Автономна Республіка Крим. Ми знаємо, що за своїм конституційно-правовим статусом Авто­номна Республіка Крим є

 

Ми знаємо, що за своїм конституційно-правовим статусом Авто­номна Республіка Крим є адміністративно-територіальною авто­номією, що, безумовно, накладає відбиток на особливості здійснення влади на території, на яку поширюється її юрисдикція. Питання щодо правової природи тієї влади, яка здійснюється в автономіях, автоном­но подібних утвореннях різних за своєю внутрішньою організацією держав, характеру тих органів влади, які утворюються в автономіях та представляють інтереси їх населення є складним та спірним. Не достатньо вивченим є питання й щодо правової природи влади в Автономній Республіці Крим.

Тривалий час вважалося, що конституційно-правовий статус авто­номії має прояв у основних ознаках держави. За радянських часів вва­жалося, що ці ознаки закріплюються в Конституції та є загальними та єдиними для усіх видів радянських держав. Підкреслювалося, що ав­тономній республіці як державі притаманні територіальне верховен­ство, державний апарат, конституція, законодавство, громадянство. Однак у методологічній площині, писав Ш. Ягудін, важливо мати на увазі дві основи у статусі автономії: її державну природу загалом та її специфіку як держави, яка знаходиться у складі союзної республіки¹. На його думку, автономній республіці притаманна така якісна ознака, як самостійне вирішення питань, що віднесені до відання автономії загальнодержавним та республіканським законодавством. Тобто, по суті, при характеристиці автономії відмічалися дві основи: суто дер­жавницьке та автономістське, з елементами самоврядності — «вирішення питань автономії».

В умовах радянської системи організації влади будь-які елементи самоврядності, незважаючи на їх всебічне декларування, відкидали­ся. На усіх рівнях політичної організації суспільства утворювалися та функціонували органи державної влади або структури, які значною мірою залежали від цих органів та партійних структур. Тому абсолют­но праві ті дослідники, які вважають, що «коли органи публічної вла­ди автономного утворення вважати органами державної влади, то в цьому випадку втрачається сенс самої автономії». На їх думку, він ще більше втрачається, якщо вважати органи публічної влади автономії органами місцевого самоврядування².

¹ Ягудин ПІ. ЦІ. Конституционньїй статус автономной республики: Автореф. дис....
канд. юрид. наук. — М., 1982. — С. 6.

² Кичун В. І. Конституційно-правові основи взаємовідносин вищих органів влади України
і Автономної Республіки Крим: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. — X., 2001. — С. 9.

Звідси виникає абсолютно закономірне питання: у чому полягає специфіка конституційно-правового статусу Автономної Республіки Крим як адміністративно-територіальної автономії та якою є правова природа влади, що здійснюється в автономній республіці, коли вона не є державною, як вказувалося за радянських часів, та не є владою самоврядування, яке існує у демократичному суспільстві.

У деяких наукових працях вказується, що автономні утворення мають свій притаманний лише їм вид публічної влади — владу авто­ номії. Прихильники цієї думки вважають, що в усіх інших випадках конституційне законодавство чітко визначає органи публічної влади або органами державної влади, або органами місцевого самовряду­вання. І тому, на думку цих вчених, наявність у автономного утворення своєї особливої влади — влади автономії — можна вважа­ти тією ознакою, яка відрізняє її від інших державно-правових утво­рень¹.

Ті ж самі автори, аналізуючи організацію влади в автономних утво­реннях, розглядають автономну республіку як несуверенну тери­торіальну спільноту, що законодавчо конституйована парламентом держави, до складу якої вона входить, має свої органи публічної вла­ди, наділена певною політико-правовою самостійністю, і діє на підставі та в межах загальнодержавної конституції і законів, не може самостійно змінити свій правовий статус і виступає засобом децент­ралізації у здійсненні публічної влади².

Інші дослідники у процесі аналізу проблем публічної влади у тери­торіальних публічних утвореннях (у тому числі в Автономній Республіці Крим, яку розглядають рідкісним винятком із загальних правил), стверджують, що влада автономії — це «обмежена публічна недержавна та неполітична влада, здійснення якої, на відміну від муніципальних утворень, пов'язане з врахуванням місцевих особли­востей»³.

Отже, на думку прихильників того погляду, за яким публічна вла­да у автономних утвореннях відрізняється як від тієї влади, яка здійснюється у межах територіальних громад — так званої муніци-

¹ Кичун В. І. Конституційно-правові основи взаємовідносин вищих органів влади Ук­
раїни і Автономної Республіки Крим: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. — X.,
2001. —С. 9.

² Там само. — С. 11.

³ Чиркин В. Е. О публичной власти (постановка проблеми) // Государство и право. —
2003. — № 10. — С. 13-14.

 

654

655

Розділ 25

⇐ Предыдущая84858687888990919293Следующая ⇒

Поделиться: