Автономна Республіка Крим. Цього органу влади знаходять риси спеціального органу виконавчої влади1. Цього органу влади знаходять риси спеціального органу виконавчої влади1.

 

цього органу влади знаходять риси спеціального органу виконавчої влади¹.

Треті наголошують, що Конституція України, виокремлюючи три рівні (гілки) системи органів виконавчої влади, залишила без чіткої відповіді деякі важливі питання визначення складу системи органів виконавчої влади. Зокрема, незрозуміло, яке місце у ній посідає Рада міністрів Автономної Республіки Крим².

Четверті, уникаючи дискусії з цього приводу, пропонують виходи­ти з того, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим є виконав­чим органом Автономної Республіки Крим, а не виконавчим органом Верховної Ради Автономної Республіки Крим³.

П'яті, помилково розглядаючи Автономну Республіку Крим як «державне утворення» — республіку, вважають, що «державними ознаками Криму» є те, що тут «у якості регіональної діє система дер­жавних органів Автономної Республіки Крим на чолі з Верховною Радою та Радою міністрів»⁴. Отже, на думку цих вчених, Рада міністрів Автономної Республіки Крим — державний орган, з чим важко погодитись.

Також існує думка, згідно з якою Рада міністрів Автономної Рес­публіки Крим — це орган республіканської виконавчої влади, який са­мостійно здійснює виконавчі функції та повноваження в межах своєї компетенції. Враховуючи, що автори цієї позиції зазначають, що цей орган «також виконує державні виконавчі функції і повноваження, де­леговані законами України»⁵, можна зробити висновок про заперечен­ня ними її державної природи, а акцентування на особливому рес­публіканському характері. Значною мірою цей підхід зумовлений на­явністю у науці погляду, за якими «автономні утворення мають свій притаманний лише їм вид публічної влади — владу автономії»⁶.

¹ Колпаков В. К., Кузьменко О. В. Адміністративне право України: Підручник. — К.,
2003. — С. 91-92.

² Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики:
Монографія / Зазаг. ред. В. Б. Авер'янова. — К., 2003. — С. 78.

³ Адміністративне право України: Академічний курс: Підручник: У 2 т. / За ред.
В. Б. Авер'янова. — К., 2005. — Т. 2: Особлива частина. — С. 403.

⁴ Конституционое право Украиньї: Учеб. пос. / Сост.: В. Д. Волков, Р. Ф. Гринюк,
И. С. Щебетун и др. — Донецк, 2000. — С. 87.

⁵ Колодій А. М., Олійник А. Ю. Державне будівництво і місцеве самоврядування в
Україні: Підручник. — К., 2003. — С. 442.

⁶ Кичун В. І. Конституційно-правові основи взаємовідносин вищих органів влади
України і Автономної Республіки Крим: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. — X.,
2001.—С. 9.

Все ж таки думається, що більшою мірою правильною є позиція О. Фрицького, який, зазначаючи, що Рада міністрів Автономної Рес­публіки Крим є органом виконавчої влади автономії, що самостійно здійснює виконання функцій і повноважень, вказує, що даний орган «не входить до системи органів державної виконавчої влади України, оскільки утворюється на частині території України — в межах Авто­номної Республіки Крим, яка водночас є невід'ємною частиною Ук­раїни. Ця обставина безпосередньо відображається на змісті функцій і повноважень Ради міністрів, які складаються з двох груп: функції і повноваження з питань, віднесених до відання Автономної Рес­публіки Крим Конституцією України, Конституцією Автономної Ре­спубліки Крим і законами України; і державні виконавчі функції: по­вноваження, делеговані законами України відповідно до Конституції України»¹. З цією позицією солідарний і П. Любченко, який вважає, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим не належить до сис­теми органів державної виконавчої влади², з чим варто погодитись.

Про самостійний та відокремлений від органів виконавчої влади ха­ рактер існування Ради міністрів Автономної Республіки Крим свідчить той факт, що організація і діяльність Верховної Ради Автономної Ре­спубліки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим грун­туються на поділі повноважень між ними; підконтрольності, підзвітності і відповідальності перед Верховною Радою Автономної Республіки Крим як представницьким органом, що обирається без­посередньо громадянами, органів, що утворюються або формуються нею, посадових осіб, які обираються, призначаються або затверджу­ються Верховною Радою Автономної Республіки Крим.

Згідно з п. 2 ст. 1 Конституції Автономної Республіки Крим повно­важення, порядок формування і діяльності Ради міністрів Автоном­ної Республіки Крим визначаються Конституцією України і законами України, Конституцією Автономної Республіки Крим і нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим з питань, віднесених до її компетенції. Слід зазначити, що на відміну від статусу Верховної Ради Автономної Республіки Крим, який врегу­льовано окремим законом, досі не прийнято Закон України «Про

¹ Фрицький О. Ф. Конституційне право України. — К., 2002. — С. 498-499.

² Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні: Підручник для студентів
вищих навчальних закладів / За ред. С. Г. Серьогіної. — X., 2005. — С. 182.

 

666

667

Розділ 25

Автономна Республіка Крим

 

Раду міністрів Автономної Республіки Крим», який постійно згадується в усіх планах законопроектних робіт. Сама ідея подібного закону народилася як результат буквального розуміння части­ни третьої ст. 136 Конституції України. У момент прийняття Консти­туції України висловлювалися ідеї розробити лише закон про організацію влади в Автономній Республіці Крим, але вони не знай­шли підтримки. Думається, детальна регламентація статусних харак­теристик Ради міністрів Автономної Республіки Крим є необхідною. Це сприяло б зміцненню статусу виконавчих структур автономії, до­датково убезпечувало б цей орган від невиправданого втручання дер­жавних органів та чітко окреслювало б власні прерогативи Ради міністрів Автономної Республіки Крим з метою забезпечення чіткого функціонування цієї структури та виключало б можливі компе-тенційні колізії з іншими органами.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим у межах своєї компе­тенції видає постанови, рішення і розпорядження, обов'язкові до виконання на всій території республіки. Також у порядку, який визна­чається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим укладає договори та угоди з питань, віднесених до відання Автономної Республіки Крим.

Певною мірою проблема «включеності» Ради міністрів Автоном­ної Республіки Крим у систему органів виконавчої влади зумовлена тим, що акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим скасовують­ ся Президентом України (п. 16 частина перша ст. 106 Конституції). Наприклад, зупинення дії постанов і розпоряджень Ради міністрів Автономної Республіки Крим з питань виконання державних функцій і повноважень у випадках, якщо вони суперечать Консти­туції України і законам України, актам Президента України і Кабіне­ту Міністрів України, Конституції Автономної Республіки Крим і нормативно-правовим актам Верховної Ради Автономної Рес­публіки Крим, з одночасним зверненням до Президента України про їх скасування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим. Також до відання Верховної Ради Автономної Ре­спубліки Крим належить скасування постанов і розпоряджень Ради міністрів Автономної Республіки Крим з питань, віднесених до відан­ня Автономної Республіки Крим, у випадку, якщо вони суперечать Конституції України, Конституції Автономної Республіки Крим, законам України і нормативно-правовим актам Верховної Ради Ав­тономної Республіки Крим.

Водночас згідно зі ст. 35 Конституції Автономної Республіки Крим Рада міністрів Автономної Республіки Крим як орган виконавчої вла­ди Автономної Республіки Крим самостійно здійснює виконавчі функції і повноваження з питань, віднесених до відання Автономної Республіки Крим Конституцією України, Конституцією Автономної Республіки Крим і законами України.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим формується Верхов­ною Радою Автономної Республіки Крим на термін її повноважень, відповідальна перед нею і очолюється Головою Ради міністрів Авто­номної Республіки Крим. Рада міністрів Автономної Республіки Крим виконує також державні виконавчі функції і повноваження, де­леговані законами України відповідно до Конституції України.

З метою забезпечення виконання делегованих державних вико­навчих функцій і повноважень Автономній Республіці Крим переда­ються фінансові, матеріальні кошти і об'єкти державної власності, необхідні для виконання цих повноважень. Організація, порядок ви­конання зазначених функцій і повноважень республіканськими орга­нами Автономної Республіки Крим визначаються нормативно-пра­вовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Зако­нами України та прийнятими на їх основі та на їх виконання норма­тивно-правовими актами Кабінету Міністрів України та Верховної Ради Автономної Республіки Крим можуть визначатися окремі умови виконання делегованих державних виконавчих функцій і повнова­жень, реалізації загальнодержавних і регіональних програм; коорди­нуватися діяльність у боротьбі з катастрофами, стихійними лихами, епідеміями та епізоотіями, щодо ліквідації їх наслідків, природокори­стування, охорони навколишнього природного середовища, забезпе­чення екологічної безпеки, безпечних і здорових умов життя населен­ня, охорони пам'яток історії та культури, організації та розвитку освіти, науки і культури, фізичної культури та спорту, забезпечення правопорядку і громадської безпеки, здійснення спільних проектів у регіоні, а також вирішення інших питань, віднесених до компетенції виконавчих органів.

Важливу роль у організації діяльності та забезпеченні реалізації функцій та повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим відіграє Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Він пред­ставляє Раду міністрів Автономної Республіки Крим у відносинах з Президентом України, Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, центральними та місцевими органами виконав-

 

668

669

Розділ 25

Автономна Республіка Крим

 

чої влади України, органами місцевого самоврядування, під­приємствами, установами і організаціями, громадянами, їх об'єднаннями, посадовими особами; органами інших держав, їх регіонів, об'єднань громадян, установ, організацій; з міжнародними організаціями; організовує діяльність Ради міністрів Автономної Ре­спубліки Крим.

Відповідно до Конституції Автономної Республіки Крим Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим веде засідання Ради міністрів Автономної Республіки Крим, забезпечує підготовку засідань і організовує контроль за виконанням актів Ради міністрів Автономної Республіки Крим; подає Верховній Раді Автономної Рес­публіки Крим кандидатури для призначення на посади заступників Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністрів, голів республіканських комітетів; затверджує штатний розпис міністерств, республіканських комітетів, апарату Ради міністрів у межах чисель­ності і кошторису витрат, затверджених Верховною Радою Автоном­ної Республіки Крим; здійснює загальне керівництво підготовкою питань, які підлягають розгляду на засіданнях Ради міністрів Авто­номної Республіки Крим; підписує постанови, рішення і розпоряд­ження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, договори, угоди в межах своїх повноважень тощо.

Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим призначається на посаду і звільняється з посади Верховною Радою Автономної Рес­публіки Крим за поданням Голови Верховної Ради Автономної Рес­публіки Крим і за погодженням з Президентом України. Відповідно до Конституції Автономної Республіки Крим до відання Верховної Ради Автономної Республіки Крим віднесено призначення на посаду і звільнення з посади за поданням Голови Верховної Ради Автономної Республіки Крим Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим згідно з Конституцією України і законами України. Безпосе­редньо участь Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим у вирішенні кадрових питань полягає у поданні кандидатур заступ­ників Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністрів, голів республіканських комітетів Автономної Республіки Крим на розгляд Верховної Ради Автономної Республіки Крим, яка і призна­чає цих осіб. Також Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим подає на затвердження Верховної Ради Автономної Республіки Крим структуру і чисельність Ради міністрів Автономної Республіки Крим, її апарату і кошторису витрат на їх утримання.

Таким чином, можна зробити висновок, що виконавчим органом Автономної Республіки Крим, її урядом є Рада міністрів Автономної Ре­ спубліки Крим. Встановлені Конституцією України, Конституцією Ав­тономної Республіки Крим, законами України статус і повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим гарантуються державою і забезпечуються демократичними інститутами суспільства, діяльністю органів державної влади, Верховної Ради Автономної Рес­публіки Крим, органів місцевого самоврядування, громадян та їх об'єднань.

За своєю конституційно-правовою природою цей орган значною мірою має виступати не як виконавчий орган Автономної Республіки Крим, а як виконавча структура представницького органу Автоном­ної Республіки Крим — Верховної Ради Автономної Республіки Крим, що, з часом, безумовно, потребує своєї нормативної конкрети­зації. У зв'язку з цим вважаємо дещо спірним оперування у консти­туційному лексиконі термінами «уряд», «міністри». Це призводить до ряду як наукових, так і практичних проблем, пов'язаних або з ототож­ненням Ради міністрів кримської автономії з органами виконавчої влади, або посилює амбіції регіональних чиновників порівняно з уп­равлінським апаратом інших адміністративно-територіальних оди­ниць України. Думається, найбільш оптимально природу цього орга­ну відображала б назва «комітет». Також для вдосконалення статусу Ради міністрів Автономної Республіки Крим потрібно прийняти ок­ремий закон. Адже відмінність кримських владних структур від інших органів регіонального управління в Україні має полягати саме в особ­ливому характері їх функцій та повноважень.

Щодо особливостей організації та здійснення місцевого самовря­дування в Автономній Республіці Крим, то у розділі IV «Місцеве самоврядування в Автономній Республіці Крим» Конституції Авто­номної Республіки Крим міститься лише одна глава 9 «Здійснення місцевого самоврядування в Автономній Республіці Крим» (статті 42—47), де регламентовані тільки особливості здійснення місцевого самоврядування на території республіки.

У статті 42 глави 9 Конституції Автономної Республіки Крим уста­новлюються правові основи місцевого самоврядування в республіці. Закріплюється, що місцеве самоврядування в Автономній Республіці Крим здійснюється відповідно до Конституції України і законів України. Відповідно до Конституції України законами України Авто­номній Республіці Крим можуть делегуватися повноваження з забез-

 

670

671

Розділ 25

печення збалансованого соціально-економічного і культурного роз­витку Автономної Республіки Крим, реалізації програм її соціально-економічного, культурного й іншого розвитку. Загалом консти­туційна модель організації та діяльності місцевого самоврядування не передбачає яких-небудь особливостей здійснення місцевого само­врядування у межах автономії. Це означає, що місцеве самоврядуван­ня на її території має здійснюватися в повному обсязі відповідно до Конституції та законів України, з певними особливостями, передба­ченими Конституцією Автономної Республіки Крим.

Щодо порядку здійснення правосуддя та організації діяльності органів прокуратури в Автономній Республіці Крим, то правосуддя в Автономній Республіці Крим здійснюється на основі та згідно з Консти­туцією України і законами України. Судами України застосовуються Конституція Автономної Республіки Крим, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим, акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим у випадках, передбачених законами України.

Суди, які діють на території Автономної Республіки Крим, входять до єдиної системи органів судової влади України. Автономна Республіка Крим бере участь у забезпеченні діяльності судів, які діють на її території, здійснює інші повноваження у випадках, перед­бачених законами України.

Організація і діяльність органів прокуратури в Автономній Республіці Крим визначаються Конституцією України і законами України. Верховна Рада Автономної Республіки Крим має право за­слуховувати інформацію Прокурора Автономної Республіки Крим і порушувати питання про його звільнення з посади перед Генераль­ним прокурором України.

672

Розділ 26

Місцеве самоврядування в Україні

26.1. Поняття та політико-правова природа місцевого самоврядування

У науці конституційного права однією з найменш розроблених та складних є проблема місцевого самоврядування, хоча має воно давні традиції, які сягають далекого минулого. Адже ідея демократії та са­моврядування народилася, розвивалася протягом усієї історії та знач­ною мірою реалізовувалася саме на місцевому рівні. Самоорганізація населення для розв'язання власних проблем — взагалі ключове питання демократії. Реальне місцеве самоврядування — це конкрет­ний крок у напрямі подальшої лібералізації управління на місцях, пов'язаний з вирішенням питань формування громадянського суспільства, посиленням захисту прав і свобод людини і громадяни­на, їх практичною реалізацією. Тому актуальність глибокого осмислення цього питання має не лише науково-методологічне і політико-ідеологічне, а й важливе практичне значення. Усвідомлення феномену місцевого самоврядування у повному обсязі дає можливість знайти адекватні напрями і форми розвитку демократії на сучасному етапі.

Наявність значної кількості публікацій, у яких по-різному тлума­чаться правова природа та призначення місцевого самоврядування,

673

22-8152

Розділ 26

⇐ Предыдущая89909192939495969798Следующая ⇒

Поделиться: