Територіальний устрій України. Етнічними, історичними, географічними, культурними, політичними та іншими чинниками. Етнічними, історичними, географічними, культурними, політичними та іншими чинниками

 

етнічними, історичними, географічними, культурними, політичними та іншими чинниками територіальна організація держави або її окремої ча­ стини, яка має визначені законом межі, у рамках яких здійснюється державне управління та місцеве самоврядування.

Зазначимо, що проблема правового статусу адміністративно-тери­торіальних одиниць як суб'єктів конституційно-правових відносин, так само як і проблеми територіального устрою та державного устрою загалом, є однією з найскладніших та, попри наявність багатьох на­укових праць, найменш досліджених у юридичній науці.

Початок підготовки реформи адміністративно-територіального ус­ трою України стимулював розробку цих питань на урядовому рівні. У 1994 р. підготовлено перше, у 2002 р. — друге, а у 2007 р. — третє ви­дання довідкових матеріалів з питань адміністративно-територіаль­ного устрою України¹. Збірники містили добірку історико-ге-ографічних, інформаційно-аналітичних матеріалів, статистичних таблиць і карт з історії формування та сучасного стану адміністратив­но-територіального поділу України. Специфіка видань, розрахованих на працівників органів влади, спеціалістів з підготовки адміністра­тивно-територіальної реформи, зумовила їх недоступність для бага­тьох дослідників. Протягом останніх років з'явилися й дослідження, що мають регіональний характер².

Однак концептуальні проблеми адміністративно-територіального устрою та конституційно-правового статусу окремих адміністратив­но-територіальних одиниць потребують поглибленого дослідження, аби усунути наявні прогалини, які у свою чергу гальмують розв'язан­ня практичних проблем державного будівництва в Україні. Сучасні процеси, пов'язані із реформуванням адміністративно-територіаль-

ного устрою, повільні темпи й труднощі трансформації держави і суспільства на принципах свободи і демократії напряму пов'язані з слабкістю наукових основ адміністративно-територіального устрою, місцевого самоврядування й локальної демократії та відсутністю на­уково-аналітичного забезпечення державної політики у сфері місце­вого самоврядування, або так званої державної муніципальної політики України. Наслідком цього є, зокрема, те, що більшість про­блем адміністративно-територіального устрою та правосуб'єктності адміністративно-територіальних одиниць визнаються і стають пред­метом доктринального обгрунтування й практичного розв'язання постфактум, уже після того, як вони загострилися. Парадоксальною є практика внесення сучасних урядових ініціатив у сфері адміністра­тивно-територіального устрою, а вже потім формальні одноособові спроби їх концептуалізації¹. Тому цілком справедливим є твердження про те, що адміністративно-територіальна реформа у запропоновано­му у 2005 р. владою варіанті позбавлена концептуального підходу, стратегії: є тільки схема, але немає розрахункового обґрунтування, не зазначаються методи, строки та навіть немає обґрунтування адекват­ності об'єктивним реаліям сьогодення. Усі ці аспекти просто не­обхідно попрацювати, задіяти широке коло експертів, а не доручати тільки політичним однодумцям «забезпечити підтримку»².

Варто зазначити, що адміністративно-територіальний устрій кож­ної держави зумовлений рядом об'єктивних і суб'єктивних чин­ників — історичних, політичних, географічних, національних, еко­номічних, культурних, мовних та ін. Формування системи адміністративно-територіального поділу — тривалий процес. Адмі­ністративно-територіальний поділ держави на певні частини виник разом з появою самої держави, що прийшла на зміну родовій

 

¹ Адміністративно-територіальний устрій України: шляхи і перспективи. — К.,
1994; Адміністративно-територіальний устрій України. Історія і сучасність / За
заг. ред. В. Яцуби. — К., 2002; Адміністративно-територіальний устрій України.
Шляхи реформування. — К., 2007.

² История административно-терряториального деления Донецкой области.
1919-2000 гг.: Сб. документов и материалов. — Донецк, 2001; Адміністративно-те­
риторіальний поділ Полтавщини (1648-1941 pp.): Довідник з історії адміністратив­
но-територіального поділу. — Полтава, 2002; Административно-территориальние
преобразования в Крьіму. 1783-1998 гг.: Справочник. — Симферополь, 1999; Воло­
вик В. П., Григорчук П. С. Зміни адміністративно-територіального устрою Поділ-
ля-Вінниччини // Поділля у контексті української історії: Матеріали Всеукраїнської
наукової конференції. 29-30 листопада 2001 р. — Вінниця, 2001. — С. 153-157.

¹ Безсмертний Р. Основні засади адміністративно-територіальної реформи в Ук­
раїні / J Реформування місцевого самоврядування в контексті конституційної рефор­
ми: Матеріали науково-практичного семінару (23-24 червня 2005 p., м. Бер­
дянськ). — К., 2005. — С. 64-68; Безсмертний Р. Основні засади адміністративно-те­
риторіальної реформи в Україні // Воля-регіон. — 2005. — Червень-липень;
Безсмертний Р. П. Концепція реформування системи влади на регіональному та
місцевому рівнях // Засідання Спілки секретарів місцевих рад Асоціації міст Ук­
раїни та громад: Науково-практичний семінар «Реформування місцевого самовряду­
вання в контексті конституційної реформи», м. Бердянськ. 23-24 червня 2005 p.: 36.
матеріалів /За ред. В. В. Кравченка та М. В. Пітцика. — К., 2005. — С. 16-23 та ін.

² Круглов Н. Партія знову посилає Давидова? // Голос України. — 2005. — 22 червня.

 

610

611

Розділ 24

⇐ Предыдущая68697071727374757677Следующая ⇒

Поделиться: