Воля та вольові дії у структурі особистості

Воля тісно пов'язана з емоціями, тому їх часто об'єд­нують у спільну емоційно-вольову систему особистості, яка протиставляється пізнавальній. Якщо ж емоції ле­жать на нижчому рівні еволюції психіки, то воля є її вершиною.

Воля — здатність людини свідомо контролювати свою діяльність і поведінку та активно керувати ними, переборюючи перешкоди і підпорядковуючи їх свідомо поставленій меті.

Вольові дії, виконуючи дві взаємопов'язані функції, — спонукальну, яка забезпечує активність людини, і галь­мівну, яка виражається у стримуванні, виявляються:

• у ситуації вибору рівних за значеннями мотивів і цілей;

• за відсутності в індивіда актуальних потреб у дії;

• за наявності зовнішніх і внутрішніх перешкод і т. ін.

Одним із характерних виявів волі є поведінка люди­ни в умовах ризику.

Ризик — це характеристика діяльності за умови не­визначеності для суб'єкта її наслідків і наявності пе­редбачень про можливі негативні наслідки на випадок неуспіху (покарання, біль, травма, втрата престижу тощо).

Ризик буває:

• ситуативний (ризик на виграш, величина виграшу на випадок успіху перевершує величину втрат на випа­док неуспіху);

•   надситуативний (безкорисливий, або "ризик зара­ди ризику");

• виправданий;

• невиправданий.

У структурі волі мотивація є засобом саморегуляції поведінки й діяльності людини.

До цих засобів належать емоції, бажання, потяг і т. д.

Потяг — це мотив діяльності, який становить ще неди-ференційовану, недостатньо чітко усвідомлену потребу.

Бажання, як мотив діяльності, характеризується достатньо точно усвідомленою потребою.

Слабка воля. Крайній ступінь слабовілля знаходить­ся за межею норм психіки. Наприклад, абулія та апрак­сія.

Абулія — виникла на основі патології мозку від­сутність спонукання до діяльності, нездатність при ро­зумінні необхідності винесення рішення до дії чи вико­нання її.

Апраксія — порушення довільної регуляції рухів і дій, які унеможливлюють здійснення вольового акту.

Лінощі — прагнення людини відмовитися від подо­лання труднощів, стійке небажання здійснити вольове зусилля.

 

Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте увагу як форму психічної діяль­ності.

2. Які фізіологічні та психологічні механізми ува­ги?

3. Дайте характеристику мимовільної, довільної та післядовільної уваги.

4. Які характерні риси уваги? Що таке її детерміно­ваність?

5. Охарактеризуйте відчуття та його фізіологічний механізм.

6. Назвіть класифікацію відчуттів.

7. Що таке чутливість? Як її визначають?

8. Що таке адаптація? Назвіть її види.

9. Охарактеризуйте взаємодії відчуттів.

10. У чому сутність сприйняття як психічного процесу?

11. Назвіть види сприйняття залежно від переважної ролі аналізатора.

12. Назвіть види сприйняття залежно від співвідно­шення між подразниками.

13. Дайте характеристику сприйняття людиною часу, простору, руху.

14. Що таке помилки (ілюзії) сприйняття? Наведіть приклади.

15. Охарактеризуйте поняття про пам'ять як психіч­ний процес.

16. Дайтехарактеристикупсихологічнихтеорій пам'я­ті (асоціативний напрямок, гештальтизм, теорія діяль­ності).

17. Розкрийте суть фізіологічних та фізичних, біохі­мічних та хімічних теорій пам'яті.

18. Які є види пам'яті за характером психічної ак­тивності?

19. Охарактеризуйте поняття про мимовільну та до­вільну пам'ять.

20. Які є види пам'яті за тривалістю утримання ін­формації?

21.  Розкрийте сутність основних процесів пам'яті.

22. У чому сутність мислення як вищої форми діяль­ності мозку?

2 3. Розкрийте поняття про основні розумові дії (опе­рації).

24. Охарактеризуйте асоціативне мислення, його форми.

25. Перерахуйте етапи розумових дій та ухвалення рішення.

2 6. Охарактеризуйте уяву як вищу форму розумової діяльності.

27. Розкрийте сутність поняття про волю та вольові дії.

28. Які основні етапи вольової дії?

29. Охарактеризуйте поняття про ризик і його види.

30. Які засоби саморегуляції у структурі волі?

31. Дайте характеристику різних ступенів слабовілля.

32. Охарактеризуйте вольові якості. Яка їх градація?

Завдання для самостійних досліджень

1. На підставі першоджерел, власних спостережень, опитування дослідіть "магічне" число Міллера (7±2): чи воно проявляється лише у психічних процесах уваги та сприйняття, чи є визначальним в керуванні людьми, у конструкції всесвіту (7 днів у тижні, 7 кольорів рай­дуги) тощо?

2. Вивчіть щонайбільше просторових ілюзій сприй­няття, спробуйте класифікувати їх і дайте рекомендації щодо можливості їх урахування у сприйманні людини людиною.

3. Опрацюйте відомі методики швидкого запам'ято­вування великого обсягу матеріалу. На яких фізіоло­гічних механізмах базуються мнемонічні дії? Оволо­дійте якоюсь із ефективних методик і поділіться суб'єк­тивними враженнями.

4. Дослідіть спільне й відмінне у процесах науково-технічного і художнього (літературного, образотворчо­го, музичного, акторського) творчого мислення.

5. Чи є сильна воля основною якістю "харизматичної особистості"? Проведіть дослідження на підставі пер­шоджерел та опитування.

6. За допомогою відомої методики "Коректурна про­ба Бурдона" визначте стійкість (стабільність) і концен­трацію уваги (методику подано нижче). Інтерпретуйте результати виконання завдання за такою схемою.

 

 

Завдання для самостійних досліджень

1. Побудуйте графік зміни коефіцієнта концентрації уваги похвилинно (зазвичай експеримент триває від З до 8 хв.) за параметрами: А — коефіцієнт концентрації уваги, і — час у хв.

 

                                            

 

 

2. Проаналізуйте свій графік. Дослідження свідчать, що можливі такі варіанти:

• концентрація уваги на початку експерименту не­висока, потім зростає, вирівнюється і так тримається до кінця;

 

• концентрація уваги від початку і до кінця експе­рименту практично не змінюється;

 

                                                   

 

• концентрація уваги на початку стабільна, а під кі­нець експерименту падає;         

 

                                                   

 

 

• концентрація уваги нестабільна (непрогнозована) на всьому часовому проміжку експерименту.

                                                             

 

 

3. Поміркуйте і дайте відповідь на запитання: яким чином темпоральні (залежні від часу) графіки зміни концентрації уваги можуть бути пов'язані з динамікою перебігу нервових процесів (психічним станом, темпе­раментом, акцентуацією тощо)?

4. Японські дослідники визначили, що пропускна здатність зорового каналу після 20—ЗО хв. роботи на опе­раціях слідкування і сортування значно знижується.

Яких людей (з якими графіками) і чому Ви пореко­мендували б для виконання таких видів діяльності:

статистик, оператор ЕОМ, водій автомобіля, вантажник, диспетчер аеропорту.

Теми рефератів

1. Пам'ять та емоційні стани.

2. Етапи творчого мислення.

3. Природа і сутність відчуттів людини.

4. Сприйняття і відчуття.

5. Проблеми осмисленості сприйняття.

6. Пам'ять як проблема психології.

7. Теорії мислення.

8. Уява, особистість, творчість.

9. Властивості уваги й успішність діяльності.

10. Увага у структурі психологічних явищ.

11. Проблема свободи волі в психології.

12. Воля, мотивація, особистість.

Використана та рекомендована література

1. Грановская Р.М. Восприятие и модели памяти. — М.: Наука, 1974.

2 Иванов-Муромский КЛ. Мозг и память. — К.: Наук, думка, 1987.

З.Моляко В Л. Психология решения школьниками творческих задач. — К.: Рад. школа, 1983.

А.Морозов СМ. Методы психологического исследо­вания личности учащегося: Учеб. пособие. — К.: УМК ВО, 1992.

5. Общая психология: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов / Под ред. В.В. Богословского и др. — М.: Просвещение, 1981; Общая психология: Учеб. для сту­дентов пед. ин-тов / Под ред. А.В. Петровского. — М.: Просвещение, 1986.

6. Рубинштейн СЛ. Основы общей психологии. — М.: Учпедгиз, 1946. — 704 с.

7. Хрестоматия по общей психологии. Психология мышления / Под ред. Ю.Б. Гиппенрейтер, В.В. Петухо-ва. — М.: Изд. Моск. ун-та, 1981.

8. Якиманская И.С. Образное мышление и его место в обучении // Сов. педагогика. — 1968. — № 12.

 

                     

 

 

Розділ 4

ОСОБИСТІСТЬ ТА УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСОМ її ФОРМУВАННЯ

Індивід та особистість. Поняття про індивіду­альність. Психологічна структура особистості. Ске­рованість, можливості, характер, самоуправління особистості. Активність і саморегуляція; біологічне і соціальне у структурі особистості: "ендопсихіка" та "екзопсихіка". Психічні процеси, властивості і стани у структурі особистості. Формування особистості засобами навчання і виховання. Розумове, трудове, мо­ральне, естетичне, екологічне, економічне, національ­не, фізичне, правове, статеве, сімейне, толерантне виховання. Конфліктологія. Особистість і колектив. Акцентуація особистості. Характеристика типів акцентуації.

 

4.1. Індивід та особистість

Людина народжується вже людиною. У маляти, яке з'являється на світ, конфігурація тіла забезпечує мож­ливість прямого ходіння, структура мозку забезпечує можливість розвитку інтелекту, будова руки — пер­спективу використання знарядь праці тощо, і цим ма­лятко — людина за обсягом своїх можливостей — відріз­няється від дитяти тварини, яке за жодних обставин не може набути подібного фонду якостей.

Цим стверджується факт належності малятка до людського роду, що фіксується в понятті "індивід". Отже, в цьому понятті втілено родову належність лю­дини.

Поняття "особистість" є дещо вужчим від поперед­нього. Особистість — категорія суспільно-історична. Особистість — об'єкт дослідження лише суспільних наук: історії, філософії, соціології, етики, естетики, психології, педагогіки і т. д.

Особистість — діяч суспільного розвитку, свідомий індивід, який посідає певне становище в суспільстві та виконує певну суспільну роль.

Роль — це соціальна функція особистості; напри­клад, роль матері та батька у вихованні дітей; роль ди­ректора школи в управлінні колективом учителів та ор­ганізації процесу навчання учнів.

Позиція особистості — це система її відносин. Суттєвими відносинами особистості є ставлення до ма­теріальних умов життя, до суспільства і людей, до себе, до власних обов'язків — трудових, громадських та ін. Ці відносини характеризують моральне обличчя осо­бистості, її соціальні постанови.

Особистість — це свідомий індивід. Не можна зро-ііуміти суспільної ролі особистості, не аналізуючи її психології: мотивів діяльності, здібностей та характе­ру, а в деяких випадках — і особливостей її тілесної ор­ганізації, наприклад, типу нервової діяльності.

 

⇐ Предыдущая45678910111213Следующая ⇒

Поделиться: