Комплекс обладнання паркового майданчика.

Цей приклад ілюструє дещо протилежний, у порівнянні з попереднім, підхід до проектування предметного комплексу. Він являє собою проект, який також виконувався студентською групою, але в якому ставилися інші задачі. Основною з них було таке: спроектувати завершений, як єдине ціле зроблений, скоординований в об'ємно-просторовому та пластичному відношенні комплекс обладнання для майданчика в центральному! парку Харкова. Друга стрижнева задача стосувалася самої стилістики формоутворення:! спродукувати оригінальні об'єкти, котрі відповідали б уявленням молодих мешканців І Харкова про новомодні форми.

Для поліпшення організаційних умов щодо вирішення поставлених задач було затверджено координатора з числа студентів, в обов'язки якого входило загальне планувальне вирішення майданчика та координація проектних дій студентів-розробників усіх предметів, що мали входити до комплексу. Наголошуємо ще раз, що в даному проекті основною метою було саме досягнення якомога більшої цілісності проектованого комплексу, який виконувався різними проектувальниками.

Досяглося це в такий спосіб. Спершу відбувалося ознайомлення студентів із земельною ділянкою, тобто тією частиною парку, де має бути розміщене обладнання, що проектується. Під час цього ознайомлення керівником заохочувалося генерування ідей щодо планувального вирішення. У процесі обговорення починали з'являтися ідеї стосовно конкретизації переліку об'єктів, котрі мають входити до комплексу. Потім перелік об'єктів було остаточно затверджено, і кожен студент вибрав один з них (чи декілька споріднених).

Після цього відбулася індивідуальна робота кожного розробника над своїм об'єктом (об'єктами) і періодично організовувалися контакти: між розробниками і координато- і ром, безпосередньо між розробниками, і, врешті-решт, періодичні загальні проектні семінари під орудою керівника. Метою всіх тих ієрархічно вибудованих контактів було І створення цілісного в об'ємно-просторовому та пластичному відношеннях предметного! комплексу. Досягнення такої цілісності виявилося найскладнішою справою впродовж усього проектного процесу за даною темою. Досягти цілісності завжди досить складно, | а тим більше в такому проекті, де, як зазначалося вище, другою стрижневою задачею стояла суто стилізаційна, розрахована на розв'язання її завдяки «фонтануванню» свіжих молодих студентських ідей. З огляду на вирішення цієї другої задачі студентам було надано досить велику свободу формотворчості. На фініші ж керівникові треба було, пройшовши через галас молодечих дискусій між розробниками, вийти з нього продуктивно і отримати цілісний проект. Певною мірою це вдалося (іл. 501-507).

Так-от, підсумовуючи викладене у цьому розділі, підкреслимо, що проектування предметного комплексу — це завжди складний, багатоаспектний процес. Кожний конкретний випадок має свої особливості. Але загалом успішним результатом для будь-якого з них є такий, коли спроектований комплекс має узгодженість внутрішню, тобто між своїми власними структурними елементами, та зовнішню - з обставинами навколишнього життя.

178-179

Побудова ансамблю

Предметний комплекс, претендуючи на художність, має бути ансамблем.

Ансамбль — композиційно цілісна група предметів.

У різних випадках взаємне розташування предметів і роль простору у вирішенні ансамблю різні. В одних випадках розміщення елементів — постійний чинник, як, наприклад, в архітектурі або, приміром, у розташуванні верстатів у цеху заводу чи стаціонарного обладнання на дитячому ігровому майданчику. В інших випадках розміщення предметів змінюється у процесі їх експлуатації, як у прикладі з предметним комплексом служби вторинних ресурсів.

Як же досягти композиційної цілісності групи предметів?

Цілісність ансамблю досягається за рахунок тих самих засобів, що й в окремому предметі: за рахунок виявлення головного та другорядного, гармонійного відношення частин між собою й до цілого.

Однак при побудові ансамблю відомі поняття композиції набувають специфічних рис. Із визначення ансамблю випливає, що, працюючи над ним, необхідно:

- за ціле брати не окремий предмет, а усю сукупність предметів, що входять до ансамблю, а кожний окремий предмет — за його частину, деталь;

- композицію ансамблю будувати найперше між предметами, на відношеннях їх форми, кількості, величини, матеріалу, кольору, положення;

- розробляючи окремі предмети ансамблю, виходити із загального композиційного задуму з урахуванням ролі предмета у цьому загальному задумі;

- враховувати, що чим важливіший предмет за своїм значенням у ансамблі, тим він може бути більшим за абсолютними розмірами, виразнішим і багатшим за формою, більш напруженим за ритмом, контрастним із оточенням;

- враховувати, що другорядні предмети ансамблю мають бути дрібнішими, підпорядкованими головному.

Якщо композицію окремого предмета треба будувати «всередині» самого предмета, на відношеннях його частин між собою та до цілого, то в ансамблі композицію необхідно будувати передусім між предметами чи групами предметів як частинами цілого, досягаючи їх взаємозв'язку.

При цьому треба керуватися такими положеннями:

- окремий предмет може бути складнішим за формою, кольором, поєднанням матеріалів, а предмет, що входить до складу групи, повинен бути простішим, лаконічнішим, яснішим; складність тут має бути у поєднанні предметів;

- предмети, що входять до ансамблю, мусять будуватися з урахуванням закономірностей побудови великих і малих форм {див. «масштабність» у розділі 8.4.).

Існує думка про те, що єдність ансамблевого вирішення досягається тільки за рахунок однорідних форм, матеріалів, конструкцій, технологій тощо. Проте це не так. Стародавні греки, наприклад, вважали, що єдність існує не в одноманітності, а у різноманітності. У певному розумінні вони мали рацію. Лише ступінь тієї різноманітності укожному випадку повинен мати свою міру.

Отже, ансамбль можна збудувати як на нюансі, так і на контрасті, тобто як на подібності, так і на різких відмінностях форм, величин, пропорцій, матеріалів, фактур тощо. Може існувати безліч комбінацій ансамблевої гармонії. Наприклад, уявимо собі різні набори посуду. Гармонію у тих різних наборах, залежно від призначення та «внутрішнього змісту» набору, можна будувати на різних відношеннях окремих властивостей елементів. Ось деякі можливі варіанти: нюанс форми й контраст величини; схожість форми і відмінність пропорцій; подібність форм, матеріалів, кольору, фактур; різка відмінність матеріалів, кольору, фактур і подібність форми тощо.

Ансамблі, що побудовано на подібності чи контрасті однієї з властивостей предметів, — це найпростіший тип композиції.

Ансамблі, побудовані на різноманітних відношеннях багатьох властивостей, мають складніші композиційні зв'язки. Вони багатші й розкриваються поступово, викликаючи успоживача послідовну появу різних емоцій.

Використання того чи іншого принципу залежить від величини ансамблю, його характеру, загального художнього задуму.

184

⇐ Предыдущая20212223242526272829Следующая ⇒

Поделиться: