традиційне англійське видавництво – це підприємство, що належить одній родині, хоча останнім часом з’явилась тенденція до зменшення родинних фірм. Більшість книжкових підприємств – акціонерні товариства, власниками яких є медіа-холдинги, банки або промислові компанії. Потужні видавничі компанії розвинулись із родинних підприємств або з університетських видавництв.

Традиційні або універсальні видавництва займаються випуском літератури для різних секторів ринку (художньої, дитячої, навчальної, а часом навіть періодичними виданнями); історично вони становлять основу британської видавничої справи. Престиж видавництва вимірюється в основному категорією авторів, з якими воно працює. Між організаціями в цій групі існують суперечності, що полягають у різних поглядах на видавничий продукт, який сприймають або як частину культури, вважаючи, що вона повинна враховувати в першу чергу суспільне значення книги, або як ринковий продукт, концепція якого повинна спиратись на економічні закони.

Спеціалізовані видавництва («Дж. Теймз і Хадсон», «Аллейн і Айві», «Путнем») випускають літературу, розраховану на певний сегмент ринку або на певні зацікавлення людей, наприклад, історичну, медичну, комп’ютерну. Можливості внутрішнього ринку для таких видавництв є обмеженим, тому їх представники намагаються вийти на експортний ринок. Переважно спеціалізовані видавництва працюють із відомими, постійними авторами (часто це науковці або спеціалісти в певній галузі). У цій сфері рідко дають великий тираж, наклад може бути близько 2000 примірників. Розповсюджують літературу через спеціалізовані магазини або шляхом прямих продаж.

⇐ Предыдущая22232425262728293031Следующая ⇒

Поделиться: