Система органів прокуратури України. Акти прокурорського реагування.

Систему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, районні в містах. У разі необхідності Генеральний прокурор України може створювати спеціалізовані прокуратури на правах обласних (Дніпровська екологічна прокуратура), міських, районних та міжрайонних прокуратур.

До системи органів прокуратури України також входять: 1) військові прокуратури – Головна військова прокуратура (на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України), військові прокуратури регіонів (на правах обласних), військові прокуратури гарнізонів та інші військові прокуратури, прирівняні до прокуратур міст і районів (відновленні 14.08.2014 р., після їх реорганізації (по факту ліквідації) з 18.09.2012 р.); 2) Національна академія прокуратури України. Штатна чисельність органів прокуратури України в межах фонду заробітної плати затверджується Генеральним прокурором України.

Прокурорами і слідчими можуть призначатися громадяни України,
які мають вищу юридичну освіту, необхідні ділові і моральні
якості. Особи, які не мають досвіду практичної роботи за
спеціальністю, проходять в органах прокуратури стажування строком
до одного року. На посади прокурорів: 1) Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та прирівняних до них прокурорів призначаються особи віком не молодше 30 років, які мають стаж роботи в органах прокуратури або на судових посадах не менше 7 років; 2) районних і міських прокурорів - віком не молодше 25 років із стажем роботи в органах прокуратури або на судових посадах не менше 3 років. Прокурори і слідчі прокуратури підлягають атестації один раз у 5 років (відповідно частини 1, 6 і 7 ст. 46 профільного закону).

Акти реагування прокурора на порушення закону та інші його акти

До найважливіших та найбільш дієвих повноважень органів прокуратури відносяться акти прокурорського реагування. Вони є потужним інструментом прокурорського нагляду за дотриманням та правильним застосуванням законів України. За ст. 23 профільного закону, подання – це акт реагування прокурора на виявлені порушення закону з вимогою (вимогами) щодо: 1) усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяли; 2) притягнення осіб до передбаченої законом відповідальності; 3) відшкодування шкоди; 4) скасування нормативно-правового акта, окремих його частин або приведення його у відповідність із законом; 5) припинення незаконних дій чи бездіяльності посадових і службових осіб.

Подання може бути внесено Прем’єр-міністру України, Кабінету Міністрів України, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, міністерствам та іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, військовим частинам, громадським об’єднанням, органам державного нагляду (контролю), посадовим і службовим особам цих органів, підприємствам, установам та організаціям незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, фізичним особам - підприємцям.

Відповідний прокурор має бути повідомлений про результати розгляду подання та вжиті заходи у визначений ним строк, що обчислюється з дня отримання подання та не може бути меншим 10 днів.

Колегіальний орган, якому внесено подання, повідомляє про день його розгляду прокурору, який вправі особисто взяти участь у засіданні цього органу. У разі відхилення подання в цілому чи частково або неповідомлення прокурора про результати розгляду подання, а також якщо подання не вносилося, прокурор може звернутися до суду щодо: 1) визнання незаконним нормативно-правового акта відповідного органу повністю чи в окремій його частині; 2) визнання протиправним рішення чи окремих його положень і щодо скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень; 3) визнання протиправними дій чи бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії або утриматися від вчинення певних дій. Для звернення прокурора з позовом до суду встановлюється 15-денний строк, що обчислюється з дня одержання повідомлення про відхилення подання або в разі неповідомлення прокурора про результати розгляду подання з дня закінчення визначеного прокурором строку для його розгляду.

За ст. 24 профільного закону, у разі виявлення в діянні посадової особи або громадянина ознак адміністративного правопорушення прокурор, його перший заступник, заступник виносить мотивовану постанову про ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності. Постанова про ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності підлягає розгляду повноважною посадовою особою або відповідним органом у 10-денний строк з дня її надходження, якщо інше не встановлено законом. У постанові прокурора обов’язково зазначається, ким і яке положення закону порушене та в чому полягає порушення.

За ст. 251 КПК, прокурор, слідчий мають право винести постанову про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, яка повинна містити: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) правову кваліфікацію злочину із зазначенням статті (частини статті) Кримінального кодексу України; 3) відомості про особу (осіб), місце або річ, щодо яких проводитиметься негласна слідча (розшукова) дія; 4) початок, тривалість і мету негласної слідчої (розшукової) дії; 5) відомості про особу (осіб), яка буде проводити негласну слідчу (розшукову) дію; 6) обґрунтування прийнятої постанови, у тому числі обґрунтування неможливості отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, в інший спосіб; 7) вказівку на вид негласної слідчої (розшукової) дії, що проводиться.

Письмові вказівки, за ч. 4 ст. 40 КПК, обов’язкові для слідчого.

Письмові доручення, за ч. 4 ст. 40 і ч. 3 ст. 41 КПК, обов’язкові для слідчого і оперативного підрозділу відповідно.

Повістка про виклик (ст. 135 КПК) вручається, надсилається поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, передається по телефону або телеграмою, відповідно до ч. 8 цієї статті, не пізніше ніж за 3 дні до дня, коли вона зобов’язана прибути за викликом (час для підготовки і прибуття). За ст. 133 КПК, слідчий, прокурор під час досудового розслідування має право викликати: 1) підозрюваного, свідка, потерпілого або іншого учасника кримінального провадження у встановлених КПК випадках для допиту чи участі в іншій процесуальній дії; 2) особу, якщо є достатні підстави вважати, що вона може дати показання, які мають значення для кримінального провадження, або її участь у процесуальній дії є обов'язковою.

Позовні заяви, клопотання та інші види процесуальних документів складаються працівниками прокуратури з метою та відповідно до вимог процесуальних кодексів України. Прокурор, який бере участь в розгляді справ у судах, додержуючи принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону, сприяє виконанню вимог закону про всебічний, повний і об'єктивний розгляд справ та постановленню судових рішень, що ґрунтуються на законі.

 

⇐ Предыдущая11121314151617181920Следующая ⇒

Поделиться: