Першим секретарем ЦК ПОРП було обрано Е.Герека.

Е. Герек зумів дещо стабілізувати становище у країні. Поліп­шилось економічне становище, збільшилися заробітна платня, соціальні виплати. Але це піднесення тривало недовго.

У другій половині 70-х рр. соціально-економічне становище Польщі різко погіршилося внаслідок впливу зовнішніх і внутріш­ніх факторів.

Зокрема, загальносвітова економічна криза середи­ни 70-х рр. негативно вплинула на економіку країни.

В умовах зростаючої соціальної напруженості почали оформлюватись опо­зиційні сили.

З обранням 1978 р. папою римським краківського архієпископа Кароля Войтили (Іоанна-Павла ІІ) різко зріс вплив католицької церкви, яка негативно ставилася до політики ПОРП.

Через постійне зниження життєвого рівня у липні—серпні 1980 р. розпочалися страйки.

В) Створення " Солідарності".

На хвилі страйкового руху в Гданську виникла незалежна профспілка " Солідарність ", яку очолив один із керівників страйкового комітету електрик суднобудівного підприємства Лех Валенса.

Протягом короткого часу " Солідарність" перетворилася на масовий рух.

Цей рух став виявом загальнонаціонального протесту проти політичної системи. " Солідарність" перетворила­ся на центр, довкола якого згрупувались усі демократичні сили Польщі.

Л.Валенсу обрали лідером незалежної профспіл­ки на загальнонаціональній конференції.

У московського керів­ ництва залишився останній надійний захисник " засад соціалізму в Польщі" — Войцех Ярузельський.

У ніч проти 13 грудня 1981 р. Ярузельський створив " Війсь­кову раду національного спасіння", а Державна рада оголоси­ ла воєнний стан у країні. Було заборонено збори, мітинги, страй­ки, закрито кордони країни, заарештовано керівників " Солідар­ності" на чолі з Л.Валенсою, а також " Комітету робітничої Оборони".

Воєнний стан було знято 1983 р. Влітку того ж року до країни прибув із візитом Іоанн-Павло II. Уряд навіть дозволив Л.Валенсі зустрітися з ним. Приїзд папи римського пожвавив національно-демократичний рух у країні. Одначе власті не збиралися йти на компроміс. Деяке пожвавлення економіки, скасування карткової системи не супроводжувалися навіть спробою проведення реформ. Політична нестабільність зберігалася.

Г) " Круглий стіл" 1989 р„ і встановлення демократичного ладу.

Лютий—квітень 1989 р. стали поворотними в історії Польщі. В цей час відбулося засідання " круглого столу", де з одного боку в дискусіях узяли участь ПОРП та її прибічники, а з іншого — опозиція і католицькі кола. Було досягнуто угоди про визнання за опозицією права на відкриту діяльність, легалізацію " Солідар­ності", про реформу парламенту і виборчого закону.

Вибори у червні 1989 р. до сейму та в сенат продемонструва­ли глибоке неприйняття польськими громадянами комуністичної системи. Із 100 місць у сенаті " Солідарність" здобула 99. І хоча у другому турі активність виборців знизилася, загальна поразка ПОРП стала неминучою. У січні 1990 р. ПОРП було перетворено на Соціал-демократію Республіки Польща (СДРП), яка стала на позиції парламентської демократії та ринкової економіки. В її лавах залишилося лише 50 тис. членів.

9 грудня 1990 р. на президентських виборах переміг лауреат Нобелівської премії Лех Валенса.

Д) Економічні реформи.

Нова економічна політика, що здійснювалась під керівницт­вом міністра фінансів Лешека Бальцеровича, дістала назву " шо­кової терапії ".

Було ліквідовано державний контроль над ціна­ ми, розпочалася приватизація державної власності, в економіку почали залучати іноземний капітал.

Ці заходи привели до стабі­лізації ринку: магазини наповнювалися різноманітними товара­ми, зникло поняття дефіциту, злотий став конвертованим.

 Пере­будова економіки стикалася з серйозними труднощами: впав життєвий рівень населення, виникло масове безробіття (на початку 1992 р. — 2 млн.).

Слабка соціальна захищеність трудящих при­звела до акцій протесту. Особливо погіршилося становище робітників текстильної промисловості, розташованої навколо Лодзі, а та­кож вугільної та металургійної на півдні країни.

І, все ж таки, незважаючи на досить похмуру загальну карти­ну, Польща рухалась уперед.

Вона була першою з країн Східної Європи, яка до 1993 р. вийшла зі спаду.

Серед факторів зростання польської економіки у другій поло­вині 90-х рр. слід визначити активізацію інвестиційної діяльності та зовнішньої торгівлі, пов'язану з економічним пожвавленням і сприятливою кон'юнктурою на ринках розвинених країн.

У 90-ті рр. Польща твердо стала на рейки ринкових перетворень і досяг­ ла на цьому шляху певних успіхів. Близько 60% ВНП Польщі створюється у приватному секторі.

З 1995 р. новим президентом Польщі є А.Квасневський, лідер СДРП, переобраний на новий термін 2000 р. Парла­ментську більшість після виборів 2001 р. теж складають соці­ал-демократи.

Нове керівництво Польщі не бачить альтернативи ринковій економіці, одначе прагне посилити соціальний захист трудящих.

⇐ Предыдущая123456Следующая ⇒

Поделиться: