Поняття, елементи, ознаки складу злочину. Види складу злочину та його значення для кримінально-правової кваліфікації

Склад злочину - це сукупність встановлених кримінальним законом та іншими нормативними актами юридичних ознак (об’єктивних і суб’єктивних), що визначають суспільно небезпечне діяння як злочинне.

У кожному складі злочину прийнято вирізняти його елементи. Ними є об’єкт злочину, об’єктивна сторона злочину (їх називають об’єктивними ознаками складу) і суб’єкт, суб’єктивна сторона злочину (суб’єктивні ознаки складу).

Формулюючи ознаки конкретного складу злочину законодавець завжди виходить і з тих закріплених в нормах Загальної частини КК ознак злочину що мають загальний характер і входять до складу будь- якого злочину. Наприклад, при цьому завжди враховуються закріплені в ст.ст. 18-22 КК вимоги щодо суб’єкта злочину (досягнення певного віку і осудність). Тому вже при конструюванні конкретних кримінально- правових норм немає необхідності кожний раз вказувати на вимоги, що відносяться до загальної характеристики суб’єкту злочину. Точно так немає необхідності в кожній статті КК розкривати зміст умислу і нео-бережності, оскільки зміст цих питань закріплено в ст.ст. 24, 25 КК.

Найчастіше в конкретній кримінально-правовій нормі законодавцем найбільш повно закріплюються ознаки об’єктивної сторони. Це викликано тим, що вони в більшості випадків індивідуальні і притаманні тільки цим злочинам.

Слід мати на увазі й те, що в кримінально-правовій нормі вказані ознаки закріплюються з урахуванням дій виконавця у закінченому злочині. Відбивати ж в конкретній нормі особливості цих злочинів з урахуванням стадій вчинення злочину і різної ролі в ньому усіх співучасників немає необхідності, тому що ці особливості, в свою чергу носять загальний, типовий для всіх злочинів характер і закріплені у Загальній частині КК в ст.ст. 14, 15, 27.

Таким чином, в нормах Загальної частини КК містяться тільки ті об’єктивні та суб’єктивні ознаки складу, що притаманні усім злочинам або багатьом з них.

Важливо зазначити і те, що склад злочину - це реально існуюча система ознак, а не плід людської фантазії або просто вигадка. А якщо це об’єктивна реальність, то її можна пізнати і використати у прак-тичній діяльності.

Так, у ст. 185 КК досить детально закріплені ознаки складу крадіжки як таємного викрадення чужого майна. Тут вказаний предмет посягання (чуже майно), описаний характер дії (таємне викрадення), визначена мета поведінки (заволодіння чужим майном), але в той же час нічого не вказано про суб’єкт злочину та інші ознаки цього складу. Усі ці ознаки носять загальний характер і тому закріплені в нормах Загальної частини, до яких слід звертатися. Наприклад, із змісту ст. 22 випливає, що суб’єктом крадіжки може бути лише осудна людина, яка досягла 14-річного віку. Аналіз ст. 185 показує, що крадіжка як діяння, свідомо спрямоване на одержання наживи, може бути вчинена лише з прямим умислом. Вивчаючи місце розташування ст. 185 в системі Особливої частини КК (розд. VI «Злочини проти власності»), бачимо, що об’єктом крадіжки є власність.

Об’ єкт злочину - ті ознаки, які характеризують злочин у його спрямованості на заподіяння шкоди у сфері відповідних суспільних відносин, що охороняються законом. До обов’язкових ознак об’єкта злочину відносять суспільні відносини, до факультативних - предмет злочину та потерпілого від злочину.

Об’єктивна сторона злочину — це ознаки, які характеризують зовнішній прояв злочину, тобто зміни в суспільному середовищі, до яких призводить вчинення злочину. Такими ознаками є: дія або бездіяльність (обов’язкові ознаки об’єктивної сторони злочину), злочинні наслідки діяння, причиновий зв’язок між діянням та злочинними наслідками, місце, час, спосіб, обстановка вчинення злочину, знаряддя та засоби вчинення злочину.

Суб’єктом злочину, згідно з ч. 1 ст. 18 КК, «є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до Кримінального кодексу може наставати кримінальна відповідальність». До обов’язкових ознак суб’єкта належать: фізична особа, вік особи, осудність; до факультативних: спеціальні ознаки суб’єкта (спеціальний суб’єкт): громадянство, стать та ін.

Суб’єктивна сторона - це ознаки, які характеризують злочин з його внутрішнього боку. До обов’язкових ознак належать: вина у формі умислу чи необережності; до факультативних: мотив злочину, мета злочину, емоційний стан.

Склади злочинів поділяються за ступенем суспільної небезпечності

на: основний; кваліфікований склад злочину; особливо кваліфікований склад злочину; склад злочину з пом’якшуючими обставинами.

За характером структури вони можуть бути поділені на прості та складні.

За особливостями конструкції виділяють злочини з формальним складом, злочини з матеріальним складом, злочини з формально-ма-теріальним (усіченим) складом і злочини з усіченим складом.

⇐ Предыдущая16171819202122232425Следующая ⇒

Поделиться: