Управління середньою вартістю капіталу

6.1. Управління структурою капіталу

При визначенні структури капіталу здійснюється вибір між ціною грошей і ризиками втрати платоспроможності: для позичальника, емітента залежність між ними є оберненою. У зв’язку з цим управління структурою капіталу може ставити за мету:

або забезпечення прийнятного рівня фінансових ризиків,

або зростання фінансової рентабельності власного капіталу (інвестиційної привабливості господарського товариства).

Методом, що забезпечує прийнятні ризики, є політика фінансового левериджу. За цим методом оптимізації підлягає приріст фінансової рентабельності власного капіталу за рахунок використання позикових коштів, який називають ефектом фінансового важеля (ЕФВ):

, %

де d – коефіцієнт оподаткування прибутку;

- економічна рентабельність активів, %;

– середня ставка за кредитами (з урахуванням витрат на обслуговування кредитів), %;

ПК – позиковий капітал (без урахування кредиторської заборгованості і забезпечень) на певну дату, тис. грн.;

ВК – власний капітал на певну дату, тис. грн.

де П_о – прибуток від операційної діяльності;

– середньорічна вартість власного капіталу;

– середньорічна вартість позикового капіталу (без кредиторської заборгованості і забезпечень).

ЕФВ складається з диференціалу (1-d/100)( і плеча фінансового важеля . Нарощення фінансова рентабельність можливе лише у випадку, коли очікувана економічна рентабельність використання активів більша від середнього рівня фінансових витрат, пов’язаних із залученням позикових коштів, тобто диференціал має позитивне значення. Одночасно слід мати на увазі, що запозичення коштів призведе до зростання фінансових ризиків. Їх можна оцінити за допомогою плеча фінансового важеля. Як свідчить досвід високо розвинутих країн, найкраще підтримували частку позикового капіталу на рівні 30 %. Йому відповідає плече фінансового важеля 0,43 (30/70).

Алгоритм вибору між запозиченими і залученими коштами наведено на рис. 6.1. При його побудові використані такі умовні позначення: ПФВ_ф – фактичне значення плеча фінансового важеля; ПК_max – максимально можливий загальний обсяг запозичення коштів; ВК_п – плановий обсяг власного капіталу з урахуванням внутрішніх джерел фінансування; ПК¹_max –максимально можливий обсяг додаткового запозичення коштів; ПК_ф – фактична заборгованість за позиками; Д – дефіцит джерел фінансування;

1. ДФВ>0

2. Дефіцит покривається за рахунок залучених коштів

Вихід 1

ні

так

3. ПФВ_ф>0,43

так

ні

4. ПК_max=0,43*ВК_п

5. ПФВ_ф=0

ні

так

ні

6. ПК¹_max= ПК_max-ПК_ф

7. ПК¹_max >Д >>0,64

8. Дефіцит покривається за рахунок позик

Вихід 2

так

ні

10. Частина дефіциту покривається за рахунок залучених коштів ЗК_п=Д-ПК_п

9. Частина дефіциту покривається за рахунок позик ПК_п = ПК_max

11.ПК_max >Д >>0,64

Вихід 3

так

ні

Рисунок 6.1 – Блок-схема алгоритму вибору між позиковими і залученими коштами

ПК_п – плановий обсяг запозичення коштів – плановий обсяг залучення коштів.

Відповідно до алгоритму, для визначення можливостей запозичення коштів першочергово розраховується диференціал фінансового важеля і з’ясовується його знак (блок 1). Якщо він від’ємний, то економічна рентабельність активів товариства менша за середню ставку за кредитами, можливості запозичення коштів відсутні і тому управління передається на блок 2. Дефіцит джерел фінансування капітальних інвестицій покривається за рахунок залучених коштів шляхом додаткової емісії акцій, додаткових внесків засновників і процес планування закінчується (вихід 1).

