Ознаки та типологія культури

Типологія культури - учення про видові відмінності культур, основні типи світової культури. Типологія є одним із найважливіших засобів і прийомів теоретичного аналізу культури. Типологічний аналіз дає можливість виявити найбільш загальні і найбільш істотні характеристики, ознаки, сторони культури. Типологія виокремлює й поєднує культурні об’єкти на основі узагальненої ідеальної моделі.

Типологія культури – метод наукового пізнання на основі виокремлення соціокультурних систем, об’єктів та їх поєднання за допомогою узагальненої ідеалізованої моделі або типу; типологія культури – наслідок та увиразнення типологічного описування й співставлення.

Зазначимо, і про це слід пам'ятати, що не існує усталеного погляду в проблематиці типологізації культури, зокрема, відкритими залишаються питання щодо видів, форм, типів, галузей культури.

Можуть пропонуватися різні концептуальні схеми, зокрема одна з можливих.

Культура як стабільна система складається з безлічі складних підсистем, елементи яких взаємодіють між собою, створюючи складний живий організм. В цілому, кожний елемент системи є необхідною, але недостатньою умовою функціонування культури. Виключенням з цього правила є homo sapiens – творець культури, який виконує функції як необхідності, так і достатності. Аналізуючи сучасні наукові дослідження можна виділити чотири підходи до типологізації культури. Сучасні підходи до типологізації культури світоглядний формаційний локальний перехідних епох Типи культури 174 І. Світоглядний підхід. Кожному суспільству притаманний свій світогляд: міфологічний, релігійний, науковий. Цьому поділу відповідають типи культур: міфологічна, релігійна, наукова. ІІ. Формаційний підхід. Виділяють такі види формацій і відповідно культур: Первісне суспільство → первісна культура; Рабовласницьке суспільство → рабовласницька культура; Феодальне суспільство → феодальна культура; Буржуазне суспільство → буржуазна культура; Соціалістичне суспільство → соціалістична культура ІІІ. Локальний підхід актуальний тоді, коли культуру будь-якої суспільної спільноти розглядають як самостійне детерміноване явище. Локальний підхід до аналізу культурного розвитку народів світу більш системно і обґрунтовано був зроблений А. Тойнбі (1889‒1975). А. Тойнбі у перших своїх працях виділяв 21 цивілізацію, то пізніше – 13, а сучасна наука вважає, що існує тільки п’ять цивілізацій. ІY. Підхід перехідних епох. Найбільші теоретичні дискусії притаманні цьому підходові. Між кожною з епох є проміжок часу, протягом якого змінюється тип культури, спосіб виробництва, світобачення. З цієї точки зору весь розвиток людства – це розвиток культурних перехідних епох. Історична типологія культури: аграрна культура, технічна культура. Історичний тип культури має такі характерні риси: Ø спосіб творення матеріальних цінностей; Ø відношення до природи; Ø неписані правила поведінки; Ø самоусвідомлення і самоідентифікація; Ø світогляд; Ø сприйняття інших народів; Ø суспільна форма організації індивідів. Аграрна культура: Ø культура первісного суспільства, Ø культура ранньокласового суспільства; Ø культура середніх віків. Технічна культура: Ø суспільство промислової культури; Ø суспільство науково-технічної культури; Ø суспільство інформаційної культури. Отже, з поступальним розвитком людства формувався певний культурно- історичний тип людини, якому був притаманний свій тип культури.

Релігієзнавство як наука

Прагнення людини до пізнання всесвіту, суспільства, самої себе, окремих явищ і процесів світу невичерпне і вічне. Є знання, необхідні фахівцю для успішної діяль­ності в конкретній галузі, а є поняття, ідеї, теорії, факти, засвоєння яких важливе для становлення кожної людини як особистості, для формування її духовної культури.

Га­луззю, яка містить такі знання, є релігієзнавство. Його вивчення дає змогу пізнати, осмислити сутність понять "релігія", "віра", засвоїти історію релігій, характеристику релігійних вірувань тощо.

 

Релігієзнавство — гуманітарна наука, яка досліджує суспільно-історичну природу релігії, механізм її соціаль­них зв'язків з політичними, економічними, духовними сис­темами суспільства, особливості їх впливу на віруючих1.

⇐ Предыдущая6789101112131415

Поделиться: