Критерії вибору способу виходу на зовнішні ринки

Критерії вибору способу виходу на зовнішні ринки

Проблема вибору способу виходу підприємства на зарубіжний ринок виникає при виробленні міжнародної маркетингової стратегії підприємства або при виникненні можливості (або необхідності) розвитку діяльності на якомусь зарубіжному ринку. На остаточне рішення про спосіб виходу на зовнішній ринок впливає сукупність внутрішніх та зовнішніх умов:

1. Умови ринку — відкритий чи закритий, з передовою чи відсталою торговельною структурою, такий, що функціонує в умовах лібералізованої чи децентралізованої економіки.

2. Умови, пов'язані з товаром — фірмова продукція чи товар пересічної якості, з технічним обслуговуванням чи без нього, легко чи важко експортується.

3. Умови, пов'язані з діяльністю підприємства — обмежені чи розширені цілі, наявність досвіду дій в умовах міжнародного ринку чи його відсутність, розвиненість ресурсного потенціалу

Вибір способу виходу на зовнішні ринки залежить від мети підприємства, масштабів діяльності, характеру товару й намірів контролювати продаж. В загальному вигляді вибір способу виходу на зовнішні ринки може здійснюватися за такими критеріями:

— форма руху капіталу;

— рівень витрат, пов'язаних із виходом на закордонний ринок;

— ступінь привабливості інвестування;

— контроль ринку;

— рівень ризику;

— можливість виходу з ринку.

Вантажно-митна декларація.

Митна декларація (або Вантажна Митна Декларація - ВМД)- письмова заява встановленої форми, що подається митному органу та містить дані щодо товарів і транспортних засобів, що переміщаються через митний кордон України, необхідні для їхнього митного оформлення або переоформлення. ВМД застосовується під час декларування транспортних засобів і товарів, які переміщаються через митний кордон України юридичними або фізичними особами, а також при зміні митного режиму. Декларація подається власником товару або уповноваженою особою - митним брокером. Митна декларація складається на товари, митна вартість яких перевищує суму, еквівалентну 100 євро для юридичних осіб та 200 євро для фізичних осіб, крім виключень установлених митним законодавством України;
ВМД заповнюється на партію товарів, за умови, що до всіх товарів цієї партії застосовується єдиний митний режим. У випадку якщо партія складається з товарів, які мають різні коди згідно УКТ ЗЕД, а також, якщо товари з однаковим кодом згідно УКТЗЕД мають відмінності (країну походження, ознаки й характеристики, які впливають на рівень оподатковування, і т.п.), такі дані відзначаються на додаткових аркушах митної декларації (форма МД-3).
У випадках, що визначаються Державною митною службою, може складатися одна ВМД на кілька партій товарів або декілька ВМД на одну партію товарів.

Міжнародні розрахункові відносини: сутність, суб’єкти, роль банків у проведенні міжнародних розрахункових операцій .

Міжнародні розрахункові операції (міжнародні розрахунки) - це врегульовані нормами права платежі за грошовими вимогами і зобов'язаннями, що здійснюються у сфері зовнішньоекономічної діяльності між державами, суб'єктами господарювання, іншими юридичними особами та громадянами, які перебувають на території різних країн.

Суб'єктами міжнародних розрахунків є експортери, імпортери і банки, які вступають у відносини, пов'язані з рухом товаророзпорядчих документів та операційним оформленням платежів.

Міжнародні розрахунки здійснюються через установи банків, між якими є кореспондентські відносини (банки, що мають домовленість про проведення платежів та розрахунків за взаємним дорученням).

Для здійснення банківської діяльності у вигляді міжнародних розрахункових операцій банки відкривають та ведуть кореспондентські рахунки в банках за межами України.

Види валютних операцій

Валютні операції - операції обміну однієї національної валюти на іншу через купівлю-продаж на валютних ринках.

Валютні операції поділяються на:

- поточні конверсійні та депозитно-кредитні операції - операції з негайною поставкою валюти (термін валютування в межах трьох робочих днів):

Тод (“сьогодні на сьогодні” ) - валютна операція за договором, умови якого передбачають поставку валюти протягом банківського дня;

Оvernight (“сьогодні на сьогодні” ) — розміщення одноденних валютних депозитів;

Том («сьогодні на завтра») - валютна операція за договором, умови якого передбачають поставку валюти в перший робочий день після дня укладення договору;

Спот (“сьогодні на післязавтра”) - купівля-продаж валюти на умовах її поставки банками-контрагентами на другий робочий день з дня укладення угоди за курсом, зафіксованим у момент її укладення.

- строкові операції - це угоди, при яких сторони домовляються про поставку обумовленої суми іноземної валюти в майбутньому за курсом, зафіксованим у момент їх укладення:

Форвардні операції - це угоди між двома контрагентами про майбутню поставку валюти за раніше обумовленим курсом, які укладаються поза біржею. Форвардні угоди є твердими та обов’язковими для виконання на відміну від ф’ючерсів та опціонів;

Ф’ючерсні операції - це угоди з купівлі-продажу валют у майбутньому між двома сторонами за раніше обумовленим курсом, які укладаються на біржових ринках. Особливістю ф’ючерсних угод є те, що вони стандартизовані і поставки валюти відбуваються в строго визначені терміни. Поставка валюти за контрактом повинна здійснюватись через рахункову палату біржі, яка гарантує виконання зобов’язань за угодами всіма сторонами;

Опціони - це угоди, що дають право (але не зобов’язання) одному учаснику угоди купити або продати відповідну кількість іноземної валюти за фіксованим курсом протягом визначеного часу, тоді як другий учасник за грошову премію зобов’язується за необхідності забезпечити реалізацію цього права, будучи готовим продати або купити іноземну валюту за відповідною договірною ціною. Опціонні контракти так само, як і ф’ючерсні, є стандартизованими і здійснюються через біржу, хоча є також випадки позабіржової торгівлі;

Своп - це валютна операція, яка поєднує купівлю-продаж двох валют на умовах негайної поставки з одночасною контругодою на відповідний термін з тими самими валютами. При цьому домовляються про зустрічні платежі два партнери (банки). За операціями своп поточна операція здійснюється за курсом спот, який у зустрічній угоді (строковій) коригується з урахуванням премії або дисконту, залежно від руху валютного курсу.

- арбітражні, при яких учасники операції використовують відмінності у валютних курсах на різних валютних ринках з метою отримання прибутку.

ПРОТЕКЦІОНІСТСЬКІ ЗАХОДИ

· обкладення імпорту високим митом (митна політика)

· кількісне обмеження імпорту (політика квот)

· добровільне обмеження експорт (нетарифне регулювання)

· субсидії підприємствам, що беруть участь у міжнародній конкуренції

· складна митна процедура (бюрократичні заходи)

· жорсткі технічні та санітарні стандарти щодо імпорту

· валютні обмеження імпорту товарів

54. Відкритий рахунок як форма платежу при здійсненні МЕД: сутність, переваги і недоліки
Значне місце в міжнародних розрахунках посідає форма, за якої платежі здійснюються через так званий відкритий рахунок. Використання цієї форми передбачає ведення партнерами один для одного відкритих рахунків, на яких обліковуються суми поточної заборгованості.

Розрахунки за відкритим рахунком — це періодичні платежі імпортера експортерові, які здійснюються за стабільних, повторюваних поставок товарів на умовах його наступної оплати та зарахування заборгованості на рахунок імпортера. Фактично йдеться про кредит за відкритим рахунком, погашення якого здійснюється відповідно до конкретної домовленості експортера та імпортера.

Оскільки така торгівля відбувається без гарантій експортерові надійності та своєчасності виплат (поставки товарів випереджають відповідні проплати, а товаророзпорядчі документи експортер передає імпортерові не через банк), вона відбувається, як правило, між контрагентами, які мають сталі зв’язки постачання, а також між материнською структурою корпорації та її філіями або змішаними фірмами з участю експортера.

Особливості платежів за відкритим рахунком:

1. Ця форма розрахунків передбачає ведення контрагентами великого обсягу роботи з обліку продажу.

2. Другою особливістю цієї форми розрахунків є те, що товаророзпорядчі документи надходять до імпортера прямо, минаючи банк, у зв’язку з чим весь контроль за своєчасністю платежів покладається на плечі учасників угоди, передусім експортера.

3. Ще одна особливість цієї форми розрахунків полягає в тому, що рух товарів випереджає рух валютних коштів.

Платіж на відкритий рахунок — найризикованіша для експортера форма розрахунків, оскільки у нього немає ніяких гарантій, що покупець врегулює свою заборгованість в обумовлений строк. Після того, як всі права на товар перейшли до покупця разом з товаророзпорядчими документами, постачальнику залишається тільки покладатися на платоспроможність і розрахункову дисципліну покупця.

Таким чином, ризик несплати імпортером товару при однобічному використанні відкритого рахунку аналогічний ризику непостачання товару або недопостачання товару експортером при авансових платежах.

55. Специфіка проходження транзитних вантажів через митну територію України.
Транзит - митний режим, відповідно до якого товари й транспортні засоби переміщуються під митним контролем між двома митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання таких товарів і транспортних засобів на митній території України.

Товари, що переміщуються транзитом, повинні перебувати в незмінному стані не використовуватися на території України ні з якою іншою метою. Транзит товарів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування.

Внутрішнім митним транзитом вважається переміщення товарів під митним контролем не минаючи внутрішні митниці, зокрема: - від пункту пропуску, розташованого на митному кордоні України (пунктуввезення) до митного органу, розташованого на митній території України; - від митного органу, розташованого на митній території України, допункту пропуску, розташованого на митному кордоні України (пунктувивезення); - від одного до іншого митного органу, розташованих на митній територіїУкраїни. Транзит вантажів через територію України може здійснюватися у прямому чи змішаному (комбінованому) сполученні (ст. 4 Закону № 1172-XIV). У прямому сполученні транзит вантажів здійснюється одним видом транспорту (наприклад, автомобільним ) за одним транспортним документом (наприклад, міжнародною товарно-транспортною накладною – CMR 3) протягом усього шляху прямування (тобто від пункту ввезення на митну територію України до пункту вивезення за межі митної території України). У змішаному сполученні транзит вантажів може бути пов'язаний з їх перевантаженням з одного виду транспорту (наприклад, морського, автомобільного тощо) на інший вид транспорту (наприклад, залізничний тощо), а також з сортуванням, пакуванням, вимірюванням, формуванням партії транзитного вантажу, тимчасовим зберіганням тощо. Зверніть увагу, що всі такі операції здійснюються в зонах митного контролю виключно за рішенням вантажовласника (або уповноваженої ним особи). До товарів, що перебувають під митним контролем і переміщуються транзитом через територію України, може застосовуватися один із таких заходів гарантування доставки цих транзитних товарів від пункту митного органу відправлення до пункту митного органу призначення : 1) надання власником товарів (уповноваженою ним особою) гарантій митним органам; 2) охорона та супроводження товарів митними органами (наприклад, для підакцизних товарів обов'язково); 3) перевезення товарів митним перевізником ; 4) перевезення на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки міжнародного дорожнього перевезе.

Згідно з ст. 9, Закону України «Про транзит вантажів», контроль транзитних вантажів встановлюється виключно законами і міжнародними договорами України та здійснюється у пунктах пропуску через державний кордон України. Контроль транзитних вантажів та обробка супроводжувальної документації транзиту вантажів здійснюються за технологічними схемами пропуску через державний кордон України відповідних транспортних засобів, що визначають терміни його проведення та регламентують дії службових осіб спеціально уповноважених органів виконавчої влади.

Обов'язковими умовами здійснення контролю транзитних вантажів є:

- чітка регламентація проведення контролю та дій службових осіб спеціально уповноважених органів виконавчої влади виключно нормативно-правовими актами;

- кваліфіковані службові особи спеціально уповноважених органів виконавчої влади, що утримуються виключно за рахунок коштів державного бюджету;

- наявність необхідних сертифікованих засобів контролю;

- спрощений та прискорений порядок контролю;

- комплексне, одночасне та безперервне проведення всіх видів контролю, а за наявності угод з відповідними органами суміжних держав - спільно з ними.

Спеціально уповноважені органи виконавчої влади та їх службові особи, які здійснюють контроль транзитних вантажів, не можуть передавати свої повноваження іншим особам. (ст. 9, Закону України «Про транзит вантажів»).

А) Імпортний тариф.

Споживачі. Для них митний тариф є однозначно невигідним. Вони несуть основні фінансові витрати, оскільки компенсують збільшення ціни на кордоні, купуючи товари на внутрішньому ринку. (Ідеться саме про національні страти населення, адже інтереси інонаціональних суб’єктів господарювання уряд, що приймає рішення про запровадження тарифу, не враховує, хіба що в контексті можливих зворотних санкцій). Крім того, позбавлення від іноземних конкурентів дає змогу внутрішнім імпортоконкурентним виробникам підвищити ціни, від чого страждають споживачі.

Виробники. Слід розділити їх, у свою чергу, на дві групи: виробників імпортоконкурентної продукції та виробників іншої продукції. Перші вочевидь у виграші, оскільки для них збільшується сектор ринку, а також з’являється можливість підвищувати ціну на свою продукцію на внутрішньому ринку. Для других запровадження митного тарифу має більш слабкі наслідки, причому інколи мова може йти переважно про вірогідні наслідки. Наприклад, для національних експортерів запровадження внутрішнього тарифу є небажаним з точки зору загального режиму експортно-імпортних операцій: інші країни можуть запровадити санкції вже проти їхніх товарів. Митний тариф може призвести до ланцюгового зростання цін у країні, отже, інтереси виробників тих товарів, які не конкурують з імпортом, можуть варіюватися залежно від того, наскільки загальне зростання цін вплине на динаміку цін на використовувані ними комплектуючі, сировину тощо.

Отримувачі соціальних виплат. Для них (студентів, пенсіонерів та ін.) запровадження митного тарифу є вигідним, оскільки завдяки йому формується бюджет, від витрачання якого залежить їхній добробут.

Б) Експортний тариф.

Національні експортери (виробники). Оскільки експортний тариф запроваджується проти вибіркових видів товарної продукції (найбільш типово — енергосировинних ресурсів), цих виробників слід поділяти на тих, проти яких (тобто проти їхніх товарів), власне, і спрямовується тариф, та тих, хто продовжує здійснювати неоподатковуваний експорт товарів. Очевидно, що перші є тими з національних економічних суб’єктів, хто «страждає першим» (знову-таки, не йдеться про іноземних суб’єктів), у даному разі — споживачів, для яких експортний тариф означає збільшення ціни товару. Для других вплив експортного тарифу може виявитися мінімальним, а «знак» наслідків залежатиме від характеру зміни загальної кон’юнктури залежно від ситуації.

Отримувачі соціальних виплат. Вони у виграші через уже названі причини у випадку з імпортним тарифом. Щоправда, у разі необґрунтованих рішень, коли тариф не приносить бажаного ефекту, а лише погіршує умови національного експорту, у кінцевому програші можуть опинитися і ці суб’єкти, втім, ситуація «помилкового рішення» виходить за рамки логіки об’єктивного аналізу.

Контингентування (квотування) — це обмеження державною владою ввезення або вивезення товарів через установлення певної кількості або граничної суми на певний період часу. Контингентування може стосуватися імпорту (переважно воно і має місце) та експорту. Щодо контингентування імпорту, то розрізняють два його види: абсолютне квотування, згідно з яким визначається кількість продукції, яку дозволяється ввезти до країни, та тарифне квотування, згідно з яким дозволяється ввезення на територію країни конкретного товару протягом певного періоду часу зі сплатою мита за зниженою ставкою.

Організаційними засадами контингентування можуть бути двосторонні угоди, односторонні рішення країн або блокових угруповань. Контингенти можуть бути спрямованими, тобто стосуватися певних країн, та загальними, тобто які стосуються всіх країн світу.

Щодо умов міжнародної торгівлі України слід відзначити, що найбільшою мірою наша держава потерпає від квот, які встановлюються Євросоюзом та США. Ці суб’єкти міжнародної торгівлі, власне, і відзначаються найбільшими масштабами подібного регулювання.

59. Основні форми кредитування міжнародної економічної діяльності
Різноманітні форми міжнародного кредиту у загальних рисах можна класифікувати за кількома головними ознаками, які характеризують окремі сторони кредитних відносин.
За джерелами розрізняють внутрішнє, іноземне та змішане кредитування і фінансування зовнішньої торгівлі. Вони тісно взаємопов'язані й обслуговують усі стадії руху товару від експортера до імпортера, у т.ч. за кордоном, а також використання товару імпортером у процесі виробництва та споживання. Чим ближчий товар до реалізації, тим сприятливіші, як правило, для позичальника умови міжнародного кредиту.
За призначенням залежно від того, яка зовнішньоекономічна угода покривається за рахунок позикових засобів, виділяють:
• комерційні кредити, безпосередньо пов'язані із зовнішньою торгівлею та послугами;
• фінансові кредити, що використовуються на будь-які інші цілі, у т.ч. прямі капіталовкладення, будівництво інвестиційних об'єктів, придбання цінних паперів, погашення зовнішньої заборгованості, валютну інтервенцію;
• «проміжкові» кредити, призначені для обслуговування змішаних
форм вивозу капіталів, товарів і послуг, наприклад, у вигляді виконання підрядних робіт.
За видами кредити діляться на: товарні (в основному надаються експортерами своїм покупцям) і валютні (видаються банками у грошовій формі). Часто валютний кредит є однією з умов комерційної угоди щодо поставки обладнання і використовується для кредитування місцевих затрат на будівництво об'єкта на базі імпортного обладнання.
За валютою позики розрізняють міжнародні кредити, що надаються у валюті країни-позичальника чи країни-кредитора, у валюті третьої країни, а також у міжнародній обліковій валютній одиниці, що грунтується на валютному «кошику» (СДР, ЕКЮ і т.д.).
За термінами міжнародні кредити поділяються на:
•короткострокові - до 1 року, іноді до 18 місяців (надкороткостро-кові — до 3 місяців, тижневі, одноденні);
• середньострокові - від 1 року до 5 років;
• довгострокові - понад 5 років.
З погляду забезпечення кредити можуть бути бланкові та забезпечені.
Забезпеченням звичайно служать товари, товаророзпорядчі та інші комерційні документи, цінні папери, векселі, нерухомість і цінності. Застава товару для отримання кредиту здійснюється у трьох формах: тверда застава (певна товарна маса віддається у заставу на користь банку); застава товару в обороті (враховується залишок товару відповідного асортименту на певну суму), застава товару у переробці (із заставленого товару можна виготовлювати вироби, не передаючи їх у заставу банкові)
Бланковий кредит видається під просте зобов'язання позичальника погасити його у певний строк Звичайно документом за цим кредитором служить соло-вексель з одним підписом позичальника Різновидами бланкових кредитів є контокорент і овердрафт
З погляду техніки надання розрізняють фінансові (готівкові) кредити, що зараховуються на рахунок позичальника у його розпорядження, акцептні кредити у формі акцепту тратти імпортером чи банком; депозитні сертифікати; облігаційні позики, консорціальні кредити і т д Залежно від того, хто виступає кредитором, кредити поділяються на
1) приватні, надані фірмами, банками, іноді посередниками (брокерами);
2) урядові;
3) змішані, у яких беруть участь приватне підприємство та держава;
4) міждержавні кредити міжнародних і регіональних валютно-кредитних і фінансових організацій
Фірмовий комерційний кредит -це позика, що надається фірмою, звичайно експортером однієї країни імпортеру іншої країни у вигляді відстрочки платежу за продані товари;
комерційний кредит у зовнішній торгівлі поєднується з розрахунками за торговими операціями Строки фірмових кредитів різні (звичайно до 2-7 років) Вони визначаються умовами кон'юнктури світових ринків, видом товарів та іншими чинниками 3 розширенням експорту машин і складного обладнання чітко окреслилась тенденція до продовження їх строків Фірмовий кредит, як правило, оформляється векселем або надається за відкритим рахунком.
Вексельний кредит передбачає, що експортер, уклавши угоду про продаж, виставляє переказний вексель (тратту) на імпортера, який, отримавши комерційні документи, акцептує його, тобто дає згоду на оплату у вказаний на ньому термін
Кредит за відкритим рахунком надається шляхом угоди між експортером та імпортером, за яким постачальник записує на рахунок покупця (як його борг) вартість проданих і відвантажених товарів, а імпортер зобов'язується погасити термін у встановлений термін. Кредит за відкритим рахунком практикується під час регулярних поставок товарів із періодичним погашенням заборгованості у середині чи в кінці місяця.
Різновидом фірмових кредитів є авансовий платіж імпортера (аванс покупця), який під час підписання контракту надається імпортером іноземному постачальникові звичайно у розмірі 10-15% вартості замовлених машин, обладнання, суден Аванс покупця є однією з форм кредитування експорту й одночасно засобом забезпечення зобов'язання іноземного покупця, оскільки імпортер повинен прийняти замовлений товар. У відносинах із країнами, що розвиваються, фірми-імпортери промислове розвинутих країн використовують аванси покупця для вивозу сільськогосподарської продукції з цих країн
Банківські кредити. Банківське кредитування експорту та імпорту здійснюється у формі позик під заставу товарів, товарних документів, векселів, а також обліку тратт. Іноді банки надають великим фірмам-експортерам, з якими вони тісно пов'язані, бланковий кредит, тобто кредит без формального забезпечення.
У міжнародній торгівлі банківські кредити мають переваги над фірмовими. Вони дають змогу одержувачу вільніше використовувати кошти на купівлю товарів, звільняють його від необхідності звертатися за кредитом до фірм-постачальників, здійснювати з ними розрахунки за товари готівкою за рахунок банківського кредиту. Залучаючи державні кошти і застосовуючи гарантії, приватні банки нерідко надають експортні кредити на 10-15 років за ставками, нижчими від ринкових. Однак банки, як правило, обмежують використання кредиту межами своєї країни і нерідко ставлять умови про витрачання його на певні цілі, наприклад, на купівлю товарів у фірм, у яких вони зацікавлені. При цьому банківський кредит набуває властивостей фірмового кредиту. Банківський кредит надається банками, банкірськими домами, іншими кредитними установами.
Експортний кредит -це кредит, що видається банком країни-експортера банкові країни-імпортера для кредитування поставок машин, обладнання та інших інвестиційних товарів. Банківські кредити видаються грошима і мають «зв'язаний» характер, оскільки позичальник зобов'язаний використовувати позику тільки для купівлі товарів у країні-кредиторі. Однією з форм кредитування експорту банками з 60-х років став кредит покупцеві (на 5-8 і більше років).
Фінансовий кредит дозволяє закуповувати товари на будь-якому ринку і, отже, на максимально вигідних умовах. Часто фінансовий кредит не пов'язаний з товарними поставками і призначений для, наприклад, погашення зовнішньої заборгованості, підтримки валютного курсу, поповнення авуарів (рахунків) в іноземній валюті.
Великі банки надають акцептний кредит у формі акцепту тратти. Експортер договорюється з імпортером, що платіж за товари буде здійснений через банк шляхом акцепту тим виставлених експортером тратт.
Однією з форм кредитування експорту є акцептно-рамбурсний кредит, що грунтується на поєднанні акцепту векселів експортера банком третьої країни і переказі (рам-бурсуванні) суми векселя імпортером банкові-акцептанту.