Моделі та методи багатокритерійної оцінки рішень при системному аналізі та проектуванні КІС.

Технологія прийняття рішень передбачає певну послідовність управлінських операцій і процедур. Це діагностика проблеми; визначення можливих способів її розв'язання; оцінювання варіантів; вибір найвигіднішого варіанта.

1. Методи вивчення проблеми (діагностування). Передбачає застосування методів, що дають змогу дос-товірно і повно описати проблему і виявити чинники, що призвели до неї. Важливе місце належить методам накопичення, оброблення та аналізу інформації, факторного аналізу, порівняння, аналогії тощо. Вибір методів залежить від характеру та змісту проблеми, термінів і коштів, виділених для її вивчення. Зокрема, значного поширення набули дві групи методів: методи економічного аналізу та прогнозування, їх застосовують з метою об'єктивного оцінювання поточного стану фірми і пе-редбачення «що буде далі, якщо нічого не змінювати». Ці методи опираються на статистичний матеріал минулих періодів у певній сфері діяльності.

2. Методи економічного аналізу. Ґрунтуються на вивченні аналітичних залежностей, що визначають співвідношення між умовами і результатами вирішен-ня задачі, поданих у вигляді формул, графіків, діаграм (наприклад, залежність між ціною на товар та попитом на нього; залежність рівня продуктивності праці від кваліфікації персоналу або рівня оплати праці тощо). Кожен керівник має набір таких залежностей, які він вивів на основі власних спостережень чи отри-мав у процесі навчання. Знання сталих аналітичних залежностей дає змогу менеджеру швидко прийняти правильне рішення.

Розрізняють кілька способів та прийомів економіч-ного аналізу.

Метод абсолютних, відносних та середніх величин. Аналіз показників, економічних явищ, процесів, ситуа-цій починається з визначення абсолютних величин. їх використовують як базу для розрахунку середніх та відносних величин. Відносні величини застосовують при аналізі динаміки явищ; вони характеризують зміну показника, явища в часі. Середні величини узагальнюють відповідні сукупності типових однорідних показників явищ чи процесів; зручні при порівнянні досліджуваного фактора за різними сукупностями, дають змогу абс-трагуватись від випадковості окремих коливань.

Метод порівняння. Ґрунтується на зіставленні явищ, виділенні в них спільного та відмінного. Порів-нюються звітні і планові показники, кращі та середні дані тощо. В результаті відповідних порівнянь можуть бути виявлені відхилення від заданих показників плану чи показників за минулі періоди від середніх показни-ків по підприємству та висунуті пропозиції щодо їх по-ліпшення.

 

Метод групувань. Дає змогу виявити і вивчити взає-мозв'язки та взаємозалежності різних економічних явищ, найбільш суттєві фактори, закономірності і тенденції, що властиві цим явищам. На основі простих (за однією ознакою) та комбінованих (за декількома ознаками) групувань будуються відповідні групові таблиці, зручні для аналізу.

Індексний метод. Базується на відносних показни-ках, які відображають відношення рівня даного явища до рівня його в минулому або до рівня аналогічного яви-ща, який розглядається як базовий. Метод застосову-ють для дослідження складних явищ, окремі компоненти яких не вимірювані. Він дає змогу розкласти за фак-торами відносні та абсолютні відхилення узагальнюю-чого показника, виявити вплив на досліджуваний по-казник різних факторів.

Балансовий метод. Використовують за існування балансової узгодженості між показниками; у факторному аналізі -- для перевірки правильності визначення впливу факторів на результативний показник. Загальне відхилення за результативним показником дорівнює сумі результатів впливу всіх факторів.

Моделі

фізична модель (представляє те, що досліджується, за допомогою збільшеного чи зменшеного опису чи об'єкта системи. Відмітна характеристика фізичної моделі полягає в тому, що в деякому змісті вона виглядає як моделюєма цілісність. Приклад: креслення заводу, його зменшена фактична модель, така фізична модель спрощує візуальне сприйняття і допомагає установити, чи зможе конкретне устаткування фізично розміститися в межах відведеного для нього місця, а також розв'язати сполучених проблем. Автомобільні й авіаційні підприємства завжди виготовляють фізичні зменшені копії нових засобів пересування, щоб перевірити визначені характеристики. Будучи точною копією, модель повинна поводитися аналогічно розроблювальному новому чи автомобілю літаку, але при цьому коштує вона багато менше дійсної);

 

аналогова модель (представляє досліджуваний об'єкт аналогом, що поводиться як реальний об'єкт, але не виглядає як такий. Приклад аналогової моделі - організаційна схема. Вибудовуючи її, керівництво в стані уявити собі ланцюга проходження команд і формальну залежність між індивідами і діяльністю. Така аналогова модель явно більш простий і ефективний спосіб сприйняття і прояву складних взаємозв'язків структури великої організації, чим, скажемо, складання переліку взаємозв'язку всіх працівників);

математична модель (у цій моделі, називаної також символічної, використовуються символи для опису чи властивостей характеристик чи об'єкта події).

Методов оцінки в Інеті немає (тому зїзжаємо на методи оптимізації-

впринципі одне і теж маайже)

 

методи оптимізації є часто використовуваним засобом комп'ютерної

підтримки пошуку ефективних вирішень складних проблем. Серед таких

методів усе більш важливу роль грають методи багатокритерійної

оптимізації, що дозволяють врахувати суперечливі вимоги, що

пред'являються до даних рішень.

Методи багатокритерійної оптимізації використовуються для вирішення

наступних завдань вибору:   

 Відбір допустимих об'єктів  

Впорядкування всіх об'єктів відносно загальної мети 

 Впорядкування допустимих об'єктів відносно загальної мети (умовна

оптимізація) Впорядкування об'єктів відносно індивідуальних цілей 

 Впорядкування об'єктів за зразком  

Знаходження найкращого (середнього, найгіршого) об'єкту

 

Розрізняють 2 групи методів багатокритерійної оптимізації на кінцевій

безлічі альтернатив: векторні і скалярні. Під векторною оптимізацією на

кінцевій безлічі об'єктів розуміється знаходження варіанту (альтернативи)

з найкращим значенням векторного критерію. Найбільшого поширення

набули наступні методи векторної оптимізації:   

 1.Оптимізація по Парето;

 2.Лексимінная оптимізація;  

3.Оптимізація по пріоритету критеріїв (лексикографічна оптимізація).

Під скалярною оптимізацією на кінцевій безлічі об'єктів розуміється

знаходження варіанту (альтернативи) з найкращим значенням скалярного

критерію. Скалярні оцінки об'єктів обчислюються шляхом перетворення векторного аргументу в скаляр. Найбільшого поширення набули функції, що усереднюють значення ознак (аддитивна і мультиплікативні) або їх розкид (мінімаксна і максимінная). Вони називаються узагальнювальними (що синтезують). При завданні узагальнювальній функції (ОФ) важлива

роль відводиться вибору шкал ознак і їх ваговим коефіцієнтам.

 

⇐ Предыдущая234567891011

Поделиться: