У ніч проти 21 серпня 1968 р. війська країн Варшавського договору увійшли до Чехо-Словаччини.

Окупацію країни здійс­нювали 124 тис. військовослужбовців, 500 танків, було захоплено найважливіші стратегічні пункти, роззброєно міліцію.

А.Дубчек і ряд членів ЦК КПЧ були заарештовані органами безпеки СРСР і відпроваджені до Москви.

Наприкінці серпня до Москви " запросили" чехо-словацьку делегацію на чолі з президентом Л.Свободою.

27 серпня у Моск­ві та Празі за підсумками переговорів було опубліковано комю­ніке, в якому йшлося про досягнення домовленості щодо найскорішої нормалізації становища в ЧССР, визначено умови перебу­вання радянських військ у країні.

Війська НДР, Болгарії, Угор­щини, Польщі залишали країну.

У квітні 1969 р. до влади у Празі стало промосковське керів­ництво. Першим секретарем ЦК КПЧ замість Дубчека обрали Г.Гусака, який згодом став і президентом країни.

Тільки після 1985 р. керівництво СРСР, а потім Росії засудило інтервенцію радянських військ до Чехо-Словаччини як найбрутальніше порушення норм міжнародного права ї втручання у внут­рішні справи суверенної держави.

 

В) " Оксамитова" революція 1989 р., відновлення демократичного ладу.

У 70—80-ті рр., після розгрому " Празької весни", в країні поглиблювалися економічні проблеми.

Уповільнилося зростання виробництва, не відбувалася модернізація підприємств, вироб­лювана продукція не витримувала конкуренції із західною. У країні придушувалося будь-яке інакомислення.

Наступ реакції викликав до життя дисидентський рух. Група діячів науки і культури 1 вересня 1977 р., спираючись на Декла­рацію прав людини, виступила з відозвою, в якій розкрила основ­ний зміст вимог і головні напрями демократизації суспільства.

Документ дістав назву " Хартія-77"; його підписали 242 особи, які брали активну участь у реформістському русі 60-х рр.

Авторитарна система в Чехо-Словаччині жорстоко переслі­дувала дисидентів, спрямувавши на них зливу офіційної критики та розправ.

18 листопада 1989 р. за ініціативою " Хартії-77" було створено Громадянський форум (ГФ) — патріотичний, де­мократичний фронт, який об'єднав противників комуністичного режиму.

У Словаччині також було створено демократичну орга­нізацію " Громадськість проти насильства" (ГПН).

Маніфестанти вимагали, щоби КПЧ відмовилася від керівної ролі у країні й покарала винуватців репресій.

Революція, що почалася, відбува­лася мирно. Студенти, а також робітники й інтелігенція, що їх підтримували, не захоплювали будівель та об'єктів КПЧ, уника­ли сутичок.

Тому події листопада 1989 р. дістали назву " ніжної", або " оксамитової", революції. Наприкінці листопада федераль­ний парламент скасував статтю конституції, що затверджувала керівну роль КПЧ у країні. 29 грудня 1989 р. Федеральні збори обрали лідера опозиції Вацлава Гавела президентом країни.

Держава дістала назву Чеська і Словацька Федеративна Республіка (ЧСФР).

У 1991 р. завершилося виведення з території Чехо-Словаччини військ колишньої Радянської армії.

У 1990 р. уряд розпочав економічні реформи. У Чехо-Словаччині реформаторський курс провадився найбільш кардинально і послідовно.

" Батьком" реформи був міністр фінансів Вацлав Клаус. Вона базувалася на роздержавленні та приватизації, забезпеченні конвертованості крони, вільному ціноутворенні.

Уряд домігся збалан­сованості державного бюджету і приборкання інфляції. Життє­вий рівень населення у складний перехідний період був одним із найвищих у Східній Європі.

 

Д) Утворення незалежних Чеської та Словацької республік. їхні відносини з Україною.

Одразу ж після підбиття підсумків виборів 5—6 липня 1992 р.  з ініціативи (Громад­ської демократичної партії) ГДП відбулися переговори В.Клауса і В.Меч'яра.

Обидва згодом сформували та очолили уряди відповідно Чехії та Словаччини. Робочі зустрічі завершилися 23 липня 1992 р. підписанням полі­тичної угоди між ГДП та РДС. В угоді обидва прем'єри вислови­лись за цивілізований, культурний процес розділу федерації.

Відповідно до пропорції населення (2: 1) напрочуд мирно були розділені майно, фінанси, інші цінності. 25 листопада 1992 р. Федеральні збори ухвалили конституційний закон про розділен­ня Чехо-Словацької федерації.

Чехо-Словаччина як єдина держава припинила існування 31 грудня 1992 р. У новий 1993 р. увійшли дві нові самостійні держави — Чехія і Словаччина.

Президентом Чеської Республіки став Вацлав Гавел. Уряд очолив Вацлав Клаус. Населення становило 10, 3 млн. душ.

Нинішнє становище Чехії характеризується політичною ста­більністю, розвиненою промисловістю, готовністю інтегруватись у світове співтовариство.

У 1997 р. на саміті в Мадриді керівники країн НАТО винесли рішення про членство Чехії в цьому альянсі. Це сталось у березні 1999 р. Економічні успіхи дозволили Чеській Республіці увійти до " клубу багатих", як називають Організацію економічного спів­робітництва і розвитку, що об'єднує найбільш розвинені країни світу.

⇐ Предыдущая123456Следующая ⇒

Поделиться: