Із історії створення Меморіального музею Ф.З. Коновалюка.

Меморіальний музей Федора Зотиковича Коновалюка, відомого українського художника, нашого земляка, було створено за ініціативою завідуючої кафедри історії та теорії культури Тамари Болесланівни Буяльської, ректора ВДТУ Бориса Івановича Мокіна, колективу Центру культури і виховання студентів ВДТУ, а також завдяки добрій волі вдови художника -Тамари Іванівни Мороз-Коновалюк, яка, відчувши з боку ініціаторів музею глибоку повагу до творів митця та його пам"яті, безкоштовно передала в дарунок більше двохсот робіт, деякі осо бисті речі. Такий вчинок в наш скрутний час могла зробити тільки високодуховна людина святого серця, яка всім своїм життям несла любов, людяність, істинний патріотизм. Всі, хто були причетні до створення музею, не могли не відчути душевної краси цієї жінки. З великою дбайливістю і любов"ю було оформлено в рами багато робіт художника, створена чудова експозиція музею.

І от настав урочистий день відкриття Меморіального музею Ф.З.
Коновалюка -12 листопада 1991 року. На ньому були присутні члени ректорату,
викладачі кафедри ІТК, інших кафедр, співробітники ЦК і ВС, студенти, гості з
інших закладів міста, а також Володимир Підгора - мистецтвознавець,
дослідник творчості художника, автор книги про Ф.З. Коновалюка, Володимир
Яворівський - письменник, депутат Верховнїо Ради України, головний гість -
Тамара Іванівна Мороз-Коновалюк, яка впродовж десятиліть була дружиною і
творчою музою Федора               Зотиковича. У своєму виступі вона зокрема

сказала: " Я щиро вам дякую. Якби він був живий, він би не повірив, що стільки

уваги приділяють його творчості. Все життя його утискували, а ми сиділи тихенько і мовчали. Але все, що він зробив, а доробок у нього дуже великий, залишається вам, Вінничині, Україні, нашому великому народу. Заповідаю вам діти мої: на все життя несіть красу, чесність і доброту в народ, зберігайте свою українську гідність, а це буде найбільшою подякою для нас - старих людей. Спасибі вам, низько вклоняюсь. "Після цього Тамара Іванівна і ректор Борис Іванович Мокін урочисто підписали акт про передання подарованих речей на зберігання у ВДЇУ. Далі слово взяв Б.І. Мокін. Він підкре слив: "Ми не просто одержали подарунок для свого ВУЗУ, а й для всього Поділля. Твори Федора Зотиковича - це талановиті, чудові твори. Федір Зотикович хотів і Тамара Іванівна хоче, щоб творчість Коновалюка була в Україні, увійшла у спадщину нашого народу. Дозвольте подякувати Тамарі Іванівні за той великий подарунок, який вона зробила... Тамара Іванівна наш духовний покровитель, духовний спонсор... Дуже добре, що наша земля народила Федора Зотиковича і що на нашій землі є такі люди, як Тамара Іванівна. Бажаємо Тамарі Іванівні здоров"я і ми всі їй дуже вдячні.

"Далі виступив мистецтвознавець із Києва Володимир Підгора: "Чудово, що у Вінниці є три вогнища культури, де експонуються твори Ф.З. Коновалюка. Чим більше ми будемо зувати творчість цього художника, тим швидше наші душі облагородяться, стануть кращими, добрішими. Він належить всім людям." В, Підгора окреслив місце художника в українському мистецтві: "Коновалюк - це постать історична. Він належить до покоління художників, які отримали академічну освіту, тобто навчалися в Академії мистецтв у С.-Петербурзі: Шевченко, Левченко, Світославський, їжакевич, Коновалюк... Він останній ланцюжок цього розвитку." Потім мистецтвознавець стисло охарактеризував творчу манеру художника, якому, як він відзначив, притаманні поєднання академічної освіти з народним світоглядом, глибока поетичність, ніжність барв, осягання святая святих природи.Він закінчив виступ так: "Благородний, високий, талановитий наш народ, прикладом якого є Ф.З. Коновалюк Володимир Підгора передав музею деякі дослідницькі матаріали про творчість художника. Потім слово було надано Володимиру Яворівському, який звернувся до присутніх: "Дорогі земляки! Подія, яку сьогоднімаємо, на перший погляд, парадоксальна: економічна розруха, брак хліба, брак книжок, а найстрашніше -брак елементарноїлюдської надії, а в політехнічному інституті відкрився ще музей... Я хотів би перед вашими очима сказати декілька речей. Не раз доля нашого народу складалася так, що нас ніби вже і не було, але жила любов до України. Про це ми можем судити з полотен Коновалюка: там стільки любові до цієї України, там така внутрішня ця Україна. Десь вона там, прочитайте, вглядіться в ці роботи. Вона не випирає на перший план. Треба походити, по думати, зігріти душу, і ви знайдете те, що хочете знайти. Друге, особливо для нашої молоді: Коновалюк - це людина? Я схиляюсь перед тими людьми, які за свої переконання йшли за грати, але вони знали на що йдуть і потрапляли в ту конкре тну ситуацію. Набагато важча ситуація, і я можу дискутувати на цю тему, - бути начебто на волі, а водночас в більш страшній тюрмі. Так от ми маємо унікального художника, життя якого пройшло понад головами цього страшного часу. Ця людина ніколи, жодного разу не піддалась на кон'юнктуру. Оцінимо це... Уявіть собі: художник - організм мало захищений, нерви на поверхні. Як це страшно - майже століття малювати і про тебе ніхто жодного доброго слова

 

не скаже. От мужність цієї людини! Це тапідпільна Україна, завдяки якій ми сьогодні випростуємся. Тамаро Іванівно! Спасибі, що Ви - часточка такої України, що Ви були поруч біля такого прекрасного художника... Я думаю що Ви щаслива людина, тому що Коновалюк народжується вдруге разом з незалежністю України, нашою свободою. Він народжується вдруге і може це найголовніше його життя. Я, думаю, що воно буде пре красне, бо я вірю, що воно буде вічне, бо буде Україна і вона збагне, якого великого художника вона мала і в які страшні не пристосовані для мистецтва часи вона мала такого художника, який не зрадив собі, не зрадив Україні." Далі відбулося урочисте відкриття музею: Тамара Іванівна перерізала стрічку, і всі присутні змогли квітами і свічками перед портретом художника вшанувати пам"ять і ознайомитись з творами.

Атмосфера відкриття тоді ще невеликого музею художника була теплою і щирою. А через рік була відкрита експозиція в новому залі Меморіального музею Ф.З. Коновалюка. З тих пір кожного року 12 листопада в нашому університеті проходить день пам"яті та шанування нашого видатного земляка, чудового українського художника - Федора Зотиковича Коновалюка.

⇐ Предыдущая1234567Следующая ⇒

Поделиться: