Порядок формування, структура та акти Вищої ради юстиції України. Процедури участі Вищої ради юстиції України у дисциплінарних провадженнях щодо суддів і прокурорів.

ВРЮ: 1) вносить подання Президенту України про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад; 1-1) за поданням відповідної ради суддів призначає суддів на посади голови суду, заступника голови суду та звільняє їх з цих посад; 2) розглядає справи і приймає рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності; 3) здійснює дисциплінарне провадження стосовно суддів ВСУ і суддів вищих спеціалізованих судів; 4) розглядає скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.

ВРЮ 20 членів. На посаду члена ВРЮ може бути рекомендований громадянин України, не молодший 35 років і не старший 65 років, який проживає в Україні не менш як 10 останніх років, володіє державною мовою, має вищу юридичну освіту та стаж роботи в галузі права не менше 10 років.

Верховна Рада України (2 судді), Президент України (2 судді), з'їзд суддів України, з'їзд адвокатів України (1 суддя), з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ (1 суддя)призначають до Вищої ради юстиції по три члени, всеукраїнська конференція працівників прокуратури (1 суддя) - двох членів Вищої ради юстиції – строк на 6 років. До складу ВРЮ входять за посадою Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний прокурор України. У разі якщо відповідно до профільного Закону на посаду члена ВРЮ має бути призначений суддя, він призначається з числа суддів, обраних на посаду судді безстроково.

Структура ВРЮ

У ВРЮ утворюються секції: 1) з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад; 2) дисциплінарна секція для здійснення дисциплінарного провадження, розгляду скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності і прийняття рішення про порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності. Голова ВРЮ, а в разі його відсутності - заступник Голови ВРЮ – координує роботу ВРЮ. Вони і секретарі секцій ВРЮ працюють на постійній основі. Особи, призначені до складу ВРЮ, крім народних депутатів України, на час виконання обов'язків її членів на постійній основі прикомандировуються до ВРЮ із збереженням за ними посад, які вони займали, та відповідних пільг.

Акти Вищої ради юстиції України

ВРЮ приймає такі акти: 1) подання про призначення суддів; 2) подання про звільнення суддів з посади; 2-1) рішення про призначення суддів на посади голови суду, заступника голови суду; 2-2) рішення про звільнення суддів з посад голови суду, заступника голови суду; 3) рішення про порушення вимог щодо несумісності; 4) рішення про дисциплінарну відповідальність; 5) рішення по скарзі на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності; 6) рішення про увільнення члена ВРЮ у випадках, передбачених у ст. 18 профільного Закону; 6-1) рішення у скарзі на результати кваліфікаційного іспиту кандидатів на посаду судді; 6-2) рішення у скарзі на відмову в рекомендуванні для обрання кандидатом на посаду судді безстроково; 7) інші акти в межах повноважень ВРЮ. ВРЮ приймає такі процедурні акти: 1) ухвали про відкриття дисциплінарного провадження; 2) ухвали про відкриття провадження щодо вимог законодавства про несумісність; 3) рішення про відмову в поданні про призначення; 4) рішення про відвід (самовідвід) члена ВРЮ; 5) інші процедурні акти, необхідні для ВРЮ. Її акти можуть бути оскаржені виключно до Вищого адміністративного суду України.

Роль ВРЮ у формуванні професійного суддівського корпусу

В умовах будівництва правової держави, докорінної змі­ни законодавства проблема якісного комплектування суд­дівського корпусу стає особливо актуальною. Створення відповідних організаційних, правових та інших умов для підготовки й формування кадрів судової влади є одним з найважливіших завдань у межах судової реформи. Діяльність ВРЮ у цій царині суттєва, вона здійснюється відповідно профільного закону про ВРЮ і згаданого вище Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (статей його VI «Дисциплінарна відповідальність судді» і VII «Звільнення судді суду загальної юрисдикції з посади» розділів).

У межах судової влади організація добору й розста­новки судових кадрів становить процес виявлення, вив­чення, оцінки професійно значущих якостей і здібностей, а також професійне навчання як кандидатів, так і діючих суддів. Головними завданнями при цьому вважають: а) забезпечення об'єктивності при доборі кадрів; б) установлення достатніх правових механізмів для гаранту­вання демократичності і прозорості цього процесу; в) виз­начення загальних кваліфікаційних вимог для бажаючих обійняти певну посаду; г) чітке врегулювання порядку проведення конкурсу, починаючи з оголошення про вакансії й закінчуючи призначенням на посаду за ре­зультатами відбору. Демократичність процедури формуван­ня суддівського корпусу є гарантією незалежності суддів, що звільняє надалі їх від тиску й залежності з боку інших гілок влади.

Здійснення ВРЮ дисциплінарних проваджень щодо суддів і прокурорів

Дисциплінарна відповідальність вид юридичної відповідальності за вчинення пра­вопорушення. У теорії права піц правопорушенням розу­міється суспільно небезпечне протиправне діяння, вчинення якого спричиняє настання юридичної відповідальності. Як ознаки правопорушення виокремлюють: суспільну не­безпечність, протиправність, винність, можливість покаран­ня, наявність дії або бездіяльності деліктоздатної особи, свідомий вольовий характер. Дисциплінарний проступок як вид правопорушення розглядається як винне, протиправне порушення особою правил дис­циплінарного порядку у сфері трудової, службової, нав­чальної, військової або іншої діяльності, за яке передба­чено відповідне дисциплінарне стягнення.

З погляду Д. О. Гавриленка види дисциплінарної відпові­дальності визначаються характером діяльності різних кате­горій працівників. Її сутність залежить від правового становища суб'єкта відповідальності, характеру його функцій щодо місця роботи. Тому особливої регламентації вимагає відповідальність тих працівників, діяльність яких становить основний зміст організації, що представляється, і до яких слід відносити суддів, прокурорів, слідчих прокуратури. І. С. Самощенко і М. X. Фарукшин також звернули увагу на зв'язок дисциплінарної відповідальності з функціями, що виконуються суб'єктом. Вони переконані, що проступки, за вчинення яких настає цей вид відповідальності, несумісні саме зі службовим станови­щем цієї посадової особи, особливим характером служ­бових функцій, що виконуються нею.

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України дії, виз­начені як дисциплінарні правопорушення і відповідаль­ність за них, визначається виключно законами України. Суб'єктів дисциплінарної влади в найзагальнішому вигляді визначено в Кодексі законів про працю України. Відповідно до його 147 статті, дисциплінарні стяг­нення застосовуються органом, якому надано право при­йняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) певного працівника. При цьому вказується на можливість регулювання приписів про дисципліну окремих категорій працівників статутами і положеннями про дис­ципліну (ст. 142 КЗпП), які можуть передбачати також особ­ливості дисциплінарної відповідальності (ст. 147 КЗпП). Зокрема, це стосується суддів і працівників прокуратури, щодо яких законодавство вирізняє окрему систему органів і процедуру дисциплінарного провадження.

Під поняттям «дисциплінарне провадження стосовно судді» розуміємо процедуру розгляду відповід­ним органом офіційного звернення, в якому містяться ві­домості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді. Ю. А. Пильд вважає дисциплінарне провадження процедурою застосування за­ходів дисциплінарної відповідальності, Ю. С. Адушкін – процесуальною формою, зміст якої полягає в офі­ційній упорядкованій діяльності по розгляду питання про дисциплінарну відповідальність; С. В. Подкопаєва – комплексом взаємо­залежних і взаємозумовлених процесуальних дій, що має високий ступінь правової і процедурно-процесуальної регла­ментації.

 

⇐ Предыдущая9101112131415161718Следующая ⇒

Поделиться: