Особливості охорони праці неповнолітніх.
Законодавство з охорони праці особливу увагу звертає і на застосування за необхідності праці неповнолітніх. Перелік важких робіт і робіт із шкідливими та небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31 березня 1994 р. № 46. Цей перелік поширюється як на підземні роботи, так і на інші роботи зі шкідливими та небезпечними умовами праці.
Забороняється також залучати неповнолітніх до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми
Не допускається залучення неповнолітніх до праці на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні, а також до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я. Неповнолітні приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду. Порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх професій, пов’язаних з важкими роботами і роботами із шкідливими або небезпечними умовами праці, визначається положенням, яке затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці. При проходженні виробничої практики і виробничого навчання особи, які не досягай вісімнадцятирічного віку та навчаються у професійних навчально-виховних закладах, можуть перебувати на виробництві по професіях і на роботах, вказаних у Переліку, не більше як чотири години на день за умови суворого дотримання у цих виробництвах і на роботах чинних правил і норм з охорони праці. Забороняється з мотивів виховання приймати осіб, що не досягли вісімнадцяти років, на роботи, пов'язані з виробництвом, зберіганням і торгівлею спиртними напоями.
20. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці.
Згідно із Законом України «Про охорону праці» за порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці (розділ VIII) встановлені різні види відповідальності: дисциплінарна, адміністративна, матеріальна, кримінальна. Передбачена відповідальність як підприємств, так і самих працівників.
Дисциплінарна відповідальність регулюється Кодексом законів про працю і передбачає такі види покарання, як догана та звільнення.
Адміністративна відповідальність — це відповідальність поса-дових осіб і працівників перед органами державного нагляду, що полягає у застосуванні до них штрафних санкцій. Умови притяг-нення до адміністративної відповідальності передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення. Ст. 41 КУпАП пе-редбачає, що порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці тягне за собою накладення штрафу на винних осіб у таких розмірах:
― на працівників — від 2 до 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
― на посадових осіб підприємств, установ, організацій неза-лежно від форм власності, а також на громадян — власників під-приємств або уповноважених ними осіб — від 5 до 10 неоподат-ковуваних мінімумів доходів громадян.
Контроль і нагляд за дотриманням законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці, з безпеки проведення робіт здій-снюють органи державного нагляду за охороною праці. Інспек-тори цього департаменту розглядають справи про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення. зарплати.
Підприємство також сплачує штраф за кожний нещасний ви-падок на виробництві та професійне захворювання, що сталися з його вини, а саме в разі:
― нещасного випадку, що не призвів до стійкої втрати праце-здатності працівника — у розмірі, визначеному з розрахунку се-редньомісячного заробітку потерпілого за період його тимчасової непрацездатності;
― нещасного випадку, що призвів до стійкої втрати працездат-ності та професійного захворювання — у розмірі, визначеному з розрахунку половини середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати ним професійної працездатності;
― смерті потерпілого — у розмірі дворічного заробітку потер-пілого.
Якщо встановлено факт приховання нещасного випадку, влас-ник сплачує штраф у 10-кратному розмірі.
Матеріальною відповідальністю передбачено відшкодування збитків, заподіяних підприємствами працівникам (або членам їх сі-мей), які постраждали від нещасного випадку чи профзахворювання.
Кримінальна відповідальність за порушення правил охорони та безпеки праці передбачена ст. 135, 218, 219 і 220 Кримінально-го кодексу України. Ст. 135 містить загальне поняття складу та суб’єкта злочину. Суб’єктом злочину з питань охорони праці є будь-яка службова особа підприємства, установи, організації не-залежно від форм власності, а також громадянин — власник під-приємства чи уповноважена ним особа. Згідно з цією статтею по-рушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці посадовою особою підприємства, установи, орга-нізації незалежно від форм власності, громадянином — власни-ком підприємства чи уповноваженою ним особою, якщо це по-рушення створило небезпеку для життя або здоров’я громадян, карається виправними роботами на строк до одного року або штрафом до 15 мінімальних розмірів заробітної плати. Те саме діяння, якщо воно спричинило нещасні випадки з людьми, кара-ється позбавленням волі на строк до чотирьох років.
Шляхи порушення вимог законодавчих актів про охорону праці можуть бути різними. Порушення може виявитися в непро-веденні відповідного інструктажу, відсутності або несправності спеціальних засобів для безпечної роботи механізмів, обладнан-ня, засобів індивідуального захисту (маски, захисних окулярів, спеціального одягу), в неналежній перевірці працівниками знан-ня техніки безпеки і т. ін.
