Військова служба правопорядку у Збройних силах України: виникнення і становлення, правова основа, поняття, завдання, структура.

Військова служба правопорядку у Збройних Силах України (далі – Служба правопорядку) створена з метою зміцнення законності, правопорядку та військової дисципліни у Збройних Силах України, забезпечення конституційних прав військовослужбовців.

Створення та розвиток Військової служби правопорядку здійснювалися у три етапи. У квітні-грудні 2002 року було сформовано органи управління та відповідні структурні підрозділи, приведено у відповідність нормативно-правову базу. Тоді ж були сформовані Головне, Центральне, територіальні управління, Вінницький зональний відділ, Навчальний центр. Також було проведено навчально-методичне забезпечення та створена система матеріально-технічного забезпечення життєдіяльності служби.

На другому етапі (2003 рік) Військова служба правопорядку розпочала виконання завдань у повному обсязі. Тоді ж, враховуючи перший практичний досвід, вносилися деякі корективи у формування органів управління та підрозділів Служби правопорядку, а також здійснювався добір та укомплектування підрозділів відповідними фахівцями, організовувався навчальний процес у Навчальному центрі Військової служби правопорядку, налагоджувалася взаємодія з відповідними органами виконавчої влади, органами військового управління та місцевого самоврядування.

У 2004-2005 роках була оптимізована діяльність структурних підрозділів Військової служби правопорядку: їх забезпечили сучасними видами озброєння, засобами примусу та індивідуального захисту. В цей же період підвищено рівень і якість мобільності та автономності зональних органів управління та підрозділів при виконанні завдань. До того ж, вони були оптимізовані пропорційно чисельності військових частин, які дислокуються в гарнізонах. Крім того, було посилено апарат дізнавачів, проведено відокремлення підрозділів службових розслідувань, розшук військовослужбовців передано до підрозділів патрульно-постової служби.

Відповідно до Концепції розвитку підрозділів протидії диверсіям і терористичним актам, було сформовано частину спеціального призначення з протидії диверсіям і терористичним актам, а підрозділи спеціального призначення в новій організаційній структурі введені до складу територіальних управлінь Служби правопорядку. До складу Військової служби правопорядку увійшли також підрозділи безпеки дорожнього руху.

Профільні законодавчі акти, які складають правову основу організації та діяльності Служби правопорядку: закон України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» від 07.03.2002 р. № 3099, накази Міністра оборони України (наприклад, наказ яким затв. «Інструкція про провадження дізнання у Збройних Силах України» від 27.07.2006 р. № 465).

Служба правопорядку – спеціальне правоохоронне формування у складі Збройних Сил України, призначене для забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців Збройних Сил України у місцях дислокації військових частин, у військових навчальних закладах, установах та організаціях (далі - військові частини), військових містечках, на вулицях і в громадських місцях; для запобігання злочинам, іншим правопорушенням у Збройних Силах України, їх розкриття і припинення; для захисту життя, здоров'я, прав і законних інтересів військовослужбовців, військовозобов'язаних під час проходження ними зборів, працівників Збройних Сил України, а також для захисту майна Збройних Сил України від розкрадання та інших протиправних посягань, а так само для участі у протидії диверсійним проявам і терористичним актам на військових об'єктах.

Основними завданнями Служби правопорядку є: 1) виявлення причин, передумов і обставин злочинів та інших правопорушень, вчинених у військових частинах та на військових об'єктах; розшук осіб, які самовільно залишили військові частини (місця служби); 2) запобігання вчиненню і припинення злочинів та інших правопорушень у Збройних Силах України; 3) участь в охороні військових об'єктів та забезпеченні громадського порядку і військової дисципліни серед військовослужбовців у місцях дислокації військових частин, військових містечках, на вулицях і в громадських місцях; 4) провадження у встановленому законом порядку дізнання у справах про злочини, вчинені військовослужбовцями Збройних Сил України та військовозобов'язаними під час проходження ними зборів, працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків або в розташуванні військової частини; 5) захист майна Збройних Сил України від розкрадання та інших злочинних посягань; 6) забезпечення безпеки дорожнього руху військових транспортних засобів; 7) участь у гарнізонних заходах; 8) виконання у передбачених законом випадках рішень про тримання військовослужбовців на гауптвахті; 9) забезпечення виконання кримінального покарання стосовно військовослужбовців, які за вироком суду засуджені до тримання у дисциплінарному батальйоні; 10) сприяння у межах своєї компетенції іншим органам дізнання, органам попереднього (досудового) слідства та суду, органам державної влади, органам місцевого самоврядування, органам військового управління, підприємствам, установам, організаціям у виконанні покладених на них відповідно до законів обов'язків; 11) участь у протидії диверсійним проявам та терористичним актам на військових об'єктах.

Гранична чисельність військовослужбовців і працівників Служби правопорядку не може перевищувати 1,5 відсотка загальної чисельності Збройних Сил України.

Служба правопорядку складається з: 1) органів управління: Головного управління Служби правопорядку Збройних Сил України; Центрального управління Служби правопорядку по місту Києву і Київській області та територіальних управлінь Служби правопорядку; зональних відділів (відділень) Служби правопорядку; 2) підрозділів Служби правопорядку: охорони військових об'єктів; патрульно-постової служби; безпеки дорожнього руху; дізнання; спеціального призначення; 3) Навчального центру Служби правопорядку.

Рішення про створення відповідних підрозділів Служби правопорядку приймає Міністр оборони України. Загальне керівництво Службою правопорядку здійснює Міністр оборони України через начальника Генерального штабу Збройних Сил України. Безпосереднє керівництво Службою правопорядку здійснює Головне управління Служби правопорядку Збройних Сил України.

Зони діяльності органів управління та підрозділів Служби правопорядку визначає Міністр оборони України. Начальник Головного управління Служби правопорядку Збройних Сил України та його заступники, начальники Центрального та територіальних управлінь Служби правопорядку та їх заступники призначаються на посади Міністром оборони України за поданням начальника Генерального штабу Збройних Сил України. Начальники управлінь Головного управління Служби правопорядку Збройних Сил України та начальники відділів Центрального та територіальних управлінь, начальники зональних відділів (відділень) Служби правопорядку, їх заступники, командир дисциплінарного батальйону, керівники підрозділів дізнання, охорони військових об'єктів, патрульно-постової служби, безпеки дорожнього руху, спеціального призначення, начальник Навчального центру Служби правопорядку призначаються на посади начальником Генерального штабу Збройних Сил України за поданням начальника Головного управління Служби правопорядку.

На сьогодні штатна чисельність Військової служби правопорядку становить понад 1% від загальної чисельності Збройних Сил України. До її складу входить 27 структурних підрозділів. Загальне керівництво здійснює Головне управління Військової служби правопорядку, яке розташоване у Києві. Тут же знаходиться і Центральне управління Військової служби правопорядку по місту Києву і Київській області. У містах Львів, Одеса, Чернігів, Сімферополь дислокуються відповідно Південне, Західне, Північне та Кримське територіальні управління. В їхньому підпорядкуванні перебувають 10 зональних відділів та 7 відділень з окремими підрозділами.

Наявність відповідної вертикалі за напрямками діяльності підрозділів Служби правопорядку дає можливість забезпечити Головному управлінню централізоване керівництво підпорядкованими підрозділами, організацію взаємодії із силовими структурами та оперативне отримання інформації про стан правопорядку у Збройних Силах України для своєчасного ухвалення рішень та оперативного реагування на події та злочини.

Служба правопорядку має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених цим та іншими законами України.

Застосуванню фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо є така можливість. Без попередження фізичний вплив, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватися лише в разі виникнення безпосередньої загрози життю або здоров'ю військовослужбовців чи інших осіб.

Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров'ю людей, військовослужбовців Служби правопорядку, або збройного нападу чи збройного опору.

 

⇐ Предыдущая23242526272829303132Следующая ⇒

Поделиться: