Забезпечення захисту прав дітей

Основні проблеми, які передбачається розв’язати

Збільшення кількості дітей, які потрапляють у ситуації, що загрожують життю і здоров’ю.

Щороку близько 10 тис. дітей залишаються без батьківського піклування, зокрема через складні життєві обставини.

Поширена форма інституційного виховання дітей в інтернатних установах, переважно обласного рівня (близько 90 відсотків дітей, які навчаються в закладах інтернатного типу з відривом від сім’ї, мають батьків, які не позбавлені батьківських прав стосовно них).

Критичний стан забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, житлом.

Недостатній рівень кадрового забезпечення працівників служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді районних, міських, районних у містах рад, об’єднаних територіальних громад, які здійснюють повноваження щодо забезпечення соціального захисту дітей та надають соціальні послуги сім’ям з дітьми.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

У 663 інтернатах всіх типів (на початок 2016 року) перебувало 99 915 дітей, із них 9291 дитина (9,3 відсотка) має статус дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування, та 38 962 дитини, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку (у спеціальних закладах).

Кількість дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа, які перебувають на квартирному обліку та потребують поліпшення житлових умов, станом на 1 січня 2016 р. становить 26 671 особу (протягом 2016 року житло отримали 425 осіб).

Службами у справах дітей обліковано близько 28 тис. дітей станом на 1 січня 2016 р., які перебувають у складних життєвих обставинах.

У службах у справах дітей на початок 2017 року працює 2,9 тис. осіб, зокрема у 206 службах у справах дітей виконавчих органів міських, районних у містах рад — 1,2 тис. посадових осіб. При цьому в Україні станом на 1 січня 2017 р. нараховувалося 7270 тис. дітей.

Виконавчі органи сільських, селищних рад об’єднаних територіальних громад на даний момент обмежені у повноваженнях щодо захисту прав дітей та не мають відповідних штатних одиниць.

Мета, якої передбачається досягнути

Створення системи для повноцінного виховання дітей в сімейному середовищі шляхом посилення відповідальності батьків, інших законних представників, а також кожної базової територіальної громади.

Запровадження системи раннього втручання — виявлення сімей з дітьми з різними формами вразливості починаючи з народження.

Забезпечення безпеки та благополуччя кожної дитини.

Створення системи координації діяльності з надання реабілітаційних та соціальних послуг на місцевому рівні дітям та сім’ям з дітьми.

Деінституалізація догляду дітей для забезпечення виховання кожної дитини у сім’ї або умовах, наближених до сімейних.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути
до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

Зменшення чисельності дітей, які виховуються в інтернатних закладах, щороку на 10 відсотків.

Зменшення кількості направлень дітей до інтернатних закладів за заявами батьків.

Зменшення кількості дітей, тимчасово влаштованих до закладів соціального захисту дітей.

Створення не менше 50 сімей патронатних вихователів.

Зменшення кількості дітей, які потрапляють у ситуацію, що загрожують їх загрози життю і здоров’ю.

Збільшення кількості забезпечених житлом дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа.

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету
Міністрів України, іншим стратегічним документам,
міжнародним зобов’язанням

Пріоритет відповідає:

Національній стратегії у сфері прав людини, затвердженій Указом Президента України від 25 серпня 2015 р. № 501;

Конвенції ООН про права дитини;

Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства.

Результати роботи за попередній період

Прийнято Закони України:

від 26 січня 2016 р. № 936-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту дітей та підтримки сімей з дітьми”, яким визначено поняття “найкращі інтереси дитини”, передбачено забезпечення захисту прав дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, запровадження патронату над дитиною та посилення страхових принципів соціального захисту для патронатних вихователів;

від 8 вересня 2016 р. № 1504-VIII “Про внесення змін до Закону України “Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування” щодо наставництва”, метою якого є запровадження інституту наставництва для роботи з дітьми, які виховуються в інтернатних закладах, з метою їх підтримки та підготовки до самостійного життя, наставництва над дітьми, які виховуються в інтернатних закладах.

Прийнято постанови Кабінету Міністрів України:

від 16 листопада 2016 р. № 832 “Про особливості соціального захисту розлучених із сім’єю дітей, які не є громадянами України”, якою затверджено Порядок взаємодії державних органів та органів місцевого самоврядування під час виявлення розлучених із сім’єю дітей, які не є громадянами України, та внесено зміни до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини;

від 16 листопада 2016 р. № 834 “Про затвердження Примірного положення про центр соціальної підтримки дітей та сімей”, що сприятиме розвитку мережі послуг для сімей з дітьми, які проживають у громаді, шляхом унормування створення та функціонування центрів соціальної підтримки дітей та сімей;

від 22 липня 2016 р. № 458 “Про внесення змін до Положення про дитячий будинок сімейного типу та Положення про прийомну сім’ю”, метою якої є усунення недоліків, виявлених під час реалізації законодавства з питань функціонування дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей і посилення прав та інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які виховуються у таких сім’ях.

До Верховної Ради України подано проекти Законів України:

“Про запобігання та протидію домашньому насильству” (реєстраційний номер 5294);

“Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту житлових прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа” (реєстраційний номер 5045).

Суть підходу, який пропонується реалізувати
в середньостроковій перспективі

Посилення відповідальності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за прийняття рішень у найкращих інтересах дітей забезпечить:

поступову ліквідацію інституційного догляду дітей поза межами територіальної громади шляхом забезпечення надання сім’ям з дітьми якісної соціальної підтримки в умовах своєї територіальної громади, спрямованої на підтримку функції з виховання в сім’ї, запобігання домашньому насильству, жорстокому поводженню з дітьми;

забезпечення безперервного супроводження дітей та сімей з дітьми з особливими потребами з метою запобігання їх потраплянню в стаціонарні установи;

визначення обставин та алгоритму дій (заходів невідкладного реагування) під час виявлення дітей, які постраждали або можуть постраждати від жорстокого поводження, дітей, життю або здоров’ю яких загрожує небезпека;

збільшення частки дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа, які забезпечені житлом;

забезпечення своєчасного виявлення, реагування на випадки жорстокого поводження з дітьми, насильства, залучення до найгірших форм дитячої праці, в тому числі до жебракування.

14. Зміцнення позицій державної мови в
культурно-інформаційному просторі

Основні проблеми, які передбачається розв’язати

Український народ через постійні заборони і переслідування протягом століть не мав змоги належним чином розвивати національну мову і користуватися нею в усіх сферах життєдіяльності. Мовна ситуація в Україні характеризується рядом негативних явищ і тенденцій. Українська мова як державна не належно застосовується в галузях права, освіти, культури, засобах масової інформації, науки, інформатики, військової справи, виробництва, судочинства тощо. Використання української мови в усіх сферах суспільного життя не відповідає частці українців у загальній чисельності населення. Сучасний стан українського суспільства характеризується різким скороченням споживання населенням національного мистецько-інтелектуального продукту. Наслідком цього стало зниження рівня читацької активності громадян як визначального чинника розвитку особистості, відсутність належного книжкового асортименту в торговельній мережі, руйнація вітчизняної системи книгорозповсюдження, дефіцит підручників та навчальних посібників для студентів вищих навчальних закладів, учнів загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладів та вихованців дошкільних навчальних закладів, відсутність системи поповнення публічних бібліотек новими зразками книговидавничої продукції, зменшення сумарних і середніх накладів вітчизняної книги, зокрема технічної, спеціальної, наукової та навчальної літератури.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

Частка україномовних пісень в радіоефірі на початок 2016 року знизилася до 5 відсотків, частка україномовних передач — до 23 відсотків. Серед засобів масової інформації в Інтернеті лише 20 відсотків мають основну українську версію, 50 відсотків — не мають української версії взагалі. Серед Інтернет-магазинів лише 20 відсотків мають українську версію. Сайти розважальної та ігрової тематики українською мовою майже відсутні.

Протягом останніх 17 років виробництво книжкової продукції становить близько однієї книги в рік на одного жителя країни, тоді як у Європі цей показник становить 12—13 книг. Середньостатистичний українець купує книжок на 2,5 долара США, у той час як середньостатистичний росіянин купує книжок майже на 19 доларів США, поляк — на 41,6 долара США, француз — 65 доларів США, німець — на 154 долари США.

Мережа бібліотек — найбільш розгалужена мережа публічних закладів, єдина, що доходить практично до кожного села і є безоплатним, відкритим і доступним джерелом інформації для усіх категорій населення, проте їх фонди в основному сформовані у 70—80-ті роки минулого століття, фізично зношені, морально застарілі. У зв’язку з відсутністю достатнього обсягу фінансування комплектування фондів бібліотек здійснюється епізодично, безсистемно. Частка витрат на поповнення фондів становить лише 1,3 відсотка загального бюджету публічних бібліотек, хоча за міжнародними стандартами він повинен бути 10 відсотків.

Мета, якої передбачається досягнути

Практична реалізація статті 10 Конституції України щодо всебічного розвитку і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя.

Розширення функціонування української мови у засобах масової інформації, сфері культури, освіти та науки.

Розвиток мережі дошкільних, загальноосвітніх, вищих навчальних закладів для безперервного виховання і навчання українською мовою.

Поліпшення навчально-методичного забезпечення навчальних закладів різних типів з метою вивчення державної мови.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути
до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

Забезпечення роботи Українського інституту книги, виконання ним статутних завдань (зокрема, в частині формування цифрової бібліотеки).

Оновлення фондів публічних бібліотек сучасною україномовною літературою (0,2 відсотка — за рахунок державного бюджету).

Поповнення колекцій електронної бібліотеки “Культура України” (понад 800 повнотекстових документів).

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету
Міністрів України, іншим стратегічним документам,
міжнародним зобов’язанням

Пріоритет відповідає:

Програмі діяльності Кабінету Міністрів України;

Стратегії розвитку бібліотечної справи на період до 2025 року “Якісні зміни бібліотек для забезпечення сталого розвитку України”, схваленій розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 р. № 219.

Результати роботи за попередній період

Утворено Координаційну раду з питань застосування української мови в усіх сферах суспільного життя як постійно діючий дорадчий орган при Мінкультури (наказ Мінкультури від 8 червня 2016 р. № 404).

Утворено державну установу “Український інститут книги” та затверджено його статут (наказ Мінкультури від 28 липня 2016 р. № 612).

У Верховній Раді України зареєстровано проект Закону України “Про державну мову” (реєстраційний номер 5670), яким передбачено врегулювання питань, пов’язаних із визначенням відповідальності за порушення законів, які регулюють питання використання державної мови.

Суть підходу, який пропонується реалізувати
в середньостроковій перспективі

Утвердження української мови як державної на всій території України в усіх публічних сферах суспільного життя, а також у міжнародному спілкуванні та під час здійснення посадовими особами представницьких функцій.

Зміцнення функції державної мови як інструмента об’єднання українського суспільства, засобу зміцнення державної єдності України, її державної незалежності та національної безпеки.

Утвердження і підтримка української мови як самобутньої мови титульної нації, зокрема на:

досконале володіння українською мовою громадянами України;

правильне застосування української мови відповідно до вимог українського правопису;

запобігання змішуванню української мови з іншими мовами;

поширення знань про українську мову та її роль у розвитку української та європейської культури;

зміцнення поваги до діалектів та говірок української мови, запобігання їх зникненню;

створення і ведення відкритого постійно діючого Державного реєстру україномовних довідників для фахівців усіх галузей;

поширення та сприяння вивченню української мови в Україні та за кордоном.

Утвердження української мови як мови міжетнічного спілкування і порозуміння в Україні та сприяння у задоволенні мовних потреб закордонних українців у країнах їх поселення.

Забезпечення функціонування Українського інституту книги з метою концентрації розпорошених між органами державної влади функцій щодо формування і реалізації державної політики у сфері літературної, книговидавничої та бібліотечної діяльності.

Створення організаційних, адміністративних та культурологічних умов для перетворення вітчизняної видавничої справи на культурну індустрію європейського зразка, формування єдиного книжкового ринку в державі, забезпечення за допомогою вітчизняної книги вільного доступу громадян України до всіх сфер сучасних знань, відродження культури читання через впровадження нової державної інституції — Українського інституту книги.

⇐ Предыдущая45464748495051525354Следующая ⇒

Поделиться: