Основи функціонування фінансової системи

    Скандинавських країн

 Скандинавськими країнами називають п'ять держав, які розташовані на території Скандинавського півострова. в північній частині Європи, до них відносяться: Швеція, Норвегія, Данія, Фінляндія та Ісландія Три з них — Швеція, Норвегія та Фінляндія — становлять особливо значний інтерес у плані організації фінансів, оскільки тут сформовано модель загального добробуту із найвищими соціальними стандартами та гарантіями з боку держави. В окрему групу ці країни об'єднують не лише фінансові, а й економічні, соціальні, політичні, а також історичні національні ознаки.

Скандинавська модель соціальної політики вважається найбільш соціалізованою, оскільки найбільшою мірою працює на задоволення потреб суспільства. В Швеції, Норвегії, Фінляндії та інших північноєвропейських країнах соціальна політика виступає як мета економічного розвитку держави. Характерними ознаками цієї моделі є:

– висока частка ВВП, яка розподіляється через бюджет;

– значні фінансові ресурси акумульовані "в руках" держави;

– домінування ідей рівності, справедливості, солідарності при здійсненні соціальної політики;

– жорстка державна політика доходів, коли значна частина доходу вилучається до бюджету для спрямування на соціально-економічні цілі;

– соціальний захист населення за рахунок державних фінансових ресурсів.

На країни Північної Європи Припадає всього 1% населення, 3% ВВП і промислової продукції розвинутих країн. Однак, за показниками ВВП і промислового виробництва на душу населення Скандинавські країни входять у перші 15 найбільш високорозвинених країн світу, і на одному з перших місць за запропонованою «Програмою розвитку ООН» за показником «Індекс людського розвитку», який охоплює такі показники життя людини: освіта, рівень доходів, грамотність дорослого населення.

Державне регулювання в країнах північної Європи розрізняється за державною власністю та державним сектором.

Частка державної власності значна у Фінляндії, Швеції та Норвегії, де державні компанії є достатньо потужними і активно використовуються в окремих галузях економіки.

Частка державного сектору значна у всіх скандинавських країнах, оскільки це показник активної участі держави у всіх економічних і соціальних процесах розвитку країни.

Рівень оподаткування у скандинавських країнах один з найвищих серед промислово розвинутих країн. Данія залишається країною, в якій найвищі податки серед країн Організації економічного співробітництва і розвитку (OECD). Услід за нею йде Швеція.

У 2010 р. за даними дослідницької організації Heritage Foundation частка податків у ВВП деяких країн світу склала Швеція – 47,9%, Данія – 50%, Норвегія – 43,6%. Данія і Швеція вже не перший рік є країнами з найвищим оподаткуванням. Так, минулого 2009 року вони разом розділили перше місце з показником 49,1% [70].

Так склалося, що країни Північної Європи завжди відрізнялися високим рівнем податкових відрахувань, але в той же час там і достатньо високі соціальні витрати».

Питома вага державного споживання в Скандинавських країнах також має високий показник: Швеція – 28 %, Данія – 26 %, Фінляндія і Норвегія – 22 %. До сфери державного споживання належить освіта, охорона здоров’я, соціальне забезпечення, підтримка суспільного порядку, оборона та ін.

Приблизно кожна третя людина, що є громадянином Скандинавських країн належить до числа державних робітників та службовців (їх частка у Швеції – 32 %, Норвегії і Данії – 30 %, Фінляндії 28 %).

Як показує світовий досвід важливе місце у забезпеченні фінансової стабільності, соціальної справедливості та сталого економічного розвитку більшості розвинених країн світу займає оподаткування особистих доходів Його основне призначення, на відміну від України, полягає зовсім не в стимулюванні інвестиційної активності, а в наповненні бюджету. Податкові ставки на доходи фізичних осіб відіграють фіскальну функцію. Справедливість в оподаткуванні тут оцінюється зовсім не за тим, хто скільки сплачує податків. Державу цікавить більше те, скільки коштів залишається у платника після їх сплати.

Ставки податку з доходів фізичних осіб в скандинавських країнах у 2010 р. склали: Данія – від 36,57% до 60 %, Норвегія – від 0% до 47,8%, Фінляндія – від 9% до 32%, Швеція – від 28,89% до 59,09 % [70].

Основним показником, який впливає на встановлення податкових ставок, є співвідношення доходів між найбагатшими і найбіднішими прошарками суспільства. Такий підхід є не лише виправданим з позиції соціальної справедливості. Він є непоганим стимулом для ефективного функціонування економіки. Вилучаючи у найбільш забезпечених верств надлишки доходів через прогресивне оподаткування, держава все одно залишає їм достатньо коштів для споживання.

Частина доходів, яка забирається у багатих, перерозподіляється на користь бідних верств і стимулює загальний попит на товари і послуги [65].

В економіці скандинавських країн домінує Швеція, яка за рівнем ВВП на душу населення займає 10-те місце у світі і 3-тє серед країн Північної Європи.

Термін «шведська модель», тобто варіант економічного і суспільного розвитку, головною метою якого є поліпшення життя людей, виник наприкінці 60-х років і є реальним/дієвим й сьогодні. Ця модель відрізняється сильною соціальною політикою, спрямованою на скорочення майнової нерівності за рахунок перерозподілу національного доходу на користь менш забезпечених прошарків населення.

Шведська модель ринкової економіки сформувалась у XX ст. За мету було поставлено досягнення високого рівня життя всіх верств населення. При цьому саме держава мала забезпечити цей рівень.

Економічна політика держави сьогодні /або на теперішньому етапі розвитку спрямована на такі цілі:

- підтримка високої і стабільної зайнятості;

- забезпечення швидкого економічного зростання;

- вирівнювання  доходів,  підтримка  регіональної  економічної  рівноваги;

- досягнення сприйнятливої стабільності цін;

- охорона навколишнього середовища;

- забезпечення роботою повної зайнятості населення;

- співучасть у виробництві і зростання допомоги країнам, що розвиваються.

Складовими елементами економічної політики є податкова, грошова, політика на ринку праці, регіональна політика.

За обсягом державного втручання в економічне життя Швеція займає перше місце в світі. У державному регулюванні економіки Швеції спостерігається поєднання кейнсіанської ідеї регулювання «ефективного попиту» і підтримання рівня зайнятості з використанням різних методів стримування інфляції. Це пояснюється тим, що головною метою державного регулювання є повна зайнятість і вирівнювання доходів населення, а також високий вплив соціального страхування.

Досвід розвитку Швеції показує, що «розбухання» частки ВВП, який перерозподіляється через бюджет, призводить до придушення стимулів економічної активності, до депресивної економіки, що, у свою чергу, змусило уряд країни піти на здійснення реформ, спрямованих на велику лібералізацію економіки.

Сутність реформи полягає в досягненні стабільного економічного зростання з низькими темпами інфляції і «повної зайнятості» на базі розвитку змішаної економіки та постійному вирівнюванні доходів різних соціальних груп суспільства . Цей процес відбувається за допомогою певних заходів державної політики, а саме:

- податкових (високий рівень як корпоративного, так й особистого оподаткування);

- трансферних (розвинута система різноманітних допомог та дотацій різних категорій своїх громадян).

Центральний уряд робить вплив на економіку в основному через систему економічних важелів. Головний з них – державний бюджет.

В Швеції два рівня місцевої влади: країна складається з 23 ленів (губерній) і 288 комун (низових адміністративно-територіальних одиниць), Швеції притаманна конфедеративна бюджетна система.

На федеральному рівні в основному реалізуються міжнародні функції, які відповідно корегують її податкову базу й акумулюють надходження за рахунок акцизів і митних зборів. Основна маса податків знаходиться в компетенції кантонів. Вирівнювання регіонів здійснюється переважно за рахунок міграції населенні, а останнім часом і виділення субсидій з федерального бюджету.

Як і в інших країнах, у Швеції доходи бюджету формуються за рахунок податків. Сьогодні за рахунок ПДВ і податків на споживання забезпечується 2/3 усіх податкових доходів бюджету, ще 20 % дають прямі податки, а інше – внески із соціального страхування.

Особливістю Швеції є те, що рішення про введення якого-небудь податку чи нових ставок з кантонів приймається шляхом референдуму, що обмежує можливості кантональної влади щодо самостійного коректування податкової системи.

З метою залучення нових інвестицій розроблена певна система пільг та стимулювання шляхом зниження податкових ставок. Також податкові пільги використовуються для підприємств, які виготовляють продукцію на експорт.

На рівні центрального уряду стягуються прибуткові податки з підприємств і громадян, ПДВ і акциз. Місцеві органи влади одержують прибуткові податки з громадян та інші податки.

Податкова служба Швеції, яка була створена ще на початку 70-х років, характеризується своєю єдністю, вона виконує фіскальну функцією і веде повний облік не лише платників податків, а й всього населення, дозволяє скласти декларації безпосередньо в податковій службі, розсилати їх громадянам.

Провідне місце у фінансовій системі Швеції займає Riksbank – найстаріший у світі центральний банк (створений у 1668 р.), який має монополію емісії національної валюти, керує золотим і валютним резервом країни, є головною оперативною ланкою платіжної системи, відповідає за формування кредитно-грошової політики.

Головним інструментом контролю за функціонуванням платіжної системи країни є об'єднуюча усі банки Швеції електронна система Державного банку. Разом з Державною фінансовою інспекцією Riksbank несе відповідальність за підтримку стабільності й ефективності фінансової системи. При цьому центральному банку належать функції більш загального характеру, як, наприклад, аналіз впливу на стабільність і безпеку фінансової системи країни надання банківськіх ліцензій, у той час як безпосередній контроль за діяльністю фінансових інститутів входить до компетенції Державної фінансової інспекції.

Процес фінансового вирівнювання доходів населення проходить наступні етапи:

1) вирівнюються доходи комун, виходячи з середніх доходів людини в країни;

2) розраховується розмір субсидій і внесків, як різниця між середньою податковоcпроможністю кожної комуни, при цьому враховуються сфери діяльності.

Зважаючи на продовження світової фінансової та економічної рецесії, темпи економічного росту країни є далекими від прогнозованих, про що свідчать основні макроекономічні показники. Продовжуються процеси скорочення ВВП країни та падіння промислового виробництва.

Рівень  інфляції  наприкінці  2009  року  було  зафіксовано  на  позначці 0,9 %. У соціальній сфері, у зв’язку з скороченням виробництва у ключових галузях, спостерігається стійкий ріст рівня безробіття. У 2010 році показник безробіття сягнув рівня 9,4%. Значними темпами зростає кількість постійно безробітного населення. У порівнянні з аналогічним періодом минулого року цей показник зріс удвічі. Тривожною залишається ситуація безробіття серед молоді – у порівняні з минулим 2009 роком вона зросла удвічі і становить понад 30%.

Скорочення виробництва та ВВП протягом означеного періоду не зменшило бюджетні витрати Уряду Швеції та призвело до підвищення рівня дефіциту національного бюджету.

Аналіз структури соцівльних послуг показує, що загальні об’єми послуг, що надаються органами державної влади та управління збільшились не за рахунок розширення асортименту послуг, а за рахунок субсидій державного бюджету місцевим органам державної влади для створення мережі робочих місця у громадському секторі для подолання безробіття. Іншими словами, загальний об’єм послуг збільшився за рахунок збільшення об’ємів громадських робіт та збільшення зайнятості тимчасово безробітних.

Уряд Швеції продовжує втілювати заходи, спрямовані на подолання кризових явищ в економіці країни. Центральним банком Швеції (Riksbank): продовжена політика практично нульової ставки рефінансування – 0,25%, нульової ставки за депозитами та надзвичайно низької ставки ЦБ Швеції за кредитами – 0,75%. Політика дешевих грошей, на думку Уряду Швеції, повинна стимулювати обігові оборотні кошти у виробничій сфері та підтримати іпотечні установи та банківські іпотеку з метою стимулювання житлового будівництва та ринку нерухомості.

Для Фінляндії характерний високий рівень державного регулювання економіки і значна роль держави в підприємницькій діяльності. Найважливішим інструментом державного регулювання економіки у Фінляндії є оподаткування. Податкові органи країни наділені правами дізнання і слідства.

Державна політика Данії спрямована на сприяння розвитку екологічно чистих виробництв, розробку безвідходних технологій, технологій утилізації відходів виробництв і побуту, виробництва устаткування для охорони навколишнього середовища.

ПРАКТИКУМ

План семінарського заняття

1. Фінанси США та Західної Європи

2. Особливості функціонування фінансової системи Японії

3. Фінанси нових індустріальних країн

 

Контрольні запитання до теми.

1. Надайте характеристику сучасним фінансам США.

2. Охарактеризуйте сучасну фінансову систему Німеччини.

3. Що із себе вдає сучасна фінансова система ФРН?

4. Назвіть особливості фінансів Франції.

5. Надайте характеристику сучасним фінансам Скандинавських країн.

6. Що із себе вдають сучасні фінанси Великобританії?

7. Охарактеризуйте сучасну фінансову систему Японії.

8. У яких випадках і які знижки на ціни існують у міжнародній комерційній практиці?

9. Опишіть види платежів і засоби фінансових розрахунків у зовнішньоторговельній діяльності.

10. Які комерційні документи необхідні для реалізації зовнішньоторговельної операції?

Тести

⇐ Предыдущая78798081828384858687Следующая ⇒

Поделиться: