Образи рідного краю в творчості Ф.Коновалюка.

Стоїть хата небагата, солом'яна стріха; Причілочки у кутицях, мальовані вікна; Обмазана, підведена, а сама біленька. На подвір'ї, як барвінок, трава зелененька, Щей садочок, як віночок, хатину квітчає, У віконце з неба сонце в хату заглядає. Там чистенько І гарненько, там усе в порядку: Сам Бог дає, доглядає ту маленьку хатку.

А. Молодченко.

Батьківська хата - це те , що завжди згадується, снится, що ніколи не забувається І гріє теплом спогадів. Вона була світлом наших предків, які тут народжувалися і все життя тяжко працювали, добуваючи кусок хліба.

Традиційна українська хата - воістину, колиска нашого народу. В ній жили і вмирали цілі покоління, сподіваючись на кращу долю. З цієї селянської хати пішли у світ велетні думки Григорій Сковорода, Тарас Шевченко, Іван Франко, Олександр Довженко.

На думку Т. Шевченко, біла хата - найвизначніша риса українського села. Тому то часто у його віршах зустрічаємо цей образ;

"Садок вишневий біля хати..." "І досі снится: під горою,

Між вербами та над водою Біленька хаточка."

Рідна батьківська хата ! Вона вчила змалку поважати старших, шанувати батька й матір, бути терплячими, чесними, роботящими.

Рідна хата! Давно пішли від батьківського порогу сини та доньки. Але усім найкращим, що е в іх душах завдячують саме їй. І де б не були вони, під якими високими дахами не жили, ніколи не забудуть тієї стріхи, чистої стелі. Бо хіба може поряд ний син забути свою матір, свій дш, у якому вперше глянув на світ.

Українська хата - оригінальний витвір народу, самобутнє явище в історії архітектури. Вона надихала на творчі пошуки багатьох митців України. Серед них - Федір Зотикович Коновалюк. Народившись на Вінниччині в с. Калівщ Могілів - Подільскої губернії (нині село Ягідне Муровано -Куриловецького району) у сім'ї хлібороба, він з дитячих літ був зачарований красою рідного Поділля, його дивною природою, працелюбністю та щирістю земляків. І, звичайно, в душі митця назавжди залишився спогад про рідну батьківську хату.

Немов хмаринка серед буйного цвітіння вишень, хатина випливає Із туманної далечі минулих літ І постає перед нами білим видивом на багатьох роботах художника, відрізняються неповторністю манери письма, витонченою гармонізацією кольорів, відточеним малюнком. Його композиція чітка, грунтується на засадах реалістичного мистецтва. Живопис відрізняється увагою до деталі. Твори променяться світлом і теплом, в них живе і сяє всіма барвами опоетизований художником рідний край

До теми української хати автор звертається у таких роботах: "Хата, що мені подобається" та ін. Михайло Стрельбицький, член Спілки письменників, так визначив життєве кредо майстра:

Малював сніги - пороша гостро пахла на віки. Малював хатину - довше йшли її руйнівники. Малював млина -1 млин той щось - а бозна - що! - молов. Малював усе на світі, а виходило: Любов.

Яким теплом і лагідним родинним затишком, якою добротою та материнською ласкою віє від його картини "По шивченківським місцям с. Григорівка 1954 р."

В центрі біля пагорба невиличка хатинка, дбайливо прикрашена пишним квітом соняхів, зображених ніжним віночком навколо будівлі. По обидва боки від споруди - лепочуть ще зеленим листом стункі розкішні верби, шепочучись з пустуном - вітром, який надумав розбудити замріяний поважний вітряк, що височить на пагорбі.

Поодаль художник зобразивше кілька хат заквітчаних мереживом садів. Вони, немов рожевий досвіток дитинства, виринають з пам'яті автора. Білі стіни ніби виткані з маминого полотна. Сонячне сніп'я ллється через вікна, заповнюючи картину незимною ніжністю І теплотою. Вдалині художник зобразив кущ калини, зарум'янені кетяги якого у величній пишності горять на сонці. Соняхи, немов наповнюють картину світлом своєї довершеності та краси, навіваючи кожному, хто побачить її настапьпчні зворушливі спогади про безтурботне дитинство.

Біля хати велична постать жінки - матері з дітками. Це справжня українська Мадонна з немовлям на руках. В її постані - зовнішня і внутрішня краса, благородство і велика життєва сила. Зринають з пам'яті Шевченкові рядки:

У нашім раї на землі Нічого кращого немає, Як тая мати молодая З своїм дитяточком малим.

Картина дихає неповторним відчуттям повітря, світло - тіньовими контрастами. Ще одна картина привертає нашу увагу: "Старий млин у селі Селище ", написана у 1954р. Заворожує колорит типового українського пейзажу.

В центрі картини на високому забур'яненому пагорбі - кримезний вітряк, немов вартовий оглядає все навкруги, пильнуючи добробут нашого працьовитого люду, його щастя, достаток. Велетень з нетерпінням чекає вітру, щоб довелось хоть трохи попрацювати, подарувати невтомним хліборобам радість.

,Майстр зобразив на полотні погожу літню днину. Навколо, скільки бачить око, розкинулись безкраї поля, на горизонті темна смуга густого лісу, який крутими обривистими схилами збігає до річки. Над срібною стрічкою ріки, що на дні долини височать самітні руді горби.

Великого значення художник надає зображенню неба. Для цього майстер вибирає цілу гамму кольорів: від ніжно голубого - до сіруватого, віддаючи останньому деяку перевагу. Недалеко від вітряка розкинулось квітуче село

Невеличка чепурненька хатка причаїлась на схилі пгорбка, горнучись до струнких пишнокроних ясенів, що здається, сягають своїми верхівками сумовитих хмарин на серпневому куполі неба.

Поодинокі соняхи, зображені в різних частинах картини, здаються до болі рідними, переносять подумки відвідувача у прекрасну пору життя кожної людини - дитинство.

"Вже осінь не загорами" - шепоче опалена літньою спекою знесилена трава, її легкий подих відчувається в тьмяно - зелених, світло - бурих, жовтуватих відтінках крон дерев.

Сумує без роботи вітряк. Згадує довгі часи своєї слави. Доводилось зустрічати вітри кількох поколінь. Трудився на славу, даруючи людям радвсть, дбаючи про те, шоб на кожному столі був хліб. Бо це не просто їжа, це міра не лише добробуту, але людської совісті. Хлібом - сіллю зустрічали гостей. За хліб бились з ворогом на смерть. Хлібом, як Іменем матері, клялись. Хліб викликає особливе св'яте почуття - бо це наше життя.

Ця картина безумовно написана людиною, яка всім серцем любила свою рідну землю, вміла бачити красу нашої скромної, сором'язливої природи і передала, зберегла її у своїх полотнах для прийдешніх поколінь.

Вітряк на пагорбі стоїть,

Він кілька пережив століть.

На совість майстер постарався -

Стояв віки - нас дочекався...

Печалі бачив дні гіркі.

Коли, збиравши колоски,

Діток голодні оченята

Шукали на стерні зернята.

Старечі руки зморшкуваті

Просили в Бога миру хаті,

Щоб хліб - сіль були на столі,

І жили внуки на Землі,

Й заплакана небога - мати

Могла дитя нагодувати,

Жорстокий голод щоб спинить.

Пожежі мору загасить...

І радість бачив на віку:

Століттями молов муку,

Яка в веселих короваях

Пишались, як квітки в вінку.

Стоїть на пагорбі вітряк,

Як воїн миру, страж, козак.

Стоїть, як пам'ятник рукам,

Що хліб щорік ростять всім нам.

І.Гнатюк

Яскравий образ мальовничого українського села, схожого на писанку, ніжний образ хліборобської людини допомагає нам подумки поринути в далеке запорошене вітрами віків минуле, відчути подих часу. Побачити себе частиною віковічної Історій України, причетними до її прекрасної культури. Це нам вкрай зараз потрібне.

П. Тичина писав: "Забудеш рідний край - тобі твій корінь всохне." До гірких роздумів спонукає вірш поетеси О.Макаренко:

Можливо, ми уже не українці,

А так собї - якісь без назви люди.

От жив народ такий в XX віці,

А в XXI - му його не буде.

Вже майже висохло старе коріння,

В дівчат нема нї вишиванок, ні коралів.

Можливо, ми останнгє покоління,

Яке читає "Кобзаря" в оригиналі...

1 тому дуже цінним для національного відродження України є те, що нашу культуру пропогують і зберігають у своїх творах відомі майстри мистецтв. Серед них на одному з почесніших місць - художник Федір Коновалюк. Вражає народність його творів.

Федір Зотикович тонко розуміє і пише дороге, близьке, пережите. У кожний твір вкладає частку своєї щедрої душі, крвм того, митець від твору до твору підсилює розмаїття кольорів, відтінків, акцентів. Тонка і вибачлива Коновалюкова деталізація: він вили кий майстер подробиці, яка надає творові особливої теплоти.

Стоячи нині перед багатьма полотнами та пейзажними мініатбрами гостро відчуваєш: ось ці куточки старого Києва, ці сільські "шевченківські" хатки І садочки, вітряки, пагорбки й узлісся немов би вихопленні з - перед нещадного бульдозерного ножа.

Майстрові належать такі слова: "Я гордий, що доля дала мені можливість відображати саме те, чого скоро не буде."

Зі спогадів Т

І Мороз - Коновалюк дізнаємось, що видатний український поет В.Сосюра назвав художника "батьком увіковічення справжнього старого Києва, українських старих сіл."

Муза увінченна, муза рятівнича. В такому розумінні усе написане тут творить один великий духовний пейзаж Батьківщини, відображаючи глибокий внутрішній драматизм митця І натури водночас.

Його роботи промовляють своєю ніжною людинолюбною мовою до розуму, серця та душі кожного, хто знає і цінує справжню красу.

Земний уклін майстрові, що зумів своїми чудовими роботами заворошити зачерствілі серця нащадків, спонукаючи їх до роздумів, сіяти розумне, добре і вічне.

Гуменюк Л.М.

ЗАТ - 95

керівник Г'розна Н.З.

Національне і загальнолюдське у творчості Ф.К'оновалкжа.

Напевно, людина шукає в мистецтві відображення навколишнього світу і почуттів. Тоді твори Ф.Коновалюка полонять насамперд щирістю. Як все просто, і ясно, І складно. Я бачила вулиці, міста сади, ріки, ліси і озера, бачила життя, а коли підходила ближче, враженому погляду відкривались лише сліди кропіткої праці. Я вважаю, що дуже важливо, коли твоя творчість має змогу оцінюватись іншими людьми, особливо коли її розуміють. Тоді твоя праця недаремна. Доля карттин Федора Зотиковича це підтверджує тому, що вони дочекалися свого щирого і вдячного глядача І цінителя.

Ф.Коновалюк - художник, в першу чергу, національний. В його картинах - світоприйняття українського народу, його душа І доля. Український народ виразно селянський. В письменстві, мові, побуті, звичаях, в мистецтві І прояваїх релігійного життя - скрізь нам впадає в очі надзвичайно сильна органічна залежність людини від грунту. Праця на риллі ставить людину в дуже близьке відношення до природи взагалі, яке є вирішальним чинником для розвитку культури. Із зв'язку людини і природи виростає дуже тонке відуття її краси і гармонії. Саме таку красу І гармонію несуть нам картини Ф.Коновалюка.

Пензлю майстра підвласне зображення всіх пір року. На його картинах ми можемо бачити І весняну повінь, і зимову хуртовину, сухе літо і багряну осінь. Але більш за все Федір Коновалюк любив писати зиму. Він був "зимовим пейзажистом".

...Ось стоїть завіяна снігом хатинка, крізь вікно якої пробивається промінь світла. А ось вже течуть струмки, пробиваються перші підсніжники, проліски. Ось вже ростав весь сніг, на деревах з'вились перші листочки, а ось - розцвітають сади. Яблуня для нашого народу є символом доброти, щастя, добробуту, надії і любові. Таким самим символом є для японського народу саккура - японська вишня. Коли вона розцвітає, це є ознакою того, що прийшла висна, а значить розпочинається нове життя. І це недарма. Дерево завжди було пов'язанеу легендах усіх народів з життям, з його неперервністю. Дерево виростає з иалєнької насінини, приносить плоди, які в свою чергу дають нове життя. Життя ! Життя І доля - провідні теми в работах художника. Придивимось ще до його картин. Однією із центральних тем в творчості є образ Катерини. Кожна зображена Катерина являє собою окремий образ, який вібрав у себе найкращі риси української жінки Але чому у кожній картині Катерина іде крізь темряву, завірюху ? Складається таке враження, що холодний вітер, який пронизує її постать, торкається і нас. Чому у неї такі сумні очі ? Може художник хотів втілити в образі Катерини долю свого народу? Кожен Із нас може бачити щось своє, більш рідне його серцю і розумінню. Звернемо увагу на автопортрет в образі Катерини. Ним Коновалюк передав стан своєї душі. Які в нього очі. Вних застиг сум І біль. Ці очі такі ж самі як і більшість його робіт під назвою "Катерина". З моєї точки зору образ, який виник в уяві митця, є збірним.

Як ми вже казали, мистецтво Федора Коновалюка глибоконаціонатьне, але є в ньому щось невловиме, що робить його картини близькимим І зрозумілими будь - якій людині Це материнська любов і щире серце. Материнська любов проста і вічна. Це немов давня пісня, що проникає в кожне серце. Вона осягає своїм промінням все живе навколо. "Портрет матері." Від нього віє сонцем, мудрістю, спокою і ласкавою усмішкою. Мати - наша єдина опора І порада Скільки найкращих слів присвячено їй, але все здається мало. І завжди шукатимуться фарби, що передаватимуть тепло материнських очей.

У моїм серці назавжди залишиться картина "По шевченківських місцях" (с. Григорівка). Образ матері, оточеної дітьми, що чекає на когось. Скільки віків чекає нас матері, а ми все не знаходимо часу прилетіти. Шукаємо, наздоганяємо щасливу мить, а матері тисячоліттями ждуть, коли ми нарешті з'явимось на шляху, що виде до дому.

Мені здається, що це на наше загублене у тисячолітньому світі покоління чекають стара батьківська хата, вишневий садок і мати, що в дивляеться у далечинь, ні на хвилю не сумніваючись в тому, що ми повернемось.

Напевно, кожен, кому доводилось побачити хоча б одну з картин Ф.З Коновалюка, одразу звертав увагу на легкість, м'якість і гармонію фарб. Його пейзажі надихають на працю, заспокоюють розбурхану душу.

Антуан де Сент - Екзюпері писав: "Істина це те, що робить життя простішим." Тоді цю істину потрібно шукати в глибинах неба і озер, у далечі полів, шумі лісів і трав. Природа - вічна, І ми - діти природи. Голос життя, голос вічності живе в будь - якому куточку лісу, у найменьшій Ігалюсточці квітки, в найдрібнішій піщинці чи крапельці роси. Цей голос, що музику зумів відобразити Ф.Коновалюк, Чистота, незайманість і гармонія його пейзажів полнять серце Напевно, потрібно жити саме так - просто, бути щирим І не зрадливим, його твори впоєні чистотою і довірою. А творчість, що йде від серця, завжди знаходитиме струни, що відгукнуться в такт, в інших серцях. Тому так близьки образи природи, людської долі, які створив художник.

Його картини - про щось рідне і незабутнє.

Найкращі спогади - це. напевне, наше дитинство. Ще не так давно, ще, здається, тільки вчора ми приїздили в село до своїх рідних бабусі і дідуся. Вибілена хатка, невеличкий садочок і стежка, яка веде до порогу, через який переступали далекі прадіди. Скільки бачили ці хатки на своєму віку сліз і сміху, горя І радощів.

Вони слухали найкращих солов'їв весною, стрічали літні світанки разом з лелеками, що полюбляли їх стріхи, ждали з початку жнив, а потім осінь, що садком подарувала найсмачніші яблука, завмирали на мить, немов озираючись на прожите, і вкривались зимовою ковдрою. "Хато моя. рідна батьківська хато ! ". Скільки вже написано, скільки вже сказано, а сєріїе вже, здається, не може вимовити найпотрібніше. Вже неможна повернути нічого. Вже нові будинки так само підставляють підставляють дахи сонцю І дощем, однак лелеки не будують свої гнізда.

Невже ми забули стежки, які ведуть до батьківської хати, не вже млини змолои все зерно, а люди розучились пекти хліб у печі ?..

Картини Ф. Коновалюка виразні. Вони запам'ятовуються, мабуть, тому, що почуття, викладені в них, підсвідоме розуміються нами, а це добрі і світлі почуття.

Думаю, що людина, яка писала такі картини, жила саме в тісному зв'язку з народом Його твори перейняті всією його долею. Наймадьовничіші місця, найкращі гаї, степи, ліси, ріки, села і люди - у тому краю, де ти народився і живеш. І це ти розумієш тоді, коли відчуваєш себе єдиною І неподільною часткою свого народу, коли ти живеш з ним, шукаєш шляху до істини Коли ти син своєї Вітчизни.

Там, де не вистачає слів, нехай почуття опишуть фарби. Нехай "несказане не залишається несказанним".

Так мало цінностей в житті, ми їх шукаємо повсяк час, шукаємо всюди. Так часто дивимось і не помічаємо. Подивіться очима Ф.Коновалюка - і ви побачите. Послухайте серцем Ф. Коновалюка -1 ви почуєте.

Голос життя, нестримний, не відворотній рух - зима, весна, літо, осінь - це життя. Щомиті народжуватись і помирати, жити подихом неба і шепотом зелені. Відчувати кожен промінчик сонця і кожну краплинку дощу. Про це картини Ф. Коновалюка.

Вдивіться в них і відчуєте, як змінюютесь на краще. А якщож навіть одна людина стала трохи добрішою, добрішим став весь світ. Змінювати світ на краще може кожний.

ДОВІДКИ ПРО АВТОРІВ

Гринюк Леонтій Назарович

Народився в 1950 році на Вінниччині в с.Матійкові. Закінчив у 1973 році Одеське державне училище їм. М.Б.Трекова, у 1982 році-Львівський державний Інститут декоративного та прикланого мистецтва . Член Спілки художників України

Працює в гшіузі художнього скла, вітражу, живопису.

Проживає в м. Вінниці.

В Художньому музеї ВДТУ знаходяться картини "Каяття", 1991р., "Неофіти", 1990р.,"Розмова", 1992 р,1991 р.-персональна виставка в Художньому музеї ВДТУ.

Довбощук Олег Карпович

1942 року народження, спеціальної освіти не отримав.

Живе І працює у м. Вінниці

Саме життя дає художнику матеріал для фантазії і для художньої філософії Йому притаманна романтичність,сприйняття дійсності,оригіналь­ність композиції.

В Художньому музеї ВДТУ експонуються картини "еНКВДе партія веде" ("Страж") 1991 р., подарована картина "Захід сонця" 1990 р.,"Зелений шум" 1990р., "Осінній морок" 1991 р., "Передчуття" 1991 р.,"Різдвяні вогні" 1990р., "Спогади дитинства" 1991р., диптих "Червона химера" 1991р.

Козирська Тетяна Василівна

1925 року народження , самодіяльна художниця.

Народилася в с. Чернятино Вінницької області, в сім'ї педагогів. В 1937 році батька, тоді директора музею в м. Бердичеві, було репресова­но. В 1947 р. закінчила Вінницьку фельлдшерську школу, але за фахом майже не працювала. Малювати пробувала з 11-12 років, але не надавала цьому значення. Малювати знову почала в 40 років, коли працювала на Но­восибірській художньо-галантерейній фабриці: розмальовувала хустки. В 1970 р. в м. Кривій Ріг навчалась в вечірній школі образотворчого мис­тецтва. Важким був шлях художниці до живопису, але як вона каже:"Пере­могла тому, що закохалась у мистецтво. Я щаслива від цього. Жалкую ли­ше, що все це прийшло до мене так пізно. Мій творчий шлях почався у 1988 році".

В Художньому музеї знаходяться 14 робіт художниці, "Базар в Там-букту"(1988), "Бузок" (1991), М.В.Гоголь(1992), "Жоржини" (1991), "Катерина" (1991), "Літо" 1990 р.(2-і роботи), "Мадонна" (1983), "Мімо­зи" (1991), "Розіп'ята Україна" (1991), "Сова" (1991), "Ромашки" (1991), "Соняшники" (1991) (2-І роботи)

Мельник Василь Іванович

1948 року народження, самодіяльний художник з м. Жмеринки.

В Художньому музеї ВДТУ знаходяться картини "Захід сонця" 1991 р., "Ранкова зоря" ("Подих весни") 1991 р.Працює у стилі фотореалізму. Мігрін Михайло Михайлович

Народився в 1941 році в м. Вінниці. 1974р.-закінчив Московське Вище художньо-промислове училище (колишнє Строганівське).

Вчився на відділенні монументально-декоративного живопису у проф. В.Ф Бордиченка. Живе і працює в м. Вінниці.

Головний герой творчості художника-сучасна людина та її життя. Ціль-осмислення його художніх І моральних проблем. Сприйняття свого ге­роя двоїсте : з одного боку це позиція абстрактного і ліричного гу-манізма, з іншого-використання гротеску, критичного сприйняття.

В Художньому музеї ВДТУ знаходяться картини "Байдужість" 1988 р., "Тиша" 1990р.

Мороз Серпи Михайлович

1964 року народження, самодіяльний художник з Вінниці.

1986р.-закінчив Вінницький політехнічний Інститут, факультет енергетики.

В 1990 р. відчув потяг душі до малювання .

Працює в стилі сюрреалізму. Головні теми-осмислення Історії нашого народу, проблеми духовності, доля сучасної людини у світі.

1991 р.-виставка в Художньому музеї ВДТУ.

В музеї знаходяться його роботи: "Червоні прийшли" 1990 р., "Ана­томія революції" 1991 р.(подарована).

Назаренко Олександр Григорович

1926 року народження , спеціальної освіти не отримав.

Член Спілки художників України.

Живе і працює в м. Вінниці.

Працює в реалістичній манері в жанрах пейзажу, натюрморту, портре­ту, жанрової картини. Багато працює в рамках релігійних сюжетів-пише ікони для церков.

В Художньому музеї ВДТУ експонується копія з картини голандського художника XVII ст. Яна де Хеема "Натюрморт" (1991 р.).

Назаренко Олександр Оксандрович

1991 року народження, м. Вінниця .

1978 р.-закінчив Вінницьку художню школу.

1979р.-закінчив Київську республіканську художню школу їм

Т.Г.Шевченка .

1985 р.-закінчив Київський державний художній інститут (зараз Академія).

За фахом художник-реставратор.

Член Спілки художників України.

Працює в області графіки, живопису, реставрації.

Живе в м. Вінниці.

Творчу манеру О.Назаренка відрізняє органічне поєднання тра­диційності і сучасності. Художник досконало володіє культурою кольору, йому підкоряється лінія. Людяність І духовність-ось що насамперед ха­рактерно для його робіт, а також психологізм І ліричність. В Художньому музеї ВДТУ експонуються картини "Вітер" 1991 р., "Натюрморт" 1991 р.,"Портрет Налбандяна"1991 р ,"Ромашки" 1990 р.,"Сонячний день"1991 р., "Теплий вечір" 1986 р.

Олійникова (Соболь) Людмила Михайлівна

Народилася в 1967 р. в м. Калинівка Вінницької області

Закінчила Вінницьку художню школу.

1986р.-закінчила Київський художньо-промисловий технікум.

1991 р.-закінчила Львівський державний Інститут декоративного та прикладного мистецтва. Захистила дипломну роботу по техниці холодний батик на тему "Музика життя".

Живе І працює в м. Вінниці

В Художньому музеї у 1993 р відбулася персональна виставка,знаходиться картина "Тол моделі" 1991 р.

Олійников Сергій Олександрович

Народився в 1963 році в Тбілісі.

Закінчив Тернопільську художню школу.

1983 р.-закінчив Київське художньо-промислове училище, отримав спеціальність "художник-конструктор (дизайнер)".

1990 р.-закінчив Львівський державний Інститут прикладного мистецтва, факультет "Інтер'єр та обладнання"

Ще в інституті захопився технікою батика І скульптурою малих форм. В цих напрямках і працює зараз. Працював у книжній графіці, мультиплікації

 

Живе і працює в м. Вінниці.

В Художньому музеї ВДТУ знаходяться роботи (батик) "Ранок" 1993р., "Батик" 1993 р.,"Кали" 1992р.

Олійниченко Олександр Григорович

1952 року народження. Самодіяльний художник з Могиліва-ГТодільсько-го. Учень Михайла Чорного.

Для його творчості характерний інтерес до пейзажу, історична тема­тика. У 1990р. написав велику серію робіт присвячену 500-річчю Ук­раїнського козацтва.

Живе і працює у Могілів-Подшьському.

В Художньому музеї ВДТУ експонуються роботи

"Останній кошовий Січі П.Калнишевський" 1990 р.,"Сонячний день" 1990р.,"Соняшники" 1991 р.

Павлгок Аркадій Григорович

Народився у м.Київі в 1925 р.

З 1933 р. по 1940 р. проживав в м. Вінниці.

В роки Великої Вітчизняної війни брав участь у боях з фашистськими окупантами.

1981 р.-закінчив Одеське художнє училище.

1958 р.-закінчив Харківський художній Інститут.

Живе І працює в м. Вінниці.

Художні твори А.ГТавлюка відзначаються глибоким реалізмом.

В Художньому музеї ВДТУ знаходяться роботи "Портрет першого ректо­ра ВІН Р.Ю.КІгеля" 1991 р.,"Волошки"1993 р.(подарована),"Сат-Ок"1969 р.

Панчук Федір Васильович

Народився в 1954 р в с. Свердлівщ Липовецького району на Віннич­чині.

Після школи закінчив ПТУ, потім служба в армії. За часи служби закінчив Московський заочний народний університет.

1979 р.- закінчив Вінницький педагогічний інститут.

1987 р.- золота медаль на Всесоюзній виставці в Москві.

1990 р.- виставка в Парижі.

Прийняв віру наївного мистецтва. Прийшов у мистецтво через спілку­вання з народними майстрами. Панчук - художник подільський. "На чій землі оселишся, того і воду пий," - каже він. У світі створених худож­ніх реальностей художник почуває себе органічно і піднесено.

Художник живе і працює в м. Вінниці.

В Художньому музеї ВДТУ знаходяться картини "Зелений кіт" 1989 р., "Левеня" 1990р., "Через цвинтар" 1989р./Оплакування" ("Пам'яті жертв голодомору на Україні 1933 р.") 1988р., "Пам'яті Василя Стуса" 1990 р., "Червона собака" 1990 р. (подарована).

Петрусенко Олег Олексійович 1973 року народження. Живе і працює в м. Могилів-Подільський. В музеї знаходиться робота "Флокси" 1989 р.

Рожков Олександр Анатолійович

Народився в 1957 р. в м. Ташкенті.

1980 р - закінчив Художнє училище їм. П.П.Бенькова.

1986 р. - закінчив Київський художній Інститут (зараз Академія), відділення монументального мистецтва.

За фахом художник - монументаліст.

Живе і працює в м. Вінниці.

Живопису О.Рожкова притаманна філософська глибина І високий про­фесіоналізм

В Художньому музеї ВДТУ знаходиться картина "Лики" (Із серії "Еко-

югія культури") 1989 р.

Рибачук Віктор Іванович

1956 р. народження.

Навчався у Вінницькому педагогічному інституті та Київському ху-южньому інституті.

В офіційних художніх виставках участі не приймав.

Виставочну діяльність розпочав у складі групи "Ескадрон" в 1989 р.

Ім'я художника занесено до Всесвітньої енциклопедії мистецтв Бе-Іедіта.

Працює в жанрі тематичної картини, портрету, пейзажу, натюрморту Іапрямок - авангард.

Художнє кредо: "Те, що пишу сьогодні, ще вчора не міг писати, а автра я не зможу писати те, що пишу сьогодні. І так буде завжди...".

В Художньому музеї ВДТУ знаходяться картини: "Ще не вечір" із серії Анатомія душі", 1991 р.,"Забуття" 1990 р.(подарована колекціонером ¹ Ніколаєвим), "Перша могила на цвинтарі і в серці" із серії "Анатомія уші" 1991 р.(подарована художником).

[орний Михайло Никифорович

Народився в 1934 р. в с. Мала Жмеринка на Вінниччині.

Батько був залізничник, мати-колгоспниця

1963 р.-закінчив Одеське художнє училище ім. Грекова

1968 р.-закінчив Київський художній інститут (зараз Академія).

1968-1972 рр.-аспірантура (Творчі майстерні Академії мистецтв 'РСР, майстерня акад.Дергуса М.Г.)

Живописець живе І працює в м. Вінниці.

Лауреат Республіканського меморіалу Куїнджі. Заслужений художник 'країни.

Головні теми:сільське життя, важка праця селянина-колгоспника, погади дитинства (війна , повоєнні роки), Історичні сюжети Взагалі ожна сказати, провідна тема творчості художника-доля свого народу. ,ійсно, Михайла Чорного можна вважати Народним художником, майстром, що агато зробив і робить для збагачення національної культури.

Життєве кредо художника-не втрачати в житті ні хвилини часу, зали-Іити після себе слід на землі

"Найголовніше в творчості,-вважає він,-те, що вона повинна бути Ік вимішана, як тісто на хліб. Головне в живопису-нове рішення того, ,о задумав. Люблю душевну правду."

Художник працює в жанрах тематичної та історичної картини, портре-', пейзажу. Крім живописних, багато чудових графічних робіт.

В Художньому музеї ВДТУ знаходиться картина "Саджанці" 1988 р.

Іевченко Анатолій Семенович

Народився в 1946 р. в Сибіру (мати художника була репресована).

В Вінниці живе з 1950 р.

Навчався в Каунаському Художньому училищі.

В 1969 р. повернувся в Вінницю, де і працює.

З 1987 р -участник Республіканських І обласних виставок.

З липня 1992 р.-персональні виставки.

Шевченко вважає, що художника розкриває формотворчість; що шір-духовний; що жтвопис повинен нести мщний емоційний, "енергетич-Ій" імпульс, щоб людина "входила" у картину. Тоді це серйозний живопис.

"Переконаний, що мистецтво-не відображення життя, а інше життя, Ісить самостійна матерія. У мистецтва та у Євангелія одна і та ж ціль: цготувати людину до Іншого, кращого життя,"-каже художник.

А.Шевченко не бачить цінності у зовнішній правдоподібності, не Іагне досягнення схожості деталей, бо для нього це те, що відволікає І головного - суті і виразності.

В Художньому музеї ВДТУ знаходяться роботи "За парканом" 1988 р.,

"Дім на старій вулиці" 1990 р., "Тиша" 1990 р., "Муза" 1992 р.

Щгіаковський Віктор Миколайович

Народився в 1947 р. в м. Вінниці.

В 1967 р. закінчив Кримське художнє училище.

В 1973 р. закінчив Ленінградський Інститут живопису, скульптури та архітектури ім. І.Є.Регана.

З 1967 р. живе І працює в м. Вінниці.

З 1989р.-член Спілки художників України, учасник персональних, республіканських, зарубіжних, міжнародних виставок

Ім'я художника занесено до Всесвітньої енциклопедії мистецтв Бе-недіта.

Творче кредо: "Колір-духовна основа живопису, матеріалізація ду­ховності засобами живопису складає суть моїх творчих пошуків".

Принциповість і висока вимогливість до власної творчості завжди були основними для художника.

В Художньому музеї ВДТУ знаходяться роботи "Планерське" ("Золота гора") із серії "Східний Крим" 1987р.(подарована), "Гурзуф" ("Похму­ро") із серії "Східний Крим" 1990 р., "Східний Крим" 1990 р., "Дім біля моря" (подарована) 1992 р., "Початок світлого дня" 1992 р.

Штельмах Віктор Вікторович

Народився в 1959 р. в м. Вінниці.

Після школи навчався в медичному училищі, працював токарем, столя­ром, художником-оформлювачем, режисером аматорської кіностудії.

З 1985 р.-самостійно починає писати портрети, пейзажі.

З 1987 р.-приймає участь у міських вернісажах.

З 1989 р.-учасник виставок групи "Ескадрон", персональних виставок.

Живе І працює в м Вінниці.

Свій художній стиль художник називає "трансавангардом".

В Художньому музеї ВДТУ знаходиться робота "Інфанта" 1990 р.

Словник

Батик - слово яванського (Індонезія) походження, в перекладі озна­чає "малювання гарячим воском".

Оригінальний і дуже складний спосіб розмальовування тка­нини шляхом нанесення візерунків розтопленим воском. Після цього ті частини полотна, що залишились не закритими, фар­бувались. Це техніка гарячого батику. В сучасній, дуже по­ширеній техніці холодного батику, замість розтопленого воску використовують спеціальну суміш (резерв), яка скла­дається із воску, парафіну, гумового клею, бензину та каніфолі. Малюнок на тканину наносять за допомогою скляної трубочки.

Експресіонізм - (від лат. ехргеззю-вираз, виявлення, передача), напрям в мистецтві першої чверті XX ст., що проголосив єдиною реальністю суб'єктивний духовний світ людини, а йо­го вираз, виявлення- головною метою мистецтва. Установки експресіонізму вели до напруженості емоцій, гротескної зламаності, потворності образів, деформації світу. З часом художника-експресіоністи поділились на тих, хто став на шлях модернізму, абстракціонізму, та на тих, хто наближав­ся до реалізму.

Натюрморт - (від французського "паїиге Іпойе" - мертва натура). Початкове виник в XVII ст. голандський термін "зйііеуег"

 

- "нерухома натура", буквально "тихе життя". Жанр образот­ворчого мистецтва, Ідо застосовується для зображення нежи­вих предметів: ужиткові речі, плоди, букети квітів, атри­бути якої-небудь діяльності та ін.

Примітивізм - поєднує два суттєво різних явища.

1 .Примітивістами називають митців із народу (художники "святого серця"), які не отримали професійної освіти, а в своїй творчості поєднують самобутню яскравість образної фантазії, свіжість та щирість сприйняття світу з відсутністю професійних навиків малювання, моделювання, перспективи. Відображають народні естетичні уявлення. Це мистецтво, що не спотворене цівілізацією. 2.Звертання професійних митців до досвіду народного, тра­диційного мистецтва, дитячого малюнка. Характеризується відмовою від усталених норм художньої культури, навмисним спрощеним і огрубленням малюнка.

Сюрреалізм - (франц зшгеаіізте, букв.-надреалізм)-модерністський напрямок в мистецтві XX ст., який проголосив витоком мис­тецтва сферу підсвідомості (інстинкти, сноведіння, галюци­нації). Його метод-розрив логічних зв'язків між предметами чи їх деталями, що залишаються суб'єктивними асоціаціями. Головна риса-алогічність поєднання предметів і явищ, яким надається видима вірогідність (достовірність).

Трьохшаровий живопис являє собою як би три етапи роботи над карти­ною:!.підмальовок, 2.прописі, З.лессіровка.Лессіровка-один із технічних прийомів на завершальному етапі процесу малю­вання. Представляє собою нанесення напівпрозорих шарів фарби на висохлий попередній шар-для рішення певних фор-мально-пластичних, світло-повітряних цілей. Це класична манера письма.

Для більшості сучасних художників притаманний одношаро­вий живопис.

Фотореалізм - один із напрямків модернізму, що розвився із поп-ар-ту. Виник в 60-х роках XX ст. у Америці. В його основі-ме-тод живописної Імітації фотографічних форм. Художник фак­тично зображає не сюжет, а інфраструктуру фотографії.

Рекомендована література.

1 .Апомонов І.,Кара-Васильїва Т. Образна змістовність творів декоративного мистецтва.(про зінницького художника Л.Гринюка). Журнал "Образотворче мистецтво", 1983, N1, с. 10-13.

2.Барась М. Проникнення у портрет,(Персональна виставка картин художника О.Назаренка). Газета "Комсомольське плем'я", 1976,31 серпня.

З.Волков Н. Восприятие картиньї. М.,1976.

4.Гордійчук П.Фарби світяться з глибини.(Про молодого художника з м.Вінниці О.Назаренка), "азета "Комсомольське плем'я",1986, 9 січня.

З.Гринюк Л.,Бабій М. Вінницькі художники. Газета "Камертон-Х",1993, NN13,14,21.

б.ДовбощукО. Художники Вінниччини. Газета "Камертон-Х",1993, NN5,12,34.

7.Дроздов М. Художник-дітям. (Про А Павлюка) Газета "Правда України",1981, 22 серпня.

8.Килимчук О. "Устань, устань подоляночка". (Про вінницького художника Ф.Панчука.) Курнал "Україна", 1989, N27,0.12-13.

9.Кирилов. Життїрадісна палітра. (Про художника О.Назаренка.) Газета "Вінницька Іравда", 1976, 15 серпня.

10.Луговій Ю Просто я працюю чародіїм. (Про М.Олійниченка). Газета "Комсомольське ІлемУ',1979,4 вересня.

 

11.Листопад М. Як тісто на хліб. (Про М.Чорного). Газета "Комсомольське плем'я",1981, 9 квітня.

12.Олейнікова Л.,Олейшков С. Художники Вінниччини. Газета "Камєртон-Х",1993,N7,14 травня.

ЗЗ.РемІшевська А. Краса земна. (Про вінницьких художників В.Вокалюка, М.Чорного, О.Г. та Ю.І. Кизимових.) Газета "Комсомольське плем'я",1982, 4 листопада.

14.Роган О. Барви життя. (Про художника А.Павлюка) Газета "Комсомольське плем'я",1975. 16 вересня.

1З.Рибачук В. Газета "Камертон-Х", 1993, 15 січня.

Іб.Чорний М. Вінницький художник. Газета "Камертон-Х", 1992, N2,10 вересня.

17.Шевченко А. Вінницький художник. Газета "Камертон-Х", 1992, N1,20 серпня.

ІЗ.Шпаковський В. Вінницький художник. Газета "Камертон - X", 1992 , N 6 , 12 листопада.

19.ШтельмахВ. Вінницький художник. Газета "Камертон-Х", 1993, N29, 13 серпня.

  Міністерство освіти України

  Вінницький національний технічний університет

⇐ Предыдущая1234567

Поделиться: