Сучасний стан та перспектива скотарства України

Сучасний стан та перспектива скотарства України

Про стан галузі можна робити висновок за кількістю худоби та її якістю. Щодо чисельності, то поголів’я великої рогатої худоби збільшувалося, за винятком окремих історичних періодів (громадянська, Вітчизняна війни). Так, в 1916 р. в господарствах України нараховувалося всього 7,9 млн. голів, в 1950 р. – 11,1 млн., в 1990 р. – 24,6 млн., з них корів – 3,1; 4,8 і 8,4.

Якісне вдосконалення порід худоби тривалий час відбувалося методом чистопорідного розведення, а починаючи з 70-х років ХХ ст. для поліпшення вітчизняних порід застосовували світовий генофонд.

У кінці 70-х і на початку 80-х років ХХ ст., коли розроблялись інтенсивні технології тваринництва, вирішено було поліпшити місцеві породи худоби шляхом схрещування їх з англерською, червоною датською, швіцькою, голштинською. Місцева худоба була малопридатна до експлуатації її на промислових комплексах через низьку продуктивність і недостатню пристосованість корів до машинного доїння. У цей час в Україні побудували багато нових великих молочних комплексів, а також реконструювали частину існуючих ферм. Вони давали змогу впроваджувати сучасну прогресивну технологію виробництва молока і значно підвищити продуктивність праці тваринників. У зв’язку з переведенням скотарства на промислову основу виникла необхідність розробити принципово новий підхід до системи вирощування ремонтного молодняка в спеціалізованих господарствах. При цьому мають бути гарантовані міцне здоров’я і технологічність тварин з досить високою продуктивністю.

У 1990 році на душу населення було вироблено 84 кг м’яса в забійній вазі і 474 кг молока. Підвищення молочної продуктивності корів у 1980-1990 роках на 648 кг зумовлене імпортом в Україну значної частини високо молочних голштинів з США, Канади, Західної Європи, поліпшенням генетичного потенціалу корів існуючих порід та хорошою кормовою базою.

На початку 90-х років ХХ ст. гіперінфляційні процеси скорочення дотацій тваринництву, диспаритет цін на промислову та сільськогосподарську продукцію (зокрема на енергоносії) призвели до того, що виробництво молока стало збитковим. Почалося стрімке скорочення молочного стада, зниження надоїв через недостатнє забезпечення тварин кормами. Енергоємна і високо-затратна промислова технологія виробництва продуктів тваринництва стала неактуальною. У зв’язку з цим змінилась структура виробництва молока за окремими секторами

Збільшується виробництво молока приватним сектором на 8-16% щорічно. В суспільному секторі теж відбуваються певні структурні зміни: розукрупнення тваринницьких ферм, деяка стабілізація продуктивності худоби. Проте чисельність великої рогатої худоби продовжує зменшуватись і особливо це зумовлено критичним становищем у рослинництві. Недостатня кормова база та незадовільна годівля худоби є основною причиною кризового стану галузі скотарства. Не зважаючи на це, в Україні створені нові високопродуктивні спеціалізовані молочні та м’ясні породи, є ряд господарств, де від корови за рік одержують 6000-9000 кг молока і мають середньодобові прирости молодняка 1000-1500 г.

В Україні створюється галузь м’ясного скотарства, що дає змогу не тільки збільшити виробництво яловичини, а й регулювати її безперебійне постачання населенню протягом року. Частка тварин спеціалізованих м’ясних порід і типів становить лише 0,2% загальної кількості великої рогатої худоби.

Для забезпечення розвитку молочно – м’ясного скотарства слід, насамперед, стабілізувати ситуацію в галузі, тобто створити міцну кормову базу і забезпечити худобу повноцінною годівлею.

Стан та перспектива виробництва молока у Миколаївській області

інтернет

Стан та перспектива виробництва яловичини у Миколаївській області

інтернет

 

Англерська порода

Створена в 19 ст. на пів-ві Ангельн з місцевої червоної породи, шляхом поліпшення умов утримання, жорсткому відборі і підборі. Початкова назва Ангельнська, а з поч. 20 ст. – Англерська.

Екстер’єр і продуктивність: характерний молочний тип, тонкий ніжний кістяк, недостатньо розвинута мускулатура, масть червона різних відтінків. В породі розрізняють широкотілий тип за екстер’єром, перехідний і вузькотілий. Жива маса корів 500-520 кг, бугаїв-плідників – 900-1000 кг, жива маса телят при народженні – 30 кг. Тварини відрізняться підвищеною жирномолочністю (4-4,5%). Середній надій – 5000 кг., вміст білка – 3,5%. Інтенсивність молоковіддачі – 1,45 кг/хв. Індекс вимені – 45%. Форма вимені чаше- і ванноподібне. Рекордний надій – 10590 кг. Забійний вихід – 55%. Порода відноситься до скоростиглих. С/д приріст – 750 г.

Етапи еволюції:1. До середини 19 ст. худоба мала невисоку живу масу і знижену продуктивність. 2. Кінець 19-поч. 20 ст. створено організацію по розведенню анлерської породи, яка займалася племінною роботою і поліпшенням її властивостей. Заснована племінна книга. 3. Початок 20 ст. – прийнята програма селекції, якою передбачалося ↑ продуктивність до 4 тис.кг. молока при 4% жиру. Основним методом було чистопородне розведення і жорсткий відбір за жирномолочністю. Для створення стійкої спадковості використовувався інбридинг. 4. В середині 20 ст. впроваджено ШО тварин і програмою передбачено ↑ жирномолочності у тварин (4000 кг 5,0%) підвищені вимоги до екстер’єру і придатності до машинного доїння. 5. Наприкінці 20 ст. вимоги щодо продуктивності тварин зросли (5000 кг 5% жиру), а також зросли вимоги до мясної продуктивності, для чого впровадили схрещування із червоною датською породою. 6. Останнім часом для поліпшення англерської породи застосовували міжпородне схрещування з голштинською червоно-рябою породою. Сучасна програма розведення передбачає надій 6 тис.кг. молока, жир 5%, білок 3,6%. Бажаним типом в породі є тварини з продуктивністю: надій 6 тис., жир 5%, білок 4%, жива маса корів – 600 кг. Застосовують чистопородне розведення і схрещування з плідниками червоної датської, голштинської і швіцької порід.

 

Червона датська порода

Походження: схрещування острівної худоби з плідниками Англерської і частково Шортгорнської порід.

Характеристика породи: широкотілість, масивність, задовільна обмускуленість тулуба, середньої висоти кінцівки, округле або чашоподібне вим’я. Масть червона. Недоліки екстер’єру – слабкість задніх кінцівок і слабке прикріплення вим’я до черева.

Продуктивність: середня жива маса корів 560-600 кг., бугаїв-плідників – 1000-1300 кг. Ж.м. телят при народженні – 36 (до 45) кг. Надій 6-7 тис кг., рекордний – понад 11 тис. Жир – 4%, білок – 3,6%. Інтенсивність молоковіддачі – 1,8 кг/хв. Забійний вихід 56-57%.

Етапи еволюції: 1. 19-поч.20 ст. порода розводилася при використанні чистопородного розведення, як високомолочна, без врахування жирномолочності, тому була сформована порода з високим рівне надою, але низькою жирномолочністю (3-3,3%). 2. Середина 20 ст. – поліпшення породи в напрямку ↑ жирномолочності. Для цього застосовували схрещування із джерсеями. Удосконалення жирномолочності в подальшому відбувалося методом чистопородного розведення, оцінки тварин за жирномолочністю і жорсткому відбору. 3. Друга половина і кінець 20 ст. – створення худоби інтенсивного молочного типу, методом схрещування зі швіцькою породою американської селекції, що сприяло поліпшенню екстер’єрних властивостей, а також збільшило ріст тварин. Для ↑ молочності застосовувалося схрещування червоної датської породи із голштинами.

Стан і використання: порода відрізняється високими показниками продуктивності, пристосуванням до маш.доїння, великими розмірами і міцною конституцією, доброю адаптивною здатністю. Бажаний тип – інтенсивний молочний тип міцної конституції з міцними кінцівками, щільним прикріпленням вимені до черева. Середній надій 7 тис.кг., жир – 4,25%, білок – 3,6%. Інтенсивність молоковіддачі – 1,8 кг/хв. Індекс вимені – 46%. С/д приріст – 800 г., а при відгодівлі бугайців – понад 1000.

Методи удосконалення: індексна селекція, використання кращого світового генофонду і біотехнологічних методів (трансплантація ембріонів та інтродукція окремих генів місцевих і зарубіжних порід худоби).

Джерсейська порода

Одна з найбільш жирномолочних. Вона була створена на невеликому острові Джерсі шляхом поліпшення місцевої нормандської і британської худоби і відбору її по жирномолочності. У 1789 році місцева влада видала закон, що забороняє імпорт племінної худоби, і після цього порода підтримувалася в чистокровному стані. При розведенні широко застосовувався інбридинг, внаслідок чого в породі закріпилася ніжна, суха, часто перерозвинена конституція. У 1866 році заснована племінна книга джерсейского худоби, перший том якою був опублікований в 1872 році. В цей час джерсейский худоба здобула широку популярність як високопродуктивний, і на початку XIX століття її почали вивозити в Англію і США, а пізніше в Австралію, Нову Зеландію і Африку. Джерсейских биків використовують в схрещуванні з коровами молочних порід для підвищення жирномолочності. Порода відома ще з ХVІІІ століття. Жива маса корів 360-400 кг, надій – 3500 кг молока, вміст жиру в молоці 5,4-6,0%. Тварини ніжної конституції. Масть буває від світло-сірої до темно- бурої, іноді чорна. Продуктивність рекордистки за 361 день становила 11219 кг жирністю 5,97%, молочного жиру – 670 кг. Інколи жирність досягає показника 8%. Недоліками породи є невелика жива маса тварин, деякі екстер’єрні вади та погані м’ясні якості.

Симентальська порода

Походження: створена в Швейцарії із готської худоби за умов поліпшення умов годівлі та утримання. Назва походить від місцевості, де її розводили – річка Сімма.

Екстер’єр і продуктивність: середньої довжини тулуб з добре розвиненою мускулатурою, мають глибокі об’ємні груди і черево. Вим’я округле, часто зустрічається козине. Масть полова, полово-ряба, руда і червоно-ряба (інколи). В породі розрізняють дек-ка типів, залежно від зони розведення: низинного типу, передгірного типу, високогірного типу. Найбільш продуктивні тварини низинного типу, вони крупніші і мають вищу живу масу. Повновікові корови мають ж.м. 600-650 кг, бугаї – 1000-1200 кг. Середній надій на корову 4000-4500 кг, жир 3,8-4,2%, білок 3,4-3,6%. Інтенсивність молоковіддачі – 1,4 кг/хв. Рекордний надій – понад 14 тис кг. Забійний вихід – 57-60%.

Етапи еволюції: 1. До 16 ст. розводиться як примітивна для одержання мяса і молока. Тип тварин ніжний, розмір невеликий. 2. До 18 ст. худобу експортують в різні країни, тому поліпшують за розмірами і продуктивністю; розроблено порядок оцінки худоби. 3. 19 ст. – поліпшення екстер’єру худоби, відбір для розведення міцних тварин, збільшення розмірів тіла. Експорт худоби в країни Європи. 4. Поч. 20 ст. – введення оцінки і обліку походження тварин, селекція за висотою в холці. Впровадження мічення худоби вушними бірками. 5. Сер. 20 ст. – зміни типу тварин, перевагу надають тваринам середнього зросту, але компактного типу (ВХ корів – 140 см., а бугаїв - 148). 6. Др.пол. 20 ст. – інтенсивна селекція за молочністю і створення молочного типу, а також інтенсивна селекція за мясною продуктивністю і створення м’ясного типу. Оцінка плідників за якістю нащадків. Використання ЕОМ для ведення племінного обліку і принципів великомасштабної селекції. 7. Кінець 20-початок 21 ст. – поширення в багатьох країнах світу.

Стан і використання: використовується в молочному, м’ясному і комбінованому напрямках. Поголів’я в Україні – 14 тис., в т.ч. 6 тис корів. Симентали відрізняються достатньо високою плодючістю і адаптивними здатностями. Бажаний тип для молочних сименталів – молочний тип, надій 5-6 тис. кг молока, жир 4%, білок 3,5%. Інтенсивність молоковіддачі 2 кг/хв. Жива маса до 700 кг. Для м’ясних сименталів характерна щільна конституція з добре розвиненою мускулатурою. Жива маса корів 600-650 кг, бугаїв 1000-1100 кг. Забійний вихід 62%

Методи розведення: для збереження генофонду сименталів комбінованого напрямку продуктивності внутрішньо породне розведення, для створення молочного типу застосовують схрещування із голштинами червоно-рябої масті. Поліпшення мясних сименталів відбувається шляхом чистопородного розведення і схрещування із франко-італійськими м’ясними породами.

 

Голландська порода

Походження: виведена в Голландії методом цілеспрямованого відбору і підбору місцевої худоби за молочною продуктивністю, а також за умов поліпшення технології годівлі та утримання.

Екстер’єр і продуктивність: тварини характеризуються великими розмірами, міцною конституцією і кістяком, а також добре розвиненою мускулатурою. Масть чорно-ряба, вим’я ванно- і чашоподібне. Жива маса корів 600 кг, бугаїв – 1000 кг, телят при народженні – 38 кг. Середній надій на корову 5-6 тис.кг. Вміст жиру 3,9-4,0%, білку 3,4-3,7%. Інтенсивність молоковіддачі – 1,7-1,8 кг/хв. Забійний вихід 55-60%.

Етапи еволюції: 1. До кінця 19 ст. порода розводилася як вузькоспеціалізована молочного типу. 2. Перша пол. 20 ст. – для відтворення відбирали широкотілих тварин компактного типу з одночасним підвищенням їх молочності, жирномолочності і мясних якостей. 3. Др.пол. 20 ст. у зв’язку зі зміною вимог до продуктивності худоби впровадили індексну селекцію з врахуванням екстер’єру, широкотілості і типу тварин.

Стан і використання: надій 7,5 тис.кг. Порода експортується в різні країни. Бажаним типом є широко тілі тварини молочного типу, великі і міцні, з продуктивністю не менше 6 тис. кг., вмістом жиру 4%, білку 3,8%.

Методи розведення: для ↑ продуктивності, технологічності застосовують схрещування із голштинами чорно-рябої масті.

 

Голштинська порода

Походження: створена методом чистопородного розведення, шляхом відбору за молочністю і типом тварин голландської чорно-рябої породи, які були завезені на американський континент.

Екстер’єр і прод-ть: тварини щільної і міцної конституції, відрізняються вузькою спеціалізацією за молочністю і типом, чітко проявляється молочний тип, характерні великі розміри, добре розвинута грудна клітка, об’ємні широкі груди, помірно розвинена мускулатура. Вим’я в більшості випадків ванноподібне, має великий об’єм, запас, залозисте і міцно прикріплене до черева. Тварини придатні для 2-разового доїння. Масть чорно-ряба, червоно-ряба. Жива маса повновікових корів 700 кг, бугаїв – 1100 кг, телят – 40 кг. Середній надій 8 тис.кг. Жир %, білок 3,2-3,4%. Інтенсивність молоковіддачі – 1,9-2,3 кг/хв. Індекс вимені 44%. Забійний вихід 55%. Рекордний надій за добу 110,9 кг, за рік – 25 тис.кг., по життєвий – понад 150 тис. кг молока.

Етапи еволюції: 1. До кінця 17 ст. завезення чорно-рябої худоби в США і Канаду, створення стад з розведення голштино-фризів. Основний напрямок – молочна прод-ть. В окремих випадках (Канадська селекція) – м’ясний напрям прод-ті. 2. 18-поч. 19 ст. – завезення в країну чорно-рябої худоби невеликими партіями (переважно з рекордними показниками продуктивності). 3. Середина і кінець 19 ст. – поліпшення породи у напрямку молочності, організація асоціації скотозаводчиків голштинської породи, створення генофонду високопродуктивних стад і видання 1-ї племінної книги тварин голштино-фризької породи (1869), до якої записували лише тварин даної породи чорно-рябої масті. 4. Поч.20 ст. – припинення завезення голштино-фризів із Західної Європи у зв’язку з виникненням ящура. Поліпшення худоби здійснювалося шляхом чистопородного розведення, відбором тварин за молочністю і відповідністю бажаному генотипу. Розроблено систему класифікації тварин за екстер’єрним типом. 5. Впроваджена система класифікації тварин за типом і оцінка екстер’єру корів і плідників порівняно з модельною твариною. Особливість – вираженість молочного типу. 6. Середина 20 ст. – доповнення програми селекції, ↑ величини надою, впровадження лінійної оцінки екстер’єру. 7. Кінець 20-поч. 21 ст. – впровадження біотехнологічних методів селекції, а також основних принципів великомасштабної селекції. З 1983 року порода називається голштинською. Особливість – використання чистопородного розведення, відбір за молочністю і типом тварин при створенні оптимальних умов годівлі і утримання.

Стан і використання: порода користується попитом у багатьох країнах світу завдяки високій молочності і адаптивним здатностям, але худоба вимоглива до рівня повноцінності годівлі і якості кормів. Бажаний тип – тварини великі, з довгим широким тулубом, високі рівні кінцівки, тип конституції – ніжний міцний, ніжний щільний. Об’ємні широкі і глибокі груди у корів, голова середньої величини і суха, черево об’ємне, але не обвисле. Вим’я велике ванно подібне з добре розвиненими молочними венами і колодязями і має достатній запас. Масть чорно-ряба і червоно-ряба. Ж.м. корів – до 750 кг, бугаїв – до 1200 кг, надій 9 тис.кг., жир 3,6-3,8.

Методи розведення: чистопородне, відбір корів, придатних до 2-кратного доїння. Подальша селекція за молочністю, за типом, а також оцінка плідників за якістю нащадків і відбір племінних бугайців від матерів, прод-ть яких не ↓ 10 тис. кг. молока/рік. В Україні нараховується понад 23 тис. голів, в т.ч. понад 10 тис. корів.  

 

Роздій корів

Роздоювання корів – це комплекс організаційних і зоотехнічних заходів, які забезпечують максимальну молочну продуктивність корів при оптимальних технологічних умовах. Організація роздоювання корів відбувається наступним чином: підготовка корів і телиць до отелення; проведення отелень в оптимальних комфортних умовах; відбір для роздоювання здорових тварин починаючи з 15-го дня лактації; контроль продуктивності; забезпечення повноцінної годівлі відповідно до рівня продуктивності; дотримання основного принципу при роздоюванні; авансована годівля молокогінними кормами; дотримання розпорядку дня.

Підготовка починається із формування технологічних груп із нетелів 2-ї половини тільності за 2-3 місяці до отелення. Обов’язково проводять масаж вимені в той же час, що і доїння основного стада і привчають до технологічних процесів дійного стада. Припиняють масаж не пізніше як за 3 тижні до отелення. Роздоювання первісток проводять при повноцінній годівлі за принципом авансованої годівлі, тобто ↑ поживність раціону на 3-4 корм.од., порівняно до норми. При цьому враховують надій фактичний , майбутній і вік тварини. Раціони корегують кожні 10 дн. Протягом 3-4-х місяців лактації за умови, що на кожне ↑ поживності раціону тварин відповідно ↑ надій. Якщо на наступне ↑ поживності раціону ↑ надою не спостерігається, то авансована годівля припиняється і раціони складаються відповідно до фактичного надою.

Роздоювання повновікових корів може ґрунтуватися на авансованій годівлі, але кількість додаткового корму складає 2-3 корм.од.

Роздоювання корів у госп-х різних категорій має свої особливості. У племінних стадах може застосовуватись індивідуальне роздоювання, при якому дотримуються таких вимог: повноцінна годівля, активний моціон, контроль за станом здоров’я. У товарних господарствах роздоювання по групі корів. При безприв’язному утриманні комплектують технологічні групи за фізіологічним станом, тобто періодом лактації і проводять групове роздоювання, тобто забезпечується повноцінна годівля + авансована годівля по групі корів на підставі середнього надою по групі корів за добу.

Планування індивідуального надою на корову, на групу корів, закріплених за дояркою

Індивідуальне планування надою від кожної корови є необхідною умовою кращої організації виробництва молока. Одержання високих показників продуктивності стада у племінних господарствах, на племфермах, у контрольно-селекційних корівниках і корів при роздоюванні, фермерських господарствах.

Перед плануванням визначається якість годівлі худоби у минулі роки, забезпеченість кормами тваринництва на зимовий період і плановий рік, техніка доїння, система утримання корів, кваліфікація операторів доїння (доярок), структура стада, відсотки вибраковування корів основного стада і вводу первісток, вгодованість стада тощо. Кожне стадо складається з 3-х груп: корови, що закінчили попередню лактацію; корови, в яких лактація триває; нетелі. А тому для складання плану треба знати вік корови в отеленнях; дату останнього отелення і плідного осіменіння; дату очікуваного отелення і запуску в сухостій; кількість надоєного молока до І січня планового року; на якому місяці лактації корова перейде в новий рік, що планується; скільки молока буде одержано до закінчення лактації в плановому році, для чого слід ознайомитися із результатами лактації за попередні, з дня отелення і по грудень включно, місяці; можливий надій корови за всю лактацію і за перші 305 днів (додаючи кількість молока, надоєного в попередньому і плановому році); можливий надій за наступну лактацію шляхом множення надою за попередню (305 днів) на коефіцієнт мінливості надоїв з віком.

Коефіцієнти мінливості бажано використовувати ті, що розраховані для породи (порід) свого стада. Можна скористуватись матеріалами племінних книг або коефіцієнтами С.В.Калашникова, який довів, що при переході від однієї лактації до іншої надій змінюється на таку величину: від 1 до 2 лактації - підвищується на 13,3%; від 2 до 3 лактації - підвищується на 8,2%; від 3 до 4 лактації - підвищується на 3,2%; від 4 до 5 лактації - підвищується на 2,1%; від 5 до 6 лактації - підвищується на 2,0%; від 6 до 7 лактації - не змінюється; від 7 до 8 лактації - не змінюється; від 8 до 9 лактації - знижується на 4,0%; від 9 до 10 лактації - знижується на 6,0%.

Визначивши можливий надій молока від корови за рік з урахуванням коефіцієнта мінливості надоїв з віком, додають 10-15% (при умовах покращення годівлі у плановому році) або віднімають 10-15% (при погіршенні годівлі) та вносять корективи за рахунок підвищення ефективності від племінної роботи у стаді — ефект селекції, який визначається за залежністю: Se = x h2, де: Se - ефект селекції (загальний генетичний прогрес у популяції, стаді); Sd - селекційний диференціал (різниця між продуктивністю племінної групи корів і середньою продуктивністю популяції, стада); h2 - коефіцієнт успадкування надою молока за лактацію; п - інтервал, за який планується підвищити продуктивність стада (у селекції це інтервал між зміною поколінь).

Після цього розподіляють можливі надої за лактацію по місяцях року. Якщо корова отелилась в першій половині місяця, їй планують надій за повний місяць, а якщо після 15 числа, надій на цей місяць не планують. Така ж методика і при плануванні запуску корів: корів, що запустилися до 15 числа місяця, вважають у цьому місяці сухостійними, після 15 числа - першим місяцем сухостою буде наступний місяць. Можливий надій за лактацію для первісток встановлюють, враховуючи їх походження, розвиток та інші факти. Додаючи щомісячні надої, визначається плановий надій по кожній корові за рік.

План надою молока по кожній групі корів, закріплених за дояркою (оператором), можна складати на основі індивідуальних планів по кожній корові або шляхом визначення середнього місяця лактації по групі корів у кожному календарному місяці року. Потім, враховуючи планову величину надою на одну фуражну корову за рік, визначають надій за відповідний період лактації, а отже, і за кожний місяць планового року.

Середній місяць лактації визначають, використовуючи дані по кожній корові: дату останнього до початку планового року осіменіння, дату очікуваного отелення, дату запуску. Місяць сухостійного періоду позначають буквою "С". Визначивши місяці початку лактації і сухостійного періоду, в кожному календарному місяці року проставляють порядковий місяць лактації кожної корови.

Потім визначають кількість корів по групі, і в тому числі дійних, в кожному місяці планового року, а також суму місяців на кількість дійних корів, визначають середній місяць лактації по групі в кожному календарному місяці року.

Знаючи плановий надій на корову по групі і середній місяць лактації, визначають середньодобовий надій на дійну корову за місяць. Після цього визначають валовий надій по групі за місяць. Додавання по місяцях середньої кількості корів по групі, а також валовий надій, отримують кінцеві результати за рік. Поділивши валовий надій на середню кількість корів, одержують надій на корову за рік. Якщо є різниця з плановим показником, проводять коригування надою у той чи інший бік.

40. Методи планування виробництва молока по стаду, їх коротка характеристика

Планування виробництва молока по стаду є важливим організаційно-господарським і технологічним заходом у молочному скотарстві. Правильний розрахунок надходження молока дозволяє планувати його реалізацію. Для цього використовують дані, які характеризують фактичну продуктивність корів та їх поголів’я. На наступний рік плановий надій по стаду визначається за розподілом надою згідно кожного планового року.

Помісячний і річний план валового виробництва молока складають у такій послідовності: 1. Визначають план отелень корів і нетелів у відповідності із встановленою тривалістю лактації; 2. Проводиться рух дійних корів згідно місяця лактації. 3. Встановлюють щомісячне поголів’я корів, додаючи к-ть дійних корів у відповідному календарному місяці, які знаходяться на різних м’ясцях лактації. 4. Визначають к-ть лактаційних місяців (корово-місяців) у поточному календарному місяці планового року шляхом множення к-ті корів на місяці лактації у них.5. визначають суму лактаційних (дійних) місяців додаючи всі корово-місяці та всі місяці лактації окремо по кожному календарному м’ясцю планового року. 6. Встановлюють середній місяць лактації, на якому будуть знаходитись корови всього стада в кожному календарному місяці року, поділивши суму лактаційних місяців на к-ть дійних корів у кожному місяці. 7. Визначають межу с/д надою по кожному календарному місяцю планового року, користуючись табличними даними і значеннями середнього місяця лактації. 8. Розраховують с/д надій по кожному календарному місяцю планового року. 9. Визначаємо надій на 1 дійну корову за кожний календарний місяць планового року. Для цього с/д надій множать на к-ть календарних днів у тому чи ін. місяці. 10. Розраховують валовий надій по стаду за кожний календарний місяць планового року, множенням середньомісячного надою на 1 корову на к-ть дійних корів кожного місяця. 11. Визначають валовий надій по стаду шляхом додавання валового вир-ва молока за кожний місяць.

 

Великомасштабна селекція

В умовах спеціалізації та інтенсифікації тваринництва племінна робота в скотарстві грунтується на принципах великомасштабної селекції. Великомасштабна селекція – система ведення племінної роботи з великими масивами худоби в масштабах цілих порід. Поліпшення існуючих і створення нових порід, типів, ліній худоби здійснююється за єдиною державною програмою. Тому великомасштабна селекція охоплює великі масиви худоби в масштабах країни і є централізованою системою організації племіної роботи на основі інтенсивного використання бугаїв-поліпшувачів, а також використання сучасних досягнень науки і техніки, в тому числі ЕОМ.

На сучасному етапі ведення племінної роботи системою великомасштабної селекції молочних порід передбачається:•оцінка та добір матерів ремонтних бугаїв за єдиною програмою для породи незалежно від її ареалу та чисельності;

•вирощування, оцінка та відбір ремонтних бугаїв за розвитком, екстер’єром та показниками відтворної здатності;

•накопичення запасу сперми перевірюваних бугаїв;

•оцінка бугаїв за якістю потомства;

•регламентація використання сперми перевірених і оцінених за потомством плідників;

•створення системи збирання, накопичення і обробки даних племінного обліку в породі з застосуванням сучасних ЕОМ і генетико-математичних методів;

•використання в селекції досягнень біотехнології, імуногенетична атестація походження племінних тварин, цитогенетична оцінка бугаїв-плідників, трансплантація ембріонів тощо.

Теоретичною основою великомасштабної селекції є популяційна генетика, що вивчає закономірності зміни спадкової структури великих груп організмів, об’єднаних деякою генетичною спільністю і специфікою умов існування. Впровадження великомасштабної селекції відбувається за такою схемою: в кожній породі або окремій зоні її розведення всі племінні господарства об’єднують у невеликі групи, в яких відбір та підбір проводять за єдиним планом. Кожна група племінних стад спеціалізується на розведенні певних ліній, не споріднених з лініями інших груп племінних стад. Вітчизняний та зарубіжний досвід показав, що для популяції від 100 до 500 тис. корів таких груп бажано мати не більше 5-6. З кожної групи племінних господарств щорічно виділяють по одному бугаю-лідеру, спермою якого запліднюють найбільш цінних корів цієї ж групи для одержання ремонтних бугайців. Під час складання плану замовного парування рекомендується застосовувати споріднене парування у різних ступенях інбридингу. Під час запліднення корів товарних стад для одержання ремонтних теличок застосовується аутбридинг за загальноприйнятою ротацією ліній або споріднених груп. На елеверах на одного плідника, відібраного за якістю потомства, має бути не менше трьох ремонтних (перевірюваних) бугаїв. На кожного перевірюваного бугая протягом 2-3-х років створюють запас сперми (до 20-30-ти тисяч доз), а потім плідників вибраковують. Найкращих бугаїв за походженям переводять у групу ”очікуваних” без подальшого накопичення банку сперми. Якщо ці бугаї виявилися поліпшувачами, то в них відновлюють взяття сперми й загальний спермобанк збільшують до 50-100 тисяч доз і більше. Їх використовують для масового поліпшення худоби.

У системі великомасштабної селекції для оцінки племінних якостей бугаїв застосовується метод порівняння продуктивності дочок з ровесницями. В практику почав запроваджуватися і метод оцінки ВLUР. В його основу закладена модель визначення стандартизованих корів шляхом коригування факторів, здатних вплинути на оцінку. Серед поліпшувачів виділяють бугаїв-лідерів для одержання від них ремонтних бугайців наступної генерації.

Масаж вимені нетелів

Одним із ефективних засобів збільшення молочної продуктивності майбутніх корів є масаж вимені у нетелей. Його стали застосовувати для стимуляції лактації. При доїнні корів спочатку роблять легкий масаж вимені, а потім видоюють молоко вручну чи доїльним апаратом. У кінці доїння роблять більш глибокий масаж чвертей вимені із подальшим додоюванням. Своєчасний і правильний масаж сприяє не лише одержанню додачі молока, а й забезпечує профілактику маститу. У тих же випадках, коли доярки не роблять масаж, найчастіше трапляються застійні явища і захворювання вимені в нетелей і корів.

Дослідженнями встановлено, що ручний масаж вимені в нетелей на шостому, сьомому і восьмому місяцях тільності викликає розвиток його залозистої частини, а після отелення у первісток значно збільшуються удій і жирність молока. Показано, що масаж вимені сприяє його розвитку і формуванню. При цьому активізуються трофічні процеси в шкірі, масаж очищує її від клітин епідермісу, що злущуються, стимулює розвиток м’язових клітин і функцій залоз. Погладжування та інші прийоми масажу поліпшують скорочувальну функцію шкірних залоз, сприяють більшій еластичності і пружності шкіри, розвитку залозистої, проточної і скорочувальної тканин молочної залози, рівномірному розвитку чвертей. Усе це підвищує інтенсивність утворення молока.

Масаж вимені на шостий місяць тільності, коли вже сформовані рефлекторні шляхи, які сполучають молочну залозу із гіпоталамо-гіпофізарною системою, справляє дію, схожу на ту, котра виникає в організмі тварин при подразненні їх вимені під час ссання телям і в період підготовки корів до доїння. Подразнення рецепторів вимені під час масажу викликає рефлекторне прискорення перистальтики травного тракту, підвищення інтенсивності всмоктування поживних речовин і збільшення концентрації крові, а це сприяє інтенсивному росту вимені, більш правильному і пропорційному його формуванню.

Доведено, що активний вплив на молочну залозу шляхом масажу сприяє кращому формуванню і розвитку залозистої частини вимені ще до настання лактації. Тому в умовах різних технологій утримання молочної худоби дуже важливо передбачити ранню підготовку нетелей до наступної лактації. Формування молочної залози в теличок починається в ранньому віці й обумовлене спадковими особливостями. Ріст вимені в теличок до 6-місячного віку відбувається в основному завдяки жировій тканині. У цей період дуже слабо розвинені протоки, а залозиста тканина не розвинена зовсім. Із настанням статевого дозрівання молочна залоза розвивається трохи інтенсивніше. Після плодотворного запліднення, і особливо в другу половину тільності, різко посилюється ріст вимені, формування альвеол і молочних проток. Розвиток проточної та альвеолярної систем особливо інтенсивно відбувається в останні 3 місяці тільності. Шляхом масажу вимені у цей період досягають активізації розвитку залозистих клітин і більш правильного формування всього вимені.

Дослідами щодо підготовки нетелей до наступних лактацій доведено, що завдяки щоденному дворазовому масажу вимені в другій половині тільності з’являється можливість збільшення у нетелей удою на 700-800 кг молока за першу лактацію з більш високим умістом жиру в порівнянні з тваринами, котрі не піддавались цим процедурам.

При правильній організації масажу у нетелей формується округле або чашоподібне, добре розвинене вим’я, придатне для машинного доїння. Одночасно зі стимулюючим впливом масажу на вим’я нетелей у них виробляються позитивні рефлекторні зв’язки із обстановкою доїння. А в первісток, які не пройшли підготовку до лактації, дуже часто під час перших доїнь виникає стресовий стан, позаяк після отелення тварини відзначаються підвищеною збудливістю, що пов’язано із самим процесом пологів, болісністю наповненого вимені, порушенням вродженого материнського інстинкту внаслідок відлучення теляти та іншими факторами.

Підготовлені до лактації первістки, потрапляючи у звичну обстановку (у стійло, де проводився масаж вимені), швидко заспокоюються і не проявляють негативних реакцій на процес доїння. Але масаж вимені може дати позитивний ефект лише при правильному вирощуванні телиць і повноцінній годівлі нетелей.

Планування племінної роботи в господарстві

Сучасний стан та перспектива скотарства України

Про стан галузі можна робити висновок за кількістю худоби та її якістю. Щодо чисельності, то поголів’я великої рогатої худоби збільшувалося, за винятком окремих історичних періодів (громадянська, Вітчизняна війни). Так, в 1916 р. в господарствах України нараховувалося всього 7,9 млн. голів, в 1950 р. – 11,1 млн., в 1990 р. – 24,6 млн., з них корів – 3,1; 4,8 і 8,4.

Якісне вдосконалення порід худоби тривалий час відбувалося методом чистопорідного розведення, а починаючи з 70-х років ХХ ст. для поліпшення вітчизняних порід застосовували світовий генофонд.

У кінці 70-х і на початку 80-х років ХХ ст., коли розроблялись інтенсивні технології тваринництва, вирішено було поліпшити місцеві породи худоби шляхом схрещування їх з англерською, червоною датською, швіцькою, голштинською. Місцева худоба була малопридатна до експлуатації її на промислових комплексах через низьку продуктивність і недостатню пристосованість корів до машинного доїння. У цей час в Україні побудували багато нових великих молочних комплексів, а також реконструювали частину існуючих ферм. Вони давали змогу впроваджувати сучасну прогресивну технологію виробництва молока і значно підвищити продуктивність праці тваринників. У зв’язку з переведенням скотарства на промислову основу виникла необхідність розробити принципово новий підхід до системи вирощування ремонтного молодняка в спеціалізованих господарствах. При цьому мають бути гарантовані міцне здоров’я і технологічність тварин з досить високою продуктивністю.

У 1990 році на душу населення було вироблено 84 кг м’яса в забійній вазі і 474 кг молока. Підвищення молочної продуктивності корів у 1980-1990 роках на 648 кг зумовлене імпортом в Україну значної частини високо молочних голштинів з США, Канади, Західної Європи, поліпшенням генетичного потенціалу корів існуючих порід та хорошою кормовою базою.

На початку 90-х років ХХ ст. гіперінфляційні процеси скорочення дотацій тваринництву, диспаритет цін на промислову та сільськогосподарську продукцію (зокрема на енергоносії) призвели до того, що виробництво молока стало збитковим. Почалося стрімке скорочення молочного стада, зниження надоїв через недостатнє забезпечення тварин кормами. Енергоємна і високо-затратна промислова технологія виробництва продуктів тваринництва стала неактуальною. У зв’язку з цим змінилась структура виробництва молока за окремими секторами

Збільшується виробництво молока приватним сектором на 8-16% щорічно. В суспільному секторі теж відбуваються певні структурні зміни: розукрупнення тваринницьких ферм, деяка стабілізація продуктивності худоби. Проте чисельність великої рогатої худоби продовжує зменшуватись і особливо це зумовлено критичним становищем у рослинництві. Недостатня кормова база та незадовільна годівля худоби є основною причиною кризового стану галузі скотарства. Не зважаючи на це, в Україні створені нові високопродуктивні спеціалізовані молочні та м’ясні породи, є ряд господарств, де від корови за рік одержують 6000-9000 кг молока і мають середньодобові прирости молодняка 1000-1500 г.

В Україні створюється галузь м’ясного скотарства, що дає змогу не тільки збільшити виробництво яловичини, а й регулювати її безперебійне постачання населенню протягом року. Частка тварин спеціалізованих м’ясних порід і типів становить лише 0,2% загальної кількості великої рогатої худоби.

Для забезпечення розвитку молочно – м’ясного скотарства слід, насамперед, стабілізувати ситуацію в галузі, тобто створити міцну кормову базу і забезпечити худобу повноцінною годівлею.

12345678910Следующая ⇒

Поделиться: