Експансіоністські складові стратегій світового економічного домінування.

      Стратегію світового економічного домінування проводять лише наймогутніші країни світу, які користуючись перевагами глобалізації та застосовуючи «право сильного», прагнуть здійснювати свій диктат у світовому геополітичному просторі задля утвердження своїх домінуючих позицій в світі. Внаслідок високого рівня економічного розвитку країн-лідерів, їх соціально-економічній зрілості, сильного громадянського суспільства, високотехнологічному шляху розвитку вони в змозі здійснювати різноманітні заходи економічної, політичної, культурної, інформаційної, технологічної, ідеологічної, мовної тощо експансії. Все це призводить до перетворення слабких країн на неоколоніальні сировинні придатки та встановлення в світі свої «правил гри», що веде в свою чергу до посилення глобальної стратифікації суспільства, інформаційної відсталості багатьох регіонів світу тощо. Проаналізуємо експансіоністські складові стратегії світового економ домінування.

   Територіальна експансія здійснюється країнами-лідерами не як «видиме» розширення кордонів, а як місце розташування природних і людських ресурсів, зручний економічний чи військово-стратегічний плацдарм, просто «життєвий простір» тощо, що дає підстави говорити про «приховану» експансію, «прикриваючи» її, як правило, високими гуманними цілями, гаслами про безпеку людства, боротьбу з поширенням зброї масового знищення, захистом прав людини тощо (найяскравіший приклад - США).  

   Політичний експансіонізм, як правило, реалізується країнами-лідерами шляхом приведення до влади в державі та її регіонах провідників тієї політики, яка відповідає інтересам латентного (прихованого) загарбника.

   Економічна експансія в умовах глобалізації світових господарських процесів стає провідним напрямом експансіоністської стратегії взагалі. Серед різновидів економічної експансії можна виділити кредитно-фінансову, валютну, товарну, технологічну, комунікаційну. За допомогою кредитно-фінансової експансії виникає можливість посилити свій вплив на країну-боржника, втручатися в її внутрішні справи, контролювати тією або іншою мірою її економіку (США через Міжнародний валютний фонд). Крім того, все частіше ми стаємо свідками того, як могутні держави світу і недержавні діячі створюють вигідну для себе ситуацію на валютних ринках світових регіонів і деяких країн. Сучасні провідні держави мають такий рівень розвитку технологій, який дає їм змогу домінувати у виробництві найбільш наукомісткої високотехнологічної продукції. Панування провідних держав на ринках певних товарів дає їм можливість насаджувати свої ціни і забезпечувати нееквівалентний обмін на світовому ринку. Володіння мінерально-сировинними ресурсами залишається однією з найважливіших складових могутності сучасних країн-лідерв.

   Розглядаючи основні риси культурного експансіонізму, доцільно розпочати з такого феномену 21 століття, як інформаційний імперіалізм (медіа-експансія), спрямований на встановлення провідними країнами світу домінуючого контролю над інформаційним простором інших країн. Медійні компанії провідних держав фільтрують інформаційні потоки, нав'язуючи населенню різних країн певні політичні погляди, стереотипи, прагнуть сформувати в суспільстві бажані для себе уявлення про певні події, а у свідомості населення вкоренити ті чи інші ідейні цінності та норми. Медіа-імперіалізм стає підґрунтям для здійснення політичної, економічної, ідеологічної, культурної, мовної експансії. Як наслідок, у сучасних умовах найбільш дієвим засобом культурної експансії стає поширення стереотипів масової культури, як правило, за допомогою ЗМІ, кінофільмів, повсюдної реклами тощо. Основними носіями такої експансії в умовах глобалізації стають міжнародні корпорації та ТНК, які намагаються донести до споживача ідею масової культури. Особливо культурний експансіонізм проявляється у нав’язуванні стандартів та цінностей західної культури в рамках поняття «вестернізації».

   Всі складові експансіоністської стратегії домінування тісно переплетені між собою і здійснюються державами, залежно від їх потенційних можливостей, поточних і перспективних геополітичних інтересів, оцінки геополітичної ситуації у світі та його регіонах, із урахуванням потенціалу та стратегії інших провідних геополітичних суб'єктів.

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: