Порядок розслідування нещасних випадків на виробництві

Метою розслідування нещасних випадків на виробництві є:                                                          =з’ясування умов, обставин та причин, які призвели до виникнення небезпечної чи аварійної ситуації на виробництві;                                                                             

  = визначення причин, що призвели до нещасного випадку;                                                                                            = встановлення кола винуватих осіб і склад вини кожного;                                                                                          = розробка заходів щодо попередження аналогічних випадків.                                                                      Про кожний нещасний випадок свідок, працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів до надання необхідної допомоги. Керівник робіт або уповноважена особа підприємства, у свою чергу, зобов’язані:* терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому, доставку його у разі необхідності до лікувально-профілактичного закладу; *повідомити про те, що сталося роботодавця, а також відповідну профспілкову організацію; *зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку на робочому місці та устаткування в такому стані, у якому вони були на момент події.                                             

 Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, крім випадків зі смертельним наслідком та групових :                                                            

  =повідомляє про нещасний випадок відповідний робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування, якщо потерпілий є працівником іншого підприємства, — це підприємство, у разі нещасного випадку, що стався внаслідок пожежі, — відповідні органи державної пожежної охорони, а при виявленні гострого професійного захворювання— відповідні установи державної санітарно-епідеміологічної служби;                                            =організує його розслідування й утворює комісію з розслідування.                                                                              До складу комісії з розслідування включається: керівник служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій - голова цієї комісії; керівник структурного підрозділу чи головний спеціаліст; представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий; інші особи.                                                               

  У разі настання нещасного випадку з можливою інвалідністю до складу комісії з розслідування включається також представник відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування. При виявленні гострого професійного захворювання (отруєння) до складу комісії з розслідування включається також спеціаліст відповідної установи (закладу) державної санітарно-епідеміологічної служби та відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування.

8.Державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.                                   Страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.                                                  

Фонд соціального страхування від нещасних випадків є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також емблему, яка затверджується його правлінням. Діяльність Фонду регулюється Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Законом України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, Кодексу законів про працю України, Закону України "Про охорону праці" та інших нормативно-правових актів.                                                               

   Управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб .                                                                        Безпосереднє управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція.                                        

До складу правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків включаються представники трьох представницьких сторін: держави; застрахованих осіб; роботодавців. Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків проводить свої засідання відповідно до затвердженого ним плану, але не рідше двох разів на рік. Рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов'язковим для виконання всіма страхувальниками та застрахованими.                                                      

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду. Виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснює матеріально-технічне забезпечення роботи наглядової ради та правління Фонду. Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах і містах обласного значення. Нагляд за діяльністю Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснює наглядова рада. До наглядової ради, яка складається з 15 осіб, входять у рівній кількості представники держави, застрахованих осіб і роботодавців. Члени наглядової ради працюють на громадських засадах. Засідання наглядової ради проводяться не рідше одного разу на півроку.        

Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок: *внесків роботодавців;                                   *капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;  *прибутку, одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках;                     *коштів, одержаних від стягнення відповідно до Закону України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання;                                                   *добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству.                    Фонд соціального страхування від нещасних випадків несе відповідальність згідно із законодавством за шкоду, заподіяну застрахованим особам внаслідок невиконання, несвоєчасного або неналежного виконання умов страхування, встановлених

законодавством.

9.Причини виробничого травматизму.
При встановленні причин нещасного випадку зазначаються і кодуються три групи причин:
І — технічні:
• конструктивні недоліки, недосконалість, недостатня надійність засобів виробництва;
• конструктивні недоліки, недосконалість, недостатня надійність транспортних засобів;
• неякісна розробка або відсутність проектної документації на будівництво, реконструкцію виробничих об'єктів, будівель, споруд, обладнання тощо;
• неякісне виконання будівельних робіт;
• недосконалість, невідповідність вимогам безпеки технологічного процесу;
• незадовільний технічний стан:
- виробничих об'єктів, будинків, споруд, території;
- засобів виробництва;
— транспортних засобів;
• незадовільний стан виробничого середовища (несприятливі метеорологічні умови, підвищена концентрація шкідливих речовин у повітрі робочої зони; наявність шкідливих опромінень незадовільна освітленість, підвищений рівень шуму і вібрації та ін.);
II — організаційні (що залежать від рівня організації праці на виробництві та діяльності самої людини):
• незадовільне функціонування, недосконалість або відсутність системи управління охороною праці;
• недоліки під час навчання безпечним прийомам праці, у тому числі:
— відсутність або неякісне проведення інструктажу;
— допуск до роботи без навчання та перевірки знань з охорони праці;
• неякісна розробка, недосконалість інструкцій з охорони праці або їх відсутність;
• відсутність у посадових інструкціях функціональних обов'язків з питань охорони праці;
• порушення режиму праці та відпочинку;
• відсутність або неякісне проведення медичного обстеження;
• невикористання засобів індивідуального захисту через незабезпеченість ними;
• виконання робіт із відключеними, несправними засобами колективного захисту, системами сигналізації, вентиляції, освітлення тощо;
• залучення до роботи працівників не за спеціальністю;
• порушення технологічного процесу;
• порушення вимог безпеки під час експлуатації транспортних засобів;
• порушення правил дорожнього руху;
• незастосування засобів колективного захисту;
• незастосування засобів індивідуального захисту;
• порушення трудової і виробничої дисципліни, в тому числі:
— невиконання посадових обов'язків;
— невиконання вимог інструкцій з охорони праці;
III - психофізіологічні (пов'язані з несприятливою особливістю людського фактора; невідповідність анатомо-фізіологічних і психологічних особливостей організму людини умовам праці):
• алкогольне, наркотичне сп'яніння, токсикологічне отруєння;
• незадовільні фізичні дані або стан здоров'я;
• незадовільний психологічний клімат у колективі;
• травмування внаслідок протиправних дій інших осіб, інші причини.
Серед причин, слід також враховувати соціальні причини, зумовлені станом особистості в певний момент, якостями особистості:
• недостатня ефективність норм трудового права;
• побутові умови;
• рівень доходу в родині;
• рівень освіти;
• належність до тих чи інших соціальних верств тощо.
При розгляді нещасного випадку зазначається основна причина і супутня. Як свідчать статистичні дані, психофізіологічним факторам приділяється другорядна роль, незважаючи на те, що, як свідчить міжнародна статистика, через вину людини відбувається близько 90% нещасних випадків. Це пояснюється недосконалістю об'єктивних методів оцінки впливу цих причин на виникнення нещасного випадку.
При з'ясуванні причин професійного захворювання зазначаються виробничі фактори, які призвели до захворювання:
• запиленість повітря робочої зони ;
• загазованість повітря робочої зони шкідливими речовинами;
• підвищені та знижені температури, температура поверхні устаткування, матеріалів, повітря робочої зони;
• рівень шуму, загальної та локальної вібрації;
• рівень інфразвукового коливання, ультразвуку;
• рівень електромагнітного випромінювання;
• рівень вологості та швидкості руху повітря;
• рівень іонізуючого випромінювання;
• рівень фізичного перевантаження (параметри, ступінь, важкість роботи),%;
• інші виробничі фактори за гігієнічною класифікацією праці.
Аналіз виробничого травматизму за запропонованою класифікацією дає змогу вирішувати задачі профілактики нещасних випадків і професійних захворювань у тісному взаємозв'язку з іншими задачами управління і виробництва.

10.Методи аналізу травматизму.                             Аналіз виробничого травматизму проводиться з метою встановлення закономірностей виникнення травм на виробництві та розробки ефективних профілактичних заходів.                                                              У процесі аналізу травматизму мають бути з'ясовані причини нещасних випадків і розроблені заходи щодо їх попередження.                                                        Для аналізу виробничого травматизму застосовують чотири основних методи: статистичний, монографічний, економічний, метод фізичного і математичного моделювання.                             Статистичний метод ґрунтується на вивченні причин травматизму за документами, що реєструють нещасні випадки, за певний період часу; у випадку професійних захворювань аналізуються дані карт обліку професійних захворювань за формою П-5, які складаються на підставі актів розслідування випадків профзахворювань.                                                                         Цей метод створює можливість визначити порівняльну динаміку травматизму за окремими галузями, підприємствами, цехами, ділянками одного підприємства і виявити закономірності чи ділянки зниження або підвищення рівня травматизму.                                                                              До різновидів статистичного аналізу відносять груповий і топографічний. Груповий метод аналізу травматизму ґрунтується на повторюваності нещасних випадків незалежно від тяжкості ушкоджень. Топографічний метод полягає у вивченні причин нещасних випадків щодо місця їх виникнення; ці місця систематично наносяться умовними знаками на плани ділянки, цеху, підприємства.. Статистичні методи дослідження дають загальну картину стану травматизму, установлюють його динаміку, виявляють певні залежності, але при цьому не вивчаються поглиблено умови, в яких стався нещасний випадок.                                          Монографічний метод включає детальне дослідження всього комплексу умов, у яких стався нещасний випадок: процеси, устаткування, матеріали, захисні засоби, умови виробничої обстановки та ін. У результаті дослідження виявляються не тільки причини нещасних випадків, а й приховані небезпечні та шкідливі фактори, що можуть призвести до травматизму.                                                         Економічний метод полягає у визначенні економічного збитку від виробничого травматизму, а також в оцінці ефективності витрат, що спрямовані на попередження нещасних випадків, з метою оптимального розподілу коштів на заходи щодо охорони праці.                                                                Метод фізичного і математичного моделювання застосовується на складних зразках техніки.    Надійність людини в системі "людина - машина - виробниче середовище" відіграє дуже важливу роль. Але в розглянутих причинах невиконання завдання враховуються не тільки помилки, а й безпомилкові дії, які, проте, призведуть до катастрофи або аварії в силу тих чи інших обставин. При розгляді причин окремо слід звернути увагу на технічні причини, які, здавалося б, до людини стосунку не мають. Надійність машини визначається її справним станом, за яким наглядає людина. Якщо людина в силу своєї некомпетентності чи безвідповідальності доводить технічний стан машини до такого, що супроводжується виходом машини з ладу, то першою причиною виходу машини з ладу буде ненадійність людини як фахівця, що обслуговує машину, а потім - технічна несправність. Ризик виходу машини з ладу в цьому випадку є перш за все функцією діяльності людини.

№11 Визначення економічних наслідків виробничого травматизму та професійних захворювань .                                                       Виробничий травматизм та профзахворювання спричиняють не тільки моральні, соціальні, а й значні економічні збитки. Тому визначення економічних наслідків непрацездатності є важливим і актуальним на рівні як держави, так і виробництва.                                                                  Ступінь втрати працездатності визначається медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) у відсотках до професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров’я.  Розмір відшкодування встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності і середньомісячного заробітку, який мала особа до ушкодження здоров’я.  Усі економічні наслідки непрацездатності поділяються на дві групи : загальнодержавні витрати і збори K; втрати і збитки виробничих підприємств Св.

 Загальнодержавні витрати K у випадку втрати працездатності визначаються за формулою:

Втрати, які несе суспільство, включають:          # втрати профспілкових організацій на надання допомоги та оплату путівок у розмірі затрат по соціальному страхуванню;                                                    # суму виплат державного страхового товариства особам у порядку індивідуального страхування;                                                                                  # суму додаткових асигнувань вищих організацій на вжиття заходів щодо усунення наслідків масових нещасних випадків;                               # суму збитків суспільства у вигляді податків з неоподаткованої частини доходів потерпілих, з виплат за лікарняними листами;                                                       # суму потенційних збитків, заподіяних суспільству у зв’язку з виходом робітника на пенсію по інвалідності за розрахунковий період. Спрощена методика врахування матеріальних втрат унаслідок травматизму і захворювань дається А. Н. Гржегоржевським.                       Загальні матеріальні втрати внаслідок травматизму і захворювання можна обчислити за формулою:                                                         Пз=Пт+Тб                                                                                   де Пт — матеріальні наслідки травматизму;               Тб — матеріальні наслідки захворювань, пов’язаних з несприятливими умовами праці.  До основних елементів, які складають матеріальні наслідки травматизму (Пт), належать:                                                                            _вартість за листками непрацездатності в результаті травматизму (П1);                              _вартість недоданої продукції в результаті травматизму (П2);

_ інші матеріальні витрати (П3), в які включаються витрати на отримання стаціонарних і лікування амбулаторних хворих. П1=Об*Пр.д.                                                                     де Об —середня заробітна плата потерпілого за день;                                                                                      Пр.д — кількість робочих днів, втрачених унаслідок нещасних випадків.                          Вартість недоданої продукції в результаті нещасних випадків (П2) розраховується за формулою:                                                             П2=Вд*П.р.д.                                                                                    де Вд — середньоденний виробіток одного робітника, грн;                                                                     Пр.д — кількість робочих днів, втрачених у результаті травм.                                                       Розмір інших втрат унаслідок травматизму (ПЗ) можна встановити за формулою:                                          ПЗ = С1 + С2 + Д + Зк + Пс,                                                                    де С1 — кошти, витрачені на утримання стаціонарних хворих;                                                            С2 — кошти на лікування амбулаторних хворих,; Д — доплата потерпілим при їх переводі на легшу роботу;                                                                                  Зк — витрати на підготовку кадрів, викликані вибуванням працівників з причини травм;       Пс — розміри допомоги, призначені потерпілим та їх сім’ям.                                                             Таким чином, Пт = П1 + П2 + ПЗ.                            Матеріальні витрати в результаті захворювань визначаються за формулою:                                                         Тб = (Об  Пр.д + Вд) • 0,25,                                                    де Об — середня оплата листків непрацездатності за день;                                                  Пр.д — число робочих днів, втрачених у результаті захворювання;                                                   Вд — середньоденний виробіток одного працюючого;                                                                                0,25 — коефіцієнт, який враховує питому вагу трудозатрат, пов’язаних з несприятливими умовами праці в загальному числі втрат через захворювання.

12.Поняття і завдання техніки безпеки              Для захисту людини від виробничої небезпеки передбачена система охорони праці. Небезпека — це явища, процеси, об’єкти, здатні за певних умов завдати шкоди здоров’ю чи життю людини як відразу, так і в майбутньому, тобто викликати небажані наслідки. Джерелами небезпеки є знаряддя праці, сам предмет праці або виробниче середовище. Оточуюче виробниче середовище, зокрема соціальне оточення, може стати джерелом психічної травми.                          У небезпечних зонах діють або періодично виникають фактори, небезпечні для життя й здоров’я людини. При цьому стан умов праці, за якого виключене діяння на працівників небезпечних і шкідливих виробничих факторів, називається безпекою праці.                               Система організаційних заходів та технічних засобів, що запобігають впливу на працівників небезпечних виробничих факторів, визначає поняття «техніка безпеки».                           Об’єктами вивчення техніки безпеки є:                - технологічний і трудовий процеси;                                   - особливості обладнання, інструментів та пристроїв з точки зору безпеки праці;                             - виробниче середовище в цілому, а також його складові, які можуть бути причиною виробничих травм чи сприяти їх виникненню й посиленню їх дії.                                                                                       Виділяють такі завдання техніки безпеки:                 ? виявлення причин травматизму, профзахворювань і потенційних небезпек;                     ? визначення заходів та технічних засобів, що забезпечують безпеку обладнання, а також технологічного і трудового процесу;             ?підготовку й обґрунтування матеріалів для законодавства з техніки безпеки, правил і норм, технічних умов, інструкцій із забезпечення безпеки будівель, споруд, обладнання, технологічних процесів;                                   ?проведення повного обліку виробничих травм і аналіз причин їх виникнення;                             ?вивчення й дослідження наявних технологічних процесів та впровадження нових, більш досконалих, які забезпечують безпеку праці, а також механізацію тяжких і шкідливих робіт;                                                                               ?розробку матеріалів і організацію роботи з інструктажу та навчання працівників безпечним прийомам праці.                                                              До необхідності постійно підвищувати рівень безпеки праці керівників підприємств, керівників виробничих підрозділів спонукають три причини: *природний людський обов’язок стосовно своїх працівників;                                                                                 *мотиви економічного характеру;                            *вимоги відповідних правових норм.                     Ці причини органічно взаємозв’язані.                  Заходи щодо запобігання нещасним випадкам на виробництві мають насамперед уберегти працівника від травм, хвороб, інвалідності і тих негативних наслідків, що з усього цього випливають.                                                                      Крім того, нещасні випадки завдають чималих матеріальних збитків, негативно позначаються на добробуті окремої людини, знижують ефективність економіки країни

13. Характеристика стандартів бзпеки праці Система стандартів безпеки праці (ССБТ) .У відповідності з Угодою про співробітництво в галузі охорони праці, укладеною керівниками урядів держав СНД (1994 р.) стандарти ССБТ визнаються Україною як міждержавні стандарти. Перелік стандартів ССБТ переглядається в міру необхідності з урахуванням національного законодавства та удосконалення ССБТ. Зараз до Реєстру державних нормативних актів з охорони праці включено 342 стандарти ССБТ.                                     Тому існує необхідність розглянути структуру і основні характеристики системи ССБТ. ССБТ - комплекс взаємозв’язаних стандартів, що вміщує вимоги, норми і правила, направленні на безпеку, на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці.

 Система стандартів безпеки праці побудована по ієрархічному принципу

. До складу ССБТ входять:                                                                                            

 ∗ міждержавні стандарти (ГОСТи),                                      

∗ ОСТи (галузеві стандарти)                                              

∗ державні стандарти,                                                           

 ∗ стандарти підприємств.                                     

Вимоги щодо охорони праці регламентуються в Україні також:                                                                            • державними стандартами України;                             • будівельними нормами і правилами;                                • санітарними нормами і правилами;                                   • правилами улаштування електроустановок;                     • нормами технічного проектування;                                        • іншими нормативними документами.

14. Профксійний добір працівників. Професійний добір — це процес науково обґрунтованого добору з групи кандидатів осіб для навчання і праці за складними, відповідальними і небезпечними професіями на основі об'єктивної оцінки психофізіологічних показників кандидатів.                                Професійні вимоги до людини подані в професіограмах, у яких відображено сукупність соціальних, технічних і організаційних чинників, які характеризують професію та професійно важливі для неї якості людини. У професіограмах визначаються також антропометричні складові, медичні й психофізіологічні протипоказання. Медичні обстеження для професійного добору здійснюють відповідно до правил Міністерства охорони здоров'я України.                                                     Є офіційний перелік робіт, для яких потрібно робити професійний добір. На підставі цього переліку складають переліки професій, для яких він необхідний.                                                                    Під час професійного добору необхідно враховувати переліки робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких заборонена праця неповнолітніх і жінок.           У деяких міжгалузевих і галузевих правилах безпеки існують вимоги до кваліфікації, стажу роботи, віку, освітнього рівня і т. ін.

15 Система колективних засобів захисту від шкідливих умов праці                                            . Засоби колективного захисту призначені для: • нормалізації повітряного середовища виробничих приміщень і робочих місць (вентиляція, кондиціонування, опалення, автоматичний контроль і сигналізація);                   • нормалізації освітлення виробничих приміщень і робочих місць (джерела світла, освітлювальні прилади, світлозахисне обладнання, світлофільтри);                                                    • захисту від іонізуючих, інфрачервоних, ультрафіолетових, електромагнітних, лазерних, магнітних та електричних полів (огородження, герметизація, знаки безпеки, автоматичний контроль і сигналізація, дистанційне керування тощо);                                                                                            • захисту від шуму, вібрації (огородження, звукоізоляція, віброізоляція);                                               • захисту від ураження електричним струмом (різні види огородження, захисне заземлення, автоматичне відключення, дистанційне керування);                                                                                • захисту від дії механічних факторів (огородження, автоматичний контроль і сигналізація, знаки безпеки);                                                      • захисту від хімічних факторів (огородження, герметизація, вентиляція та очищення повітря, дистанційне керування, знаки безпеки);                                   •  захисту від високих і низьких температур навколишнього середовища (огородження, автоматичний контроль і сигналізація, термоізоляція, дистанційне керування). Створення на робочому місці сприятливих і безпечних умов праці тісно пов'язане із забезпеченням робітників спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту.

16. Основні законодавчі акти з охорони праці Основним законом, що гарантує право громадян на безпечні та нешкідливі умови праці, є Конституція України. У Конституції проголошено, що громадяни України мають право на працю, яку вони вільно обирають, або на яку погоджуються.                                              Роботодавець зобов'язаний забезпечити нешкідливі умови праці відповідно до вимог безпеки і гігієни праці.                                                  Держава створює умови для повної зайнятості працездатного населення, рівні можливості для громадян у виборі професії та роду трудової діяльності, здійснює програми професійно-технічного навчання, підготовки та перепідготовки робітників.                                         Реалізація цих прав здійснюється через виконання вимог, викладених у законодавчих актах щодо охорони праці, а саме:                                            • Кодексі законів про працю;                                                        • Законі «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»;                                               • Законі «Про охорону праці»;                                                                                    • Законі «Про пожежну безпеку»;                                                  • Законі «Про охорону здоров'я»;                                                   • Законі «Про охорону навколишнього природного середовища»;                                                             • Законі «Про колективні договори і угоди»;                                • Законі «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»;                                                                   • Законі «Про поводження з радіоактивними відходами»;                                                                                            • Законі «Про дорожній рух».                                                       Закон України «Про охорону праці» — це самостійна гілка в законодавстві України про працю. Закон визначає основні положення конституційного права громадян на охорону життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці, а також встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.                                                     Закон не відмінив жодної з діючих норм і дозволив:                                                                                               • створити органи управління охороною праці та систему органів нагляду за охороною праці;                  • створити власну нормативну базу з охорони праці;                                                                                                                 • забезпечити гласність з питань охорони праці;  • ввести економічні важелі управління охороною праці;                                                                                                         • визначити роль колективних договорів;                      • увести нові інститути управління і нагляду за охороною праці на підприємстві;                                              • розпочати підготовку дипломованих спеціалістів з охорони праці.                                                    Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Цей Закон визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.                                                       Кодекс законів про працю України — основний закон національного трудового законодавства. Законодавство про працю України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці, регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ незалежно від форм власності, виду діяльності й галузевої належності.                                                                                         Працівники реалізують право на працю укладанням трудового договору на підприємстві, в установі тощо. Працівники мають право на:                                                                              • відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки;                                                          • здорові й безпечні умови праці;                                                                     • матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, у разі хвороби, втрати працездатності, а також матеріальну допомогу в разі безробіття;                             • об'єднання в професійні спілки;                                              • вирішення колективних трудових конфліктів.

 

17 . Державні нормативні акти по охороні праці.                                                                    Законодавчими актами, що визначають основні правовідносини у виробничій діяльності, є державні нормативні акти про охорону праці (ДНАОП).                                                      Державні нормативні акти про охорону праці – це правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано силу закону і які є обов’язковими для виконання.      Залежно від сфери впливу ДНАОП можуть мати міжгалузеву та галузеву дію.                      
Державні нормативні акти з охорони праці залежно від сфери дії поділяються на міжгалузеві та галузеві.
Міжгалузевий нормативний акт про охорону праці — це ДНАОП загальнодержавного користування, дія якого поширю-ється на всі підприємства, установи, організації незалежно від ві-домчої (галузевої) належності та форм власності.
Галузевий нормативний акт про охорону праці — це ДНАОП, дія якого поширюється на підприємства, установи, організації певної галузі.
Повний перелік чинних нормативних документів з охорони праці в Україні наведено в «Державному реєстрі міжгалузевих та галузевих актів про охорону праці» , який діє з 1995 р. Він вклю-чає 2000 нормативних актів (правил, норм, положень, інструкцій тощо), а також 350 міждержавних стандартів безпеки праці (ГОСТ ССБТ) і близько 40 Державних стандартів України (ДСТУ).
Функцію головної організації з опрацювання ДНАОП виконує Національний науково-дослідний інститут охорони праці, який входить до системи органів державного нагляду за охороною праці. У кожній галузі народного господарства визначається ба-зова організація з опрацювання нормативних актів про охорону праці.
Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охоро-ну праці переглядаються в міру впровадження досягнень науки і техніки, що сприяють поліпшенню безпеки, гігієни праці та ви-робничого середовища, але не рідше одного разу на десять років.

 

18.Особливості охорони праці жінок.      Перелік важких робіт із шкідливими та небезпечними умовами, на яких забороняється застосовувати працю жінок, затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29 грудня 1993 р.№256.                                                                                       Важкими умовами праці можна пояснити збільшення у жінок кількості захворювань, що призводять до безплідності, несприятливого перебігу вагітності. Зростає дитяча та материнська смертність.                                                                Санітарні правила і норми визначають обов’язкові гігієнічні вимоги до виробничих процесів, устаткування, робочих місць, трудового процесу, виробничого середовища й санітарно-побутового забезпечення працівниць з метою охорони їхнього здоров’я і поширюються на підприємства, установи й організації всіх форм власності незалежно від сфери діяльності та відомчої підпорядкованості, де застосовується праця жінок. Метою цього документа є запобігання негативним наслідкам застосування праці жінок в умовах виробництва, створення безпечних умов праці з урахуванням анатомо-фізіологічних особливостей жіночого організму, збереження здоров’я працівниць.              Для практично здорових жінок на всіх підприємствах повинні надаватися робочі місця з допустимими умовами праці, що характеризуються такими факторами середовища і трудового процесу, які не перевищують установлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються під час регламентованого відпочинку і не повинні мати несприятливого впливу в найближчому і віддаленому періодах на стан здоров’я працівниць. Наявність на робочому місці хімічних речовин першого і другого класів небезпеки, патогенних мікроорганізмів, а також речовин, що володіють алергічною, канцерогенною, мутагенною дією, протипоказана для праці жінок дітородного віку.        Відповідно до Закону України «Про охорону праці» не можна допускати жінок до наступних видів роботи, навіть якщо вони наполягають на виконанні цих робіт:

· роботи з важкими умовами праці;

· роботи зі шкідливими або небезпечними умовами праці;

· підземних робіт .

Існують також норми гранично допустимих навантажень для жінок при підійманні та переміщенні важких речей вручну. Забороняється залучати жінок до робіт, пов’язаних з постійним переміщенням протягом робочої зміни вантажів масою понад 7 кг.

Дозволяється виконання жінками робіт з підіймання, переміщення вантажів масою, яка перевищує 7 кг, але не більше 10 кг при чергуванні з іншою роботою. Забороняється використовувати жіночу працю в нічний час і надурочно. Щоправда, сучасне законодавство вже дозволяє залучати жінок до роботи в нічний час, але тимчасово й лише в тих галузях, де це необхідно.
Особливе становище у вагітних жінок і жінок, які мають дітей до трьох років, — законодавство забороняє залучати їх на нічну і понаднормовану працю, роботу без вихідних днів, а також відправляти у відрядження.

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: