Основні засади здійснення правосуддя.

Основні засади судочинства в У - це сукупність принципів, що нормативно визначають сутність і зміст судочинства загалом та встановлюють особливості здійснення цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства в У. Основними засадами судочинства в У є:

• законність; передбачає неухильне дотримання судами загальної юрисдикції К та законів У під час здійснення ними цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства • рівність учасників судового процесу перед законом і судом; ( передбачає рівність перед зазначеними Інстанціями всіх учасників судового процесу незалежно від статі, раси, кольору шкіри, мови, політичних, релігійних та інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин) • забезпечення доведеності вини; • змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і доведення перед судом їх переконливості;

• підтримання державного обвинувачення в суді прокурором;

• забезпечення обвинуваченому права на захист; ( " Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі КУ гарантується" ) • гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; ( передбачає, що розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, передбачених процесуальним законом) • забезпечення апеляційного й касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; ( є одним з елементів правового захисту учасників судового процесу.)

• обов'язковість рішень суду.( передбачає, що рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, громадянами та юридичними особами на всій території У)

49.Вища рада юстиції.
В У діє Вища рада юстиції. Правовою основою організації та діяльності цього органу є КУ, ЗУ " Про Вищу раду юстиції" від 15 січня 1998 року та Регламент Вищої ради юстиції. Строк повноважень членів Вищої ради юстиції, крім тих, хто входить до її складу за посадою, становить шість років. Вища рада юстиції є колегіальним, незалежним органом, відповідальним за формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також відповідальним за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність. Склад Вищої ради юстиції – 20 осіб. ВРУ, ПУ, з'їзд суддів У, з'їзд адвокатів У, з'їзд представників юрид. вищих навчальних закладів та наукових установ призначають до Вищої ради юстиції по три члени, а всеукраїнська конференція працівників прокуратури - двох членів Вищої ради юстиції. До складу Вищої ради юстиції входять за посадою Голова Верховного Суду У, міністр юстиції У, Генеральний прокурор України. Вимоги до членів Вищої ради юстиції: 1) громадянин Укр, не молодший 35 років і не старший 65 років; 2) проживає в У не менш як 10 останніх років; 3) володіє державною мовою; 4) має вишу юрид. освіту; 5) стаж роботи в галузі права не менше 10 років. На посаду члена Вищої ради юстиції може бути призначений суддя з числа суддів, обраних на посаду судді безстроково. Голова Вищої ради юстиції обирається з членів Вищої ради юстиції на три роки без права переобрання на першому засіданні Вищої ради юстиції таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів з будь-якою кількістю кандидатур, запропонованих членами Вищої ради юстиції. Головою Вищої ради юстиції не може бути обрано членів Вищої ради юстиції, які входять до її складу за посадою. Повноваження Голови Вищої ради юстиції: * організація роботи Вищої ради юстиції та головування на її засіданнях; * координація роботи секцій і членів Вищої ради юстиції; я призначення засідань Вищої ради юстиції; * направлення подання Вищої ради юстиції про призначення суддів ПУ і про звільнення їх з посади; * загальне керівництво апаратом Вищої ради юстиції; * розпорядження бюджетними асигнуваннями на утримання і забезпечення діяльності Вищої ради юстиції та ін.
Підстави припинення повноважень члена Вищої ради юстиції: 1) закінчення строку, на який його призначено; 2) набрання законної сили обвинувальним щодо нього вироком суду; 3) втрата ним громадянства України; 4) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим; 6) подання ним за власним бажанням заяви про припинення повноважень; 9) звільнення з посади, із зайняттям якої він входить до складу Вищої ради юстиції; 10) його смерть.
Основною формою роботи Вищої ради юстиції є її засідання та засідання її секцій. Засідання проводяться відкрито. Закрите засідання проводиться за рішенням більшості від її конституційного складу. Рішення приймається більшістю від конституційного складу Вищої ради юстиції. Рішення приймається у приміщенні, бути присутніми у якому іншим особам, крім членів Вищої ради юстиції, забороняється.
Повноваження Вищої ради юстиції: 1) вносити подання ПУ про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад; 1-1) за поданням відповідної ради суддів призначати суддів на посади голови суду, заступника голови суду та звільняти їх з цих посад; 2) розглядати справи і приймати рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності; 3) здійснювати дисциплінарне провадження щодо суддів ВСУ і суддів вищих спеціалізованих судів; 4) розглядати скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.
Акти Вищої ради юстиції: 1) подання про призначення суддів; 2) подання про звільнення суддів з посади; 2.1) рішення про призначення суддів на посади голови суду, заступника голови суду; 2.2) рішення про звільнення суддів з посад голови суду, заступника голови суду; 3) рішення про порушення вимог щодо несумісності; 4) рішення про дисциплінарну відповідальність; 5) рішення по скарзі на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності; 6) рішення про звільнення члена Вищої ради юстиції у випадках, передбачених зазначеним Законом; 6.1) рішення у скарзі на результати кваліфікаційного іспиту кандидатів на посаду судді; 6.2) рішення у скарзі на відмову в рекомендуванні для обрання кандидатом на посаду судді безстроково; 7) інші акти в межах повноважень Вищої ради юстиції. Акти Вищої ради юстиції можуть бути оскаржені виключно до Вищого адміністративного суду У в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства У.

50. Загальна характеристика конституційно-правового статусу прокуратури.
Прокуратура – єдина централізована система державних органів, які від імені У здійснюють нагляд за точним виконанням та єдиним застосуванням законів через своєчасне виявлення правопорушень, вжиття заходів щодо їх усунення і притягнення винних до відповідальності.

Основні принципи організації та діяльності прокуратури полягають в тому, що вони: становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням прокурорів за ієрархією; здійснюють їхні повноваження на підставі додержання Конституції та чинних на території республіки законів, незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об’єднань чи їхніх органів; захищають у межах їхньої компетенції права і свободи громадян на засадах їх рівності перед законом, незалежно від національного чи соц. походження, мови, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань, службового чи майнового стану та інших ознак; вживають заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходили, поновлення порушених прав і притягнення в установленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення; діють гласно, інформують державні органи влади, громадськість про стан законності та заходи щодо її зміцнення. Працівники прокуратури не можуть належати до будь-яких політичних партій чи рухів.

Втручання інших органів державної влади, посадових осіб, засобів масової інформації, громадсько-політичних організацій (рухів) та їхніх представників у діяльність прокуратури з нагляду за додержанням законів або з розслідування діянь, що містять ознаки злочину, забороняється. Вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, є обов’язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян та виконуються невідкладно або в передбачені законом чи визначені прокурором строки.

51. Функції і повноваження органів прокуратури.
Функції органів прокуратури – напрямки і види їх діяльності.

Прокуратура України становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та цього Закону покладаються такі функції:

1) підтримання державного обвинувачення в суді;

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;

3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

52. Система та структура органів прокуратури.
Систему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, районні в містах. У разі необхідності Генеральний прокурор України може створювати спеціалізовані прокуратури на правах обласних, міських, районних та міжрайонних прокуратур.

Штатна чисельність органів прокуратури України в межах фонду заробітної плати затверджується Генеральним прокурором України.

Генеральну прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який має першого заступника та заступників.

Структуру Генеральної прокуратури України та Положення про її структурні підрозділи затверджує Генеральний прокурор України.

У Генеральній прокуратурі України утворюється колегія у складі Генерального прокурора України (голова), його першого заступника, заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, інших керівних працівників органів прокуратури. Персональний склад колегії затверджується Генеральним прокурором України.

Генеральний прокурор України:

1) спрямовує роботу органів прокуратури і здійснює контроль за їх діяльністю;

2) призначає першого заступника, заступників Генерального прокурора України, керівників структурних підрозділів, головного бухгалтера, інших працівників Генеральної прокуратури України;

3) затверджує структуру і штатну чисельність підпорядкованих органів прокуратури, розподіляє кошти на їх утримання;

4) призначає за погодженням з Верховною Радою Автономної Республіки Крим прокурора Автономної Республіки Крим;

5) призначає заступників прокурора Автономної Республіки Крим, прокурорів областей, міст Києва і Севастополя, їх заступників, міських, районних, міжрайонних, а також прирівняних до них інших прокурорів.

У Генеральній прокуратурі України, прокуратурі Автономної Республіки Крим є старші слідчі в особливо важливих справах і слідчі в особливо важливих справах; у прокуратурах областей, міст та інших прирівняних до них прокуратурах можуть бути слідчі в особливо важливих справах і старші слідчі; у районних, міжрайонних, міських - старші слідчі і слідчі.

Слідчі прокуратури провадять попереднє слідство у справах про діяння, що містять ознаки злочину, віднесені законом до їх підслідності, а також в інших справах, переданих їм прокурором.

Колегії прокуратур є дорадчими органами і розглядають найбільш важливі питання, що стосуються додержання законності, стану правопорядку, діяльності органів прокуратури, виконання наказів Генерального прокурора України, кадрові питання, заслуховують звіти підпорядкованих прокурорів, начальників структурних підрозділів та інших працівників прокуратури.

53. Акти і повноваження органів прокуратури.
В ході своєї діяльності прокурори приймають нормативні акти – акти прокурорського реагування на виявлення правопорушення, а саме: протести, подання приписи, постанови. Внутрішніми актами є: накази та розпорядження. Пріоритетним видом актів прокуратури є протести – акти реагування на незаконні дії та акти керівників підприємств, установ і організацій з вимогою відмінити ці акти або внести до них зміни. Керівники мають протягом 10 днів відповісти на них, або внести зміни і повідомити про це в органи прокуратури. Якщо керівник не реагує, прокурор має звернутися до прокуратури вищого рівня. Подання - офіційне повідомлення прокуратури про неодноразові порушення законодавства на підприємстві, установі, організації з вимогою не допускати порушень надалі. Про реагування на це подання посадова особа має повідомити протягом 1 місяця.
Постанови приймаються у разі порушення законів посадовою особою або громадянином прокурор вносить мотивовану постанову про адміністративне правопорушення, про порушення кримінальної справи, дисциплінарних проваджень, окремі слідчі дії.Постанова про порушення дисциплінарного провадження або провадження про адміністративне правопорушення підлягає розгляду повноважною особою у десятиденний строк.
Приписи – вимога усунення правопорушення установою, організацією, підприємством. Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємствам, установам, організаціям, громадянам, якщо порушення не буде негайно усунуто. Припис підлягає негайному виконання, про що повідомляється прокурору.
Крім правових форм, розрізняють організаційні форми – перевірки, прийом громадян, планування роботи, розгляд листів, заяв чи скарг, обговорення, проведення засідання, нарад з приводу роботи прокуратури.

54. Конституційний Суд України - єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні
В Україні конституційний контроль здійснює Конституційний Суд України. Згідно зі ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, він вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Конституційний Суд України — це орган судової влади. Він має правосудну природу і за характером своєї діяльності здійснює правосуддя — конституційне правосуддя у певній, визначеній законом формі — у формі конституційного судочинства.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 16 жовтня 1996 р. «Про Конституційний Суд України» завданням Конституційного Суду України є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України.

Конституційний Суд України здійснює судову владу у формі розгляду відповідних справ. Діяльність Конституційного Суду України ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, рівноправності суддів, гласності, повного і всебічного розгляду справ та обґрунтованості прийнятих ним рішень.

55. Порядок формування КСУ. Його структура і склад.
^ Порядок формування Конституційного суду України.
КСУ, як і Конституційні суди більшості країн світу, формується рядом органів державної влади. КСУ формує ВРУ, ПУ, з’їзд суддів У на паритетних засадах, кожен з яких призначає або обирає по 6 суддів.
П У призначає 6 суддів за погодженням Мін'юсту, ВРУ – шляхом таємного голосування, з’їзд суддів – шляхом голосування за принципом звичайної більшості. Обираються судді на 9 років без права повторного обрання. Вимоги до суддів: Громадянин України; Вік не менше 40 років; Стаж роботи за фахом не менше 10 років; Проживання в У – не менше 20 років.
Склад Конституційного суду України
– КСУ є однопалатним. Всього в складі 18 суддів. Для своєї роботи КСУ обирає певних посадових осіб (Голову КСУ) і спеціальні органи. Обирається Голова КСУ і його заступники простою більшістю голосів строком на 3 роки, з тим, щоб якомога більше суддів могли займати цю посаду.
В якості дорадчих органів утворюються колегії, які розглядають попередньо певні категорії справ і пропонують їх на розгляд засідання.
Для забезпечення функціонування суду існує апарат Конституційного суду України (150 чоловік помічників і консультантів).
Суддя Кон - ого суду по досягненню 65 років має залишити свою посаду. Але припинення повноважень судді може бути за обставинами:
закінчення терміну повноважень (9 років); досягнення певного віку (65 років); порушення присяги; втрата громадянства; вступ в силу вироку суду щодо судді; порушення сумісництва; порушення принципу позапартійності.
56. Функції та повнов. К-го суду Укр.
Повноваження КСУ
КСУ приймає рішення та дає висновки у справах щодо:
1) конституційності законів та інших правових актів ВРУ, актів ПУ, актів КМУ, правових актів ВР АРК;

2) відповідності КУ чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до ВРУ для надання згоди на їх обов'язковість;

3) додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення ПУ з поста в порядку імпічменту в межах, визначених;

4) офіційного тлумачення Конституції та законів У;

5) відповідності проекту закону про внесення змін до Конституції Увимогам;

6) порушення ВР АРК КУ або законів У.
 До повноважень КСУ не належать питання щодо законності актів органів державної влади, органів влади АРК та органів місцевого самоврядування, а також інші питання, віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції.
Функції КСУ — це основні напрями та види діяльності цього суду, що здійснюються відповідно до К та законів У.
Пріоритетним напрямом діяльності К-го Суду є здійснення конституційного судочинства в Україні. Втім, це не єдина функція суду, також виділяють функції конституційного контролю, офіційного тлумачення (Конституцію та закони України), арбітражну та функцію конституційного правосуддя.

57.Порядок діяльності к-го суду Укр. І процедури розгляду справ.
Право звернення до Конституційного Суду надано Президентові України, не менше сорока п'яти народним депутатам України (депутатам Верховної Ради), Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини (омбудсману), Верховному Суду України, Верховній Раді АРК.

До Конституційного Суду надсилаються такі процесуальні документи:

а) конституційне подання;

б) конституційне звернення.

Конституційне подання — це клопотання про визнання правового акта чи його окремих положень неконституційними, про визначення конституційності міжнародного договору, про необхідність офіційного тлумачення Конституції та законів України. Президент, Кабінет Міністрів вносять подання щодо відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів, що їх має розглянути Верховна Рада України для надання згоди на їх обов'язковість; Верховна Рада може вносити подання стосовно дотримання процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента з поста в порядку імпічменту; Президент, не менш як сорок п'ять народних депутатів, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховний Суд, Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, Верховна Рада АРК, органи місцевого самоврядування наділені правом вносити до Конституційного Суду подання щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України.

Процедура розгляду справ у Конституційному Суді найдетальніше врегульована Законом " Про Конституційний Суд України". Ним передбачено утворення колегії суддів для розгляду питань щодо відкриття провадження у справах за конституційним поданням та колегії суддів для розгляду питань стосовно відкриття провадження у справах за конституційним зверненням. Ці колегії більшістю голосів суддів, які входять до їх складу, приймають процесуальні ухвали про відкриття провадження у справах у Конституційному Суді або про відмову в таких провадженнях.

 

⇐ Предыдущая45678910111213Следующая ⇒

Поделиться: