Реформування системи управління державними фінансами

Основні проблеми, які передбачається розв’язати

Побудова ефективної та конкурентоздатної економіки в Україні передбачає проведення системної реформи управління державними фінансами у складі системи державного управління. На сьогодні така система відстає від вимог часу. Проявом її недостатньої ефективності є низький рівень задоволення потреб населення у державних послугах та неспроможність державних інституцій та порівняно великий розмір видатків сектору загального державного управління.

Бюджетно‑податкова політика є непередбачуваною у середньостроковій перспективі. Як наслідок, платники податків не знають, які податки будуть запроваджені найближчим часом; державні установи не знають, який обсяг коштів буде їм доступний у середньостроковій перспективі, а громадяни – на які цілі будуть виділятися бюджетні кошти та на які послуги з боку держави вони можуть розраховувати.

Відсутність цілісної системи стратегічного планування не дає змоги скерувати процес бюджетного планування належним чином та призводить до послаблення зв’язків між бюджетними програмами та пріоритетами розвитку держави. Розвиток програмно‑цільового методу бюджетування в Україні та покращення управління державними інвестиціями також стримуються неузгодженостями державної політики у середньостроковій перспективі.

Система управління державними фінансами в Україні досі сфокусована передусім на механізмах контролю витрат, що змушує осіб, відповідальних за надання державних послуг, зосереджувати свої зусилля на дотриманні формальних вимог, приділяючи меншу увагу підвищенню ефективності надання послуг.

Все це стримує інвестиції, призводить до неефективного витрачання обмежених ресурсів та незадоволеності громадян послугами з боку держави.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

Великий розмір видатків сектору загального державного управління, що, за оцінками МВФ, становив на кінець 2015 року близько 43 відсотків валового внутрішнього продукту, а на кінець 2016 року – 40,6 відсотка.

Відповідно до Звіту про ефективність управління державними фінансами (PEFA), підготовленого Світовим банком у 2015 році, рівень передбачуваності Державного бюджету України був нижчим за середній рівень для країн Східної Європи та Центральної Азії з рівнем доходу вище середнього. Відхилення від прогнозу в обсягах отриманих доходів у 2012 році становило 4 відсотки, а в 2013 та 2014 роках було відповідно на 7 відсотків та 10 відсотків нижчим за прогнозований рівень. Значними також є розбіжності між плановими та фактичними видатками за окремими категоріями функціональної та економічної класифікації.

Затверджений у Законі про Державний бюджет України (із змінами) показник дефіциту державного бюджету у 2015 році становив 4,1 відсотка валового внутрішнього продукту (фактичний — 2,3 відсотка), у 2016 році — 3,7 відсотка валового внутрішнього продукту (фактичний — 2,9 відсотка).

Частка перерозподілу валового внутрішнього продукту через зведений бюджет у 2015 та 2016 роках залишилася незмінною та була на рівні 32,8 відсотка валового внутрішнього продукту.

Рівень державного та гарантованого державою боргу на кінець 2015 року становив 79,1 відсотка валового внутрішнього продукту та на кінець 2016 року — 81 відсоток прогнозного валового внутрішнього продукту.

Мета, якої передбачається досягнути

Забезпечення фінансової стабільності шляхом більш послідовної та передбачуваної бюджетної та податкової політики в середньостроковій перспективі, посилення бюджетної дисципліни, підвищення ефективності планування і здійснення державних видатків.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути
до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

Утримання дефіциту державного бюджету у 2017 році на рівні 3 відсотки валового внутрішнього продукту.

Утримання у середньостроковій перспективі дефіциту державного бюджету у 2018 році на рівні 2,5 відсотка валового внутрішнього продукту, у 2019 році — 2,3 відсотка валового внутрішнього продукту, у 2020 році — 2,1 відсотка валового внутрішнього продукту.

Досягнення на кінець 2020 року відношення державного боргу та гарантованого державою боргу до валового внутрішнього продукту на рівні 72 відсотки.

Відхилення фактичних показників валового внутрішнього продукту та доходів державного бюджету від їх прогнозних значень – не більше ніж на 10 відсотків.

Утримання частки перерозподілу валового внутрішнього продукту через зведений бюджет у 2017 році на рівні 2016 року.

Утримання у середньостроковій перспективі частки перерозподілу валового внутрішнього продукту через зведений бюджет у 2018 році – 33 відсотки валового внутрішнього продукту, у 2019 році – 31 відсоток валового внутрішнього продукту, у 2020 році – 30 відсотків валового внутрішнього продукту.

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету
Міністрів України, іншим стратегічним документам,
міжнародним зобов’язанням

Пріоритет відповідає:

Програмі діяльності Кабінету Міністрів України;

Угоді про асоціацію;

Меморандуму з МВФ.

Результати роботи за попередній період

Здійснено заходи щодо суттєвої бюджетної консолідації, підвищення бюджетної дисципліни та оптимізації видатків, проведення бюджетної децентралізації, розширення повноважень та ресурсної бази органів місцевого самоврядування.

У 2016 році вперше включено до проекту Основних напрямів бюджетної політики на 2017 рік основні бюджетні параметри — індикативні прогнозні показники та завдання Державного бюджету України на 2018 і 2019 роки.

Схвалено Стратегію реформування системи управління державними фінансами на 2017—2020 роки.

Внесено зміни до Бюджетного кодексу України з метою інтегрування державних інвестицій у бюджетний процес, покращення рівня проектних пропозицій та запровадження їх економічного аналізу та більш прозорої процедури прийняття рішень, утворення міжвідомчої комісії для відбору проектів, гарантування послідовності фінансування розпочатих проектів.

Внесено зміни до статті 52 Бюджетного кодексу України з метою підвищення бюджетної дисципліни в частині визначення чіткого переліку підстав внесення змін до закону про Державний бюджет України в процесі його виконання.

Прийнято Закон України “Про відкритість використання публічних коштів” та створено єдиний веб‑портал використання публічних коштів розпорядниками коштів державного та місцевих бюджетів, державними та комунальними підприємствами, фондами обов’язкового соціального страхування та Пенсійним фондом України.

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

Для побудови сучасної та ефективної системи управління державними фінансами, яка здатна надавати якісні державні послуги, ефективно акумулювати ресурси та розподіляти їх у чіткій відповідності з пріоритетами розвитку держави у середньо‑ та довгостроковій перспективі, необхідно забезпечити реалізацію завдань за такими пріоритетними напрямами:

дотримання загальної бюджетно‑податкової дисципліни у середньостроковій перспективі; реформування податкової системи, спрощення адміністрування податків, удосконалення системи макроекономічного та бюджетного прогнозування, запровадження середньострокового бюджетного планування, ефективне управління державним боргом, управління фіскальними ризиками, управління ліквідністю;

підвищення ефективності розподілу ресурсів на рівні формування державної політики; запровадження стратегічного планування, дотримання програмно‑цільового методу під час формування бюджетних програм, удосконалення міжбюджетних відносин та продовження фіскальної децентралізації;

забезпечення ефективного виконання бюджету; підвищення ефективності системи публічних закупівель, управління державними інвестиціями, удосконалення бухгалтерського обліку в державному секторі, посилення державного фінансового контролю та державного внутрішнього фінансового контролю, а також незалежного зовнішнього фінансового контролю (аудиту);

підвищення рівня прозорості та підзвітності в управлінні державними фінансами, підвищення прозорості бюджету та забезпечення участі громадян у бюджетному процесі, впровадження інформаційних технологій в управлінні державними фінансами.

Основою реформи є впровадження середньострокового бюджетного планування, забезпечення його чітких зв’язків з галузевими стратегічними пріоритетами та підвищення ефективності державних видатків.

Перехід до середньострокового бюджетного планування в Україні є системною зміною бюджетної політики, яка має забезпечити стратегічний підхід до визначення пріоритетних заходів та відповідний розподіл обмежених ресурсів, посилення бюджетної дисципліни шляхом визначення та відображення наслідків поточної політики протягом наступних років і забезпечення дотримання граничних обсягів видатків, а також підвищення передбачуваності бюджетних ресурсів та планування заходів політики відповідно.

Цільові показники бюджетної політики та середньострокові ліміти видатків (на кожний рік трирічного періоду) затверджуватимуться у складі Бюджетної декларації на середньостроковий період (Основні напрями бюджетної політики) Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою України.

Буде посилено роль та відповідальність головних розпорядників бюджетних коштів, передусім міністерств, у бюджетному процесі з одночасним наданням більшої гнучкості та повноважень на використання коштів в рамках затверджених граничних обсягів видатків для досягнення стратегічних цілей.

Рівень фінансової обґрунтованості нових заходів політики буде підвищено, жодні ініціативи не можуть бути підтримані, якщо не розрахована вартість їх реалізації та вплив на бюджетні показники, а також якщо обсяг їх фінансування виходить за рамки ресурсних можливостей бюджету.

Бюджетна реформа передбачає не лише встановлення числових обмежень, але і зміну підходів до планування витрат та розподілу бюджетних ресурсів від утримання бюджетних установ до надання якісних державних послуг. Цей процес відбуватиметься паралельно із секторальною децентралізацією у сфері освіти, охорони здоров’я та соціального захисту, спрямованою на розширення доступності, підвищення якості та зниження вартості публічних послуг з урахуванням реальних потреб соціальних груп, оптимізацію мережі бюджетних установ, підвищення рівня ефективності та результативності видатків місцевих бюджетів.

В умовах передачі більшої кількості повноважень і ресурсів на місцевий рівень необхідне посилення прозорості та підзвітності органів місцевого самоврядування. Для цього будуть визначені відповідні повноваження органів державного фінансового контролю та місцевих фінансових органів. Виконання цього завдання потребує також запровадження на постійній основі механізмів контролю з боку громадськості за управлінням місцевими фінансами та комунальним майном.

 

⇐ Предыдущая32333435363738394041Следующая ⇒

Поделиться: