Культура імперії Великих Моголів

Династія Великих Моголів веде своє походження від Тімура Самаркандського. Укріпив владу цього роду в Індії і створив централізовану державу на всій її території правитель Акбар (1556–1605). Він ввійшов в історію не тільки як талановитий полководець і політик, але і як тонкий поцінувач мистецтва. При його дворі працювали багато архітекторів, скульпторів та художників. Акбар намагався об’єднати Індію, і це посилило вплив індійського мистецтва на мусульманське. Поступово зникли стриманість і простота форм, архітектура стала біль складною.

Зразком нового стилю є мавзолей Акбара в Сікандрі (початок ХVІІ ст.). Ансамбль розташований в саду, оточеному огорожею з великими воротами. Головна будівля має три поверхи зі стрілчастими арками. У внутрішньому подвір’ї, викладеному мармуровою мозаїкою, знаходиться тераса, на якій стоїть саркофаг Акбара, виконаний із білого мармуру.

Неподалік від Сінакри за наказом Акбара було побудоване місто Фатхпур-Сікрі – резиденція володаря. В ньому знаходилися будівлі найрізноманітнішого призначення: зала для аудієнцій, тронна зала, павільйони, соборна мечеть з трьома банями, у величезному подвір’ї знаходилися два мавзолеї. Білий та кольоровий мармур використовувався при оформленні цієї унікальної резиденції.

Видатний пам’ятник архітектури Індії – мавзолей Тадж-Махал в Агрі (середина ХVІІ ст.). Він споруджений Шах-Джаханом на пам’ять про кохану дружину Мумтаз-Махал. Тадж-Махал розташований у великому парку, до мавзолею ведуть дороги та канал. Споруда розміщена на платформі, яка відділяє її від землі. Багатокутна в плані будівля прорізана глибокими нішами і завершена великою сферичною банею. По кутах платформи розташовані високі стрункі башти, які нагадують мінарети.

В епоху Великих моголі найвищого розквіту досягла індійська мініатюра. Вона представлена трьома основними художніми школами: придворною монгольською, Раджастхані і Пахарі. Стиль монгольської школи визначав життя при дворі Акбара. Створювалися ілюстрації до індійського епосу „Махабхарата” і „Рамаяна”, давньоіндійському збірнику казок „Панчатантра”. Важливе місце в придворному живопису займали портрети історичних осіб. Окрему групу складали ілюстрації до біографічних та історичних хронік того часу: „Бабур-наме”, „Акбар-наме”, „Шах-Джахан-наме”. Стиль більшості придворних мініатюр нагадував перські зразки.

В двох інших школах, в Раджастхані і Пахарі, основну роль відігравали сюжети із легенд про Крішну. Художники традиційних індійських шкіл живопису ілюстрували поеми „Гітаговінду” і „Бхагаватпурану” – класичні тексти культу Крішни. Цілу серію картин складали ілюстрації до пір року, пов’язані з певним станом людини, тією чи іншою музикою. Подібні мініатюри знову говорили про нероздільний зв’язок всього живого, про єдність людини і природи.

Період ісламського мистецтва Індії з його унікальними зразками художньої творчості, в яких поєдналися дві традиції – мусульманська та індійська, свідчить, як можуть існувати на одній території, в рамках одного мистецтва дві різні культури. 

 

Наука Стародавньої Індії

До особливо важливих досягнень давньоіндійської культури слід віднести розвиток лінгвістики. Писемність виникла в Індії відносно пізно, тому для збереження текстів та їх правильної вимови проводився аналіз мовних текстів, що дозволило створити цілий ряд законів та закономірностей мови. Найбільш відомою роботою в цій галузі є трактат Паніні „Аштадья”.

Високого рівня в Давній Індії досягла медицина – аюрведа (наука про довголіття), популярна в усьому світі тибетська медицина багато в чому спирається на її прийоми і методи. Унікальні методи були розроблені в сфері психотренінгу, особливо в йозі. У хірургічних трактатах згадується 300 різних операцій та 120 хірургічних елементів. Давньоіндійські медики вміли оперувати катаракту, робили кесарів розтин, здійснювали пластичні операції.

Давні індійці заклали основи математики та механіки. Вони вимірювали земельні ділянки, ділили рік, складали карту неба, За допомогою зодіакальних сузір’їв стежили за шляхом Сонця та планет, аналізували будову матерії, вивчали птахів та тварин, рослини та насіння.

Видатним досягненням індійської науки було створення десятичної системи обрахунку (із застосуванням нуля), якою зараз користуються в усьому цивілізованому світі. Індійські математики вміли добувати квадратний і кубічний корені, розв’язувати рівняння з одним невідомим.

Астроном Аріабхата висловив здогад, що Земля має форму кулі і навіть зробив спробу обчислити її окружність.

Давньоіндійські металурги знали секрет виплавлення чистого заліза, яке нині вчені добувають грамами у лабораторних умовах.

Освіта в Стародавній Індії тривалий час мала форму мнемоніки (заучування текстів напам’ять). Потрібні тексти учням диктував вчитель, а вони заучували його напам’ять. У перші століття нашої ери в країні з’явилися вищі школи, у яких вивчали релігійно-філософські доктрини, граматику, медицину, логіку тощо. Найдавніший університет було засновано в Наланді, у якому вчилося близько восьми тисяч студентів та викладало понад півтори тисячі викладачів. Конкурс становив чотири-п’ять чоловік на місце.

 

 

ЛЕКЦІЯ 4. Культура Античності

⇐ Предыдущая891011121314151617Следующая ⇒

Поделиться: