Травня 2004 р. Польща вступила до Європейського Союзу.

Е) Відносини України та Польщі.

Польща та Україна — дружні сусідні держави, стратегічні партнери, які мають гарні політичні, економічні, торговельні від­носини.

Польща першою з держав світу визнала незалежність Украї­ни і встановила з нею дипломатичні зносини. Регулярним став обмін державними візитами. У 1992 р. між Україною та Поль­щею було укладено Угоду про добросусідство, дружні відносини та співпрацю.

ЧЕХО-СЛОВАЧЧИНА, ЧЕСЬКА та СЛОВАЦЬКА РЕСПУБЛІКИ.

А) Встановлення комуністичного режиму після другої світової війни.

Територію Чехо-Словаччини було звільнено від нацистських окупантів радянськими військами у 1945 р.

Відновлена після завершення другої світової війни Чєхо-Словацька Республіка (ЧСР) з'явилася на мапах у дещо змінених кор­донах.

ЗакарпатськаУкраїна за узгодженням між СРСР та ЧСР від 29 червня 1945 р. була возз'єднана з УРСР.

На відміну від дово­єнної Чехо-Словаччини, ЧСР стала переважно двонаціональною державою чехів і словаків, які разом складали 95% її населення. Обидві частини країни, як і перше, різнилися за рівнем соціаль­но-економічного розвитку.

Чеські землі визначалися розвиненою промисловістю та інтенсивним сільським господарством.

Словач­чина була переважно аграрною областю з невисокою концентра­цією промислового виробництва.

Вже 1947 р. в уряді виникли серйозні розбіжності після того, як СРСР відмовився дати згоду на участь делегації ЧЄР у Паризькій конференції, присвяченій планові Маршалла.

20 лю­того 1948 р. 12 із 26 міністрів, які репрезентували національних соціалістів, демократів, Народну партію, подали президентові прохання про відставку.

14 червня 1948 р. президентом республіки було обрано лідера КПЧ К.Готвальда. Новий уряд очолив комуніст А. Запотоцький.

Новий режим придушував будь-які спроби опору, інакомис­лення. Проте в економічній площині Чехо-Словаччина в 50-х рр. розвивалася досить успішно. Дався взнаки той промисловий потенціал, що його держава мала ще з довоєнних часів, висока кваліфікація чеських робітників, досить значна допомога СРСР.

Економічні успіхи (національний прибуток 1960 р. виріс про­ти 1948 р. удвічі) дозволили комуністам констатувати, що у Чехо-Словаччині збудовано " основи соціалізму", а конституція 1960 р. закріпила цей факт у своїх статтях Країна дістала нову назву — Чехо-Словацьха Соціалістична Республіка (ЧССР).

КПЧ було законодавчо забезпечено привілейоване становище. Керівником країни в той період був А.Новотний.

У 60-ті рр. темпи економічного розвитку значно знизилися, було вичерпано можливості екстенсивного розвитку промисло­вості, процвітали корупція та зловживання владою, обростала привілеями партійна й державна бюрократія.

Суспільство з де­мократичними традиціями не приймало авторитарного, майже диктаторського стилю керівництва А.Новотного. У січні 1968 р. його звільнили з посади першого секретаря ЦК партії. Новим лідером партії було обрано А.Дубчека.

 

Б) Події 1968 р.

Нове керівництво Чехо-Словаччини на чолі з А.Дубчеком стало на шлях реформування системи.

Вони заходилися будувати " соціалізм із людським обличчям", намагаючись поєднати заса­ди соціалістичного суспільства з ринковою економікою, плюра­лізмом, демократією.

Пропонувалося скоротити державний апа­рат, реформувати господарчий механізм і відокремити його від політичних і державних органів.

Велику роль у пропаганді цих ідей відіграли засоби масової інформації, які діяли в країні відносно вільно.

Лібералізація в суспільному житті проявилась у виникненні нових політичних організацій, активізації демократичних партій, які звільнялися від жорсткого контролю КПЧ.

Керівництво КПРС і компартій східноєвропейських країн до змін у Чехо-Словаччині ставилися різко негативно.

⇐ Предыдущая123456Следующая ⇒

Поделиться: