Особливості функціонування

    фінансової системи Японії

Японія – країна з конституційною монархією. Особливості її фінансового ладу – вертикальна інтеграція фірм, їх групування, що пронизують всю систему ділових відносин у країні.

Розрізняються два рівні чи типи утворення економічних групувань.

Перший – базується на переплетенні капіталу та особистої унії.

Другий – визначає наявність груп, які є об’єднанням великих компаній із дрібними та середніми, що базуються на зв’язках різних видів, головними з яких виступають виробничі, обумовлені головними підприємствами.

Особливість фінансової моделі Японії полягає в єдності державного апарату і великого капіталу у вирішенні загальних проблем. Основні цілі і завдання загальнонаціональних планів фінансового розвитку конкретно втілюються в змісті внутрішньо корпоративних планів, що мають директивний характер. За рахунок цього утворюється складана, взаємозв’язана система фінансового планування.

В розвитку Японії проявляється чітка тенденція формування моделі самоврядування без поєднання її з акціонерною власністю. Юридичні особи купують акції для забезпечення стабільності зв’язків з тими чи іншими фірмами. Система взаємного утримання акцій майже цілком виводить компанії з-під впливу коливань на фондовій біржі і зовнішньої скупки акцій. Встановлення довгострокових зв’язків між банками і компаніями забезпечуються не тільки через взаємне володіння акціями, а й через кредитування.

Серед державних фінансових організацій існують: Центральний банк Японії і Японський банк розвитку, 11 суспільних фінансових організацій, а також система поштових установ.

Вищій орган державної влади і єдиний законодавчий орган Японії є Парламент, що складається з двох палат: Палата представників (512 депутатів) і Палата радників (252 депутатів).

Виконавча влада здійснює крім традиційного фінансування країни через поточний бюджет, дохідна частика якого формується за рахунок податків, у Японії існує і паралельна, теж державна, система фінансування економічних проектів, але із залученням позабюджетних, у традиційному розумінні, коштів. Ця система називається державною інвестиційною програмою і використовується для розвитку пріоритетних, з погляду держави, виробництв та об’єктів. Таким чином, фактично уряд Японії має реальний важіль проведення структурної і промислової політики.

Крім джерел надходження коштів, Програми державних позик та інвестицій відрізняється від загальнодержавного бюджетного фінансування і тим, що її кошти виділяються на умовах зворотності, терміновості і платності. Капіталовкладення і позики, отриманні компаніями в рамках цієї Програми, підлягають повному поверненню з нарахуванням відсотків, які сьогодні встановлюються в основному на рівні приватних кредитних установ.

Програма розробляється урядом одночасно з підготовкою проекту «звичайного» поточного бюджету, але окремо від нього. Японський інвестиційний бюджет також проходить щорічне затвердження в парламенті.

Фінансовими джерелами Програми державних позик та інвестицій є:

1) система заощаджень громадян;

2) система страхування життя;

3) пенсійні фонди;

4)спеціальний рахунок промислового інвестування;

5) гарантовані урядом зобов’язання в позики.

Програми державних позик і інвестицій оперує на теперішній час капіталами, що досягають 10 % вартості ВВП. Це приблизно відповідає сумі, що становить 2/3 загальних витрат бюджету.

Доходи і витрати бюджету мають певне групування, яке містить розділи, статті і параграфи. Доходи підрозділяються 7 підрозділів, 11 статей і 43 параграфи, витрати – на 13 розділів, 41 статтю і 242 параграфи. Характерною рисою бюджету Японії є те, що невикористані кошти переходять на наступний бюджетний рік.

Дохідна частина Японії складається з податкових і неподаткових надходжень. Середподаткових надходжень близько 40 % становить прибутковий податок в фізичних осіб, близько 30 % – податок на прибуток юридичних осіб (на прибуток компаній) і також близько 30 % – непрямі податки (стягнуті з продажу алкогольних напоїв, сигарет, предметів розкоші).

У порівнянні з іншими країнами частка неподаткових надходжень у Японії досить висока. До них відносяться доходи від орендної плати, продажу, штрафи, доходи від лотереї, позики.

Реалізація державного бюджету здійснюється в трьох основних формах: прямі виплати (в основному на утримання адміністративного апарату), витрати коштів на спец рахунках (пенсійне забезпечення, соціальне страхування, громадські роботи, оборона) і фінансова допомога місцевим адміністраціям.

Величезну частину витрат державного боргу становлять соціальні витрати. А серед них – пенсії по старості та інвалідності. Це пов’язано з тим, що чисельність даної категорії через підвищення тривалості життя постійно зростає.

Пенсійна система Японії досить складна та багаторівнева. Коштами державного бюджету забезпечується 1/3 виплат базової пенсії. Інше виплачується за рахунок різних пенсійних фондів.

За рахунок бюджету фінансується в Японії так звана суспільна допомога. Вона охоплює тих, хто сам не може забезпечити мінімальний рівень життя. Така допомога надається на основі Закону «Про гарантії прожиткового мінімуму» і виплачується за сімома номінаціями: на повсякденні потреби, освіту, житло, медичне обслуговування, материнство, по безробіттю, на похорони.

Особливу увагу державний бюджет Японії приділяє освіті та науці, це пояснюється тим, що Японія перетворила науку в головний структурний фактор економічного розвитку. Приріст ВВП за рахунок наукових досягненні забезпечується на 75-80 %.є Серед витрат на науку 13 % становлять асигнування на соціальні науки, а 87 % - на природні та технічні.

За рахунок державного боргу фінансується дорожнє будівництво, роботи з розвитку авіаційного і залізничного транспорту, систему зв’язку, витрати з ліквідації наслідків стихійних лих.

Стосовно військових витрат, то їх рівень в Японії, у порівнянні з іншими країнами з розвинутою економікою досить низький. Військові витрати в Японії не виходять за межі 1 % ВВП.

Фінансовий рік у Японії починається 1 квітня і закінчується 31 березня наступного року. Підготовка проекту бюджету здійснюється Міністерством фінансів і його департаментом. Інші міністерства і відомства готують пропозиції щодо обсягу і структури своїх бюджетів, а також з деяких інших фінансових питань і не пізніше 31 серпня направляють відповідні документи в бюджетний департамент Міністерства фінансів.

Бюджетний департамент Міністерства фінансів – з вересня до грудня розглядає матеріали, що надійшли, порівнює ці питання з передбачуваними доходами та на їх основі розробляє проект бюджету. Проект направляє для узгодження в Управління економічного планування, а потім на розгляд Кабінету Міністрів.

Після схвалення Кабінетом міністрів уряд вносить виправлення, у січні представляє проект бюджету на затвердження в парламент і намагається забезпечити його прийняття до початку нового фінансового року. Після обговорення в бюджетній комісії парламент затверджує бюджет у вигляді закону.

За рахунок коштів місцевих органів влади в Японії фінансується розвиток виробничої інфраструктури, заходи, пов’язані з ліквідацією наслідків стихійних лих. Крім того, через місцеві бюджети здійснюються витрати на підготовку робочої сили, виплати різноманітних допомог, пенсій. Значна частина бюджетних коштів витрачається на утримання місцевих органів влади, у тому числі поліції, органів суду і прокуратури.

Місцеві бюджети в Японії зводяться баз дефіциту. Крім загально балансу року, враховується реальний баланс, що розраховується шляхом виключення з балансу залишку фінансових ресурсів попереднього року.

З метою перерозподілу фінансових ресурсів для вирівнювання фінансового потенціалу префектур у Японії створена спеціальна установа – Фонд фінансового вирівнювання. Формується він у складі бюджету центрального уряду, з метою визначення територій, які мають право на одержання коштів з фонду вирівнювання, розраховуються бюджети стандартних територій.

⇐ Предыдущая77787980818283848586Следующая ⇒

Поделиться: