Автономна Республіка Крим. Пальної влади, так і від державної влади. Пальної влади, так і від державної влади

 

пальної влади, так і від державної влади. Головною причиною цього є особливості конституційно-правового статусу автономних утворень в унітарних державах. Такими особливостями, на їх погляд, є: 1) відмінність автономії від інших державно-правових утворень поля­гає в її особливому статусі, основи якого закріплено на рівні консти­туції держави та конкретизовано в спеціальному законодавстві — конституціях (статутах) автономії, договорах про розмежування по­вноважень, законах про спеціальний правовий статус автономного утворення. Так, Автономна Республіка Крим як автономне утворення у складі унітарної за своїм державним устроєм України має свою Кон­ституцію, тривалий час тут діяли спеціальні закони або прийняті нові закони про статус автономії або окремі органи автономії¹, існують різні договори про розмежування або делегування компетенції авто­номії та її органів з іншими суб'єктами публічної влади² тощо; 2) ав­тономія в унітарній державі, як правило, має форму адміністративно-територіальної одиниці; 3) така автономія не володіє суверенітетом; 4) автономія виникає не в результаті об'єднання незалежних суверен­них держав або входу однієї суверенної держави до складу іншої, а є наслідком наділення центральною владою окремої територіальної одиниці більш широким колом повноважень; 5) як правило, авто­номним є утворення, яке визнано таким на рівні конституції; 6) орга­нізація влади в автономії, її структура та компетенція визначаються загальнодержавними органами влади та закріплюються в конституції і законах держави, в актах автономії; 7) автономія в унітарній державі не може самостійно визначати основи своєї організації, приймати

¹ Про відновлення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки: За­
кон УССР // Відомості Верховної Ради. — 1991. — № 9. — Ст. 84; Про статус Авто­
номної Республіки Крим: Закон України від 29.04.1992 року // Відомості Верховної
Ради. — 1992. — № ЗО. — Ст. 419; Про Автономну Республіку Крим: Закон України
від 17 березня 1995 року // Відомості Верховної Ради. — 1995. — № 11. — Ст. 69; Про
Конституцію Автономної Республіки Крим: Закон України від 4 квітня 1996 року //
Відомості Верховної Ради. — 1996. — № 24. — Ст. 90; Про затвердження Консти­
туції Автономної Республіки Крим: Закон України від 23 грудня 1998 року // Відо­
мості Верховної Ради. — 1999. — № 5-6. — Ст. 29; Про Верховну Раду Автономної
Республіки Крим: Закон України від 10 лютого 1998 року // Відомості Верховної
Ради. — 1998. — № 29. — Ст. 191 тощо.

² О Положений о порядке взаимодействия с Ассоциацией органов местного само-
управления в Автономной Республике Крьім и делегировании органам местного
самоуправления отдельнмх полномочий Автономной Республики Крьім: Постановле-
ние Верховной Радьі Автономной Республики Крьім // Сборник нормативно-право-
вьіх актов Автономной Республики Крьім. — № 11. — 1999.

свою конституцію та самостійно визначати принципи своїх взаємовідносин з центральною владою, оскільки основи правового статусу автономії в унітарній державі визначаються насамперед парламентом унітарної держави; 8) автономне утворення має і свої специфічні предмети відання; 9) автономне утворення не має права самостійно змінити свій правовий статус; 10) автономія в унітарній державі виступає одним із суттєвих засобів децентралізації публічної влади'.

Загалом погоджуючись з цими характеристиками, вважаємо, що ці дослідники роблять дещо помилковий висновок. На нашу думку, на­ведене жодною мірою не свідчить про те, що автономне утворення, в тому числі Автономна Республіка Крим, має свій особливий вид публічної влади — владу автономії, або публічну владу Автономної Республіки Крим, яка здійснюється або безпосередньо населенням автономії, або через органи влади автономії — Верховну Раду Авто­номної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування в Автономній Республіці Крим, як стверджують цитовані нами вчені.

Спробуємо це довести. Згідно з Конституцією України народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та орга­ни місцевого самоврядування. Саме з цього конституційного поло­ження випливає, що органи місцевого самоврядування не входять до єдиного державного механізму і в силу цього місцеве самоврядування можна розглядати як окрему форму реалізації народом належної йому влади. Одночасно населення Автономної Республіки Крим як неодмінна складова Українського народу — «громадян України усіх національностей» не визнається територіальною громадою, як і насе­лення району та області інших регіонально подібних утворень у складі території України.

На території автономії, так само як і на інших складових території України, визнається право територіальних громад — жителів сіл або добровільного об'єднання жителів кількох сіл, селищ, міст вирішува­ти питання місцевого для них значення, утворювати з цією метою органи місцевого самоврядування. Ці органи є органами так званої муніципальної влади. Одночасно спільні інтереси територіальних

¹ Кичун В. І. Конституційно-правові основи взаємовідносин вищих органів влади України і Автономної Республіки Крим: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. — X., 2001. — С. 11.

 

656

657

Розділ 25

⇐ Предыдущая85868788899091929394Следующая ⇒

Поделиться: