Умови прийняття права власності. Припинення власності

Набуття здійснювалося наступними шляхами: завоювання-вилучення речі;спадок,переробка,придбання речей,дарування,за заслуги.Припинення:смерть власника,фізична втрата корисних якостей,фактична права на заборону володіння річчю.

Захист права власності.

Здійснювався лише в судовому порядку відповідно до класифікації речі,якщо річ була спірною,суд розпоряджався її долею на свій розсуд.Існувало 2 позови: індикаційний-розподіл права власності на річ:погібитонний-позов про заборону на річ.

Поняття та види прав на чужі речі.

Право на чужі речі-право користуватися персонально та розпоряджатися чужими речами,які не є майном даної особи.Види:сервітут,емфітевзис,суперфіцій,застава

 

Поняття та види сервітутів.

Сервітут- право на чужу тілесну річ,яка окрім свого власника служить іншій особі.Сервітут право користування.Вони були персональними видавалися конкретній сім’ї або особі.Сервітути надавала особа яка мала конкретні матеріальні права чи майно.

Емфітезиз та суперфіцій.

Емфітезис-вид звичайної оренди,що стосувався в основному землі.Договір емфітезисного користування зобов’язував власника здавати в оренду допоки наймач вносить плату згідно договору.Суперфіцій- користування та розпорядження речами що знаходяться на поверхні землі.

Заставне право

Застава-заставне право складається з зобов’язань особи надати в користування своє майно для використання речами іншої особи.

Поняття зобов’язання.

Зобов’язання-це правовідношення за яким одна особа(кредитор) має право вимагати від іншої особи(боржника)вчинення юридичної дії,результатом якої є зобов’язання.Зобов’язання має на меті отримання від одної особи матеріальних благ чи дій для погашення суті зобов’язання.

Кредитор та боржник як сторони в зобов’язанні.

Сторони в зобов’язанні-фізичні особи та юридичні особи які своєю волею набувать зобов’язання та стають кредиторами або боржниками. Кредитор (creditor) — це особа, яка має право вимагати здійснення обумовлених дій або утримання від їх здійснення.

Боржник (debitor) — це особа, яка зобов'язана здійснювати обумовлену в зобов'язанні дію або утриматися від Ті здійснення.

Новація

новацію ( novatio ), тобто за загальної згоди кредитора, боржника й третьої особи, якій кредитор бажав передати свою вимогу, ця третя особа укладала з боржником угоду, зміст якої був аналогічний угоді боржника з кредитором. Новація була незручна, оскільки боржник не завжди погоджувався.

Цесія

Цесія — це самостійне перенесення вимоги кредитора на іншу особу без згоди боржника. Предметом цесії могли бути всі зобов'язання. Але при двосторонніх зобов'язаннях кожна сторона могла поступитися тільки своєю вимогою, борг залишався за нею, і двосторонні угоди цесій не допускали.

Не могли бути предметом цесії:

1) особисті вимоги, як наприклад, стягнення аліментів;

2) вимоги, які ґрунтувалися на імператорських указах;

3) спірні вимоги.

Зобов’язання ніби то з деліктів

Зобов'язання-з деліктів: а) виникали з неправомірних дій; б) не переходили у спадок; в) при кількох учасниках відповідальність була не дольовою, а повною для кожного; г) не збігалася дієздатність(неповнолітній ніс відповідальність за образу, шкоду тощо).

Для виникнення зобов'язань вимагалося:

- наявність відповідного закону, який би забороняв певні дії;

- порушення цього закону з умислу або необережності;

- спричинення потерпілому фактичної шкоди.

Делікти зводилися до двох груп: 1) порушення майнових прав; 2) образа.

Зобов 'язання з ніби-деліктів виникали у тому випадку, якщо вчин­ки особи не підпадали під дію закону, але спричинили незручності для людей чи погрожують настанням непередбачуваних наслідків (власник несе відповідальність за собаку, яка лякає перехожих).

⇐ Предыдущая1234567Следующая ⇒

Поделиться: