Вища рада юстиції України: правова основа діяльності, зарубіжні аналоги функції.

Вища рада юстиції (далі – ВРЮ) є інститутом новим у вітчизняній державно-правовій системі. Подібний державний орган не діяв в Україні ні в дореволюційний період, ні в добу входження України до складу Радянського Союзу, ні в перші роки незалежності. Тому для характеристики його правової природи необхідно вивчити історію існування таких зарубіжних аналогів та їх місце в системі держав­них органів країн походження. За І. Назаровим:

Найстаршим представником цього виду органів є Вища рада магістратури Франції – конституційний орган, що має функції управлінського характеру стосовно корпусу магістратів. Виникла вона в 1883 р. Відтоді повноваження Вищої ради магістратури декілька разів істотно змінюва­лися, як і принципи й порядок формування її складу, але постійними залишалися завдання: забезпечення функціо­нальної незалежності й дисципліни магістратів. Іспанія з 1978 р. має Генеральну раду судової влади, створену за взірцем італійського і французького аналогів. Вона задовольняє умови самоврядування судової влади, яка повинна була стати повноцінною гілкою державної влади. Інституціональна автономія Генеральної ради за­безпечує високий ступінь самоврядування, на відміну від традиційного контролю з боку Міністерства юстиції. Сто­совно судової влади Генеральна рада є найвищим органом адміністративного нагляду, оскільки контролює здійснен­ня правосуддя і виступає дисциплінарним органом для суддів і магістратів.

У всіх країнах, де існують аналогічні органи, їх пра­вовий статус регулюється не тільки національним законо­давством, а й конституціями. Виняток становить тільки Грузія, у Конституції якої про Раду юстиції не згадується, у Законі Грузії «Про загальні суди» вказано, що перед призначенням на посаду судді загального суду всі канди­дати повинні скласти кваліфікаційний іспит, після чого пройти конкурсний відбір у Раді юстиції.

У конституційному порядку визначаються основні по­ложення правового статусу цього інституту: кількісний склад; хто входить до складу за правом (за посадою), ви­моги до інших членів ради; порядок формування і строк її дії; процедура призначення або обрання голови ради, його заступників; компетенція. Майже у всіх країнах статті кон­ституцій, що регулюють правове становище цих рад, вміще­но в розділах, присвячених судовій владі або судовій сис­темі. У Болгарії це гл. VI «Судова влада», у Португалії – гл. III «Статус суддів» розд. V «Суди», в Італії – гл. IV «Ма­гістратура» розд. І «Судоустрій», в Іспанії – розд. VI «Про судову владу», в Польщі – розд. VIII «Суди і трибунали», в Угорщині – гл. X «Судова організація».

У теорії конституційного права існує думка, згідно з якою органи, подібні до ВРЮ України (у Португалії – це Вища рада магістратури, у Вірменії – Рада правосуддя, у Болгарії – Вища судова рада, в Угорщині – Національна рада юстиції, у Турецькій Республіці – Вища Рада суддів і прокурорів, у Колумбії – Вища рада судових органів тощо), належать до суддівсько­го самоврядування

Закріплення правового статусу ВРЮ в розд. VIII Конституції України «Правосуддя» говорить про первинне бачення цього нового для України інститу­ту в системі органів судової влади. Нині ВРЮ є колегіальним, незалежним органом, відповідальним за формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність. ВРЮ діє на підставі Конституції України (ст. 131), Закону України «Про ВРЮ» від 15.01.1998 № 22/98-ВР, свого Регламенту (затв. рішенням ВРЮ від 04.10.2010 № 791/0/15-10) та інших актів законодавства.

 

⇐ Предыдущая891011121314151617Следующая ⇒

Поделиться: