Новий погляд на промисловий дизайн

Матеріали, що викладено в попередніх розділах цієї глави, ґрунтуються здебільшого на методиці класичного для другої половини XX століття промислового дизайну. Не перекреслюючи, звичайно, її продуктивності, котра існуватиме ще тривалий час, розглянемо під дещо новим кутом зору підходи до розуміння сутності промислового дизайну.

Як ми знаємо, промислові революції принесли пришвидшену індустріалізацію, у межах якої діяльність художньо-проектного типу, себто дизайн, стала відповідно дизайном індустріальним.

В епоху модернізму визначення «промисловий дизайн» знаменувало розмежування з різними нахилами, і в першу чергу із нахилом «артистичним», а також «кустарно-ремісничим». «Артистичний» тлумачив дизайн у жанрово-видових поняттях, зокрема декоративно-ужиткового мистецтва, у поняттях стильових, а також і в поняттях худож­нього методу, що зберігає всі традиційні «артистичні» ознаки на кшталт ірраціональ­ності та довільності натхнення, творчої свободи та невловимої багатозначності худож­ньої ідеї. «Кустарно-ремісничий» традиціоналістськи тлумачив дизайн як ремесло, що спирається на одвічні емпірично знайдені та закріплені традицією рукодільні прийоми та навички.

158

Назване вище розмежування свідчило про рішучий вибір на користь послідовного модернізму, і в першу чергу в його художньому вираженні - естетика техніцизму, раціо­налізм, пуризм і взагалі раціонал-функціоналістське крило художнього авангарду. Отже, визначення «промисловий» поєднувало в собі ясну предметність та ясну сукуп­ність професійних процедур.

Поняття «промисловий дизайн», з одного боку, жорстко замикало професію на про­мислове виробництво - машинне, поточне, заорганізоване, механічне, механістичне тощо. Ще на виробничу необхідність - технологічність, економічність, велику серію тощо.

З цієї необхідності виводився сам дизайнерський метод - раціональність, однознач­ність проектного задуму, усебічно об'єктивна обґрунтованість, типізованість аж до ано­німності і т. ін.

З другого ж боку, поняття «промисловий дизайн» розмикало професію назовні -завдяки трактуванню промислового виробництва як прогресивного й розумного облаштування світу, відкривало перед професією широкі можливості для соціального проектування та досить широкі естетичні горизонти.

Нині промисловий дизайн, зберігаючи більшість своїх, що стали традиційними протягом XX століття, вмінь і властивостей, усе ж таки певною мірою видозмінюється. Він стає менш ортодоксальним. Його сучасні теоретики та практики трактують поняття «промисловий дизайн» не так жорстко, як раніше. Не так різко розмежовують його із поняттям арт-дизайну та творенням не масової художньо-предметної продукції.

Нові погляди на промисловий дизайн тяжіють до зближення із суміжними сферами проектно-художньої творчості. Нині можемо спостерігати у творах суто промислово-дизайнерських, що виконано відомими професіоналами, певні відхилення від ортодок­сальних функціоналістсько-індустріалізаційних правил. Ті правила залишилися в XX столітті як історія розвитку професії. Нині промислові дизайнери все частіше відходять від них, спираючися на свій авторський художній досвід і довіряючи йому. Звідси з'являються твори з присмаком артистизму в суто промислових, випущених великими тиражами речах. Звідси виходить цікавість індустріальних дизайнерів до спроби своїх сил у проектуванні речей не для тиражу. Таких речей, де вони могли б звернутися до рукодільних методів і прийомів. У царині суто виставкового дизайну, де опиняються виключно дуже авторські зразки дизайнерської творчості, ми все частіше можемо бачити авторів, яких звикли вважати суто індустріальними дизайнерами.

Отже, дизайн у цілому і промисловий зокрема розглядається нині його практиками та теоретиками як більш масштабне і складне явище культури, ніж то було колись, на кшталт «оформлення промислової продукції», чи то «художнього конструювання», або об'єктивної «науково обґрунтованої» побудови промислових форм тощо. Дизайн розглядається перш за все як діяльність художня з усіма наслідками, що з цього випли­вають. І все це разом - і оновлений інтерес до рукодільних прийомів, і все більше використання комп'ютерів аж до того, що вони задають команди верстатам, котрі роблять макети «самі» (які тут уже, здавалося б, руки? ), і робота одного й того самого дизайнера для крупносерійного виробництва і над одиничним виставковим предметом також - усе це поєднується в сучасному промисловому дизайні. Це пояснюється загаль­ними зрушеннями у свідомості діячів проектної культури, котрі шукають шляхи розвитку нового дизайну тепер уже не ортодоксально індустріальної, а дещо постіндустріальної доби.

169

ГЛАВА 9.

⇐ Предыдущая16171819202122232425Следующая ⇒

Поделиться: