Інноваційні, інформаційно-технологічні, фінансово-економічні, інституціональні й соціальні засади трансформації світових економічних стратегій в умовах глобалізації.

      Головною ознакою сучасного етапу розвитку світової цивілізації є глобальна взаємозалежність, котра охоплює та видозмінює політичні, економічні, соціальні, культурні, екологічні, інфраструктурні умови розвитку всіх без виключення країн, визнаючи нові пріоритети їх економічних стратегій. Безперечно, внаслідок поширення інновацій у сфері технологій і менеджменту, активному обміну товарами, послугами, інвестиціями глобалізація сприяє загальному економічному прогресу. Одночасно посилюються нерівномірність, асинхронність та диспропорційність розвитку країн. На одному полюсі сучасної світової економіки концентруються країни — глобальні лідери, ключовими детермінантами успіху яких у третьому тисячолітті стають інтелектуалізація, інноваційність, соціалізація, екологізація виробництв і середовища життєдіяльності. На іншому полюсі світової економіки — більшість країн, для котрих економічна глобалізація, насамперед, проявляється як якісно нові умови розвитку, на які вже практично неможливо впливати, але обов’язково треба враховувати. Більшість з цих країн стають заручниками глобалізації, оскільки не спроможні оперативно змінювати свою стратегію, керуючись новими світовими пріоритетами.

      Розвиток процесів глобалізації характеризується домінуванням у світовій економіці транснаціональних корпорацій (ТНК), які за стратегічною орієнтацією і масштабами діяльності переростають у глобальні. Провідні національні економіки є глибоко транснаціоналізованими. Це — і США, і Японія, і Західна Європа, і Південна Корея.

      Інституційними засадами трансформації економічних стратегій є процеси розширення і поглиблення економічного регіоналізму шляхом створення об’єднань країн із тим чи іншим ступенем узгодження їх національних політик (зони вільної торгівлі, митні союзи, спільні ринки, економічні та політичні союзи). Економічний регіоналізм, особливо в його сучасних континентальних проявах (ЄС, НАФТА, АТЕС) сприяє гармонізації розвитку національних економік і формуванню гомогенного світового ринку. Крім того, інституціоналізації світової економіки сприяє створення впливових міжнародних організацій (МВФ, Світовий банк, СОТ, МОП) та світових фінансово-інформаційних центрів (Нью-Йорк, Лондон, Токіо, Франкфурт-на-Майні, Париж та ін.) з багатомільярдними щоденними обсягами валютних операцій.

      Інформаційно-технологічна революція спричинила зародження таких понять як «віртуальна економіка», «віртуальна політика», «віртуальна дипломатія» тощо. Глобально організовані мультимедіа-компанії впливають безпосередньо на розум людей засобами несилового і неекономічного характеру. Інформація – важливий фактор, який дав можливість переміщати фактори розвитку буквально за лічені секунди. Головною особливістю глобалізації є та, що через інформацію вона трансформувала співвідношення матеріального і фінансового виробництва. Традиційно в індустріальному суспільстві первинним було матеріальне виробництво. В умовах глобалізації фінанси стали первинним і домінуючим фактором, який вирішує долю виробництва. Саме вони можуть перетворити успішну країну в неуспішну і навпаки. Найважливішого значення набуває мобільність фінансів: фінанси переміщаються з такою ж швидкістю, що й інформація, мають можливість потрапити туди, де вигідніше середовище. Тому у світовій структурі переважають віртуальні фінанси.

      Важливо усвідомлювати, що сучасна парадигма світогосподарського розвитку формується на основі постіндустріальних цінностей, коли конкурентоспроможність країн визначається їхніми динамічними перевагами з пріоритетом знань, інновацій та інформації, а не статичними чинниками, пов’язаними — переважно або й виключно — із забезпеченістю матеріальними та трудовими ресурсами. Нові відкриття, винаходи, технології, товари і послуги стають постійною і найважливішою складовою економічного прогресу.

Саме тому на сучасному етапі трансформації світових економічних стратегій важливо вивчати три основні проблеми: розкриття механізмів переходу від товарної експансії країн-лідерів до фінансової; виявлення природи і можливих наслідків передачі важелів їх впливу на світовий ринок і окремі країни міжнародним фінансовим організаціям; розробцка національних стратегій розвитку з урахуванням цих новітніх якісних зрушень без автаркії та втрати міжнародного іміджу.

 

⇐ Предыдущая45678910111213Следующая ⇒

Поделиться: