МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ. ХАРКІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

        

 

  

 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ

ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ З РОЗДІЛУ „ЕЛЕКТРостатиКА І постійний струм”

КУРСУ ФІЗИКИ

Частина 1

 

(для електротехнічних спеціальностей)

 

(для студентів 1 курсу денної форми навчання

бакалаврів за напрямами 0906 „Електротехніка”,

       0922 „Електромеханіка” )

   

   

               

 

Харків – ХНАМГ – 2004

      Методичні вказівки   до виконання лабораторних робіт з розділу „Електростатика і постійний струм” курсу фізики, частина 1 (для електротехнічних спеціальностей) (для студентів 1 курсу денної форми навчання бакалаврів за напрямами 0906 „Електротехніка”, 0922 „Електромеханіка” ). Укл. Аксьонова К.Ю., Оксюк Ю.Д., Сидоренко Є.Б. - Харків: ХНАМГ, 2004. – 67 с.

 

Укладачі: К.Ю. Аксьонова, Ю.Д. Оксюк, Є.Б. Сидоренко

 

 

Рецензент: проф. О.М.Петченко

 

Рекомендовано кафедрою фізики, протокол № 2

від 22 жовтня  2003 р.

 

 

Зміст

                                                                                                                          Стор.

Вступ..........................................................................................................................4

Електровимірювальні прилади і їхні характеристики...........................................5

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 1.

Ознайомлення з приладами для вимірювання електричних              величин…………………………………………………….....................................11

Лабораторна робота № 2.

Розширення меж вимірювання амперметра і вольтметра……............................16

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 3.

Осцилографування фізичних процесів………………………...............................24

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 4.

Дослідження електростатичного поля способом електростатичного моделювання……………………………….............................................................33

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 5.

Визначення ємності конденсатора…………………….………….........................38

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 6.

Вивчення процесів зарядження і розрядження конденсатора.............................44

Лабораторна робота № 7.

Розрахунок розгалуженого електричного кола і    його               експериментальна перевірка……………………………………...........................49

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 8.

Вимірювання опору методом місткової схеми………………..............................53

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 9.

Дослідження термоелектронної емісії і визначення роботи

виходу електрона з металу……………………………………...............................57

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 10.

Дослідження роботи триелектродної лампи.........................................................61

Список літератури....................................................................................................66

 

 

                                                      

Вступ

 

    Цей вступ є першою частиною методичних вказівок для виконання робіт фізичного практикуму з електрики і магнетизму, створеного на основі сучасного лабораторного устаткування на кафедрі фізики ХНАМГ.

    Методичні вказівки містять описи лабораторних робіт з електростатики, постійного електричного струму, електромагнетизму, коливань і хвиль. Крім того, в першій частині методичних вказівок наведено свідомості про електровимірювальні прилади, які використовуються в практикумі, та умовні позначення елементів електричних ланцюгів.

    Мета вказівок – надати допомогу студентам в ознайомленні з сучасною вимірювальною апаратурою, придбанні елементарних навичок проведення експериментальних досліджень, перевірці на практиці дії фізичних законів і закономірностей, оцінці вірогідності одержаних результатів. Разом з лекціями і практичними заняттями з розв’язання задач лабораторні заняття покликані забезпечити цілісність відповідного розділу фізики, без якого неможлива широка фундаментальна підготовка з цього предмету. При створенні лабораторної бази даного практикуму і цих вказівок ставилася задача: дати можливість студентам самостійно підготуватися до пропонованих лабораторних робіт, виконати їх у присутності викладача, самостійно оформити результати експериментальних досліджень і здати звіт з оформлених лабораторних робіт викладачеві для їх заліку. З цією метою у кожній лабораторній роботі надано як мінімальний теоретичний матеріал, необхідний для розуміння виникаючих фізичних процесів, що відбуваються, так і матеріал з методики виконання лабораторної роботи. Крім того, студенти мають можливість користуватися довідковою літературою, список якої надано в кінці методичних вказівок. Загальні рекомендації з виконання лабораторних робіт з фізики надано в „Методичних вказівках до самостійної роботи з вивчення курсу фізики”. 

Електровимірювальні прилади і їхні характеристики

 

Похибки приладів

 

Найважливішою характеристикою кожного вимірювального приладу є його похибка. Точність електровимірювальних приладів лежить в основі розподілу приладів на класи. Електровимірювальні прилади відповідно до величини їх зведеної похибки (у відсотках) поділяються на вісім класів точності: 0, 05; 0, 1; 0, 2; 0, 5; 1, 0; 1, 5; 2, 5; 4, 0. Прилади класів точності 0, 05; 0, 1; 0, 2; 0, 5 використовують головним чином для точних лабораторних вимірювань і називають прецизійними; прилади класів 1, 0; 1, 5; 2, 5; 4, 0 мають назву технічних.

Абсолютною похибкою приладу DC є модуль різниці між показаннями приладу Х_пр і дійсним значенням вимірюваної величини Х₀:

DC=ô C_пр – Х₀÷.

 

За дійсне значення вимірюваної величини Х₀ приймають її значення, що вимірюється за допомогою зразкових приладів. Зведена похибка  приладу виражається у відсотках (%). 

 

Клас точності приладу дорівнює зведеній похибці.

 

Приклад. Нехай виміряне значення сили струму дорівнює 75mА. Вимірювання струму виконували міліамперметром із шкалою на 250 mА. Клас точності 1, 5. Тоді абсолютна похибка приладу

 

.

 

Відносна похибка вимірювання величини струму

 

.

З наведеного прикладу зрозуміло, що коли треба проводити вимірювання з високою точністю, то прилад треба підібрати такий, щоб вимірюваний струм викликав відхилення стрілки, найбільш близьке до максимального значення I_max.

 

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 1

Прилади і при ладдя

 

Мікроамперметр М-2003, мультиметр ВР-11А, дільник напруги, набір резисторів, діод Д - 226, джерело  постійної  напруги ( до 6 В ), джерело змінної напруги (до 10 В), набір сполучних провідників.

Порядок виконання роботи

Завдання 1. Вимірювання електричних величин за допомогою цифрового приладу - мультиметра ВР-11А.

1.1. Ознайомитися з методикою вимірювання сили струму, напруги й опору мультиметром ВР-11А за його описом.

1.2. Виконати вимірювання опорів з набору для даної роботи і внутрішній опір мікроамперметра.

1.3. Виконати вимірювання постійної і змінної напруги на клемах джерел струму.

1.4. Результати вимірювань занести в зошит.

R_ш1=   R_ш2=    R_ш3=          R₂=     R_шA=   U_{_} =     U _~ =

 

Завдання 2. Градуювання мікроамперметра для вимірювання постійного струму.

Процесс градуювання полягає в зіставленні відхилень стрілочного приладу М-2003, який зашунтовано резистором R_ш1 з показаннями мультиметра ВР-11А, що використовується як еталонний прилад.

 2.1. Зібрати схему, зображену на рис. 1.1.

 

 

Рис. 1.1.

2.2. Обертаючи ручку дільника напруги, записати в таблицю 1.2 показання n (у поділках шкали) стрілочного приладу М-2003 із кроком у 5 поділок і відповідні їм показання сили струму І (у мкА) мультиметра, який ввімкнено на вимірювання постійного струму.

 

Таблиця 1.1

 

№ шунта	n, под.	0	5	10	15	20	......	......	......
1	I, мкА
2
3

 

Таблиця 1.2

 

№ шунта	С,		С,	, %	S,	S,	, %
	графік	формула
1
2
3

 

 

2.3. Помінявши в схемі рис.1.1 резистор R_ш1 на R_ш2, а потім на R_ш3 , повторити дії, зазначені в п. 2.2, ще 2 рази.

2.4. Побудувати на міліметровому папері градуювальні криві I(n), використовуючи дані таблиці 1.1.

2.5. Визначити ціну поділки С приладу в кожному з трьох випадків п.2.2 і 2.3 двома способами: 1) як тангенс кута нахилу градуювальної кривої; 2)  за формулою

2.6. Обчислити відносну  і абсолютну С похибки визначення ціни поділки за формулами

=  =( ) 100%, C=С ^. .

 

Абсолютну похибку визначення сили струму I візьмемо за описом мультиметра ВР-11А:

I = (0, 01I_max+7) мкА,

а похибку визначення поділок n - за шкалою стрілочного приладу М-2003.

Значення С у формулі для C візьмемо за графіком.

2.7.Визначити чутливість стрілочного приладу за формулою

S=  ,

а також відносну й абсолютну похибки   і S.

2.8.Результати обчислень в п. 2.5 – 2.7 записати в табл. 1.2.

 

Завдання 3. Градуювання вольтметра для вимірювання постійної напруги.

Процес градуювання відбувається аналогічно тому, що зазначено в завданні 2, тільки тепер стрілочний прилад М-2003 разом з послідовно з’єднаним резистором R₂ буде працювати  як вольтметр.

3.1. Зібрати схему, зображену на рис. 1.2.

 

 

Рис. 1.2

 

3.2. Обертаючи ручку дільника напруги, записати в таблицю 1.3 показання n  (у поділках шкали) стрілочного приладу М-2003 із кроком 5 поділок і відповідні їм показання U(B) мультиметра, ввімкненого на вимірювання постійної напруги.

 

Таблиця 1.3

 

n, под	0	5	10	15	20	…	…	…	…	…	…
U, В

 

3.3. Побудувати на міліметровому папері градуювальну криву U(n), використовуючи дані таблиці 1.3.

3.4. Визначити ціну поділки С приладу двома способами: 1) як тангенс кута нахилу градуювальної кривої U(n); 2)  за формулою

C= .

3.5. Визначити чутливість за формулою

S= .

Значення С у цій формулі візьмемо за графіком.

3.6. Результати обчислень в п.3.4 і 3.5 записати в зошит.

 

             С =      (за графіком), C =     (за формулою), S =

 

Завдання 4. Градуювання приладу для вимірювання змінної напруги.

При вимірюванні змінної напруги послідовно з мікроамперметром і резистором R₂ включають діод VD. Градуювання здійснюється за допомогою мультиметра, ввімкненого на вимірювання змінної напруги.

4.1. Зібрати схему рисунка 1.3.

 

Рис. 1.3

 

4.2. Обертаючи ручку дільника напруги, записати в таблицю 1.4 показання n (у поділках шкали) стрілочного приладу М-2003 із кроком у 2 поділки в інтервалі від 0 до 20 поділок і з кроком 5 поділок в інтервалі від 20 до 50 поділок, і одночасно записати відповідні показання мультиметра U (В).

                                                                                    

Таблиця 1.4

n, под.	0	2	4	6	8	…	…	20	25	…	…	…
U, В

 

4.3. Побудувати на міліметровому папері градуювальну криву U (n) для всього інтервалу показань n, а в інтервалі n від 0 до 20 поділок побудувати ділянку градуювальної кривої у збільшеному масштабі (у 5 разів).  

4.4. Визначити ціну поділки приладу на трьох ділянках кривої (через нелінійність градуювальної кривої):

          1)від 20 поділок і вище;

          2) поблизу точки n = 5 поділок;

          3)поблизу точки n = 10 поділок.

    Визначення ціни поділки зробити за графіком, обчислюючи її як тангенс кута нахилу дотичної до графіка в даній точці (геометричний зміст похідної).

4.5. Визначити чутливість приладу в зазначених трьох випадках за формулою:

S= .

4.6. Результати обчислень в п.4.4 і 4.5 записати в зошит.

 

      C₁ =        C₂ =       C₃ =      S₁ =         S₂ =          S₃ =

 

 

Контрольні запитання

 

1. Які електричні величини можна вимірити мультиметром ВР-11А?

2. Які електричні величини можна вимірити мікроамперметром, що використовується в даній роботі?

3. У чому полягає процес градуювання фізичних приладів?

4.Чому в завданні 2 до мікроамперметра приєднують шунт, а в завданні 3 ще і додатковий резистор?

5. Чому в завданнях 2 і 3 ціну поділки можна визначити без залучення графіка градуювальної кривої, а в завданні 4 вона визначається за графіком, та й ще і кілька разів?

6. У якому випадку визначення ціни поділки має меншу помилку: у разі використання формули або за графіком?

7. Для чого використовується діод у завданні 4?

Лабораторна робота № 2

Прилади і приладдя

Амперметр, вольтметр, дільник напруги, набір шунтів, набір додаткових резисторів, сполучні провідники, джерело струму.

 

Порядок виконання роботи

Завдання 1. Визначення коефіцієнтів шунтування, опорів невідомих шунтів за показаннями амперметра з шунтом і без нього і сили струму в колі.

1.1. Зібрати схему а на рис. 2.2.

1.2. Подати напругу на дільник і, збільшуючи опір R₁ обертанням повзунка, переконатися в тому, що при деякому положенні повзунка сила струму в колі перевищує межу вимірів амперметра. 

1.3. Зменшуючи опір дільника напруги R , записати максимально можливі показання амперметра I_A0max  у табл.2.1.

1.4. Приєднати шунт з невідомим опором (схема б на рис.2.2) і, не змінюючи положення повзунка дільника (див. п.3), записати показання амперметра I_Amax у табл. 2.1.

1.5. Визначити коефіцієнти шунтування K за формулою (16) і записати в табл. 2.1.

1.6. Повторити вимірювання, зазначені в п. 3 і 4, і обчислення, зазначені в п. 5, тричі при інших положеннях повзунка дільника напруги, але для того самого шунта. Результати занести в табл. 2.1.

1.7. Обчислити середнє значення коефіцієнта шунтування < К> і за формулою (12) опір шунта R_ш1.

1.8. Повторити вимірювання й обчислення, вказані в п.3–7, ще для двох шунтів.

1.9. Для кожного з шунтів у ланцюзі, складеному за схемою б на рис.2.2, знайти кілька значень сили струму в межах від I_A0max (п.4) до межі вимірювань амперметра  й обчислити відповідні значення I в ланцюзі за формулою (10): I=I_A× K. Результати занести в табл. 2.1.

 

Завдання 2. Визначення опорів додаткових резисторів і коефіцієнтів розширення меж вимірювання вольтметра за показаннями вольтметра з додатковим резистором і без нього і напруги на ділянці кола.

2.1.Зібрати схему а на рис. 2.3.

2.2.Подати напругу на дільник і, збільшуючи опір R₁ обертанням повзунка, переконатися в тому, що при деякому його положенні напруга перевищує межу показань вольтметра.  

2.3.Зменшуючи опір дільника напруги R , записати максимально можливі показання вольтметра U_В0max  у табл.2.2.

2.4.Приєднати додатковий резистор з невідомим опором R_Д (схема б на рис.2.3) і, не змінюючи положення повзунка дільника (див.п.3), записати показання вольтметра U_Вmax у табл.2.2.

2.5.Визначити коефіцієнт N за формулою (19) і записати в табл.2.2.

2.6.Повторити вимірювання, зазначені в п. 3 і 4, і обчислення, вказані в п. 5, тричі при інших положеннях повзунка дільника, але для того самого додаткового резистору. Результати занести в табл.2.2.

2.7.Обчислити середнє значення коефіцієнта < N> і за формулою (21) опір додаткового резистора R_Д.

2.8.Повторити вимірювання й обчислення, зазначені в п. 3 - 7, ще для двох додаткових резисторів.

2.9.Для кожного з додаткових резисторів у ланцюзі, складеному за схемою б на рис.2.3, знайти кілька значень напруги U_В у межах від U_Bmax (п.4) до межі вимірювань вольтметра  й обчислити відповідні значення U_x на ділянці з опором R_X за формулою (18): U_x=U_B× N. Результати занести в табл.2.2.

 

Таблиця 2.1

 

№ Rш

1

2

3

IА0, mA

IА, mA

К

< K>

Rш, Ом

IA, mA

I, mA

 

 

Таблиця 2.2

 

№ RД

1

2

3

UВ0, В

UВ, В

N

< N>

RД, Ом

UВ, В

U, В

 

 

Контрольні запитання

1.Записати і пояснити закономірності паралельного і послідовного з'єднання провідників.

2.Який вид з'єднання використовується в побутовій електромережі і чому?

3.Що таке шунт, яке його призначення?

4.Що таке додатковий резистор, яке його призначення?

5.Дати визначення коефіцієнта шунтування і записати зв'язок між опорами амперметра і шунта.

6.Який зв'язок між опором вольтметра і опором додаткового резистора?

 

 

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 3

Генератор розгортки

        

Для спостереження тимчасового ходу процесів за часом можна подавати на горизонтальні пластини осцилографа напругу, що линійно зростає з часом, - напругу розгортки. Тому вісь Х на екрані трубки називають іноді віссю часу. Якщо при цьому одночасно подати на вертикально відхиляючі пластини ПY досліджувану напругу, то на екрані осцилографа промінь побудує графік зміни досліджуваної напруги за часом. За допомогою осцилографа вивчають швидкозмінні періодичні процеси, тому й напруга розгортки теж повинна бути періодичною. Період розгортки повинний бути кратний періоду досліджуваного сигналу, щоб промінь на екрані з кожним повторенням циклу розгортки прокреслював ту ж саму траєкторію. Після проходження вздовж горизонтального діаметра до визначеної точки промінь повинен швидко повернутися у вихідне положення (зворотний хід). Викладена вище вимога виконується, якщо напруга розгортки змінюється за законом, що графічно зображено на рис. 3.2, де t₁ - час прямого ходу і t₂ - час зворотного ходу променя. Таку напругу називають пилкоподібною:

 

Рис. 3.2

 

Щоб спостерігати на екрані графік досліджуваного процесу у вигляді безперервної лінії, частота розгортки повинна бути достатньо великою. Якщо досліджуваний процес однократний або повторюється не періодично, то генератор розгортки повинний давати одиничні імпульси пилкоподібної форми тільки в момент виникнення досліджуваного процесу ( режим очікування). У цьому випадку запуск генератора розгортки здійснюється сигналом із підсилювача вертикального відхилення (досліджуваним сигналом) або зовнішнім сигналом.

Генератор міток часу

        

При дослідженні швидкозмінних процесів за допомогою осцилографа часто виникає необхідність у вимірюванні їхньої тривалості. Для цієї мети використовується генератор міток часу, що завдає через рівні проміжки часу мітки на осцилограмі. Найчастіше такі мітки завдаються засобом підсвічувань чи гасіння променя. Для цього на модулюючий електрод трубки, чи на катод подають електричні сигнали від генератора міток, періодично змінюючи яскравість плями на екрані. Якщо знати тривалість маркерної мітки і число міток, що укладаються на досліджуваному сигналі (при заданому числі сигналів), можна визначити тривалість сигналу. Тривалість міток часу можна змінювати для зручності вимірювання. Генератор міток часу або монтується усередині осцилографа, або підключається ззовні через канал керування яскравістю променя, який називають віссю електронного осцилографа.

Синхронізація

        

Для того щоб зображення на екрані осцилографа було нерухомим (не «пливло»), генератор розгортки повинний працювати з частотою, яка дорівнює чи кратна частоті досліджуваного сигналу. Це співвідношення періодів повинно залишатися строго постійним протягом усього часу спостереження. Проте, унаслідок нестабільності частот як генератора розгортки, так і досліджуваного сигналу, ця умова порушується, що веде до нестабільності зображення на екрані. Щоб забезпечити якісне зображення на екрані, коливання генератора розгортки синхронізуються з коливаннями іншої, більш стабільної напруги, наприклад, напруги мережі, що є джерелом живлення осцилографа, напруги зовнішнього генератора зі стабільною частотою чи досліджуваної напруги.

Блок живле н ня

Блок живлення осцилографа забезпечує постійною напругою електричні кола напівпровідникової (або лампової) схеми і електронно- променевої трубки. Він містить у собі силовий трансформатор, випрямні елементи і фільтри.

    Керування осцилографом повинно бути вивчено за прикладеною до нього інструкцією.

 

Прилади і при л а ддя

       1.Електронний осцилограф.

       2.Звуковий генератор-2 шт.

       3.Джерела постійного і змінного струму.

       4.Мультиметр ВР-11А.

       5.Трансформатор - змішувач коливань.

       6.Сполучні провідники.

                                

Порядок виконання роботи

Завдання 1. Спостереження сигналів на екрані осцилографа і радуювання осцилографа.

1.1.Зібрати схему, зображену на рис.3.3.

 

 

                                                     Рис.3.3

 

1.2.Ввімкнути осцилограф, вимкнути розгортку і установити світлову точку в центр екрана.

1.3.Подати на вхід Y осцилографа постійну напругу. Відзначити, що відбувається на екрані при зміні величини і полярності напруги. Збільшуючи вхідну напругу і вимірюючи її мультиметром через одну поділку вертикальної шкали екрана, зробити градуювання осцилографа за вертикальним відхиленням ( результати записати в таблицю 3.1).

1.4.Вимкнути вхід Y і подати той же сигнал постійної напруги на вхід Х.  Відзначити, що відбувається з променем при зміні величини і полярності вхідного сигналу. Зробити градуювання осцилографа за горизонтальним відхиленням (результати записати в таблицю 3.1).

1.5.Підключити дільник (рис.3.3) до джерела змінної напруги і проробити дії, зазначені в п. 1.3 і 1.4. Відзначити і пояснити розходження між зображеннями на екрані для постійної і змінної напруг.

1.6.Увімкнути розгортку. Подати постійний сигнал на вхід Y і, змінюючи величину вхідної напруги, перемалювати зображення на екрані. Подати змінний сигнал на вхід Y і, підбираючи час розгортки, одержати стійке зображення на екрані. Перемалювати зображення і дати пояснення йому. Записати амплітуду й ефективне значення напруги.

 

	n, поділки	0	1	2	3	4	5
Y	-V, В
	,
	~V, В
	,
X	-V, В
	,
	~V, В
	,

 

Таблиця 3.1

 

Завдання 2. Вимірювання частоти

          

       2.1.Подати на вхід Y синусоїдальний сигнал від звукового генератора

ЗГ-1.

       2.2.Одержати стійке зображення синусоїди. Підрахувати відстань l у поділках шкали, яка відповідає цілому числу періодів сигналу n, що укладаються найбільше близько до 10 поділок шкали. Тоді частоту  визначимо за формулою:

                                                 ,

       де – тривалість розгортки.

 

Завдання 3. Додавання гармонійних коливань, що відбуваються вздовж однієї прямої

.

3.1.Зібрати схему, зображену на рис. 3.4.

 

Рис.3.4

 

 

3.2. Спостереження биттів.

Подати на обмотку 1 трансформатора сигнал 150 500Гц від генератора ЗГ-1. Одержати на екрані осцилографа стійке зображення синусоїди. Записати амплітуду сигналу. Відключивши обмотку 1, подати сигнал приблизно такої ж частоти на обмотку 2 іншого генератора  ЗГ-2. Встановити амплітуду сигналу на екрані, яка дорівнює попередній. Подати одночасно сигнали на обидві обмотки 1 і 2. Плавно змінюючи частоту одного з генераторів, одержати биття і перемалювати їхню картину. Визначити період биттів і різницю частот між коливаннями, що додаються.

Примітка: При використанні двохканального осцилографа додавання коливань провадиться без використання змішувального трансформатора, а шляхом прямої подачі сигналів на вхід Y1  і Y2.

3.3. Додавання коливань із кратними частотами.

Подати гармонійний сигнал, наприклад, 50Гц на обмотку 1, і 100 Гц на обмотку 2. Перемалювати отримане зображення і відзначити, який вигляд має результуючий сигнал. Повторити спостереження при співвідношенні частот 1: 3, 1: 4.

  

Завдання 4. Додавання взаємно перпендикулярних коливань

         .

Ввімкнути розгортку. Подати на вхід Х гармонійний сигнал від генератора ЗГ-1 і на вхід Y від генератора ЗГ-2 з амплітудами 5  10 В. При додаванні коливань однакової частоти й однакової амплітуди через зміну різниці фаз спостерігають плавний перехід кола в еліпс і потім у пряму лінію.

При додаванні коливань із кратними частотами спостерігають фігури Ліссажу.

 

Контрольні запитання

 

  1. З якою метою може бути використаний електронно-променевий осцилограф?

  2. Які основні вузли електронного осцилографа і їхнє призначення?

  3. Як одержати зображення на екрані електронно-променевої трубки?

  4. Яке призначення кожного з електродів ЕПТ?

  5. Від чого залежить чутливість ЕПТ?

  6. Для чого використовується пилкоподібна напруга в генераторі розгортки?

  7. Пояснити розходження між зображеннями на екрані для постійної і змінної напруг, подаваних на вхід осцилографа при вимкненої розгортці.

  8. Навіщо потрібна синхронізація?

 

 

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 4

Дослідження електростатичного поля способом електролітичного моделювання

        

Мета роботи - вивчення картини потенціального поля різних заряджених тіл на електролітичній моделюючій установці.

Електростатичне поле характеризується в кожній точці простору вектором напруженості поля  і потенціалом .

Усякий нерухомий заряд створює в навколишнім просторі електричне поле, що виявляється при внесенні спробних електричних зарядів у будь-яку точку поля. Силовою характеристикою поля є його напруженість .

Напруженість чисельно дорівнює силі , з яким поле діє на одиничний позитивний заряд , який поміщено в дану точку поля:

                                                   (1)

Лінія, дотична до якої в кожній точці збігається за напрямком з вектором напруженості електростатичного поля, – це силова лінія. Таким чином, силова лінія визначає в кожній точці, через яку проходить, напрямок напруженості , а отже, і напрямок сили, що діє на позитивний заряд, вміщений у цю точку поля. Густота силових ліній характеризує чисельне значення напруженості.

      Енергетичною характеристикою поля є потенціал. Він виміряється роботою, яку виконують сили поля при переміщенні позитивного заряду з даної точки поля в точку, що знаходиться на нескінченності:

                                                 (2)

Потенціал електростатичного поля є функція координат. Можна виділити сукупність точок, для яких потенціал буде тим самим. Для поля, створюваного точковим зарядом, такі сукупності точок утворять концентричні сферичні поверхні.

    Геометричне місце точок з рівними потенціалами зветься еквіпотенціальною поверхнею.

Силові лінії перпендикулярні до еквіпотенціальних поверхонь.  

    Визначимо елементарну роботу , яку виконують сили поля при переміщенні одиничного позитивного заряду з точки 1 у точку 2 (рис.4.1).

 

 

Рис. 4.1

                                                      

                                                  (3)

    Якщо виразити ту ж роботу через різницю потенціалів, то одержимо

.                             (4)

    Порівнюючи отримані вирази (3) і (4), знайдемо

.                                           (5)

Рівність (5) характеризує швидкість зміни потенціалу в напрямку нормалі .

    У векторному вигляді зв'язок між напруженістю  і потенціалом  можна записати так:

                                       (6)

    Поля, для яких виконується це співвідношення, називають потенціальними, а сили, що діють у такому полі, - консервативними. Робота консервативних сил не залежить від форми шляху переходу, а залежить від положення початкової і кінцевої точок:

А = q (  - ).

Прилади і приладдя

    Джерело змінної напруги (~10 В), потенціометр (R_макс=100 кОм ), ванна з водою, набір електродів, зонд, мультиметр ВР-11А, осцилограф, перемикач.

Порядок виконання роботи

Зібрати схему, зображену на рис. 4.2.

Розташувати у ванні циліндричні електроди, за координатною сіткою визначити положення електродів, їх радіуси і зобразити їх у масштабі 1: 1 на міліметровому папері.

Ввімкнути електроживлення схеми й осцилографа О. Перемикач П установити в положення I і, обертаючи ручку потенціометра R, установити заданий потенціал точки в стосовно електрода N, потенціал якого приймається за нульовий. Потенціали на електроді N задаються викладачем.

Установити перемикач П в положення II і, змінюючи положення зонда Z, домогтися того, щоб вертикальне відхилення променя осцилографа було мінімальним.

Визначити координату положення зонда і зафіксувати її на папері.

Переміщаючи зонд у ванні, знайти і зафіксувати на папері інші точки даного потенціалу.

З'єднати плавно точки з однаковими потенціалами еквіпотенціальною лінією.

Повторити дії, зазначені в п. 3 – 7, для інших значень потенціалів, погоджених з викладачем.

9. Відмітити значення потенціалу і радіуса для кожної еквіпотенціальної лінії і дані занести в таблицю.

10. Побудувати картину розподілу силових ліній поля.

11. Установити у ванні плоскі електроди. Вимірити і записати відстань d між ними. Повторити дії, зазначені у п. 2 – 10, для плоских електродів ( у п.9 замість радіуса визначити відстань Х від еквіпотенціальної лінії до електрода N).

Обробка результатів

 

1. Визначити теоретичні значення потенціалів поля циліндричного конденсатора для радіусів, що були виміряні, за формулою:

,

де  - радіус меншого електрода (N);

        - радіус -ї еквіпотенціальної поверхні;

        - коефіцієнт, обумовлений співвідношенням:

 , ,

     де  - радіус більшого електрода (M),

       - потенціали електродів M i N.

Результати записати в табл. 4.1.

 

Таблиця 4.1

Циліндричний конденсатор			Плоский конденсатор
	; R1 , см	……………	; X1, см	....................
Експеримент
Теорія

 

2. Визначити теоретичні значення потенціалів поля плоского конденсатора зі співвідношення

 

,

 

де  - відстань між плоскими електродами;

      - відстань від електрода N до - ї еквіпотенціальної поверхні.

      Результати занести в табл. 4.1.

      3.Порівняти отримані результати з експериментальними значеннями потенціалів і відмітити розбіжність результатів.

Контрольні запитання

1.Якими фізичними величинами характеризують електростатичні поля?

2.Що називається потенціалом (одиниці виміру в системі СІ )?

3.Дати визначення напруженості електричного поля (одиниці виміру в системі СІ ).

4.Який зв'язок між напруженістю поля і потенціалом?

5.Що називається градієнтом потенціалу і як спрямований вектор градієнта потенціалу?

6.Як довести ортогональність силових ліній і еквіпотенціальних поверхонь?     

7.Як розташовані еквіпотенціальні поверхні, що одержані за теорією?

8.В чому причина розбіжності експериментальних і теоретичних даних?

 

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 5

Прилади і приладдя

 

Джерело постійної напруги, мультиметр ВР-11A, мікроамперметр, резистор, перемикач, набір конденсаторів з відомими і невідомими ємностями, автотрансформатор, набір з’єднувальних провідників.

 

Порядок виконання роботи

 

1. Ознайомитися зі схемою експериментальної установки на лабораторному столі.

2. Одержати завдання на виконання лабораторної роботи у викладача.

3. Зібрати схему, зображену на рис. 5.2.

 

 

 

Рис.5.2.

 

 4. Подати напругу й установити за допомогою автотрансформатора її задану величину на заданому конденсаторі з відомим значенням C_i;

 5. Поставити перемикач Т в положення „Зар.”, що відповідає зарядженню конденсатора.

 6. Поставити перемикач Т в положення „Розр.”, що відповідає розрядженню конденсатора, і зробити відлік кута відхилення стрілки  у поділках шкали мікроамперметра.

 7. Повторити вимірювання, що вказані у п. 5 і 6, три рази. Результати записати в таблицю 5.І.

 8. Виконати дії, що вказані у п. 5, 6, 7, для інших значень напруги на конденсаторі за завданням викладача.

 9. Повторити дії, що вказані у п. 5 – 8, ще для двох інших конденсаторів з відомими значеннями С_і. Результати занести в таблиці 5.2 і 5.3.

10. Побудувати графіки функціональної залежності U(< > ) за даними таблиць 5.І, 5.2 і 5.3.

11. З кожного графіка визначити відношення  як тангенс кута нахилу кривої до осі абсцис (див. формулу (11)).

12. Для кожного з трьох випадків за відомими значеннями ємностей С₁, С₂,

 С₃ обчислити величини , , , занести їх у таблиці і, нарешті, визначити динамічну сталу гальванометра  як середнє арифметичне значення величин , , .

13. Виконати всі дії, які вказані в п. 4 – 11, по черзі з конденсаторами, ємності яких С_X1 і C_X2 невідомі. Результати занести в таблиці 5.4 і 5.5.

14. Використовуючи одержану величину динамічної сталої , визначити

невідомі ємності С_X1 і C_X2.

15. Визначити по черзі ємності С_пар і С_пос при паралельному і послідовному з’єднанні конденсаторів з ємностями С_X1 і C_X2, виконавши для цього всі дії, які були потрібні для визначення ємностей конденсаторів С_X1 і C_X2 (п. 4 – 11, 13, 14). Результати вимірювань і обчислень занести в самостійно складені таблиці 5.6 і 5.7.

16. Обчислити ємності паралельно і послідовно з’єднаних конденсаторів С_X1 і C_X2 за відомими формулами і порівняти їх з дослідними даними.

Таблиця 5.1 С₁ =                            =                        =

U, B

< >

                                                  

Таблиця 5.2  С₂ =                 =                         =                     

U, B

< >

 

Таблиця 5.3   С₃=                          =                               =            

U, B

< >

 

                                                    < > =

Таблиця 5.4  С_X1=                           =                                          

U, B

< >

Таблиця 5.5  С_X2=                             =                                        

U, B

< >

Контрольні запитання

 

1. Що таке електроємність і в яких одиницях вона вимірюється?

2. У чому складається сутність пропонованого методу вимірювання ємності конденсатора?

3. Як залежить величина кутового відхилення стрілки приладу від заряду, що пройшов крізь нього?

4. Що таке динамічна стала гальванометра?

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 6

Прилади і приладдя

Набори резисторів і конденсаторів, джерело регульованої напруги 0 - 10 В, цифровий мультиметр ВР-11А, секундомір, перемикач, ключ, набір з’єднувальних провідників.

 

 

Порядок виконання роботи

І. Ознайомитися з лабораторною установкою й одержати завдання у викладача.

2. Зібрати робочу схему з заданими значеннями ємності, опору і напруги.

3. Зняти залежності струму розрядження I(t) від часу для різних значень R_і і С_і при заданій напрузі U_і. Для одного моменту часу зробити три виміри I(t) і обчислити середнє значення < I(t)> . Результати записати в таблиці 6.І, 6.2, 6.3.

4. Обчислити відношення < I₀> /< I(t)>, а також ln (< I₀> /< I(t)> ) за даними вимірювань. Результати занести в таблиці 6.І, 6.2, 6.3.                                                             

5. Побудувати графіки залежностей ln (< I₀> /< I(t)> )  для заданих значень R_і, С_і і U_і за даними таблиць 6.І, 6.2, 6.3. За кожним із графіків знайти значення сталої часу T_екпер  і порівняти з теоретичними значеннями T_теор = RC.

 6. Проаналізувати розбіжність експериментальних і теоретичних даних.

                  

 

 

Таблиця 6.1 U₁=         C₁=            R₁=          T_1теор =         Т_{1експер} =

 

t, C
I(t), A
< I(t)> , A
< I0> /< I(t)>
ln(< I0> /< I(t)> )

 

Таблиця 6.2 U₂=          C₂=            R₂=          T_2теор =       Т_{2експер} =

 

t, C
I(t), A
< I(t)> , A
< I0> /< I(t)>
ln(< I0> /< I(t)> )

  

Таблиця 6.3 U₃=         C₃=               R₃=          T_3теор =       Т_{3експер} =

 

t, C
I(t), A
< I(t)> , A
< I0> /< I(t)>
ln(< I0> /< I(t)> )

Контрольні запитання

 

1. Сформулювати друге правило Кірхгофа для розглянутої схеми (рис.6.1).

2. Записати залежності напруги на конденсаторі від часу у випадках зарядження і розрядження.

3. Що називається сталою часу контуру і який її фізичний зміст?

4. Пояснити причину розбіжності теоретичних і експериментальних результатів.

Лабораторна робота № 7

Опис установки

Лабораторна установка складається з декількох джерел живлення, набору резисторів, вимірювального приладу, з'єднувальних провідників, які необхідно з'єднати за схемою, що завдається викладачем.

 

Прилади і приладдя

Набір резисторів, джерела живлення, вимірювальний прилад, набір з'єднувальних провідників.

 

Порядок виконання роботи

Одержати у викладача завдання на складання конкретної електричної схеми.

Виміряти опори і е.р.с. джерел і опори резисторів. Результати показати викладачеві і записати в зошит.

Зібрати коло за заданою схемою.

Виміряти падіння напруги на кожному резисторі і визначити напрямок струмів за схемою. Обчислити силу струмів за законом Ома. Результати показати викладачеві і записати в зошит.

Використовуючи правила Кірхгофа, за відомими опорами і е.р.с. обчислити струми і падіння напруги в кожному з резисторів. Порівняти з експериментальними даними.

 

Контрольні запитання

Дати визначення вузла, незалежних контурів електричного кола.

Сформулювати перше і друге правила Кірхгофа.

Яка суттєвість правил Кірхгофа?

Пояснити сенс від'ємного значення струмів, одержаних при роз'вязанні системи рівнянь.

Скласти запропоновану викладачем систему рівнянь для визначення струмів у розгалуженому електричному колі, користуючись правилами Кірхгофа.

 

 

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 8

Метод вимір ювання

Розглянемо наступну схему з'єднання резисторів, джерела струму і гальванометра, яку називають містковою схемою (місток Уітстона) (рис. 8.1).

 

 

Рис.8.1

 

Використовуючи правила Кірхгофа для розрахунку складного розгалуженого кола, одержимо систему лінійних алгебраїчних рівнянь щодо невідомих струмів в окремих ділянках кола I₁ , I₂ , I_AД, I_ДC, I_Г, I:

 

Вузли                                     Контури

      A:    I – I₁ - I_AД = 0;              АВДА: I₁R₁ + I_ГR_Г - I_AДR_AД = 0;

 

      Д: I_AД + I_Г – I_ДC = 0;           ВДСВ:   I_ГR_Г + I_ДCR_ДC - I₂R₂ = 0;         (1)

       

     C:    I_ДC + I₂ – I = 0;              САДС: Ir + I_AДR_AД + I_ДCR_ДC = E.

 

Місткова схема вважається збалансованою, якщо струм через гальванометр відсутній, тобто I_Г=0. У зв'язку з цим система рівнянь (1) істотно спроститься

I_AД = I_ДC;            I_ДC + I₂ - I₁ - I_AД = 0;               I₁ = I₂;

                                                                                                                                (2)

I₁R₁ = I_AДR_AД;           I₂R₂ = I_ДCR_ДC.                                     

Якщо поділити одне на друге останні два рівняння, то одержимо відому умову

 ,   чи            R₁ R_ДC = R₂R_AД.                      (3)

 

На цій умові засноване застосування місткової схеми для вимірювання опорів. Ділянка AС (реохорд) виготовляється з однорідного дроту з великим питомим опором, так що відношення можна замінити відношенням довжин відповідних ділянок  .

Таким чином, за умови I_Г = 0 і відомих величин опору R₁ і довжин ділянок АД і ДC можна знайти невідомий опір R₂ (метод місткової схеми).

 

Опис лабораторної установки

Схема лабораторного макету представлена на рис. 8.2.

Рис.8.2

 

У нього входять:  резистор з відомим опором R, резистор з невідомим опором R_x1, мікроамперметр, реохорд АС з повзунком D і джерело постійної напруги.

 

Прилади і при ладдя

Резистор з відомим опором R=1183 Ом; резистори з невідомими опорами R_x1, R_x2, R_x3; реохорд зі шкалою; мікроамперметр із середнім нульовим положенням стрілки; джерело постійної напруги, набір з’єднувальних провідників.

Порядок виконання роботи

   1. Зібрати схему рис. 8.2 з резистором R_x1. Ввімкнути живлення.

   Завдання 1.

   1.1. Переміщуючи повзунок реохорда, встановити силу струму, яка дорівнює нулю.

   1.2. Вимірити за шкалою реохорда довжини l₁ і l₂ і результати вимірювань записати в таблицю 8.1. Вимірювання повторити ще два рази, обчислити середні значення l₁  і l₂,  результати вимірювань і обчислень записати в табл. 8.1. 

  1.3. Від’єднати резистор R_x1 і підключити резистор R_x2. Виконати дії  згідно з п. 1.1 і 1.2 і результати записати в табл. 8.1.

   1.4. Приєднати до клем В і С замість R_x2  два резистори R_x1 і R_x2, з'єднані паралельно. Виконати дії згідно з п. 1.1 і 1.2. Результати записати в табл. 8.1.

   1.5. Використовуючи середні значення величин l₁  і l₂ з даних таблиці 8.1 у кожному з трьох випадків, обчислити невідомі опори R_x1, R_x2  і опір паралельно з’єднаних провідників R_x12 за формулами

R_xi = R , i =1, 2;          R_x12 = R .

Очевидно, що у кожному випадку підключення різних резисторів слід брати свої значення l₁ і l₂ . Результати записати в табл. 8.1.

       

   6. Обчислити опір R_x12 двох паралельно з'єднаних резисторів з опорами R_x1 і R_x2 за теоретичною формулою

.

Результат записати в табл. 8.1.

Завдання 2.

   2.1.Від’єднати резистори R_x1 і R_x2  і замість них підключити R_x3. Виконати дії згідно з n.п. 1.1 і 1.2. Результати записати в табл. 8.1.

   2.2.Приєднати до клем В і С замість R_x3  два резистори з опорами R_x1 і R_x3, з'єднані паралельно. Виконати вимірювання і обчислення  згідно з п. 1.1 і 1.2. Результати записати в таблицю 8.1.         

   2.3. Використовуючи середні значення величин l₁  і l₂ з даних таблиці 8.1 у кожному з двох випадків, обчислити невідомі опори R_x3  і R_x13 за формулами

 

R_x3 = R  ,        R_x13 = R .

Результати занести в табл. 8.1.

   2.4. Визначити опір R_x13 двох паралельно з'єднаних резисторів з опорами R_x1 і R_x3 за теоретичною формулою

 

.

Результат занести в табл. 8.1.

Завдання 3.

 3.1.Приєднати до клем В і С замість R_x3 і R_x1 два резистори з опорами R_x2 і R_x3, з'єднані паралельно. Виконати виміри і обчислення  згідно з п. 1.1 і 1.2. Результати записати в табл. 8.1.        

   3.2. Використовуючи середні значення величин l₁  і l₂ з даних табл. 8.1, обчислити невідомий опір R_x23   за формулою

R_x23 = R .

Результат занести в табл. 8.1.

 

   3.3. Визначити опір R_x23 двох паралельно з'єднаних резисторів з  опорами R_x2 і R_x3 за теоретичною формулою        

.

Результат занести в табл. 8.1.

У завданнях 1, 2 і 3 визначити відносні й абсолютні похибки  вимірювання опорів, вважаючи, що

(10%)  і = 1 мм.

Таблиця 8.1

 

RX1

RX2

RX3

RX12

RX13

RX23

Дані експерименту

l1

l2

l1

l2

l1

l2

l1

l2

l1

l2

l1

l2

Середні значення l1, l2

Розрахунок за експериментом

Перевірка результатів, теоретично

 

Контрольні запитання

 

1. Сформулювати перше і друге правила Кірхгофа.

2. На основі яких законів складені правила Кірхгофа?

3. У чому полягає суть методу місткової схеми для вимірювання опору?

4. Записати і проаналізувати формули для опорів паралельно і послідовно з’єднаних резисторів.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 9

Прилади і приладдя

Вакуумний діод, міліамперметр, регульоване джерело живлення, джерело постійної напруги на I50 В, вольтметр, мультиметр ВР-11А, мікроамперметр, набір шунтів, дільник напруги, з’єднувальні провідники.

Порядок виконання роботи

 l. Ознайомитися зі схемою лабораторної установки.

2. Одержати завдання на виконання лабораторної роботи у викладача і ввімкнути установку.

3. Зняти вольт - амперні характеристики діода при різних напругах U_Н і струмах I_Н розжарювання (заданих викладачем) і дані занести в таблицю 9.1.

4. Побудувати сімейство кривих I_А = f (U_А ) і по них визначити    I_нас  для кожної кривої і результати занести в таблицю 9.2.

5. Провести розрахунок  R_t = U_H / I_H  і результати занести в таблиці 9.1 і 9.2.

6. За отриманими R_t і наявними на робочому місці t_k, R_к провести розрахунок температур розжарювання за формулою (2) і результати занести в таблицю 9.2.

7. Побудувати графік ln I_нас = f (T^-1).

8. Користуючись графіком, визначити роботу виходу:

;

                  

A_вих = e  = k  .

 

              t_k=                                    R_k=                           

 

Таблиця 9.1       

                                                                 

UA , B	IH=   UH=        Rt=		IH=   UH=    Rt=		IH=    UH=   Rt=
	IA		IA		IA
	под.	mA	под.	mA	под.	mA
……	……………	……………	…………….	……………	……………	………….

 

 

Таблиця 9.2

 

Інас , mA	ln Інас	Rt , кОм	t, oC	T, K	T-1, K-1

 

    A_вих=

 

 

Контрольні за питання

 

I. Що називається роботою виходу?

2. Що називається термоелектронною емісією?

3. Що таке струм насичення і від чого залежить його величина?

4. Що називається вольт - амперною характеристикою електронної лампи?

5. Чому електрони не можуть мимовільно залишити метал, якщо їм не подавати додаткову енергію?

6. Чим визначається величина роботи виходу для кожного металлу?

7. Вивести робочу формулу для визначення роботи виходу.

 

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 10

Опис лабораторної установки

 

Схему лабораторного макета показано на рис.10.4.

 

Рис.10.4

 

Перемикач К дозволяє змінювати полярність напруги U_С, що подається на сітку від дільника напруги П_С і вимірюється вольтметром V_С . Анодна напруга U_A до лампи подається через потенціометр П_А, регулюється ним і вимірюється вольтметром V_A.

Міліамперметром mА вимірюється анодний струм лампи I_A. Підігрів катода здійснюється ниткою розжарювання, до якої підводиться змінна напруга 6, 3В.

 

Прилади і приладдя

Універсальне джерело струму, триелектродна лампа, вольтметри і міліамперметр, потенціометри, перемикач.

 

Порядок виконання роботи

 

Ознайомитися з макетом експериментальної установки на лабораторному столі.

Одержати завдання на виконання лабораторної роботи, значення напруг U_A і U_C у викладача і включити установку.

Зняти анодні характеристики тріода I_A(U_A) при заданих постійних напругах на сітці лампи U_C. Результати записати у табл.10.1.

Зняти сіткові характеристики I_A(U_С) при заданих значеннях анодної напруги. Результати записати в табл. 10.1.

Побудувати сімейство анодних характеристик I_A(U_A), відкладаючи вздовж осі абсцис значення U_A у вольтах, а вздовж осі ординат – значення I_A у міліамперах.

Побудувати сімейство сіткових характеристик I_A(U_С) аналогічно п.5.

Для прямолінійних ділянок отриманих характеристик визначити, користаючись співвідношеннями (1), (2), (3), параметри R_i, S, m. Перевірити співвідношення (4).

Визначити абсолютні похибки розрахунку параметрів R_i, S, m.

      

Таблиця 10.1                Анодний струм I_A, mA                                                   

 

UA, В   UC, В

 

 

Контрольні запитання

Яка будова і принцип дії вакуумного тріода?

У чому суть явища термоелектронної емісії?

Що таке струм насичення?

Що називається анодною і сітковою характеристиками лампи?

Яка роль негативного об’ємного заряду (“електронної хмари”)?

Яка умова попадання електронів на анод?

Дати визначення і пояснити фізичний зміст основних параметрів лампи.

Список літератури

1. Савельев И.В. Курс общей физики. Т.2.- М.: Наука, 1978.

2. Зисман Г.А., Тодес А.М. Курс физики. Т.2.- М.: Наука, 1972.

3. Базакуца В.А. и др. Лабораторный практикум по физике. Ч.2. - Харьков: Изд-во ХГУ, 1969.

4. Фізичний практикум. За заг. ред. проф. В.П.Дущенка. Ч.2.- К.: Вища школа, 1984.

5. Методические указания к самостоятельной работе по изучению курса физики.- Харьков: ХИИКС, 1988.

6. Мультиметр ВР–11А. Руководство по эксплуатации 2.710.042 РЭ.

7. Осциллограф универсальный С1-73. Техническое описание и инструкция по эксплуатации. И22.044.067ТО, 1988.

8. Устройство вспомогательное для осциллографов (генератор) типа Л 31. Руководство по эксплуатации 3.723.001.

 

                      

 

Навчальне видання

 

Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт з розділу „Електростатика і постійний струм” курсу фізики, частина 1 (для електротехнічних спеціальностей) (для студентів 1 курсу денної форми навчання бакалаврів за напрямами 0906 „Електротехніка”, 0922 „Електромеханіка” ).

 

Укладачі: Катерина Юріївна Аксьонова,

               Юрій Данилович Оксюк,

               Євген Борисович Сидоренко

 

 

                 

 

Редактор М.З.Аляб'єв

Коректор З.І. Зайцева

 

План 2004, поз. 261 ____                                _____________________________

Підп. до друку 1.04.2004 Формат 60х84 1/16    Папір офісний.

Друк на ризографі.              Умовн.–друк. арк. 3, 0             Обл.–вид. арк. 3, 9.

Зам. №                                   Тираж 200 прим.       Ціна договірна

____________________________________________________________________

ХНАМГ, 61002, Харків, вул. Революції, 12

____________________________________________________________________

Сектор оперативної поліграфіі при ІОЦ ХНАМГ

61002, Харків, вул. Революції, 12

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

12345678910Следующая ⇒

Поделиться: