Значення п’єси “Хазяїн” Івана Карпенка-Карого у наші дні

       З часу написання Карпенком-Карим п’єси “Хазяїн” минуло більше ста років. Але твір не втратив своєї актуальності, художньої привабливості й до цього часу.

       Темою п’єси є сатира на “любов людини до стяжательства”, тобто до збагачення заради самого багатства.

       Під час економічної кризи, яку нині переживає наша країна, суспільство стало ділитися на багатих і бідних. Останніх значно більше. Немає нічого поганого в тому, що людина багата, якщо вона заробила гроші своїм талантом, розумом, невтомною працею і не завдавала при цьому шкоди оточуючим. Інша річ, коли внаслідок чиєїсь діяльності люди страждають від нещадної експлуатації та злигоднів, занепадають культура і мораль, втрачаються загальнолюдські ідеали добра і справедливості.

       Такий Терентій Гаврилович Пузир – головний герой п’єси “Хазяїн”. Хоч вони разом із дружиною “тридцять п’ять літ працювали, сильно працювали”, та “ніколи не знали, що можна, а чого не можна; аби бариш, то все можна! ” Пузир виплачував своїм робітникам копійки за тяжку працю, годував хлібом “пополам з половою”, скупляв у селян худобу за безцінь. Його радують чутки про голод, адже це обіцяє великі прибутки. Він бере участь у фальшивому банкротстві капіталіста Михайлова, прагнучи одержати прибуток і від цього.

       Його скупість просто смішна: хазяїн незліченних багатств ходить у латаному халаті, старезному кожусі, жаліє простого обіду для посередника у своїх справах. При цьому він грубий і безкультурний (“дика, страшенна сила”), готовий заради вигоди навіть пожертвувати щастям дочки Соні.

       Все це дуже нагадує сучасних “нових росіян” та “нових українців”, які для власного збагачення не вибирають засобів, не підкоряються законам честі й моралі.

       Разом з тим, Пузиреві не можна відмовити і в гарних якостях – працьовитості, бережливості, енергійності, умінні вести господарство, бути вимогливим не лише до підлеглих, а й до себе. Саме цього нам дуже не вистачає тепер.

       Отже, актуальність п’єси Івана Карпенка-Карого “Хазяїн” полягає в тому, що вона показує нам яскраву картину доби становлення капіталізму, яка дуже схожа з нинішньою. Образ головного героя Пузиря і вчить, і застерігає, що багатство – це ще не щастя.

 

?               12. Значення творчості видатного драматурга

       Творчість Івана Тобілевича – найвище досягнення української драматургії кінця
ХІХ – початку ХХ ст. У його творах порушено актуальні проблеми тогочасної дійсності, відтворено багато сторін життя українського народу, його боротьбу за поліпшення свого становища. На відміну від своїх попередників і сучасників Карпенко-Карий зосереджував увагу не на ефектних, зворушливих сценах, а на соціальній характеристиці персонажів, їхній психології, відтворенні мотивів, що керували їхніми діями.

       Найважливіші риси творчості письменника – вірність життєвій правді і висока художня майстерність. Він був новатором у жанрі комедії. Творчо засвоївши досягнення Шевченка, Гоголя, Островського, створив жанр української соціальної комедії. Саме у п’єсах цього жанру драматург висміював і викривав потворні явища в житті суспільства. Такі соціальні комедії, як “Сто тисяч”, “Хазяїн”, “Суєта” і “Мартин Боруля”, з великим успіхом ідуть на українській сцені і в наш час.

       Художнє новаторство видатного драматурга виявляється в умінні драматичними засобами узагальнювати життя, давати глибоку соціально-філософську оцінку явищам тогочасної дійсності.

       Великі заслуги перед українським театром Карпенка-Карого як артиста, режисера і вихователя артистичної молоді, який вказав своїм наступникам перспективні шляхи розвитку цього літературного роду.

       Український народ глибоко шанує пам’ять визначного драматурга. Його іменем названо Київський інститут театрального мистецтва, на батьківщині споруджено пам’ятник.

       За тридцять кілометрів від Кіровограда, у долині спокійної річечки Комишуватої Сугоклеї стоїть державний заповідник-музей “Хутір Надія” – “столиця української драматургії” (Олександр Корнійчук), як зелений оазис серед степового роздолля, облямований стрункими тополями, осиками, вербами. Над усім панують могутні, величаві, крислаті дуби – живі пам’ятники нашої культури. Тут минули останні двадцять років його життя. Тут неодноразово збиралися видатні діячі українського театру – його сестра і брати, Марія Заньковецька, Марко Кропивницький, Михайло Старицький, Ганна Затиркевич-Карпинська. Перед від’їздом на згадку гості висаджували дубки, які й досі нагадують про велетнів національної культури.

       На меморіальній дошці, що веде вглиб садиби, вирізьблені слова видатних українських письменників Юрія Яновського і Петра Панча: “Хто б не ступив на цю священну для української культури землю, нехай згадає, що тут Карпенко-Карий написав кращі свої п’єси… Скиньте шапку і вшануйте ім’я великого українського драматурга”.

 

& 13. Письменники та літературознавці про Івана Карпенка-Карого

       Чим він був для України… він був одним із батьків новочасного українського театру, визначним артистом та притім великим драматургом, якому рівного не має наша література та якому щодо ширини і багатства творчості, артистичного викінчення і глибокого продумання тем, бистрої обсервації (спостереження) життя та ясного і широкого світогляду не дорівнює ані один із сучасних драматургів не тільки в Росії, але й інших слов’янських народів…

                                                                                                                   І. Франко

 

 

       Карпенко-Карий, як і Кропивницький, Старицький, Заньковецька, Садовський, Саксаганський, були не тільки визначними драматургами і блискучими акторами, але й чесними передовими громадянами, які добре розуміли свою громадську місію і самовіддано виконували її.

                                                                                                       М. Рильський

S     S     S

       Не було жодного українського театрального колективу, в репертуарі якого його п’єси не займали б почесного місця…

< …>

       Петербурзький і московський глядач вперше ознайомився з драматургією Карпенка-Карого під час гастролей трупи М. Кропивницького в кінці 1886 – на початку 1887 рр. …

< …>

       З того часу майже щороку столичний російський глядач знайомився з новими п’єсами українського драматурга…

< …>

       Великим авторитетом користувався український драматург у В. Короленка.

< …>

       … Тепер російський читач має кваліфіковані переклади найзначніших п’єс Карпенка-Карого, зроблені досвідченим перекладачем Б. О. Тургановим. Ці переклади здобули високу оцінку блискучого знавця української літератури – Максима Рильського.

                                                                                                       В. О. Сахновський-Панкєєв

&          14. Критичні матеріали до творів

М. Т. РИЛЬСЬКИЙ

 

⇐ Предыдущая13141516171819202122Следующая ⇒

Поделиться: