Міністерство освіти і науки України. НАЦІОНАЛЬНИЙ ГІРНИЧИЙ УНІВЕРСИТЕ

Міністерство освіти і науки України

НАЦІОНАЛЬНИЙ ГІРНИЧИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

 

 

ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра економічного аналізу та фінансів

УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ.

РОБОЧІЙ ЗОШИТ ДО ЛЕКЦІЙНИХ ЗАНЯТЬ

І САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

для студентів денної і заочної форм навчання

напряму підготовки 0501 „Економіка і підприємництво”

спеціальності 6.050104 „Фінанси”

 

Дніпропетровськ

НГУ

2009

Управління витратами [Текст]. Робочій зошит до лекційних занять і  самостійної роботи  / Укладач: О.І. Семеніхіна. – Д.: НГУ, 2009. – 25 с.

 

Затверджено до видання редакційною радою НГУ (протокол №__ від __.__.200_ р.) за поданням методичної комісії спеціальності 6.050104 „Фінанси” (протокол №__ від __.__.200_ р.).

 

Методичні матеріали призначено для самостійної роботи студентів спеціальності 6.050104 „Фінанси” при вивченні та засвоєнні теоретичної частини  дисципліни «Управління витратами» та здобуття практичних навичок розрахункових завдань.

 

Відповідальний за випуск завідувач кафедри економічного аналізу та фінансів д-р екон. наук, проф. О.С. Галушко.

 

 

ВСТУП

 

Будь-яка діяльність потребує витрат ресурсів від рівня операційних витрат істотно залежить ефективність функціонування підприємства та його конкурентоспроможність. Тому управління витратами є важливою функцією економічного механізму кожного підприємства.

Особлива актуальна проблема управління витратами для вітчизняних підприємств, які нині перебувають на етапі пошуку раціональних організаційних форм і методів менеджменту з урахуванням міжнародних вимог і правил. Усе це підвищує вимоги до кваліфікації економічного профілю. На підприємстві вони повинні формувати систему управління витратами, опрацьовувати методичну базу планування, обліку витрат, калькулювання продукції, обґрунтовувати заходи щодо раціонального використання ресурсів та їх економії. Тому у навчальному процесі підготовки фінансистів підприємств цим питанням треба приділяти належну увагу.

Слід зазначити, що різні аспекти управління витратами досить ґрунтовно розглядаються у зарубіжній та вітчизняній літературі. За останні роки перекладено ряд книг американських, англійських, німецьких вчених з цієї проблематики. Є аналогічні видання українських і російських авторів. В більшості цих робіт акцент робиться на обліково-інформаційний аспект витрат, тому вони вважаються працями з управлінського обліку. Деякі автори визнають неточність такої назви, схиляючись до думки, що йдеться саме про управління витратами.

В даних методичних рекомендаціях пропонуються завдання для самостійної індивідуальної розрахункової роботи студентів. З ціллю полегшення засвоєння матеріалу надаються приклади виконання кожного виду завдань.

Метою даної роботи є напрацювання у студентів навичок визначення функцій витрат, розділення витрат на умовно-постійні та умовно-змінні витрати, визначення суми майбутніх витрат з використанням формули функції витрат.

ТЕМА 1

Класифікація витрат.

1. Одне з центральних місць керування займає керування витратами. У світовій практиці на цей аспект звертається особлива увага. Виділяються такі цілі керування витратами:
• Максимальне зниження витрат.                                                            
• Не упустити можливості потенційного одержання більшого прибутку, навіть якщо це потребує значних витрат.

Для керування витратами необхідно постійно впливати на об’єкт керування з метою недопущення відхилень від заданих параметрів.

У рамках системного підходу витрати можна уявити як “чорну скриню”, яка складається з різних елементів, має вхідні та вихідні параметри та навколо якої існує певне зовнішнє середовище.

Маючи певне уявлення про зовнішні вхідні параметри (наприклад, обсяги виробництва, ціна сировини, якість матеріалів), можна розрахувати вихідні параметри, такі як: собівартість продукції, обсяги продукції, чистий прибуток.

Для більш результативного керування витратами необхідно вивчити склад витрат, їх взаємозв’язок з факторами, які на них впливають.

 

2. Витрати (собівартість) – грошовий вимір ресурсів, які використовуються для досягнення певної мети.

Повні витрати (комерційна собівартість) – витрати на виробництво та реалізацію продукції. До них відносяться також фінансові ресурси на створення елементів чистого прибутку (відрахування на соціальні нужди та до всіх позабюджетних фондів).

У залежності від послідовності формування витрат розрізняють цехову, заводську, виробничу та повну (комерційну) собівартість. Крім того собівартість може бути плановою та фактичною, індивідуальною та галузевою.

Всі витрати можна класифікувати за різними ознаками.

Ознака класифікації	Група витрат	Характеристика витрат
Відношення до процесу виробництва та реалізації продукції	Виробничі	Всі витрати, пов’язані з виробництвом продукції: · амортизація; · з/п; · оренда; · придбання спеціального інструмента; · оплата послуг контрагентів; · виплати за отримані ліцензії на виробництво продукції; · утримання та ремонт споруд, помешкання виробничого характеру та обладнання; · оплата комунальних послуг.
	Невиробничі	Витрати на керування, дослідження та розробки, збут продукції. Витрати на керування: · загальні та корпоративні (реєстрація акцій, річні збори, винагородження директорам); · витрати на утримання помешкань та обладнання офісу (оренда, податки, амортизація, ремонт, комунальні послуги); · гонорари за професійні послуги (юридичні, аудиторські, медичні та ін.); · витрати на зв’язок (пошта, телефон, факс); · амортизація нематеріальних активів · та ін.  Витрати на дослідження та розробки мають склад, схожий з витратами на керування, окрім загальних та корпоративних, плюс матеріальні витрати на виробництво опитних образків. Збит продукції – плата та комісійні продавцям, торговим агентам, робітникам відділу збиту, складу, водіям. Витрати на рекламу та дослідження ринка, відрядження, сплату оренди, податків, страхування, амортизацію, ремонт та утримання помешкань та обладнання відділів збуту, складів, транспортних засобів, демонстраційних залів; упаковочні матеріали та ремонт тари; витрати, пов’язані з транспортом продукції; витрати по знижкам для покупців; витрати на після продажне обслуговування.
Віднесення до виду виробничого процесу	Основні	Сукупність прямих витрат на виробництво продукції (всі витрати, які можуть бути віднесені на собівартість продукції прямим рахунком.
	Накладні	Витрати, пов’язані з процесом виробництва, які не можуть бути віднесені на собівартість деяких виробів економічно виправданим шляхом.
Ступінь залежності від обсягів виробництва	Умовно постійні	Не залежать від обсягу виробництва.
	Умовно змінні	Витрати, які змінюються пропорційно обсягу виробництва.
Зміст та призначення витрат	Економічні елементи	1. Матеріальні витрати 2. Витрати на оплату праці 3. Відрахування на соціальні заходи 4. Амортизація основних фондів і нематеріальних активів 5. Інші витрати
	Калькуляційні статті	1. Сировина і матеріали 2. Покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств 3. Паливо й енергія на технологічні цілі 4. Зворотні відходи 5. Основна заробітна платня 6. Додаткова заробітна платня 7. Відрахування на соціальні заходи 8. Витрати, пов’язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції 9. Відшкодування зносу спеціальних інструментів і пристроїв цільового призначення та інші спеціальні витрати 10. Витрати на утримання та експлуатацію устаткування 11. Загально виробничі витрати 12. Загальногосподарські витрати 13. Втрати внаслідок технічного неминучого браку 14. Попутна продукція 15. Інші виробничі витрати 16. Поза виробничі (комерційні) витрати
Одноманітність економічного змісту	Прості	Вміщують один елемент.
	Комплексні	Вміщують декілька елементів.
Засіб віднесення на собівартість продукції	Прямі	Витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо до певного об’єкта витрат економічно можливим шляхом.
	Непрямі	Витрати, які не можуть бути віднесені безпосередньо до певного об’єкта витрат економічно можливим шляхом.
Оцінка запасів ті фінансового результату	Маржинальні та середні	Маржинальні – витрати на виробництво кожної наступної одиниці продукції. Середні витрати на кожну одиницю продукції.
	Релевантні та нерелевантні	Релевантні – витрати, які можна змінити згідно до прийнятого рішення. (Наприклад, купити комп’ютер або взяти його в оренду). Нерелевантні – витрати, які не залежать від того, яке рішення ми прийняли.(Програмне забезпечення – річ обов’язкова для комп’ютера, яка не залежить від того, як ми його придбали).
З точки зору прийняття рішення	Дійсні	Витрати, які потребують втрату коштів або інших активів.
	Можливі	Вигода, яка втрачається, коли вибір одного напрямку дії вимагає відмовитися від альтернативного рішення.
З точки зору контролю за виконанням	Контрольовані	Витрати, які менеджер може безпосередньо контролювати або може чинити на них значний вплив.
	Неконтрольовані	Витрати, які менеджер не може контролювати або не може на них впливати.

 

 

ТЕМА 2

 

В) Вищої – нижчої крапки.

       Метод передбачає визначення функції витрат на підставі припущення що перемінні витрати – це різниця між загальними витратами при найвищим та найнижчим рівнях діяльності.

	Машино-години	Витрати
Найвище значення	144	21840
Найнижче значення	69	10650
Різниця	75	11190

Зміна кількості машино-годин на 75 од. викликало зміну перемінних витрат на 11190. Це означає, що на 1 машино-годину приходиться 11190/75=149, 2 грн.

 

Перший спосіб знаходження а:

у=а+149, 2х

21840=а+149, 2х

а=21840-149, 2х=21840-149, 2*144=355

 

Другий спосіб знаходження а:

а=10650-149, 2*69=355

Рівняння: у=355+149, 2х

 

Г) Спрощений статистичний аналіз.

Для визначення функції цим методом поділимо показники на 2 групи по зростанню значення х та розрахуємо постійні витрати на підставі середніх значень х та у.

Перша група                                Друга група

 

х0	у0
69	10650
72	14445
90	11550
93	15060
102	11280
121	17850
å =528	å =80835

х1	у1
108	13755
117	17700
123	19740
132	18165
141	15480
144	21840
å =765	å =106680

 

=528/6=88                                                      =765/6=128

=80835/6=13473                                 =106680/6=17780

 

  

а=(13473*128-17780*88)/(128-88)=3998                      в=(17780-3998)/88=107, 7

у=3998+107, 7х

Д) Метод візуального підбору.

Передбачає графічне зображення всіх пар значень у вигляді крапок у системі координат по х відкладаються машино-години(фактор), а по у – загальні витрати, відповідні кожному значенню х.

       Після нанесення всіх крапок проводиться пряма, яка найкращим чином підходить для опису цих залежностей. Значення а – перетин лінії функції з віссю оу. Значення b знаходимо, вибрав якусь крапку на функції по її координатам.

х=132

у=18165

18165-5000=13165

13165/132=99, 73

 у=5000+99, 73х

 

Е) Регресивний аналіз (метод найменших квадратів).

Статистична модель, яка використовується для визначення зміни середнього значення залежної змінної величини під дією однієї чи декількох незалежних змінних величин.

       Величина витрат може залежати від певних факторів: V виробництва, кількості замовлень, кількості відпрацьованих машино-годин.

       Регресивний аналіз приймає до уваги усі данні спостереження для визначення функції витрат.

       Для визначення а та в використовується метод найменших квадратів, який дозволяє розрахувати значення а та в, що квадрат різниці усіх крапок та лінії регресії є найменшим.

       Для визначення функції необхідно розв’язати систему рівнянь:

                              

№ по порядку	Х	У	ХУ	Х2
.	.	.	.	.
.	.	.	.	.
.	.	.	.	.
.	.	.	.	.
å	1293	187815	20896110	146025

 

а=4528

в=103

у=4528+103х

 

Вибір серед функцій витрат

 

Метод	Функція витрат
Вищої - нижчої крапки	у=355+149, 2х
Спрощений статистичний аналіз	у=3998+107, 7х
Метод візуального підбору	у=5000+99, 7х
Регресивний (найточніший)	у=4528+103х

 

В розглянутому прикладі ми виходимо з припущення, що витрати змінювались під впливом зміни часу роботи обладнання. На практиці функція яку ми шукаємо відчуває вплив декількох факторів. Для управлінських рішень поперед усе слід вибрати основний фактор (яка найбільш впливовіша), але він при цьому обов’язково повинен бути релевантним (на нього можна вплинути). Для правильного вибору функції слід використовувати наступні критерії:

1. економічна правдоподібність - взаємозв’язок між досліджуваними змінами мають певний економічний сенс.

2. гарне співвідношення – на скільки тісною є взаємозв’язок між витратами та визначальним фактором; на скільки точно функція витрат описує взаємозв’язок.

3. Значимість незалежних перемінних величин – відповідь на питання, чи суттєво впливає на суму спільних витрат коливання значення незалежної перемінної величини.

 

Для визначення ступеню надійності витрат використовують наступні критерії: коефіцієнт детермінації, стандартну помилку розрахунку, стандартну помилку коефіцієнта.

R² – надійність функції витрат базується на розмірі відхилень фактичного відхилення у_а від розрахункової величини у_е на лінії регресії. Коефіцієнт детермінації характеризує вагу суми відхилень у, який визначається незалежною перемінною х в сумі спільного відхилення.

      

      

      

R² =0, 5214 è 52, 14% відхилень суми витрат (у) визначається змінами величини прийнятого фактора (х – кількість відпрацьованих машино-годин).

       Інші 47, 86% пояснюються впливом інших факторів та випадкових явищ.

Якщо R²> 0, 30 è функція вважається надійною.

 

       Стандартна помилка розрахунку: коефіцієнт детермінації говорить про те, на скільки надійна оцінка витрат, яка базується на рівнянні регресії. Лінія регресії була розрахована на основі даних вибірки, тому її величина (12) надає вплив на лінію регресії.

       Стандартна помилка розрахунку дає можливість встановити інтервал, в межах якого ми можемо бути більш чи менш впевненні в правдивості наших оцінок. Цей інтервал залежить від рівня надійності, який ми бажаємо мати.

      

Значення (n-2) = (12-2) =10 è ступінь волі.

у=4528+103х

 

Величина, на яку слід виправити значення функції (2558), залежить від ступеня впевненості (імовірності), з якою треба мати відповідь. Цю величину знаходять по таблиці.

 

Припустимо, що ступінь свободи = 10, відповідь з впевненістю 99%. Коефіцієнт = 3, 169:

у=4528+103х +/- 3, 169*2558

при х=144 спільні витрати з імовірністю 99% будуть знаходитися в межах:

у=4528+103*144 +/- 3, 169*2558

11254< у< 27466

 

 

Стандартна помилка коефіцієнта відбиває вплив випадкових факторів на величину коефіцієнта b.

       , b =103

 è імовірність впливу випадкових факторів на коефіцієнт b незначна.

 

 Тема Модель прийняття рішень в умовах невизначеності.

Однієї з головних проблем у прийнятті управлінських рішень є неможливість передбачити усі варіанти можливих у майбутньому подій. Тому навіть при наявності ідеальної функції, пророкування майбутніх чи витрат доходів ускладнюється внаслідок невизначеності явищ (попит, погодні умови, політична нестабільність), що впливають на діяльність підприємства.

Відсутність інформації про події означає невизначеність. Вона обумовлює ризик, тобто можливість відхилення фактичних результатів від очікуваних. Для зниження міри ризику варто враховувати імовірність настання тих чи інших подій.

Імовірність – це число, що характеризує можливість здійснення події.

Подія – явище, імовірність настання якого вивчається.

Усі події можна підрозділити на достовірні (Р=1), неможливі (Р=0) і випадкові (0< Р< 1).

 - імовірність настання випадкової події А – це відношення числа позитивних результатів (m) до загального числа всіх результатів (n).

Сума всіх можливих імовірностей повинна дорівнювати одиниці.

Наявність інформації про імовірність керованих явищ дозволяє визначити очікувані результати майбутніх дій з урахуванням імовірності можливих подій. Очікувана величина – це сума можливих значень змінної величини, зважених по їхній імовірності.

 

Приклад 1.

Компанія здобуває банани і реалізує їх вроздріб. Витрати на закупівлю включаючи транспортні витрати – 40 грн. за шухляду. Ціна реалізації – 100 грн. за шухляду. Компанія розглядає можливість висновку довгострокового договору з постачальником. Інтервал закупівель – 100 шухляд. Фінансові можливості компанії – не більш 400 шухляд. Визначити оптимальний обсяг закупівель.

 

Розрахунок прибутку при різних обсягах закупівлі і попиту.

Таблиця 1.

Попит (ящиків)	Обсяги закупівель (ящиків)
	100	200	300	400
	Прибуток
1	2	3	4	5
100	6000	2000	-2000	-6000
200	6000	12000	8000	4000
300	6000	12000	18000	14000
400	6000	12000	18000	24000

 

Якщо ніяких інших даних про можливі імовірності майбутніх подій ні, то менеджер вибирає обсяг закупівель виходячи з властивостей свого характеру. Звичайно це одна з трьох стратегій:

1) максимізація максимальних результатів (обсяг = 400 шухляд, тому що це дасть максимальний прибуток);

2) максимізація мінімальних результатів – рішення приймають песимісти – безпрограшний варіант;

3) мінімізація максимальних можливостей утрат (для жаднюг – передбачає визначення недоотриманого прибутку внаслідок закупівлі, що не задовольняє попит, і визначення збитку внаслідок закупівлі зайвих запасів). Наприклад: придбали 300, а реалізували 100 шухляд – компанія втратила 200*40=8000 грн. Придбали 100, а попит 200 шухляд – упустили можливий прибуток (100-40)*100=6000 грн.

Для рішення складається таблиця можливих втрат і збитків.

Таблиця 2.

Попит (ящиків)	Обсяги закупівель (ящиків)
	100	200	300	400
	Можливі втрати і збитки
1	2	3	4	5
100	0	4000	8000	12000
200	6000	0	4000	8000
300	12000	6000	0	4000
400	18000	120	6000	0
Максимально можлива втрата	18000	12000	8000	12000

 

По даній стратегії обсяг закупівель складе 300, оскільки він дає мінімальні можливості втрат.

 

Додаткова умова:

Якщо мається якась попередня інформація про попит, то випливає неї врахувати. Припустимо, у попередні 10 тижнів попит розподілявся в такий спосіб:

       2 тижня – по 100 ящиків

       3 тижня – по 200 ящиків

       4 тижня – по 300 ящиків

       1 тиждень – по 400 ящиків

Тоді імовірність попиту буде:

       100 ящиків - 0, 2

       200 ящиків - 0, 4

       300 ящиків - 0, 3

       400 ящиків - 0, 1

                        S=1

 

Розрахунок можливого прибутку з урахуванням імовірності.

       Таблиця 3.

Попит (ящиків)	Імовірність	Обсяги закупівель (ящиків)
		100	200	300	400
		Прибуток
1	2	3	4	5	6
100	0, 2	1200	400	-400	-1200
200	0, 4	2400	4800	3200	1600
300	0, 3	1800	3600	5400	4200
400	0, 1	600	1200	1800	2400
Сума		6000	10000	10000	7000

 

Відповідь вибирається по максимальному числу в останньому рядку, де зазначена найбільший ймовірний прибуток при кожнім обсязі закупівель.

 

Стандартне відхилення від очікуваної величини: приведені розрахунки говорять, що у випадку закупівлі 200 чи 300 одиниць очікуваний прибуток = 10000 грн. Але варто враховувати не тільки абсолютне значення очікуваного результату, але і можливе стандартне відхилення від очікуваної величини:

Розрахуємо G від очікуваного прибутку для кожної з основних альтернатив.

 

Якщо ми закуповуємо 200 яєць, то прибуток може бути (дивитися табл. 1):

(2000-10000)²*0, 2=1280000

(12000-10000)²*0, 4=1600000

(12000-10000)²*0, 3=1200000

(12000-10000)²*0, 1=400000

å =4480000

 

 (-2000-10000)²*0, 2=28800000

(8000-10000)²*0, 4=1600000

(18000-10000)²*0, 3=19200000

(18000-10000)²*0, 1= 6400000

       å =56000000

 

У першому варіанті (при 200 яєць) стандартне відхилення G1=2116 менше G2=7483. Це означає, що в першому варіанті ризик відхилення фактичного прибутку від найбільш ймовірного прибутку =10000, менше. Тому, варто вибирати закупівлю в 200 яєць.

 

Тема 3.

Методика 20/80

Відповідно до неї виділяють компоненти запасів, що складають 20% їхньої загальної кількості і 80% їхньої вартості. Основна увага направляється на такі запаси.

Методика АВС

Усі запаси підприємства поділяють на 3 групи:

А - 10% загальної кількості запасів і 65% їхньої вартості.

В - 25% загальної кількості запасів і 25% їхньої вартості.

С - 65% загальної кількості запасів і 10% їхньої вартості.

 

Класифікація запасів може бути заснована (у залежності від особливості підприємства) не тільки на показниках їхньої частки в загальній вартості, а й у загальній кількості. Якісь види запасів можуть бути віднесені до більш високого класу на підставі таких характеристик як проблеми з постачанням, вимоги до якості і т.д.

Переваги методики розподілу запасів на класи полягає у виборі порядку контролю і керування для шкірного класу запасів. При методиці АВС варто звернути увагу на:

Види запасів класу А вимагають більш уважного і частого проведення інвентаризації запасів. Правильність обліку запасів цієї групи також повинна підтверджуватися частіше.

Планування і прогнозування запасів класу А повинні характеризуватися більшим ступенем тісноти, чим В і С.

Для категорії запасів А потрібно намагатися створити страховий запас, щоб уникнути великих витрат, зв'язаних з їх відсутністю.

Методи, моделі і прийоми керування найчастіше застосовуються до запасів групи А и В.

Купувати чи робити.

Приклад.

Запропоноване прийняти замовлення на виробництво 10000 одиниць продукції при наступних наявних умовах.

Обсяг продажів без цього замовлення – 50000 одиниць за ціною 25 грн. за одиницю. Нам необхідно довідатися, при якій мінімальній запитуваній ціні можливий приріст прибутку в розмірі 20000 грн. Умови виробництва без додаткового замовлення такі:

• Витрати на сировину і матеріали                               120000
• Витрати на пряму ЗП                                                   200000
• Перемінні виробничі накладні витрати                     30% від ЗП
• Постійні накладні витрати                                          100000
• Торгові й адміністративні витрати:
• Постійні                                                             30000
• Перемінні                                                           60000
• У тому числі 0, 4 на 1 одиницю                       транспортні витрати

У випадку висновку договору, структура витрат по додатковому замовленню залишається без змін, крім наступних умов:

• Транспортні витрати бере на себе покупець
• Для виконання замовлень потрібно спеціальне оснащення одноразового використання вартістю 8000
• Прямі витрати часу на одиницю продукції на 20% більше.

 

Попередні розрахунки:

 

Чистий прибуток + торгові й адміністративні витрати + витрати на виробництво = Виторг від продажів.

 

По проектному варіанті:

Виторг від продажів = 700 + 98 + 574, 4 = 1372, 4 (тис грн.)

Визначаємо виторг від продажу додаткових 10000:

1372400 – 1250000 = 122400 грн.

Статті витрат	Питомі витрати (грн/рік)
	Діючий варіант	Проектний варіант
Прямі матеріали	2, 4	2, 4
Пряма праця	4	4, 8
Перемінні торгові й адміністративні	1, 2	0, 8

 

Прогнозний звіт про прибутки і збитки

Показники	Витрати		Примітка
	Дійсні	Прогнозні
1. Вироблено продукції	50000	60000
2. Обсяг продажів	1250000	1372400	В останню чергу
3. Матеріали	120000	152000	2, 4*6000+8000
4. Пряма праця	200000	248000	4, 8*10000+200000
5. Перемінні накладні	60000	74400	248000*0, 30
6. Постійні накладні	100000	100000
Разом:	480000	574400
Торгові й адміністративні:	90000	98000
Перемінні	60000	68000	60000+0, 8*10000
Постійні	30000	30000
Усього:	570000	672400
Прибуток:	680000	700000

 

Мінімальна ціна на додаткове замовлення: 122400 / 10000 = 12, 24 грн.

 

Питання для контролю знань з лекційного модуля

дисципліни „Управління витратами”

 

1. Мета та зміст управління витратами. Ціль управління витратами. Класифікація витрат (перелічити).

2. Вичерпані та невичерпані витрати – витрати на продукцію та витрати періоду.

3. Прямі та непрямі витрати. Релевантні та нерелевантні витрати.

4. Дійсні та можливі витрати.

5. Охарактеризувати процес прийняття рішення, перелічити етапи прийняття рішення.

6. Охарактеризувати такі етапи прийняття: збір даних про альтернативи; вибір мети.

7. Визначити такі етапи прийняття рішення: визначення можливих варіантів дій; аналіз можливих варіантів; прийняття рішення.

8. Визначити поведінку та функції таких витрат: змінні витрати, напівзмінні, постійні витрати, змішані витрати.

9. Визначити вплив управління на поведінку витрат, охарактеризувати поняття функції витрат.

10. Охарактеризувати методи визначення функції витрат (перелічити). Технологічний аналіз.

11. Визначити сутність функціонально-коштовного аналізу.

12. Визначити сутність встановлення функції витрат методом:

 – аналізу рахунків; методом аналізу вищої-нижчої точки; методом візуального пристосування; методом регресійного аналізу; методом спрощеного статистичного аналізу.

13. Розкрити зміст поняття вибору серед встановлених функцій витрат.

14. Охарактеризувати коефіцієнт детермінації та загальну дисперсію, методику їх розрахунку.

15. Охарактеризувати залишкову дисперсію та стандартну помилку обрахунку.

16. Охарактеризувати основні поняття невизначеності умов.

17. Характеристика та розрахунок стандартного відхилення від очікуваної величини.

18. Характеристика та розрахунок вартості додаткової інформації.

19. Прийняти рішення методом максимізації максимальних результатів.

20. Охарактеризувати методику прийняття рішення методом мінімізації мінімальних результатів.

21. Охарактеризувати методику прийняття рішення методом мінімізації максимального жалю.

22. Визначення об’єктів витрат та калькування їхньої повної собівартості.

23. Сутність калькування на замовленнях.

24. Диференційний аналіз прийняття альтернативних рішень.

25. Визначити методику прийняття рішення про спеціальне замовлення на основні диференціального аналізу.

26. Визначити сутність обмежень та методику прийняття рішень при наймі одного обмеження.

27. Визначити методику прийняття рішення питання: “Чи варто продовжувати обробку виробу? ”

28. Визначити чинники, що впливають на рівень цін, охарактеризувати життєвий цикл продукту, та зв’язок з ціною.

29. Перелічити моделі ціноутворення.

30. Визначити основні риси цільового ціноутворення.

31. Охарактеризувати умови прийняття ціни по замовленню нижче ніж нормальний рівень цін.

32. Аналіз витрат для ціноутворення при внутріфірмовій передачі.

33. Поняття запасів, їх класифікація, необхідність.

34. Визначити сутність методик адміністративного наглядання за запасами.

35. Сформулювати основні поняття теорії управління запасами.

36. Визначити моделі управління запасами.

37. Охарактеризувати систему своєчасного виробництва.

 

 

Упорядники:

Олена Іванівна Семеніхіна

 

УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ.

І САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

для студентів денної і заочної форм навчання

напряму підготовки 0501 „Економіка і підприємництво”

спеціальності 6.050104 „Фінанси”

 

Редакційно-видавничий комплекс

 

Верстка та редагування:

 

Підписано до друку         200_ р. Формат           .

Папір      . Різографія. Умовн. друк. арк.

Обліково-видавн. арк.   Тираж    прим. Зам. №

 

 

НГУ України

49027, м. Дніпропетровськ, просп. К. Маркса, 19.

 

 

Міністерство освіти і науки України

НАЦІОНАЛЬНИЙ ГІРНИЧИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

 

 

ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра економічного аналізу та фінансів

УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ.

123456Следующая ⇒

Поделиться: