Зародження реформаційного руху. Головні постулати вчення Лютера .

Зародження реформаційного руху. Головні постулати вчення Лютера .

На поч 16ст. Німеччина стала головн. осередком руху проти папського Риму й центром пошире реформац ідей. Причина - продаж індульгенцій. Це засудив проф богословя Віттенберзького унівеситету Мартін Лютер. 31.10.1517-95 тез на двері церкв у Віттенберзі, у яких критик продаж індульгенцій. Це день вважається почат реформації – рух за реформу католицької церкви.

 У 21.09.1520-Лев Х,Лютера – відлучено від церкви,а 10.12 він ту буллу спалив. Головний постулат учення - ідея спасіння тільки особистою вірою. Кожен врятує свою душу лише щирою вірою в Бога, для цього не треба посередників, якими є папство та церква. Тобто-служителів церкви можна розпустити, а майно церкв передати державі.

Він твердив, що християн таїнства та ритуали не мають того значення, яке їм приписує церква. Джерело християнської віри - тільки Біблія. Богослужіння хотів замінити проповідями народною мовою.

 Із 7 церковних таїнств визнав – хрещення й причастя.

05.1521 Карл 5 підпис Вормський едикт – Лютера оголошено єретиком. 

Кальвінізм та його поширення

Поступово реформація поширюється по всій Європі. Один з її центрів Швейцарія. Реформаційний рух тут розгорнувся під впливом ідей Лютера. Країна розкололася на католиків і протистантів. Один із центрів м. Женева. Місцеві бюргери прагнули реформи церкви, а тому доброзичливо приймали протисьанських проповідників з інших країн.

Серед них був і француз Жан Кальвін, якому довелося залишити Францію через звинувачення в лютеранській єресі. У Женеві він започаткував – кальвінізм. Її основні положення він сформулював у праці «Настанови в християнській вірі» (1536) - над у усім у цьому світі панує Божа воля. Доля кожного визначена Богом наперед: одні обрані для вічного спасіння, інші–прокляті на вічні муки. Але хри-нин має вірити, що обраний для спасіння. Показником обраності є успіх у його справі. Це спонукає людину до сумлінної праці й покори перед владою, яка також дається від Бога.

Основу кальвіністської церкви становила община віруючих, які самі обирали своїх старшин – пресвітерів. Орган, який керував духовними та світськими справами общини, називався консисторія. Головна увага в службі приділялась проповіді й виконанню псалмів. Засуджувалося поклоніння святим мощам та іконам, заохочувалися доноси на тих, хто не виконував ці приписи.

Завдяки великому розповсюдженню праць Кальвіна, його особистому впливові, вчення поширилося у інших країнах Європи, а звідси розповсюдилося в Пн Америці. Так, у Франції, протестанти якими опікувався Кальвін, прийняли „Ларошельське сповідання”, підготоване Кальвіном. Протестанти тут почали називатися гугенотами за прізвищем одного зі своїх керівників – Безансона Гуга. Вчення Кальвіна лягло в основу віровчення Пресвітеріанської Церкви Шотландії, сповідувалось пуританами Англії, частково було прийняте в Англіканській Церкві, а також було прийняте в інших реформатських (кальвіністських) Церквах. У Нідерландах 1571. Нац-ий собор в Едмоні прийняв пресвітеріан кальвіністську систему церковного управління. Однак тут серед протестантів у кальвінізма з’явився богословський противник — армініанство. 

Ідеологія пуританізму.

Після смерті Марії Тюдор королевою Англ стала Єлизавета І Тюдор(1558-1603), донька Генріха 8 і Анни Болейн. Єлизавета-протестантка. Парламент підтвердив верховенство королеви над англіканською церквою. Так англікан церк стала надійн опор абсолютизму. Послідовних протестан в Англ почали назив пуритани-радикал крило англ протестан, які були незадовол реформув церк й виступ за її очищ в дусі кальвінізму.

Вони добре розум недосконал англікан церковн системи й мали підтрим джентрі і буржуаз. однак королева вважала за краще зберіг релігій мир. Пуритани виступ за єпископську церкву, демократ устрій церк. Їх віровчення базувавасяна ідеях Кальвіна(праця«Вчення про визначення»), де він поділ людей на 2 категор: ті, що отримають вічне жит; ті, що приреч на смерть. Вони заклик до очищ церк, виступ проти держ єпископал церк і казали, що устрій має бути демократ. Вони запереч вчен про благодать, потребу єпископату, підпорядкуван церк королю, не визнав вівтарів, розкішн церковн начиння. Хотіли запровадж вільної проповіді, здешевл церкв, скасув єпископату. Вони прав службу у приват будинк, викриваючи у проповідях марнотратство, розкоші, засудж пишні перуки дворян, яскраво розшиті камзоли і світські розваги. Танці і театр вваж проявом легковажн і гріха.Вони висували віру в божественне приречен, за яким Бог кожн людині наперед визначив особливе покликан, долю.

Наприк 16ст. сформ 2 течії пуритан: Поміркована (пресвітеріантська)-Томас Картрайт, Уолтер Треверс-заперечєпископал устрій; має бути старійшина(пресвітер), вибраний серед прихожан;відновл консистор–ради старійшин і проповідн. Радикальна(індепендентська)-кожна церк громада – незалежн і може визнав над собою лише владу Христа; повне відокремлення церкви від держави; заперечували необхідність канонічних молитов. Сюди належ Кромвель і Ліль Берн. Пуританізм-ідеолог, що об’єдн реліг і політ опозиц.

Вестфальський мир.

Вестфа́льський мир 1648 — завершив Тридцятирічну війну 1618—1648 рр. Підписаний у Мюнстері 24 жовтня 1648 р. Ще в 1638 Папа і данський король закликали до припинення війни. Два роки після цього ідею підтримав німецький рейхстаг, який зібрався вперше після тривалої перерви. 25 грудня 1641 відбулося підписання попереднього мирного договору, за яким імператор[Хто?], що представляв також Іспанію, а, з другого боку, Швеція і Франція заявили про свою готовність скликати у вестфальських містах Мюнстері і Оснабрюці конгрес для укладення загального миру. У Мюнстері велися переговори між Францією і імператором. В Оснабрюці — між імператором і Швецією.

Цей мир фактично зрівняв в правах реформоване християнство (різні протестанські церкви) з римо-католицьким християнством. На міжнародному рівні був визнаний принцип - чия держава того й віра. Окрім того, в міжнародній політиці з'явилось поняття - вестфалійська система - яка забезпечувала суверенітет держави на своїй території.

Брабантська революція.

Брабантская революция 1789-1790, буржуазная революция, начавшаяся в Брабанте; явилась попыткой освобождения бельгийских провинций, входивших с 1714 в состав Австрийской империи. В начале 1787 при широком участии городской бедноты и крестьянства в бельгийских провинциях образовался антиавстрийский национальный фронт, во главе которого встали представители буржуазных партий - консервативной, защищавшей интересы католической церкви, крупных землевладельцев и цеховых корпораций («ноотисты»), и либеральной, объединявшей часть средней и мелкой городской буржуазии («вонкисты»). Под влиянием Великой французской революции антиавстрийское движение усилилось; в г. Бреда в сентябре 1789 был создан Революционный комитет из представителей «ноотистов» и «вонкистов». В октябре 1789 бельгийская волонтёрская армия, перейдя бельгийско-голландскую границу, начала военные действия против австрийских войск на территории Брабанта. Народные восстания, начавшиеся в Брюсселе и других бельгийских городах, позволили повстанцам в начале декабря завершить освобождение почти всей территории Бельгии. 7 января 1790 по инициативе лидеров «ноотистов» Г. ван дер Ноота и Г. Эйпена в Брюсселе был созван Национальный конгресс освобожденных провинций, который объявил о низложении австрийского императора Иосифа II и 11 января 1790 провозгласил независимость соединённых штатов Бельгии. Конституция, принятая Национальным конгрессом, носила буржуазно-аристократический характер. Требования крестьянства об отмене ещё остававшихся феодальных повинностей не были удовлетворены. Вследствие этого значительная часть крестьян отошла от участия в революции. Вскоре «ноотисты» выступили против «вонкистов», потребовавших расширения избирательных прав, и в ночь с 15 на 16 марта 1790 разгромили их. Воспользовавшись тяжёлым внутриполитическим положением соединённых штатов Бельгии, Австрия в декабре 1790 вновь подчинила себе эту территорию.

Зародження реформаційного руху. Головні постулати вчення Лютера .

На поч 16ст. Німеччина стала головн. осередком руху проти папського Риму й центром пошире реформац ідей. Причина - продаж індульгенцій. Це засудив проф богословя Віттенберзького унівеситету Мартін Лютер. 31.10.1517-95 тез на двері церкв у Віттенберзі, у яких критик продаж індульгенцій. Це день вважається почат реформації – рух за реформу католицької церкви.

 У 21.09.1520-Лев Х,Лютера – відлучено від церкви,а 10.12 він ту буллу спалив. Головний постулат учення - ідея спасіння тільки особистою вірою. Кожен врятує свою душу лише щирою вірою в Бога, для цього не треба посередників, якими є папство та церква. Тобто-служителів церкви можна розпустити, а майно церкв передати державі.

Він твердив, що християн таїнства та ритуали не мають того значення, яке їм приписує церква. Джерело християнської віри - тільки Біблія. Богослужіння хотів замінити проповідями народною мовою.

 Із 7 церковних таїнств визнав – хрещення й причастя.

05.1521 Карл 5 підпис Вормський едикт – Лютера оголошено єретиком. 

12345678910Следующая ⇒

Поделиться: