М’ясна продуктивність ВРХ і фактори, що впливають на її формування

М’ясна прод-ть ВРХ представлена телятиною (від телят до 90-дн. віку або молодняку) і яловичиною (від всіх ін. вікових періодів). В Україні питома вага яловичини в загальному мясному балансі країни складає 35-40%. Це пояснюється якістю мяса і здатністю ВРХ забезпечити приріст ж.м. при споживанні грубих і соковитих кормів. Серед населення яловичина має достатньо високий попит, як продукт харчування, який багатий на білок. Яловичина характеризується високою біологічною цінністю порівняно із свининою і бараниною. Перетравність яловичини організмом людини досягає 95%. Залежно від віку тварин при забої якість яловичини змінюється. Онову поживної цінності яловичини складають білки і жири. З віком тварин ↓ к-ть кісток, а к-ть білків і жирів ↑. Смакові якості яловичини залежать від співвідношення окремих тканин, що входять до складу туші. Різні частини туші відрізняються за морфологічним і хімічним складом, а також мають різну калорійність.

М’ясом називають сукупність тканин, що входять до складу туші або напівтуші після забою тварин. М'ясо ВРХ складається із м’язової, сполучної, жирової, кісткової, хрящова. Їх співвідношення залежить від віку тварин та їх вгодованості.

М’ясна прод-ть ВРХ обумовлена 2-ма групами ф-рів: спадкові (порода, породність, індивідуальні якості) і паратипові (годівля, утримання, стан здоров’я). Порода: забійний вихід у молочних порід 50-54%, у комбінованих 54-56% і у мясних 56-62%. Породність: помісний молодняк відрізняється високою інтенсивністю росту, проявляється явище гетерозису. Індивідуальні властивості: окремі тварини відрізняються ↑ інтенсивністю росту, порівняно з ін.

Облік м’ясної продуктивності

Облік м’ясної прод-ті дозволяє вирішувати такі питання: контроль за ростом тварин, організація повноцінної годівлі, створення нових порід м’ясної худоби, визначення економічних показників галузі скотарства, облік витрат на вир-во яловичини (корми і праця).

Розрізняють кількісні і якісні показники м’ясної прод-ті. До кількісних відносяться: ж.м., абсолютний, с/д приріст, лінійні параметри. Якісні показники: склад туші за окремими тканинами, співвідношення м’язової і кісткової тканин, незамінних і замінних амінокислот, калорійність яловичини.

Оцінку і облік м’ясної прод-ті проводять прижиттєво і після забою. Прижиттєву оцінку здійснюють за даними ж.м., яку визначають методом зважування. Розвиток м’ясних форм у тварин також встановлюють за промірами. Ступінь вгодованості оцінюють за зовнішнім виглядом тварини і прощупуванням в окремих точках. Жива маса – кількісний показник, що характеризує величину всього організму тварини і визначається методом зважування або розрахунковим шляхом. Передзабійна ж.м. – маса тварини після 24 год. голодної витримки. Забійна маса – маса туші з вн. Жиром без голови, шкіри, вн. органів, хвоста і кінцівок. Забійний вихід – відношення забійної маси до передзабійної, вираженої у %. Морфологічний склад туші – співвідношення за масою окремих тканин (м’язової, жирової, сполучної). Коефіцієнт м’ясності – к-ть м’якоті на 1 кг кісток.

Шкіряна сировина, яку отримують від ВРХ, її характеристика та використання

Одержану після забою тварини шкуру відповідно до ГОСТ 382-91 і залежно від її маси, віку й статі поділяють на категорії: склизок – шкури, зняті з ембріонів і мертвонароджених телят на 7-8 міс. їх ембріонального розвитку; опойок – шкурки телят-молочників з первинним невилиняним волосом; виросток – шкурки телят, що спживають рослинні корми і масою у парному стані до 10 кг; напівшкірник – шкури молодняка ВРХ масою 10-13 кг; бичок – шкури молодих бугайців масою 13-17 кг; ялівка – шкури дорослих корів масою ↑ 13 кг. Її поділяють на легку (13-17 кг) і важку (↑ 25 кг); бичина – шкури кастратів; бугай – шкури некастрованих бугаїв. Останні 2 категорії поділяють на легкі (17-25 кг) і важкі (↑ 25 кг).

⇐ Предыдущая45678910111213Следующая ⇒

Поделиться: