Розбещення неповнолітніх (ст. 156 КК)

Стаття складається з двох частин, що містять заборонювальні нор-ми. Родовим та безпосереднім об’єктом злочину є статева свобода та статева недоторканність особи. Додатковим факультативним без-посереднім об’єктом злочину є нормальний фізичний, психічний і соціальний розвиток неповнолітніх. Потерпілий від злочину - особа чоловічої або жіночої статі, що не досягла 16-річного віку.

Об’єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 156 КК) виражається у вчиненні розпусних дій щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку.

Розпусні дії - це фізичні або інтелектуальні дії сексуального харак-теру, здатні викликати фізичне і моральне розбещення неповнолітніх.

Фізичне розбещення - це, наприклад, оголення статевих органів ви-нної або потерпілої особи, мацання їх, інші непристойні дотики, які викликають статеве збудження, навчання онанізму, вчинення у при-сутності потерпілого статевого акту, акту онанізму, задоволення ста-тевої пристрасті неприродним способом, схилення або примушення потерпілих до вчинення певних сексуальних дій між собою або щодо винного тощо. Диспозицією ст. 156 КК охоплюється також задоволення статевої пристрасті винного неприродним способом (наприклад, оральний або анальний секс), якщо при цьому щодо особи, яка не до-сягла 16-річного віку, не застосовується фізичне чи психічне насильство та не використовується безпорадний стан потерпілої особи. Природні статеві зносини з особою, якій не виповнилось 16 років і яка не досягла статевої зрілості, за її згодою, кваліфікуються за ст. 155 КК.

Інтелектуальне розбещення може полягати, наприклад, у цинічних розмовах з потерпілим на сексуальні теми, розповіді відвертих, натуралістичних сексуальних історій, фотографуванні потерпілих в різних сексуальних позах, демонстрації порнографічних предметів. Використання в процесі вчинення розпусних дій творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру, а також примушування до участі у їх створенні потребує додаткової кваліфікації за відповідною частиною ст. 301 КК.

Злочин є закінченим з моменту вчинення розпусних дій (формальний склад). Згода потерпілого на вчинення щодо нього таких дій на кваліфікацію за ст. 156 КК не впливає.

Суб’єкт злочину - фізична осудна особа чоловічої або жіночої статі, яка досягла 16-річного віку (при цьому винний і потерпілий можуть бути особами як однієї, так і різної статі).

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і, зазвичай, сексуальним мотивом. Однак винний може керуватись не лише сексуальними, а й іншими мотивами (помста близьким, наступне втягнення у проституцію тощо).

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 156 КК) є вчинення розпусних дій: 1) щодо малолітньої особи (особи, яка не досягла 14-річного віку); 2) батьком, матір’ю або особою, що їх замінює.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 156 КК - арешт на строк до 6 місяців або обмеження волі на строк до 3 років; за ч. 2 ст. 156 КК - обмеження волі на строк до 5 років або позбавлення волі на строк до 3 років.

3. Задача

Обвинувачений у вчиненні розбійного нападу та зґвалтуванні не-повнолітньої Ф. під час перебування в психіатричній лікарні для ви-рішення питання щодо його осудності захопив медсестру, зачинився разом з нею в туалеті та під погрозою її вбивства кухонним ножем за-жадав прибуття прокурора і представників преси, яким він розповість про безпідставність обвинувачення у вчиненні ним злочинів. Через декілька годин вжитими заходами медсестра була звільнена. Судово- психіатричною експертизою Ф. було визнано обмежено осудним.

Кваліфікуйте дії Ф.

Відповідь

Дії Ф. потрібно кваліфікувати за ч. 1 ст. 147 КК України як за-хоплення та тримання особи з метою спонукання службових осіб державної установи до вчинення певних дій як умови звільнення за-ручників. Згідно зі ст. 20 КК обмежена осудність не звільняє особу від кримінальної відповідальності. Ця обставина враховується судом при призначенні покарання та може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.

 

Білет № 17

⇐ Предыдущая13141516171819202122Следующая ⇒

Поделиться: