Європейський суд з прав людини: виникнення, правова основа діяльності, структура і основні положення щодо звернення до нього.

Одним із найважливіших міжнародних судових органів у сфері захисту прав людини став Європейський Суд із прав людини (далі – ЄСПЛ), що функціонує на підставі Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р., є інституцією Ради Європи. Діяльність Суду ґрунтується на самій Конвенції, розробленому, доопрацьованому, прийнятому для внутрішнього користування Регламенті Суду та судових прецедентах – рішеннях, винесених раніше Судом та Комісією з прав людини. Конвенція та Протоколи до неї – це 14 міжнародних договорів, розроблених у межах Ради Європи, підписаних та ратифікованих державами – членами Ради Європи, у той час як весь нормативний масив міжнародних договорів Ради Європи становить 201 договір. 17.07.1997 р. Україна ратифікувала (зробила частиною власного законодавства) Конвенцію.

Структура ЄСПЛ. Судді обираються на 9 років Парламентською Асамблеєю від кожної Високої Договірної Сторони більшістю поданих голосів за списком з трьох кандидатів, запропонованих відповідною Високою Договірною Стороною. Судді повинні мати високі моральні якості, а також мати кваліфікацію, необхідну для призначення на високу суддівську посаду (бути юристами з визнаним рівнем компетентності). Упродовж строку своїх повноважень судді не можуть займатися жодною діяльністю, що є не сумісною з їхньою незалежністю, безсторонністю або з вимогами щодо виконання посадових обов'язків на постійній основі; усі питання, що виникають внаслідок застосування цього пункту, вирішуються Судом.

Проявом демократичності та фактом реалізації на практиці положень Конвенції є таке: 1) добір складу Суду, який має бути збалансований "географічно" та за ознакою статі; 2) має враховувати різні системи права Договірних Сторін; 3) встановлюються підстави відсторонення судді від участі у розгляді справи, відводу судді або звільнення його від участі у справі.

Канцелярія (секретаріат) ЄСПЛ. Основними завданнями працівників Секретаріату є робота з документами і матеріалами справ та підготовка їх до розгляду Судом, написання аналітичних матеріалів для суддів, листування зі сторонами у справі тощо. До функцій Секретаріату не належить вирішення та розгляд справ щодо суті або на предмет їх прийнятності, оскільки ці питання вирішуються виключно Судом. Вона асистує суддям у підготовці та розгляді заяв з питань застосування Конвенції, аналізу національного законодавства та практики його застосування. Коли Суд засідає у складі одного судді, Суду надають допомогу доповідачі, які діють під керівництвом Голови Суду. Вони входять до складу канцелярії Суду. Юридичні секретарі Секретаріату обираються з числа спеціалістів, які мають належну мовну і юридичну підготовку, відкритим конкурсним відбором, що провадиться Радою Європи.

Діяльність ЄСПЛ. Будь-які рішення у справах, у тому числі процесуальні, приймаються Судом відповідно до Конвенції і Регламенту Суду. У ЄСПЛ висновки приймаються колегіально. Суд на пленарних засіданнях: a) обирає Голову Суду та одного чи двох заступників Голови Суду строком на три роки; вони можуть бути переобрані; b) створює палати на встановлений строк; c) обирає голів палат; вони можуть бути переобрані; d) приймає Реґламент Суду; e) обирає Секретаря Суду та одного чи більше заступників Секретаря.

Процедура розгляду справ у Суді є змагальною та публічною. Публічні слухання справ є відкритими для громадськості. Письмові подання та інші документи, надані Секретаріату Суду сторонами у справі, є доступні їм для ознайомлення. Судді беруть участь у роботі Суду в особисто. Для розгляду переданих йому справ Суд засідає у складі: 1) одного судді; 2) комітетами у складі трьох суддів; 3) палатами у складі семи суддів; 4) Великою палатою у складі сімнадцяти суддів. Палати Суду створюють комітети на встановлений строк. Суддя, який засідає одноособово, може оголосити неприйнятною або вилучити з реєстру справ подану заяву, якщо таке рішення може бути прийняте без додаткового вивчення. Це рішення є остаточним. Якщо суддя, який засідає одноособово, не оголошує заяву неприйнятною або не вилучає її з реєстру справ, то цей суддя передає її до комітету або палати для подальшого розгляду.

Важливим моментом діяльності Суду є можливість (при тому, що постійне місцезнаходження Суду у м. Страсбург) здійснювати свої функції будь-де на території держав – членів Ради Європи. А це свідчить про надзвичайно високу мобільність цього органу, вивчення на місцях ефективності застосування прийнятих Судом рішень, використання його прецедентної практики. ЄСПЛ застосовує правило про "вичерпання національних засобів правового захисту", що є обов’язковим для усіх міжнародних судових чи квазісудових органів, які займаються захистом прав людини і мають повноваження розглядати індивідуальні скарги проти держави. Адже тим самим Рада Європи виходить із загальновизнаного принципу міжнародного права, який базується на визнанні того, що державі має бути надано усі можливі шляхи виправлення порушення її міжнародних зобов’язань через використання власних національних правових засобів до того, як це порушення буде розглянуто на міжнародному рівні. При цьому якщо держава-відповідач заперечує з приводу того, що заявник використав усі внутрішні (національні) засоби правового захисту, вона має у своєму запереченні обов’язково довести: 1) існування таких  національних засобів у державі; 2) їх достатність; 3) доступність; 4) існуючі внутрішні засоби правового захисту є ефективними і діють, а не тільки передбачені законодавством.

Для національних судів важливими є висновки ЄСПЛ. Розглядаючи справи українських заявників, ЄСПЛ звернув увагу на неуважність судових органів України, які на практиці повторюють одні й ті самі помилки замість того, щоб уникати їх у подібних випадках після винесеного ЄСПЛ першого рішення з аналогічного питання. Це свідчить про те, що українські суди мають постійно отримувати інформацію про рішення, прийняті ЄСПЛ, вивчати їх та враховувати у своїй роботі. Суттєвим аспектом діяльності ЄСПЛ як правозахисного органу є його демократичність, яка проявляється й у такому: 1) практично усі слухання в Суді є відкритими для публіки; 2) до участі у справах залучаються громадські представники.

Основні положення щодо звернення до ЄСПЛ

Умови прийнятності заяви: 1) від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб, які вважають себе потерпілими від допущеного однією з Високих Договірних Сторін; 2) порушення прав, викладених у Конвенції або протоколах до неї; 3) вичерпано всі національні засоби юридичного захисту, згідно із загальновизнаними принципами міжнародного права, і впродовж шести місяців від дати постановлення остаточного рішення на національному рівні. Суд не розглядає жодної поданої індивідуальної заяви якщо вона: a) є анонімною; або b) за своєю суттю є ідентичною до заяви, що вже була розглянута Судом чи була подана на розгляд до іншого міжнародного органу розслідування чи врегулювання, і якщо вона не містить нових фактів у справі.

Суд оголошує неприйнятною будь-яку подану індивідуальну заяву якщо він вважає: a) що ця заява несумісна з положеннями Конвенції або протоколів до неї, явно необґрунтована або є зловживанням правом на подання заяви; або b) що заявник не зазнав суттєвої шкоди, якщо тільки повага до прав людини, гарантованих Конвенцією і протоколами до неї, не вимагає розгляду заяви по суті, а також за умови, що на цій підставі не може бути відхилена жодна справа, яку національний суд не розглянув належним чином.

Суд на будь-якій стадії провадження у справі відхиляє будь-яку заяву, яку він вважає її неприйнятною. Високі Договірні Сторони зобов'язуються не перешкоджати жодним чином ефективному здійсненню цього права.

Статистика по ЄСПЛ

У період з 1955 р. по 1998 р. ЄСПЛ ухвалив 837 рішень, а після вступу в силу Протоколу №11 лише у 2000 р. було винесено 695 рішень.

Поява у травні 1994 р. Протоколу № 11 започаткувала широкомасштабну перебудову всіх структурних установ захисту прав людини у Раді Європи. Цим Протоколом врегульовано питання про ліквідацію двоступеневого порядку розгляду справ, який в основному зводився до того, що вимагав спочатку «фільтрації» справ та їх «дружнього» врегулювання в Європейській комісії з прав людини і тільки вже потім, після здійснення певних формальностей, передачі їх на розгляд самого Суду. Запровадження одноступеневої системи розгляду судових справ було головним нововведенням, яке дало змогу прискорити та іншим чином вдосконалити процедуру розгляду справ у Суді –уникнути дублювання в роботі, зменшити судові витрати і відкрило безпосередній доступ позивачів до Суду. У зв’язку зі щорічним збільшенням кількості звернень до Суду, що станом на березень 2011 р. склала 145700 заяв, середній строк розгляду справи в Страсбурзі досяг 6 років. Наслідком цього стало поступове зниження фактичної доступності правосуддя у ЄСПЛ.

Отже, істотне збільшення кількості індивідуальних звернень заявників із держав – членів Ради Європи до Суду зумовлюють необхідність його подальшого внутрішнього реформування (за В. Капустинським).

За кількістю рішень, винесених по суті, Україна у 2005 році посіла друге місце серед держав-учасниць Конвенції (10,86% загальної кількості рішень). Дослідження показали також, що за кількістю заяв, що надійшли до Суду проти України, вона залишилася серед п’яти країн з найбільшою кількістю справ: заяви українських заявників становлять 6% від усіх заяв, що знаходилися на розгляді в Суді; заяви проти Росії – 17%, проти Туреччини – 13%, проти Румунії – 12%, проти Польщі – 11%.

Питання для самоконтролю:

1. Розкажіть про порядок притягнення суддів до кримінальної відповідальності.

2. Охарактеризуйте порядок відбору кандидатів на посаду судді та призначення суддів на посаду.

3. Розкрийте сутність та систему суддівського самоврядування в Україні.

4. Охарактеризуйте роль та значення Державної судової адміністрації України, порядок та напрямки її діяльності.

 

⇐ Предыдущая567891011121314Следующая ⇒

Поделиться: