Органи чуття як складова частина аналізатора
Аналізатори — системи чутливих нервових утворень, які сприймають і аналізують різні зовнішні і внутрішні подразники. Аналізатори забезпечують реакції пристосування організму до змін в зовнішньому і внутрішньому середовищі.
Кожний аналізатор складається з трьох частин: 1) периферичної, яка сприймає енергію зовнішнього подразнення і переробляє її в нервовий імпульс;
2) провідного шляху, по якому нервовий імпульс слідує до нервового центру;
3) коркового кінця аналізатора, розташованого у відповідних ділянках кори великого мозку, де відбувається вищий аналіз.
Значення органів чуття полягає в тому, що, сприймаючи зміни в навколишньому середовищі, вони дозволяють організму орієнтуватися в ньому і адекватно реагувати на ці зміни.
Органи чуття обумовлюють основні види чутливості: дотик і положення тіла в просторі, нюх, смак, зір, слух.
Дотик — це сприйняття форми, величини, густини, температури різних предметів. Збудження від рецепторів, розташованих в шкірі, передається в спинний мозок і потім в центральний відділ аналізатора — зону шкірно-м'язового відчуття. Ця зона розташована в задній центральній звивині тім'яної частини кори, де формується відчуття і складається уявлення про предмет, об'єкт. Найбільш багаті рецепторами губи, кінчики язика і пальців, долоні. Важливе значення має також м'язове відчуття, яке дозволяє людині орієнтуватися в темноті, визначати положення тіла..
Нюх — сприйняття організмом за допомогою органів нюху певних властивостей (запаху) різних речовин, присутніх у навколишньому середовищі. Від нюхових рецепторів імпульси по нюховому нерву надходять у проміжний мозок і потім в лобову частину кори, де відбувається аналіз речовин, що вдихаються.
Смак — це сприйняття смакових властивостей речовин, що поступають в ротову порожнину. Збудження від рецепторів передається по волокнах язичного нерва в довгастий мозок, варолієв міст, до зорових горбочків і потім в скроневу частину кори, де формується сприйняття у вигляді різних смакових відчуттів. Основні смакові відчуття — кисле, солоне, солодке, гірке.
Зір — це процес, який дозволяє сприймати форму, розмір і кольори оточуючих нас предметів і орієнтуватися серед них. Зір можливий завдяки функції зорового аналізатора, периферичною частиною якого є орган зору — око. До складу зорового аналізатора входить також зоровий нерв і зорова зона в корі потиличних частин головного мозку..
Слух — це вид чутливості, забезпечуючи сприйняття звукових коливань. Користуючись слухом, люди можуть визначати напрям звуку і за ним — джерело звуку; без нього неможливо звукове і мовне спілкування між людьми. Значення слуху велике також для розвитку мови і психічного розвитку людини. Людина сприймає звуки з частотою від 16 до 20 000 коливань за секунду. Слуховий аналізатор складається з периферичної частини — органу слуху, провідної частини — слухового нерва і центральної частини — слухової зони в скроневій частині кори головного мозку.
8. Концепція прийнятого ризику.
Сучасний світ відкинув концепцію абсолютної безпеки і прийшов до концепції прийнятного (допустимого) ризику, суть якої − в прагненні до такої безпеки, яку сприймає суспільство у даний період часу. Ця концепція реалізується через ризик орієнтований підхід (РОП).Сутність концепції прийнятного (допустимого) ризику полягає у прагненні створити таку малу небезпеку, яку сприймає суспільство у даний час, виходячи з рівня життя, соціально-політичного та економічного становища, розвитку науки й техніки.Прийнятний ризик поєднує технічні, економічні, соціальні й політичні аспекти і є певним компромісом між рівнем безпеки й можливостями її досягнення. Розмір прийнятного ризику можна визначити, використовуючи витратний механізм, який дозволяє розподілити витрати суспільства на досягнення заданого рівня безпеки між природною, техногенною та соціальною сферами. Необхідно підтримувати відповідне співвідношення витрат у вказаних сферах, оскільки порушення балансу на користь однієї з них може спричинити різке збільшення ризику і його рівень вийде за межі прийнятних значень.
Із збільшенням витрат на забезпечення безпеки технічних систем технічний ризик зменшується, але зростає соціально-економічний. Витрачаючи надмірні кошти на підвищення безпеки технічних систем, в умовах обмеженості коштів, можна завдати збитків соціальній сфері, наприклад, погіршити медичну допомогу.Максимально прийнятним рівнем індивідуального ризику загибелі людини звичайно вважається ризик, який дорівнює 10-6 на рік. Малим вважається індивідуальний ризик загибелі людини, що дорівнює 10-8 на рік.Концепція прийнятного ризику може бути ефективно застосована для будь-якої сфери діяльності, галузі виробництва, підприємств, організацій, установ.Безперечно, не існує абсолютної безпеки, завжди буде існувати деякий рівень залишкового ризику.Наскільки ризик є прийнятним чи неприйнятним, вирішує керівництво держави та конкретного підприємства, установи і організації. Результат цього рішення впливатиме на багато вхідних даних та міркувань, серед яких не останнє місце займає вартість ризику, оскільки головним завданням управління є і завжди буде визначення вартості ризику.Розрізняють індивідуальний і соціальний ризик. Індивідуальний ризик характеризує небезпека певного виду для окремого індивідуума. Соціальний або груповий - це ризик для групи людей. Соціальний ризик може бути визначений як залежність між частотою подій і числом уражених при цьому людей.Ризик (R) визначається як відношення кількості подій з небажаними наслідками (n) до максимально можливої їх кількості (N) за конкретний період часу:
R = n/N
9. Складові частини біосфери (атмосфера, гідросфера, літосфера) та їх значення в життєдіяльності людини. Розглянемо компоненти біосфери та їх вплив на здоров'я людини:
•• Повітря(атмосфера) . Людина не може жити без повітря, яке є одним з найважливіших елементів навколишнього середовища. Атмосферне повітря є постійним джерелом кисню, необхідного для оксидаційних процесів і збереження життя. В процесі еволюції між організмом людини і повітряним середовищем склалася певна рівновага. Таке значення мають температура повітря, його вологість, барометричний тиск, рух повітря, сонячна радіація, процеси теплообміну організму з навколишнім середовищем, кліматотворчі фактори тощо. Найбільш поширеною шкідливою домішкою повітряного середовища є монооксид вуглецю. При вдиханні цього газу наступає швидка втомлюваність, головний біль, запаморочення, порушення сну, лабільність настрою, ослаблення пам'яті, порушення діяльності серцево-судинної системи та інших систем організму. Забруднення атмосферного повітря сприяють появі підвищеної кількості запальних захворювань органів дихання і очей, захворювань серцево-судинної системи, інфекційних захворювань, раку легенів.
•• Вода(гідросфера) і харчові продукти. Ці компоненти входять до складу організму, вони є джерелом мінеральних речовин, вітамінів, білків, жирів, вуглеводів, що постійно беруть участь в обміні між організмом і навколишнім середовищем. У багатьох районах світу, особливо в економічно слабкорозвинених країнах з дуже швидким зростанням населення, виробництво продуктів харчування більше не в змозі задовольнити потребу населення, в результаті чого голодування стало постійним явищем. Вода є необхідною для життєдіяльності людини, і тому забруднення її є причиною багатьох захворювань. Хвороби, які викликаються бактеріологічним та хімічним забрудненням води, виникають внаслідок попадання у водойми промислових та сільськогосподарських стічних вод, а також нечистот населених місць. Найбільшу небезпеку розповсюдження захворювань водним шляхом представляють кишкові інфекційні захворювання, зокрема холера, черевний тиф, паратифи, дизентерія, лептоспіроз, сибірська виразка, туберкульоз.
•• Грунт(літосфера). Він є джерелом мінеральних, органічних, органо-мінеральних речовин і унікальною лабораторією, в якій відбуваються процеси розкладу та синтезу органічних речовин, а також фотохімічні процеси, необхідні для циклу обміну речовин, для росту рослин, які вживає людина і тварини. Він став джерелом захворювань на туберкульоз, бруцельоз, паратифи та інші шлунково-кишкові захворювання, а також гельмінтозів.