Якщо ж значення диференціала фінансового важеля є додатнім, то розраховується фактичне значення плеча фінансового важеля і порівнюється з граничним 0,43 (блок 3). За умови, що фактичне значення перевищує граничне, подальше запозичення коштів негативно вплине на фінансову стійкість товариства, тому дефіцит покривається за рахунок залучених коштів (блок 2). В протилежному випадку визначається максимально можливий загальний обсяг запозичення коштів (блок 4), після чого обирається варіант фінансування дефіциту. Якщо при цьому фактичне значення плеча фінансового важеля перевищує нуль (блок 5), то визначений максимально можливий обсяг додаткового запозичення коштів (блок 6) порівняється з обсягом дефіциту (блок 7). За умови, що обсяг запозичення перевищує дефіцит, товариство може повністю покрити останній позиками (блок 8) і процес планування завершується (вихід 2). Якщо ж дефіцит перевищує можливості запозичень, то частина дефіциту покривається за рахунок позик в межах максимально можливого обсягу запозичень (блок 9), а залишок дефіциту – за рахунок залучення коштів (блок10), після чого планування завершується (вихід 3).

Якщо ж плече фінансового важеля дорівнює нулю (блок 5), тобто підприємство у звітному періоді не використовувало позикові кошти, управління передається на блок 11.

Тепер виникає питання, на якій основі позичати кошти: довго чи короткостроковій. Серед позикових джерел більш дешевими є короткострокові кредити, оскільки з меншим терміном кредитування пов’язані нижчі ризики. Тому для покриття дефіциту коштів, у першу чергу, визначається можливий обсяг запозичення короткострокових кредитів. Його обмежує показник платоспроможності підприємства – коефіцієнт поточної ліквідності, рівень якого обернено залежить від поточних зобов’язань, до складу яких входять короткострокові кредити. Тому збільшення обсягу кредитів зменшує значення коефіцієнта поточної ліквідності, тобто погіршує поточну платоспроможність підприємства. З огляду на таке положення коефіцієнт поточної ліквідності на кінець планового періоду обмежується прийнятним для підприємства рівнем,

який повинен бути не меншим за 1, що надасть можливість підприємству повністю погасити поточні борги за термін обороту оборотних активів.

Для визначення структури запозичень скористайтеся блок-схемою, наведеною на рис. 6.2.

При побудові схеми використані такі умовні позначення: , –

коефіцієнт поточної ліквідності відповідно на початок і кінець планового періоду; – заплановане скорочення коефіцієнта поточної ліквідності; , – поточні зобов’язання і забезпечення на кінець планового періоду відповідно до зменшення коефіцієнта поточної ліквідності і з урахуванням його; – оборотні активи на кінець планового періоду; – обсяг можливого запозичення короткостроковий кредитів.

Якщо коефіцієнт поточної ліквідності на початок планового періоду менший за одиницю (блок 1), то можливостей запозичення коштів на

2. Дефіцит позикових коштів покривається за рахунок довгострокових кредитів чи облігаційних позик

ні

так

Вихід 2

Вихід 1

Вихід 3

7. Дефіцит позикових коштів покривається за рахунок короткострокових кредитів

ні

9. Частина дефіциту покривається за рахунок довгострокових позик чи облігаційних позик в обсязі

8. Частина дефіциту покривається за рахунок короткострокових позик в обсязі

- так

Рисунок 6.2 – Блок-схема алгоритму планування структури позикового капіталу за строками погашення

короткостроковій основі немає, і весь обсяг запозичень повинен бути здійснений на довгостроковій основі (блок 2). Якщо ж коефіцієнт більший за одиницю, то визначається планове значення коефіцієнта поточної

ліквідності (блок 3), поточні зобов’язання і забезпечення на кінець планового періоду при запланованому коефіцієнті (блок 4) та обсягможливого запозичення короткостроковий кредитів (блок 5). Якщо він більший за плановий обсяг запозичення коштів (блок 6), то весь дефіцит може бути покритий за рахунок короткостроковий кредитів (блок 7). У протилежному випадку частина дефіциту в межах можливого запозичення короткострокових кредитів покривається за рахунок короткострокових позик, залишок дефіциту за рахунок довгострокових позик чи облігаційних позик.

Зростання фінансової рентабельності власного капіталу забезпечує метод точки байдужості. Суть методу розкриває графік 6.3.

Якщо підприємство не використовує кредити і прибуток від операційної діяльності дорівнює нулю,то фінансова рентабельність також дорівнює нулю. По мірі зростання прибутку збільшується і рентабельність.

Якщо ж підприємство використовує кредити, то фінансова рентабельність має нульове значення при операційному прибутку, що дорівнює процентам за кредит. Тому залежність між фінансовою рентабельністю і операційним прибутком має нульове значення в точці Пр.

АА

R_ф2

Фінансова рентабельність

R_гран.С

R_ф1

Пр П_о1 П_грн. П_о2

Операційний прибуток

А- фінансування за рахунок додаткової емісії акцій

Б – фінансування за рахунок кредитів

Рис.6.3 - Залежність між фінансовою рентабельністю і операційним прибутком

Точка С є точною байдужості, в якій економічна рентабельність дорівнює середній ставці проценту за кредитами. Вище неї фінансова рентабельність зростає швидшими темпами. ніж економічна за рахунок ефекту фінансового важеля.

До точки С вищу фінансову рентабельність забезпечує фінансування за рахунок додаткової емісії акцій (П_о1, R_ф1), вище неї - фінансування за рахунок кредитів (П_о2, R_ф2).

Суть методу полягає в тому, щоб віднайти граничне значення операційного прибутку (П_грн.).

В точці байдужості виконується умова:

R_фа= R_фк

Де R_фа – фінансова рентабельність при використання додаткової емісії акцій;

R_фк- фінансова рентабельність при запозичені коштів.

Тотожність рентабельностей можна записати так:

Де ДВК – додатковий власний капітал;

П_к – проценти за позиками

Щоб зрозуміти зміст методу, звернемося до прикладу. Власний капітал господарського товариства становить 510 тис. грн. Інвестиційна програма вимагає додаткових 70 тис. грн. При цьому очікується збільшення операційного прибутку до 85 тис. грн. Банки пропонують кредити під 20 % річних. За таких умов тотожність рентабельностей буде такою:

Після розв’язку рівняння маємо: Пгрн.=116 тис. грн. Оскільки планове значення операційного прибутку 85 тис. грн. менше за граничне, для забезпечення максимальної фінансової рентабельності доцільно здійснити додаткову емісію простих акцій в обсязі 70 тис. грн.

6.2.Дивідендна політика

Метою дивідендної політики є оптимізація пропорцій розподілу чистого прибутку на поточне споживання у формі дивідендів власниками простих акцій і виробничий розвиток товариства з метою максимізації його ринкової вартості.

Від вибору дивідендної політики залежить:

- Рівень добробуту власників капіталу;

- Розмір власних фінансових ресурсів і темпи виробничого розвитку на засадах самофінансування;

- Ринкова вартість капіталу підприємства;

- Фінансова стійкість підприємства в довгостроковій перспективі.

Незважаючи на значну увагу фінансової науки до проблеми управління дивідендною політикою підприємства, і досі не вироблено цілісної теоретичної моделі обгрунтування дивідендної політики.

Розробка дивідендної політики передбачає вирішення таких основних питань:

А.. Вибір стратегії формування дивідендної політики

Б. Відповідно до обраної стратегії визначення методу нарахування дивідендів за простими акціями.

С. Вибір форми виплати дивідендів : грошова, додатковими акціями, через викуп акцій.

Д. Визначення процедури виплати дивідендів.

А. Залежно від міри ризиків для розвитку господарського товариства виділяють три стратегії формування дивідендної політики:

- консервативну;

- помірковану;

- агресивну.

Вибір стратегії залежить від рівня факторів, що визначають дивідендну політику:

Таблиця 6.1 – Фактори, що впливають на дивідендну політику

	Фактори, що визначають політику	Рівень фактора	Стратегія політика
1	Стадія життєвого циклу підприємства	рання	Консервативна
		пізня	Поміркована
2.	Інвестиційна активність	висока	Консервативна
		низька	Поміркована
3.	Вартість фінансових ресурсів із зовнішніх джерел	висока	Консервативна
		низька	Поміркована, Агресивна
4.	Кредитоспроможність АТ	висока	Поміркована
		низька	Консервативна
5.	Фінансові обмеження (поточні виплати за кредитами,облігаціями, привілейованими акціями)	значні	Консервативна
		незначні	Поміркована
6.	Склад акціонерів	домінують дрібні акціонери	Поміркована, Агресивна
		домінують високодохідні акціонери	Консервативна
7.	Рівень дивідендних виплат конкурентами	вищий	Агресивна
		нижчий	Поміркована, Консервативна

Б. Для реалізації стратегій можуть бути застосовані різні методи нарахування дивідендів за простими акціями. Кожний з них використовує такі показники ефективності дивідендної політики:

1. Коефіцієнт виплати дивідендів

100

ФВД – фонд виплати дивідендів за простими акціями;

ЧП – чистий прибуток після сплати дивідендів за привілейованими акціями.

2. Ставка дивідендного доходу на оплачений акціонерний капітал:

Де АКо – оплачений акціонерний капітал.

Сутність методів розкрита за допомогою конкретних прикладах, які базуються на таких спільних вихідних даних:

	Роки
	перший	другий
Акціонерний оплачений капітал, тис. грн.	300	350
Чистий прибуток(після виплати дивідендів за привілейованими акціями), тис. грн.	90	120

1. Метод залишкових виплат. Застосовується при виборі консервативної дивідендної політики.

Передбачає, що фонд виплати дивідендів формується за залишковим принципом лише після того, як за рахунок чистого прибутку профінансовані інвестиційні потреби товариства.

Приклад 1

	Роки
	перший	другий
Інвестиційні витрати, тис. грн.	100	150
Коефіцієнт фінансового левериджу	1,0	1,0
Додатковий власний капітал, тис. грн.	50^*	75
Фонд виплати дивідендів, тис. грн.	90-50=40	120-75=45
Коефіцієнт виплати дивідендів, %	40/90=44,4	45/120=37,5
Ставка дивідендного доходу на оплачений капітал, %	40/300=13,3	45/350=12,9

2. Метод стабільного коефіцієнта виплати дивідендів. Застосовується при виборі консервативної дивідендної політики.

Передбачає постійну пропорцію між розподілу прибутку між акціонерами і товариством.

Приклад 2.

	Роки
	перший	другий
Акціонерний оплачений капітал, тис. грн.	300	350
Чистий прибуток, тис. грн.	90	120
Коефіцієнт виплати дивідендів, %	45	45
Фонд виплати дивідендів, тис. грн.	90*0,45=40,5	120*0,45=54
Ставка дивідендного доходу на оплачений капітал, %	40,5/300=13,5	54/350=15,4

3. Метод стабільної ставки дивідендного доходу. Застосовується при виборі поміркованої (компромісної) дивідендної політики.

Приклад 3.

	Роки
	перший	другий
Ставка дивідендного доходу на оплачений капітал, %	13,0	13,0
Фонд виплати дивідендів, тис. грн.	300*0,13=39	350*0,13=45,5
Коефіцієнт виплати дивідендів, %	39/90=43,3	45,5/120=37,945

4. Метод постійної і змінної частини дивідендів. Застосовується при виборі поміркованої дивідендної політики.

Передбачає регулярні стабільні невисокі дивіденди і додаткові виплати дивідендів у сприятливі роки. Ставка дивідендного доходу на оплачений капітал є стабільною

Приклад 4.

	Роки
	перший	другий
Ставка дивідендного доходу на оплачений капітал, %	13,0	13,0
Постійна частина фонду виплати дивідендів, тис. грн.	300*0,13=39	350*0,13=45,5
Додаткові дивіденди, тис. грн.		20
Фонд виплати дивідендів, тис. грн.	39	39+20=59
Коефіцієнт виплати дивідендів, %	39/90=43,3	59/120=49,2

5. Метод постійного зростання дивідендів. Встановлюється фіксований темп приросту дивідендів. Застосовується при виборі агресивної дивідендної політики.

Приклад 5.

	Роки
	перший	другий
Темп прирості дивідендів, %	2,8	2,8
Ставка дивідендного доходу на оплачений капітал, %	13,0*1,028=13,4	13,4*1,028=13,8
Фонд виплати дивідендів, тис. грн.	300*0,134=40,2	350*0,138=48,3
Коефіцієнт виплати дивідендів, %	40,2/90=48,1	48,3/120=40,3

С. Як правило, АТ вдається до виплати дивідендів акціями у випадку зниження ліквідності, в т. ч. абсолютної (недостатньо грошей для виплати дивідендів у встановлені строки), або тимчасового дефіциту фінансових ресурсів для реалізації інвестиційної програми. Виплата дивідендів акціями здійснюється без зміни власного капіталу, оскільки відбувається перерозподіл останнього: зростає акціонерний капітал за рахунок зменшення нерозподіленого прибутку.

Виплата дивідендів через викуп акції моє певні переваги як для акціонерів, так і для АТ. З’ясуємо їх на такому прикладі:

Приклад.

Чистий прибуток після погашення фіксованих зобов’язань, тис. грн. 120

Кількість звичайних акцій, тис. шт. 25

Ринкова ціна акції, грн. 40

Виплата дивідендів грошима

Коефіцієнт виплати дивідендів ,% 55

Фонд виплати дивідендів, тис. грн. 66 (120*0,55)

Дивіденд на одну акцію, грн. 2,64 (66/25)

Дохід на одну акцію, грн. 4,8 (120/25)

Дохідність (рентабельність ) інвестованого капіталу 0,12 (4,8/40)

Викуп акцій

Ціна викупу акції, грн. 42,65 (40+2,64)

Кількість викуплених акцій, шт. 1548 (66/(42,64)

Кількість акцій в обігу, шт.. 23452(25000-1548)

Дохід на одну акцію ,грн. 5,12 (120/23452)

Дохідність (рентабельність ) інвестованого акціонерами капіталу0,12 (5,12/42,65)

У випадку викупу акцій рентабельність інвестованого акціонерами капіталу залишається незмінною і становить 12 %.

Перевага для акціонерів – уникнення сплати податку з дивідендів, оскільки при викупі акцій податок не сплачується.

Недолік – ліквідність активів акціонерів дещо нижча, оскільки вони не отримують виплати у грошовій формі.

Для АТ перевагою є зростання доходу на одну акцію з 4,78 грн. до 5,12 грн., що підвищує їх інвестиційну привабливість.

Д. Процедура виплати грошових дивідендів передбачає визначення чотирьох основних дат:

Дата оголошення дивідендів (01.02)– день, коли приймається і оприлюднюється рішення зборів акціонерів АТ щодо розміру поточних дивідендів, форми і строки їх виплати. Дивіденди можуть оголошуватися в таких формах:

Розмір дивіденду на одну акцію у вартісному вираженні;

Відсоток до ринкової ціни акції (її рентабельність, дохідність);

Відсоток до чистого прибутку (коефіцієнт виплати дивідендів);

Дивіденд оголошується без урахування податків з власників акцій.

Дві наступні дати стосуються тих АТ, акції яких обертаються на вторинному ринку.

Екс-дивідендна дата (10.03) – дата, з якої корпоративні права обертаються на вторинному ринку вже без права на дивіденди за звітний період (акціонери, які купили акції після цієї дати не мають право на отримання дивідендів.

Дата реєстрації(15.03) – в цей день здійснюється реєстрація акціонерів, що мають право на отримання дивідендів. Встановлення спеціальної дати реєстрації зумовлена постійними змінами складу акціонерів в умовах обертання акцій на фондовому ринку.

Дата початку виплати (01.04).

Література:13,14,16,17,21, 27

Контрольні питання

1. Якою може бути мета управління структурою капіталу господарського товариства?

2. В чому сіть політики фінансового левериджу?

3. Що таке диференціал і плече фінансового важеля?

4. Викладіть алгоритм вибору між запозиченими і залученими коштами за політикою фінансового левериджу.

5. Як здійснити вибір між довго чи короткостроковими кредитами ?

6. В чому сіть метод точки байдужості?

7. Якою є мета дивідендної політики?

8. Який порядок розробки дивідендної політики?

9. Які фактори впливають на дивідендну політику?

10. Якими є показники ефективності дивідендної політики?

11. Охарактеризуйте методи нарахування дивідендів.

12. В чому сіть виплати дивідендів через викуп акції?

13. Викладіть процедуру виплати грошових дивідендів.

Вправи для самостійної роботи

Вправа 6.1. Визначити диференціал, плече фінансового важеля та його ефект за рік . Вихідні дані:

прибуток від операційної діяльності 7 тис. грн.;

власний капітал на початок року 310 тис. грн., на кінець року 320 тис. грн.;

позиковий капітал (без урахування кредиторської заборгованості і забезпечень) на початок року 70 тис. грн., на кінець року 60 тис. грн.;

середня ставка за кредитами (з урахуванням витрат на обслуговування кредитів) 17%.

Відповідь – ДФВ – +1,148 %%; ПФВ –0,188; ЕФВ – 21,6 %.

Вправа 6.2. Визначити можливий обсяг запозичення коштів, якщо:

фактичний позиковий капітал на початок планового року – 610 тис. грн.;

дефіцит джерел фінансування – 85 тис. грн.;

диференціал – +2,02;

плече фінансового важеля – 0,211;

плановий обсяг власного капіталу з урахуванням внутрішніх джерел фінансування – 330 тис. грн.;

фактична заборгованість за позиками; - 70 тис. грн.

Відповідь – позиковий капітал – 71,9 тис. грн., залучений капітал – 13,1 тис. грн.

Вправа 6.3. Вибрати джерело фінансування інвестиційних витрат за методом точки байдужості. Вихідні дані:

власний капітал – 3450 тис. грн.;

додатковий капітал 420 тис. грн.;

очікуваний операційний прибуток – тис. грн.;

ставка відсотка за кредитами 26 %.

Відповідь – граничне значення операційного прибутку - 1006,2 тис. грн.

Вправа 6.4. Визначити показники ефективності дивідендної політики за такими даними:

чистий прибуток 110 тис. грн.;

фонд виплати дивідендів за акціями: а) привілейованими – 60 тис. грн., б) простими – 40 тис. грн.;

акціонерній каптал всього 900 тис. грн., в т.ч. оплачений 800 тис. грн.

Відповідь – Коефіцієнт виплати дивідендів 0,8; ставка дивідендного доходу 0,05.

Вправа 6.5. За плановим балансом (незбалансований варіант) . необоротні активи підприємства становлять 960 тис. грн., оборотні – 580 тис. грн. Пасиви: власний капітал – 1010 тис. грн., поточні зобов’язання – 200 тис. грн. Яку суму короткострокового кредиту може запозичити підприємство, якщо планове значення коефіцієнта поточної ліквідності становить 2?

Відповідь – 90 тис. грн.

Тест 6.1. В нижченаведеному переліку виділить запозичені, залучені, внутрішні і власні джерела фінансування інвестиційної витрат.

1. Банківські позички;

2. Чистий прибуток;

3. Тезаврований прибуток;

4. Спонтанне фінансування.

5. Облігаційні займи;

6. Кредиторська заборгованість;

7. Амортизаційні відрахування

8. Внески засновників;

Тест 6.2. В нижченаведеному переліку виділить капітальні і фінансові інвестиції:

1. Придбані облігації внутрішньої державної позички;

2. Придбане і не уведене в дію обладнання;

3. Уведене в дію обладнання;

4. Розміщені власні облігації;

5. Строковий банківський депозит.

⇐ Предыдущая 4 5 6 7 8910 11 12 13 Следующая ⇒

Последнее изменение этой страницы: 2019-04-10; Просмотров: 273; Нарушение авторского права страницы