Самостійна робота учнів як метод навчання .

Самостійність учнів у навчанні - найважливіша передумова

повноцінного оволодіння знаннями, вміннями й навичками. Часто і правильно застосовувана самостійна робота розвиває довільну увагу дітей, виробляє в них здатність міркувати, запобігає формалізму в

засвоєнні знань і взагалі формує самостійність як рису характеру. Це зумовлює обовязковість і різноманітність самостійних робіт. На кожному уроці можуть бути самостійні роботи різного

дидактичного призначення: перевірні, підготовчі, навчальні. Основна функція перевірних самостійних робіт - контролююча, хоча і їм теж властиві елементи навчання.  Щоб актуалізувати опорні знання учнів, їх уміння і навички, потрібні для сприймання нового матеріалу, майже на кожному уроці вчитель пропонує дітям підготовчі самостійні вправи. Це можуть бути усні й письмові вправи на повторення, зіставлення певних фактів,правил, способів дій, попереднє читання й спостереження, розгляд картин та ілюстрацій, складання описів, замальовок якихось обєктів, знаходження даних тощо. До навчальних самостійних робіт відносимо ті, які пропонують дітям для самостійного засвоєння нового матеріалу. (Особливості цього виду самостійної роботи розглянемо в наступному параграфі.) Щоб самостійна робота на уроці була ефективною, слід чітко

уявляти її залежність від ряду дидактичних умов. Самостійна робота на уроці - органічна частина навчального процесу. Тому методика її проведення визначається специфічними особливостями кожного предмета, змістом теми, рівнем підготовленості учнів. Плануючи самостійну роботу, вчитель має: 1) визначити її місце вструктурі уроку; 2) знати вимоги до учнів на даному рівні оволодіння матеріалом; 3) передбачити труднощі, які можуть виникнути під час роботи у різних групах дітей; 4) правильно визначити зміст і обсяг завдань; форму їх подачі; тривалість са-мостійной роботи; 5) дібрати потрібний дидактичний

матеріал; 6) знайти раціональний спосіб перевірки ро боти. 

 Розглянемо можливості забезпечення цих умов. Самостійну роботу залежно від її мети можна проводити на різних етапах уроку. Найчастіше вчителі відносять її до закріплення і повторення. І дуже рідко - до вивчення нового матеріалу, хоча він вивчається майже на кожному уроці. Щоб розвивати пізнавальні здібності

дитини, їй слід пропонувати для самостійного ознайомлення і новий матеріал. Форму самостійних завдань бажано урізноманітнювати, щоб працювали різні види сприймання і памяті: зорова, слухова, моторна. Не варто перевантажувати якийсь один вид сприймання. (Ця вимога стосується не тільки організації

самостійної роботи, а й усього процесу навчання.) Результативність самостійної роботи залежить і від того, як учитель зуміє поєднати способи виконання завдань: усні з письмовими,фронтальні з індивідуальними.

 Ефективність самостійної роботи значною мірою залежить від способу постановки завдання (йдеться про розробку навчальних завдань,їх формулювання, вказівки щодо послідовності опрацювання матеріалу).

Бажано, щоб інструктаж був детальним, особливо коли учням пропонують самостійно вивчити новий матеріал. Якщо вказівки мають загальний характер (алгоритм розвязування задачі, схема морфологічного і

фонетичного розбору тощо), варто оформити їх у вигляді пам’ятки (настінної таблиці), яку вивішують на дошці. Найчастіше молодшим школярам потрібне керівництво вчителя, коли вони опановують новий вид роботи. У цьому разі корисно записати рекомендований план міркування в індивідуальних картках чи на дошці. Плануючи завдання для самостійної роботи, вчитель враховує можливості кожного виду роботи і його відповідність мети уроку. Так, коли самостійно виконуються тренувальні вправи, доцільно використати

підручник чи картки з диференційованими завданнями; а коли йдеться про підготовку до сприймання нового матеріалу з читання, в пригоді стануть розповідь-бесіда, вправи з дошки тощо. Неправильне визначення часу на самостійну роботу може спричинити перебудову наміченого вчителем плану уроку. Тривалість самостійної роботи зумовлюється рядом чинників. Один з найважливіших - складність та обсяг завдання. Воно може бути невеликим, якщо учні тільки-но почали засвоювати матеріал, і, отже,техніка виконання вправ у них опрацьована ще недостатньо. У такому разі на самостійну роботу слід відводити більше часу, ніж на етапі повторення матеріалу. Для підтримання уваги, розширення її обсягу молодшим школярам

слід пропонувати такі самостійні завдання, виконання яких потребує поєднання розумових дій з практичними. Наприклад, не тільки прочитати,а й поділити текст на частини; не тільки пригадати правило, а й записати в зошит власні приклади тощо. Для виконання самостійних вправ, що передбачають формування

комплексних умінь, доцільно пропонувати інструкції, які вказують на характер і послідовність розумових і практичних дій. Вони мають бути гранично чіткими й лаконічними. Наприклад, інструкція для розрізнення

іменників така:

 Роби так:

 1. Усно постав запитання до слова.

 2. Вибери слова, які відповідають на питання хто? що?

 3. Що ці слова означають? Якщо б назви предметів, почуттів, явищ

природи, це - іменники.

 4. Випиши іменники.

 У процесі ознайомлення молодших школярів з новими правилами,поняттями важливо, щоб відбувалося одночасне засвоєння і способів користування цими правилами. Тому на етапі первинного закріплення

доцільно дати дітям зразок міркування для виконання самостійних вправ. Пробні вправи, які виконуються на етапі первинного закріплення,потребують "теоретичного випередження", що дає учневі змогу до початку

роботи над завданням ще раз повторити правила, якими він має користуватися. _
 Мета організації самостійної роботи визначає й зміст і методику.

Тому види самостійних завдань надзвичайно різноманітні й водночас вони

відбивають специфіку формування основних умінь і навичок саме у конкретногопредмета. Назвемо найхарактерніші види самостійних завдань. На уроках читання самостійна робота над текс-

 том має на меті: І) формувати в учнів повноцінніші вміння і навички читання; 2) навчати розуміти змісті твору й засоби створення художнього образу. Які ж завдання найдоцільніші для організації самостійної роботи з текстами? Зокрема, рекомендуємо такі: 1) відтворення фактичного змісту прочитаного;

 2) підготовка до виразного читання; 3) словесне змалювання зауявою; 4) пошук, аналіз, порівняння, виділення головного, доведення,узагальнення; 5) знаходження взаємозвязків між причиною і наслідком;6) виявлення авторської позиції; 7) різного роду планування й перекази; 8) знаходження взаємозвязку між прочитаним і фольклором;між прочитаним та ілюстраціями; 9) перечитування з метою виявлення оцінних суджень; 10) перечитування з метою логічного "сортування" текстового матеріалу.

 Кожний з наведених видів завдань, зрозуміло, має чимало варіантів формулювань і може бути використаний для роботи над текстом будь-якого жанру. Треба лише правильно врахувати рівень підготовленості дітей.

 Самостійна робота на уроках мови в початкових класах – це здебільшого різноманітні вправи. Поєднуючись з іншими методами навчання (аналізом висловлювань, евристичною бесідою, творчими роботами), вони займають більшу частину навчального часу й цілком чи принаймні частково повязані з орфографією і розвитком мовлення. Дуже важливо, щоб учитель добре усвідомлював функції кожного типу вправ, їх

місце у системі уроків.Відносно новим для початкової ланки є застосування на уроці

групових форм самостійної роботи, коли діти виконують якесь завдання в парі або по троє-четверо. Це виховує вміння співробітничати в колективі, організовуватися на співпрацю. Діти тягнуться на уроці до

спілкування у процесі виконання групових завдань, треба не тільки не присікати цю природну схильність, а використати її для взаємного навчання. Тим більше, що в дитячому садку малюки дуже часто працювали

у малих групах. Спостерігаючи за учнями під час виконання групових

завдань, учитель відкриє для себе чимало нового в їхній поведінці,

здібностях до навчання. Розвиток самостійності органічно включає формування в учнів умінь

і навичок самоперевірки й самоконтролю. Ці якості розвиваються

поступово. Їх формують систематично, в певному комплексі. Самоконтроль

у навчальній діяльності не можна розглядати як навичку, вироблену

внаслідок багаторазових повторень. Це - і підготовча робота до

застосування правила (осмислення його суті, усвідомлення послідовності

операцій), і контроль за правильністю його застосування, формування

вміння виявляти й виправляти допущені помилки.

 Таким чином, самостійна робота в початкових кла-

 сах - обовязковий компонент процесу навчання. Ії роль, зміст,

тривалість, способи керівництва визна-чаються метою вивчення певного

матеріалу, його специфікою та рівнем підготовки школярів.

12.Змоделювати комбінований урок

урок такого типу має на меті поєднання двох-трьох дидактичних цілей, описаних в інших типах уроків (наприклад, засвоєння та застосування знань)

Час на проведення того чи іншого елементу уроку визначає вчитель в залежності від обраної мети та дидактичних цілей

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: