Результати досліджень заносяться в «Карту умов праці».

Основи охорони проці

1. Умови праці. Класифікація факторів, які впливають на умови праці.

Умови праці — це сукупність взаємозв’язаних виробничих, санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних і соціальних факторів конкретної праці, обумовлених рівнем розвитку продуктивних сил суспільства, які визначають стан виробничого середовища та впливають на здоров’я і працездатність людини.Працездатність визначається здатністю людини виконувати певну роботу протягом заданого часу і залежить від чинників як суб’єктивного, так і об’єктивного характеру (статі, віку, стану здоров’я, рівня кваліфікації, умов, за яких відбувається праця тощо).

Класифікація факторів що впливають на умови праці.

На формування умов праці впливає багато факторів, але основними з них е: соціально- економічні. техніко-організаційні та природні. Визначальними являються соціально-економічні фактори, до них відносять:

· нормативно-правові (законодавство про працю, стандарти, санітарні та інші норма і правила, а також форми адміністративного та громадського контролю за їх використання);

· економічні (матеріальне та економічне стимулювання, система пільг та компенсацій за несприятливі умови праці);

· соціально-психологічні (психологічний клімат у колективі, проведення «Днів охорони праці«).

Техніко-організаційні фактори впливають на формування умов праці на робочих місцях. Серед них :

· предмети праці та продукти праці;

· технологічні процеси;

· засоби праці;

· організаційні форми виробництва, праці та управління;

Дія природних факторів не тільки зумовлена особливостями природного середовища а й передбачає додаткові вимоги до устаткування, технологій, організацій виробництва і праці. Серед них виділяють:

· географічні (кліматичні зони);

· біологічні (особливості рослинного і тваринного світу в сільському господарстві);

· геологічні ( характер добування корисних копалин).

2. Гігієнічна класифікація умов праці

Умови праці розподіляються на чотири класи:

1 клас — оптимальні умови праці - такі умови, при яких зберігається не лише здоров'я працюючих, а створюються передумови для підтримування високого рівня працездатності.

2 клас — допустимі умови праці - характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих і їх потомство в найближчому та віддаленому періоді.

3 клас — шкідливі умови праці - характеризуються наявністю шкідливих виробничих факторів, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого або його потомство.

1-й ступінь — умови праці, що характеризуються такими відхиленнями від гігієнічних нормативів, які, найчастіше сприяють зростанню захворюваності з тимчасовою втратою працездатності;

2-й ступінь — умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні викликати стійкі функціональні порушення, призводять у більшості випадків до зростання захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, підвищення частоти загальної захворюваності, появи окремих ознак професійної патології;

3-й ступінь — умови праці, що характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які призводять до підвищення рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності та розвитку, як правило, початкових стадій професійних захворювань;

4 клас — небезпечні - умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.

3. Санітарні норми умов праці

Санітарні норми, встановлені для підприємств, визначають правила, вимоги, положення, які регламентують умови праці. Вони представлені у вигляді різних документів: довідників, збірників норм та правил, інструкцій, постанов, законодавчих актів.

Виділяють таку класифікацію санітарних норм:

за призначенням — проектування промислових підприємств, організація технологічних процесів, санітарного стану підприємств, техніки безпеки та виробничої санітарії, норми для окремих видів виробничих шкідливостей;

щодо обов’язковості застосування — обов’язкові і рекомендовані;

залежно від впливу умов праці на організм людини — оптимальні й допустимі;

залежно від сфери застосування — загальні та галузеві;

залежно від терміну дії — постійні та тимчасові.

Згідно із санітарними нормами всі промислові об’єкти залежно від ступеня шкідливості і небезпечності для населення поділяються на п’ять класів. Для кожного з них установлена санітарна зона, мінімальна допустима відстань між промисловим об’єктом, жилими спорудами, культурно-профілактичними закладами. Так, для підприємств І класу санітарно-захисна зона встановлюється 1000 м, для ІІ — 500 м, для ІІІ — 300 м, для ІV — 100 м і для V класу — 50 м.

4. Атестація робочих місць та оцінювання умов праці

Атеста́ція робо́чих місць— комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу.

Включає облік та комплексну оцінку відповідності кожного робочого місця вимогам стандартів, методикам виконання вимірювань, санітарним нормам і правилам, правилам техніки безпеки та пожежної безпеки.

Основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками з метою реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Атестацію проводить атестаційна комісія, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Для організації і проведення атестації керівник підприємства повинен видати наказ, у якому вказується підстава і завдання атестації, визначається склад атестаційної комісії, встановлюються терміни і графіки проведення як підготовчих робіт, так і самої атестації, визначаються проектні і науково-дослідні організації, що необхідні для науково-технічної оцінки умов праці і розробки заходів для їхньої оптимізації. Безпосередньо атестацію проводить атестаційна комісія, до складу якої мають входити головні фахівці, працівники відділу кадрів, праці і зарплати, охорони праці, представники громадських організацій та ін. Загальний порядок атестації такий:

· формується необхідна правова й інформаційно-довідкова база й організовується її вивчення;

· виготовляються плани розміщення устаткування по кожному підрозділу і визначаються межі розміщення робочих місць, складається перелік робочих місць, що атестуються;

· вивчаються чинники виробничого середовища і трудового процесу;

· на основі Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника встановлюється відповідність професій і посад працюючих на досліджуваних робочих місцях характеру фактично виконуваних робіт;

· складається «Карта умов праці» на кожне робоче місце або на групу аналогічних місць;

· проводиться гігієнічна оцінка умов праці;

· проводиться оцінка технічного й організаційного рівня робочого місця;

· комплексно оцінюється робоче місце з урахуванням впливу на працюючих усіх чинників виробничого середовища і трудового процесу, передбачених гігієнічною класифікацією праці, а також впливу технічного й організаційного рівня умов праці і ступеня ризику ушкодження здоров'я;

· проводиться скорочення або раціоналізація робочих місць;

· уточнюються діючі і вносяться нові пропозиції по встановленню пільг і компенсацій у залежності від умов праці, визначаються матеріальні витрати на дані цілі.

Безпека харчування

Життя неможлива без харчування, тому завдання кожного з Вас навчитися правильно харчуватися.

На жаль, у наш час, рівень харчування населення дуже далекий від досконалості

Основний закон раціонального харчування диктує необхідність відповідності рівнів надходження і витрати енергії, отже, ми повинні знижувати обсяг споживаної їжі. Однак у такому разі ми порушуємо другий закон раціонального харчування, що вимагає повністю покривати потреби організму у вітамінах та інших життєво необхідних речовинах.

Головним аспектом безпеки харчування є його збалансованість. Недолік харчових волокон, вітамінів або мікроелементів може позначитися на здоров'ї.

У сучасній екологічній обстановці велику увагу слід приділяти якості і чистоті вживаних продуктів. Також необхідно дотримуватись особистої гігієни, терміни та умови зберігання продуктів.

Не слід захоплюватися модними нині дієтами для схуднення, і вже тим більше, приймати лікарські засоби для схуднення без консультації серйозного дипломованого фахівця

Захворювання, безпосередньо пов'язані з неправильним харчуванням (або: аліментарно залежних, «хвороб цивілізації»), як атеросклероз, гіпертонічна хвороба, ожиріння, цукровий діабет, остеопороз, подагра, деякі злоякісні новоутворення.

Безпека водопостачання

Вода — безцінний дар природи. Саме завдяки їй виникло життя на землі. В забезпеченні нормальної життєдіяльності людини особливе місце належить воді, без якої ніщо живе не може існувати.

Воду людина споживає і як окремий продукт харчування, і як компонент продовольчих товарів.

Для нормального функціонування організму людині на добу потрібно в середньому 2,5л води, із яких 1,2 л припадає на питну воду, 1,0 л — на воду, яка потрапила з їжею, 0,3 л — на воду, яка утворилася в організмі з основних харчових речовин внаслідок обмінних процесів. Добове споживання води може складати від 2,5 л до 6 л в залежності від кліматичних умов та характеру діяльності людини.

Якість продуктів харчування у великій мірі залежить від якості води, що використовується при вирощуванні та виробництві харчових продуктів. А від них залежить і наше здоров’я.

Ознаки:

· раптове лихо;

· подію з тяжкими трагічними наслідками;

· знищення, загибель, руйнація;

· виникає в процесі господарської діяльності;

· велика подія за масштабом;

· надзвичайна подія;

· викликає надзвичайну екологічну ситуацію;

яка спричинена відсутністю обов’язкових інженерних систем захистудовкілля;

· яка завдала шкоду навколишньому природному середовищу глобального абодержавного характеру.

Надзвичайна ситуація (НС) — порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією,епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних втрат.

Загальні ознаки НС:

· наявність або загроза загибелі людей

· значне погіршення умов життєдіяльності

· істотне погіршення стану здоров'я людей

· заподіяння економічних збитків.

Надзвича́йний стан — виняткова ситуація, коли під загрозою перебуває «життя нації». Надзвичайний стан повинен бути офіційно проголошений державою. Небезпеку «життя нації» можуть надавати іноземна військова окупація, соціальні заворушення, такі як бунти або інші види внутрішніх розбіжностей, що серйозно загрожують правопорядку в країні.Надзвичайний стан — поняття, що має обмежене значення. Наприклад, воно не охоплює стихійні лиха, що дуже часто служать виправданням при зупинення державою здійснення прав людини.

Природні причини

З усього виду небезпек вони належать до розряду найбільш стабільних і становлять стабільну загрозу для людства впродовж всього його існування. Природні явища , які мають надзвичайний характер і призводять до порушення нормальної діяльності населення, його загибелі, руйнування і знищення матеріальних цінностей називаються стихійними лихами. За причиною виникнення вони поділяються на : 1. Тектонічні - пов'язані з процесами, що виникають з процесами Землі. 2. Топологічні - причиною їх є процеси, що виникають на поверхні Землі. 3. Метеорологічні - пов'язані з процесами в атмосфері. Але в більшості випадків основною першопричиною виникнення цих стихійних лих є процеси які відбуваються в Космосі.

Антропогенні причини

Антропогенні діляться на соціальні та економічні.

Соціальні: ріст народонаселення; урбанізація; непідготовленість населення; відсутність інформації про обстановку у НС; відсутність нормативно-правової бази;недбалість та некомпетентність посадових осіб, перевищення повноважень і т.д.; корупція;тероризм

Економічні: недосконалість технічних засобів і технологічних процесів; зміна довкілля внаслідок природокористування (забруд бідність (зношування техніки, недостача коштів на модернізацію, профілактику й т.д.).

Тектонічні катастрофи

Тектонічні катастрофи: землетруси, моретруси, виверження вулканів . Землетрус — один з найстрашніших видів стихійного лиха, який супроводжується людськими жертвами. В європейських країнах для визначення інтенсивності землетрусів використовується 12-бальна шкала MSK-64. Умовно землетруси за цією шкалою поділяються на:слабкі — 1-3 бали;помірні — 4 бали;достатньо сильні — 5 балів;дуже сильні — 7 балів;руйнуючі — 8 балів;спустошуючі — 9 балів;знищуючі — 10 балів;катастрофічні — 11 балів;дуже катастрофічні — 12 балів.

Інтенсивність землетрусу — це міра величини стану ґрунту. Визначається вона ступенем зруйнувань будинків, споруд, характером зміни земної поверхні.

На Земній кулі щороку виникає понад 100 землетрусів, які призводять до різних руйнувань і загибелі людей. Виникають землетруси несподівано, і хоча головний поштовх продовжується несподівано, і хоча головний поштовх продовжується кілька секунд, його наслідки є трагічними. Землетруси бувають тектонічні, вулканічні, обвальні та інші. Моретруси і землетруси можуть виникати також внаслідок падіння метеоритів або зіткнення нашої планети з іншими космічними тілами.

Жахливим видом землетрусу є цунамі. Вода збурюється і рухається з шаленою швидкістю у вигляді гігантських хвиль.

Кожен рік у світі стається більше 57 тисяч землетрусів: Надпотужні та потужні землетруси сейсмографи фіксують по всьому світу,незалежно від географії стихії. Решта землетрусів вважаються слабкими або невідчутними на поверхні і практично не завдають ніякої шкоди. Крім наземних землетрусів бувають ще й підводні, океанічні. Наслідком таких землетрусів є дуже потужні цунамі.

За походженням розрізняють землетруси тектонічні, вулканічні, звичайні, метеоритні, техногенні.

При землетрусах високої бальності можливі масові ураження населення, у тому числі травми різного ступеня, порушення нормальних умов життєдіяльності людей, руйнування окремих об'єктів і систем інфраструктури.

До недавнього часу зусилля багатьох країн щодо зменшення небезпеки стихійних лих були направлені на ліквідацію наслідків природних явищ, надання допомоги потерпілим, організацію рятувальних робіт, надання матеріальних, технічних та медичних послуг, постачання продуктів харчування тощо.

Аварії на транспорті

Будь-який транспортний засіб – це джерело підвищеної небезпеки. Людина, що скористалася послугами транспортного засобу, перебуває в зоні підвищення небезпеки.
Автомобільний транспорт. У світі щорічно внаслідок ДТП гине 250 тис. людей і приблизно в 30 раз більша кількість отримує травми.
Закон України «Про дорожній рух» визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров’я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища.
Велике значення при аваріях має психологічний чинник, зокрема емоційний стрес. Для пасажирів, зовсім не підготовлених та не обізнаних з обставинами можливих аварій, цей чинник відіграє негативну роль. Люди, які підготовлені, знають про можливі аварійні ситуації, а також про те, що робити при їх виникненні, скоять менше помилок під час дійсної аварійної ситуації, що може врятувати їм життя. Тому необхідно, щоб кожний пасажир з метою підвищення особистої дорожньо-транспортної безпеки знав потенційно аварійні ситуації, характерні для того чи іншого виду транспортних засобів, послугами якого він скористався. Крім того, був добре обізнаний із засобами індивідуального та колективного захисту, що є на транспортному засобі, та знав способи їхнього використання.
Повітряний транспорт. У середньому щорічно в світі відбувається близько 60 авіаційних катастроф, у 35 з яких гинуть усі пасажири та екіпаж. Близько двох тисяч людських життів щорічно забирають із собою авіаційні катастрофи.
Порівняльний ризик польотів свідчить про те, що на дорогах світу щорічно гине близько 300 тисяч чоловік, а в авіаційних катастрофах близько двох тисяч. Отже, ризик потрапити під колеса машин у 10 —15 разів вищий від ризику загинути в авіакатастрофі.
Залізничний транспорт. Пасажири залізничного транспорту також перебувають у зоні підвищеної небезпеки. Зонами підвищеної небезпеки на залізничному транспорті є: залізничні колії, переїзди, посадочні платформи та вагони, в яких пасажири здійснюють переїзд. Постійну небезпеку становить система електропостачання, можливість аварій, зіткнення, отримання травм під час посадки або висадки на потяг. Крім цього, залізничними коліями перевозяться небезпечні вантажі: від палива та нафтопродуктів до радіоактивних відходів та вибухових речовин.
Найбільшу небезпеку для пасажирів становлять пожежі у вагонах. Зумовлюється це тим, що у вагонах (замкненому просторі) завжди перебуває велика кількість людей. Температура в осередку пожежі дуже швидко підвищується з утворенням токсичних продуктів горіння. Особливо небезпечними є пожежі в нічний час на великих перегонах, коли пасажири сплять.
Дотримання правил безпеки як пасажирами і машиністами, так і пішоходами значно зменшує ризик потрапляння в надзвичайні ситуації.
Морський транспорт. Як і всі інші види транспортних засобів, мореплавство також пов'язане з можливістю аварій, катастроф та ризиком для життя людини. Можливий ризик для життя людини на морських транспортних засобах значно вищий, ніж на авіаційних та залізничних видах, але нижчий, ніж на автомобільних.
У світовому морському транспорті щорічно зазнають аварій понад 8000 кораблів і гине з них понад 200 одиниць. Безпосередньої небезпеки для життя під час аварії зазнають понад 6000 людей, з яких близько 2000 гине.
У більшості випадків аварій на морському транспорті безпосередньою причиною стала колективна помилка капітана й команди. У процесі розвитку аварії при виникненні загрози загибелі корабля виникає необхідність вжити заходів зі швидкої евакуації пасажирів.

Основи охорони проці

1. Умови праці. Класифікація факторів, які впливають на умови праці.

2/ Гігієнічна класифікація умов праці

3. Санітарні норми умов праці

4. Атестація робочих місць та оцінювання умов праці

5. Категорія важкості робіт

Цивільна оборона

Заходи медичного захисту

Заходи запобігання чи зменшення ступеня ураження людей, своєчасного надання медичної допомоги постраждалим і їх лікування, забезпечення епідемічного благополуччя в зонах надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру повинні передбачати: - планування і використання існуючих сил і засобів установ ох. здоров'я незалежно від форм власності і госп-ня;

- введення в дію націон. плану соц.-психол. заходів;

- розгортання в умовах НС необхідної кількості лікувальних установ;

- завчасне заст.-ня профілактичних медичних і саніт.-епідеміол. заходів;

- контроль за якістю харчових продуктів і продов.ї сировини, питною водою і джерелами водою-ня;

- контроль за станом атмосферного повітря й опадів;

- завчасне створення і підготовку спец. мед. формувань;

- нагромадження мед. засобів захисту, мед. і спец. майна й техніки;

- контроль за станом навкол. середовища, саніт.-гігієн. й епідерм.ситуацією;

- підготовку мед. персоналу і загальне медико-саніт. навчання нас..

Для надання безкоштовної медичної допомоги потерпілим від НС техног. і прир. характеру громадянам, рятувальникам і особам, які беруть участь у ліквідації НС, діє Державна служба медицини катастроф як особливий вид державних аварійно-рятувальних служб. Постраждалому населенню, особливо дітям, а також залученим до виконання аварійно-рятувальних робіт у випадку виникнення НС, рятувальникам аварійно-рятувальних служб лікарями підрозділів аварійно-рятувальних служб надається гарантоване забезпечення відповідним лікуванням і психологічним відновленням у санітарно-курортних установах, при яких створені центри медико-психологічної реабілітації. Засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) — це захисні засоби, що надягаються на тіло працівника чи його частину або використовуються під час праці. ЗІЗ поділяються на: засоби захисту органів дихання, спецодяг, спецвзуття, засоби захисту рук, голови, обличчя, очей, органів слуху, засоби захисту від падіння з висоти та ін. Захист органів дихання здійснюється за допомогою протигазів та респіраторів. За принципом дії протигази поділяються на фільтрувальні та ізолювальні. Працювати у фільтрувальному протигазі більше трьох годин протягом робочого дня не допускається. Респіратор — полегшений засіб захисту органів дихання від шкідливих газів, парів, аерозолів, пилу. До спецодягу належать костюми, куртки, комбінезони, халати, плащі, фартухи тощо. Спеціальний одяг залежно від захисних властивостей поділяється на групи (підгрупи), які мають такі позначення: М — для захисту від механічних пошкоджень; Е — від загальних виробничих забруднень; Т — від підвищеної чи пониженої температури; Р — від радіоактивних речовин; 3 — від електричного струму, електричних і електромагнітних полів; П — від пилу; Я — від токсичних речовин; В — від води; К — від розчинів кислот; Щ — від лугів; О — від органічних розчинників; Н — від нафти, нафтопродуктів, мастил та жирів; Б — від шкідливих біологічних чинників. Спеціальне взуття класифікується залежно від захисних властивостей аналогічного спецодягу. До спецвзуття належать чоботи, півчобітки, черевики, півчеревики, валянки, калоші, боти та ін. Засоби захисту рук — це різні види рукавиць та рукавичок, які використовуються для захисту від механічних впливів, підвищених та знижених температур, кислот і лугів, нафти і нафтопродуктів, вібрації, електричної напруги . Засоби захисту голови запобігають травмуванню голови при виконанні монтажних, будівельних, навантажувально-розвантажувальних робіт, при видобутку корисних копалин. До засобів захисту обличчя належать ручні, наголовні та універсальні щитки. Для захисту очей від твердих часточок, бризок кислот, лугів та інших хімічних речовин, а також випромінювань застосовують такі засоби індивідуального захисту, як окуляри. До засобів захисту органів слуху належать протишумові вкладки, навушники, шумозаглушувальні шоломи. Колективні засоби захисту населення – це інженерні споруди або об’єкти, що створені для захисту населення. Укриття в захисних спорудах - один з основних способів захисту населення. Засоби колективного захисту забезпечують найбільш повний захист людей від дії вражаючих факторів. Ці захисні споруди поділяються на герметичні, протирадіаційні та найпростіші сховища. Герметичні сховища створюються для захисту людей, розгортання захищених медичних стаціонарів та пунктів керування. Вони захищають від вражаючої дії ядерної зброї, звичайних засобів ураження, СДОР, БЗ. За захисними властивостями сховища поділяються на класи з відповідними коефіцієнтами захисту. Окрім того сховища поділяються за можливістю їх створення, місткістю та місцем розташування. В сховищах передбачаються системи забезпечення повітрям, електроенергією, опаленням, водопостачанням, вони мають каналізацію, зв’язок та систему оповіщення. Існують сховища спеціального типу, що створюються для укриття (захисту) нетранспортабельних хворих. В них є приміщення для хворих, операційно-перев’язувальна, стерилізаційна, харчоблок. В таких сховищах передбачаються певні параметри мікроклімату та газового складу повітря. Забезпечується аварійний запас питної води. Протирадіаційні укриття (ПРУ) – це захисні споруди, що забезпечують захист населення від вражаючої дії іонізуючого випромінювання та, частково, ударної хвилі. Найпростіші укриття – це споруди, що забезпечують захист людей від світлового випромінювання, ударної хвилі, а також знижують вплив іонізуючого випромінювання. До них відносять щілини, траншеї, а також інші заглиблені споруди. Нормами проектування передбачається будівництво сховищ та протирадіаційних укриттів місткістю не менше 150 чоловік. Сховища і ПРУ розміщують у підвальних приміщеннях будівель і споруд. Будівництво окремо розміщених захисних споруд допускається при неможливості обладнання вбудованих. Для забезпечення швидкого заповнення сховищ їх розміщують у безпосередній близькості від місць зосередження людей на відстані 400-500 м . Для ПРУ радіус збору може збільшуватись до 1000 м у прогнозуючих зонах слабих руйнувань , а за межами цих зон – до 3000 м. Крім того, у якості сховищ можуть використовуватись шахти, гірські виробітки , метрополітени.

Основи охорони проці

1. Умови праці. Класифікація факторів, які впливають на умови праці.

Класифікація факторів що впливають на умови праці.

· соціально-психологічні (психологічний клімат у колективі, проведення «Днів охорони праці«).

Техніко-організаційні фактори впливають на формування умов праці на робочих місцях. Серед них :

· предмети праці та продукти праці;

· технологічні процеси;

· засоби праці;

· організаційні форми виробництва, праці та управління;

· географічні (кліматичні зони);

· біологічні (особливості рослинного і тваринного світу в сільському господарстві);

· геологічні ( характер добування корисних копалин).

2. Гігієнічна класифікація умов праці

Умови праці розподіляються на чотири класи:

3. Санітарні норми умов праці

Виділяють таку класифікацію санітарних норм:

щодо обов’язковості застосування — обов’язкові і рекомендовані;

залежно від впливу умов праці на організм людини — оптимальні й допустимі;

залежно від сфери застосування — загальні та галузеві;

залежно від терміну дії — постійні та тимчасові.

4. Атестація робочих місць та оцінювання умов праці

Атеста́ція робо́чих місць— комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу.

· формується необхідна правова й інформаційно-довідкова база й організовується її вивчення;

· вивчаються чинники виробничого середовища і трудового процесу;

· складається «Карта умов праці» на кожне робоче місце або на групу аналогічних місць;

· проводиться гігієнічна оцінка умов праці;

· проводиться оцінка технічного й організаційного рівня робочого місця;

· проводиться скорочення або раціоналізація робочих місць;

Результати досліджень заносяться в «Карту умов праці».

5. Категорія важкості робіт

Легкі фізичні роботи (категорія I) охоплюють види діяльності, при яких витрата енергії дорівнює 105 - 140 Вт (90 - 120 ккал/год.) - категорія Iа та 141 - 175 Вт (121 - 150 ккал/год.) - категорія Iб. До категорії Iа належать роботи, що виконуються сидячи і не потребують фізичного напруження. До категорії Iб належать роботи, що виконуються сидячи, стоячи або пов'язані з ходінням та супроводжуються деяким фізичним напруженням.

Фізичні роботи середньої важкості (категорія II) охоплюють види діяльності, при яких витрата енергії дорівнює 176 - 232 Вт (151 - 200 ккал/год.) - категорія IIа та 233 - 290 Вт (201 - 250 ккал/год.) - категорія IIб. До категорії IIа належать роботи, пов'язані з ходінням, переміщенням дрібних (до 1 кг) виробів або предметів в положенні стоячи або сидячи і потребують певного фізичного напруження. До категорії IIб належать роботи, що виконуються стоячи, пов'язані з ходінням, переміщенням невеликих (до 10 кг) вантажів та супроводжуються помірним фізичним напруженням.

Важкі фізичні роботи (категорія III) охоплюють види діяльності, при яких витрати енергії становлять 291 - 349 Вт (251 - 300 ккал/год.). До категорії III належать роботи, пов'язані з постійним переміщенням, перенесенням значних (понад 10 кг) вантажів, які потребують великих фізичних зусиль.

Компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Охорона здоров’я працівників, забезпечення сприятливих умов праці, ліквідація професійних захворювань і виробничого травматизму є однією з основних турбот уряду України. Це виявляється в комплексі економічних, технічних, санітарно-гігієнічних і правових заходів, спрямованих на прискорення технічного прогресу, автоматизацію та механізацію виробничих процесів, заміну ручної праці машинами, подальше поліпшення умов праці.

Тому для таких працівників законодавством передбачено різні пільги і компенсації

Основна мета видачі молока — підвищення опору організму людини несприятливим факторам виробничого середовища. Таким працівникам надається додаткова відпустка до основної і встановлюється скорочений робочий день згідно зі Списком виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на додаткову відпустку та скорочений робочий день.

Усі види компенсації (скорочений робочий день, додаткова відпустка, пенсії за віком на пільгових умовах ) спрямовані на збільшення часу відпочинку від небезпечної, напруженої праці. Грошовою компенсацією працівникам за роботу у шкідливих умовах є доплати за несприятливі умови праці, які можуть здійснюватися шляхом підвищення тарифних ставок та посадових окладів, урахування дійсного стану умов праці при їх встановленні.

Компенсаційні доплати за умови праці, що відхиляються від нормальних, включають доплати:

· за роботу у важких, шкідливих та особливо важких і особливо шкідливих умовах праці;

· за інтенсивність праці;

· за роботу у нічний час;

· за перевезення небезпечних вантажів.

Власник за свої кошти (з прибутку) може додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) додаткові пільги і компенсації, не передбачені чинним законодавством (відпустки більшої тривалості, надбавки за особливі умови праці, додаткові перерви, безплатні обіди).

12 3 4 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒

Последнее изменение этой страницы: 2019-04-10; Просмотров: 220; Нарушение авторского права страницы