Правоохоронна діяльність Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку: правова основа, стисла характеристика напрямів і ролі у забезпеченні правопорядку.

Правову основу організації та діяльності Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі – НКЦПФР і/або Комісія) складають: закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» вiд 30.10.1996 р. № 448/96-ВР; «Положення про Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку», затв. указом Президента України від 23.11.2011 р. № 1063/2011, та інші нормативно-правові акти України.

НКЦПФР – державний орган виконавчої влади, який формує і забезпечує реалізацію єдиної державної політики з розвитку і функціонування ринку цінних паперів та похідних від них паперів (деривативів) в Україні.

Цінні папери (далі – ЦП) – документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам (згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України від 23.02.2006 р. «Про цінні папери та фондовий ринок»).

Фондовий ринок (далі – ФР) – сегмент фінансово-правової системи держави, де відбувається організований обіг ЦП (середньо- та довгострокових, ліквідних деривативів (похідних фінансових інструментів), здійснюються андерайтингові послуги, тобто відбувається оперативний і масштабний перерозподіл фінансового капіталу та нарощується його інвестиційний ресурс. Вузьке, формально-юридичне визначення ФР передбачає, що це сукупність учасників та правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку ЦП і похідних (деривативів).

Отже, НКЦПФР здійснює правоохоронну діяльність в сфері фінансів, у яке, за словами Т. Коломоєць, вкладається зміст певного виду економічних відносин, пов’язаних із проведенням розрахунків (платежів) у грошових відносинах між господарюючими суб’єктами, окремими фізичними особами та державою. Утім НКЦПФР забезпечує правопорядок не в усій фінансовій системі, а лише в такому важливому її сегменті як фондовий ринок та інший обіг більшості видів ЦП. Цей правоохоронний вплив поділяється на такі напрями: 1) профілактичний – запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів та законодавства про акціонерні товариства; 2) каральний – застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень; 3) здійснення державного контролю – контролю у сфері спільного інвестування, накопичувального пенсійного забезпечення; 4) здійснення нагляду – у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, за небанківськими фінансовими групами / їх підгрупами.

НКЦПФР створює свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які є юридичними особами публічного права.

НКЦПФР (у вузькому значенні) – це центральний державний колегіальний орган виконавчої влади, що складається з Голови Комісії та 6 членів Комісії, які терміном на 6 р. призначаються на посади та звільняються з посад Президентом України шляхом видання відповідного указу.

Одна й та ж особа не може бути Головою або членом Комісії більше 2-х термінів підряд. НКЦПФР як колегіальний орган є правомочним з моменту призначення більше половини її загального кількісного складу.

 

4. Особливості правоохоронної діяльності державного регулятора ринку цінних паперів у США.

ФР США є найбільш розвинутим у світі, у т. ч. за показником законодавчого регулювання. О. Ромашко відзначив, що після економічної кризи 1929-1932 років США створили найбільш жорстку та ефективну (рестрикційну) систему державного регулювання ринку цінних паперів (далі – РЦП), яка стабілізувала галузь за рахунок контролю діяльності учасників ФР, вжиття правових заходів впливу для попередження порушень на цьому ринку (введення жорстких стандартів тощо) та покарання порушників. Досвід США в сфері забезпечення правопорядку на РЦП є унікальним і корисним з огляду на те, що це найбільший ФР у світі, складовими якого є: 1) найбільші фондові біржі світу (наприклад, Нью-Йоркська – NYSE створена 17.05.1792 р., з 1971 р. стала некомерційною корпорацією; Американська – АМЕХ); 2) друга у світі за обсягом торгових операцій позабіржова торговельна система NASDAQ-AMEX (повністю автоматизована – торгові операції здійснюються через комп’ютери); 3) всесвітньо відомі, авторитетні фондові індекси (наприклад, Доу-Джонса) та рейтингові агентства (наприклад, Standard&Poor’s Corporation, Moody’s Investors Service); 4) інші високорозвинені елементи інфраструктури – Депозитарну довірчу компанію (DTC, яка зберігає ЦП на суму понад 8 трлн дол.; Національну клірингову корпорацію з ЦП (NSCC) тощо. При цьому усі ці складові організовані та функціонують з максимальним використанням усіх фінансових інновацій. Важливість ФР для США полягає також у тому, що значна частка населення володіє акціями та іншими ЦП, а тому порушення на цьому ринку можуть завдати велику шкоду правам та свободам американських громадян.

У США РЦП регулюється федеральними (якщо регіон обігу ЦП не обмежений одним штатом) і місцевими законами. Федеральні закони регламентують пропозицію і продаж ЦП через пошту та інші механізми торгівлі між штатами. Основними законодавчими актами США, що регулюють РЦП на федеральному рівні стали Закон «Про цінні папери» 1933 р., «Про банки» (Гласса-Стігола, 1933 р.), «Про довірчий контракт» (1939 р.), «Про інвестиційні компанії» (1940 р.), «Про інвестиційних консультантів» (1940 р.), «Про захист інвесторів у ЦП», «Про корупцію за кордоном» (1977 р.) – нагляд за його виконанням покладено на Комісією з цінних паперів і фондових бірж США; «Про дерегуляцію депозитарних установ і грошово-кредитний контроль» (1980 р.) і «Про депозитарні установи» (1982 р.), «Про операції інсайдерів з ЦП і шахрайство (1988 р.). У США на сьогодні відсутній єдиний федеральний закон про компанії (корпорації). В існуючих законах про компанії окремих штатів питання, пов’язані з акціями, зокрема їх видами, та правами акціонерів, розглянуті лише у досить загальному вигляді. При цьому передбачається, що всі ці аспекти мають бути відображені у статуті акціонерного товариства, реєстрацію якого здійснюють спеціальні реєструючі органи штатів – служби секретарів штатів.

Законом «Про фондові біржі» 1934 р. була створена Комісія з цінних паперів і фондових бірж США (далі – SEC або Комісія). Окрім SEC контроль за ринком ЦП здійснюють: Конгрес США (законодавчі повноваження), Комітет по нагляду за банками Сенату, Комісія з торгівлі Палати Представників, Комісія по товарних ф’ючерсах (CFTC), саморегулівні організації (далі – СРО) – Національна асоціація фондових дилерів (NASD) та інші біржі; Законодавча рада з муніципальних ЦП; 15 клірингових агентств, а також Корпорація захисту інвесторів у ЦП (SIPC), яка контролюється SEC фінансується за рахунок поточних внесків її членів, розмір яких погоджується SEC і процентів, одержаних від вкладання її активів.

Отже, з 1934 р. нагляд за виконанням законів, що регулюють фондовий ринок, здійснює SEC – незалежне федеральне агентство, непідвладне виконавчим органам. Комісія має виконавчі, квазізаконодавчі і квазісудові повноваження. Керівництво Комісією здійснюють п’ять осіб, уповноважених Президентом США, що призначаються на п’ять років (кандидатури мають бути схвалені Сенатом). Члени Комісії володіють однаковим правом голосу. Рішення приймаються більшістю голосів. Засідання Комісії відкриті, крім випадків, які потребують конфіденційності з метою захисту прав громадян. Члени Комісії можуть збиратися тільки на офіційних засіданнях. Склад Комісії щорічно оновлюється шляхом ротації одного з членів по закінченні терміну його повноважень. Президент призначає одного з п’яти членів головою Комісії. Традиційно до її складу входять три особи, що мають практичний досвід в інвестиційному бізнесі, та двоє вчених. Згідно із Законом 1934 р. в одній політичній партії можуть перебувати не більше трьох членів Комісії. Кожний з членів має постійний великий штат помічників – юристів, бухгалтерів, економістів та інших фахівців. Штат Комісії нараховує майже 3500 осіб. Штаб-квартира знаходиться у м. Вашингтоні. Є також місцеві відділення в семи великих містах по всій території США. З метою надання доступу потенційним інвесторам до інформації, що надходить у SEC, створена і діє електронна інформаційна система EDGAR. Першим головою Комісії, призначеним президентом Ф. Д. Рузвельтом, був батько майбутнього президента США Джозеф Кеннеді, який прославився тим, що у період Великої депресії сам перебував у вирі біржової спекуляції. Пізніше його досвід став у пригоді в організації роботи Комісії. Саме при ньому Комісія здобула роль своєрідного посередника між урядом та інвестиційним бізнесом.

Основні функції SEC: реєстрація ЦП, виставлених на продаж; прийом квартальних і річних звітів корпорацій (емітентів); укладання правил і інструкцій, які мають силу закону (зокрема з питань: діяльності уповноважених представників у голосуванні; процедури тендеру; інсайдерської торгівлі (зловживання службовим становищем); торгівлі ЦП за позички); реєстрація компаній по ЦП та бірж; регулювання процедури торгів на біржах; контроль за виконанням вимог законодавства з ЦП, зокрема інспекції учасників ринку; розслідування порушень і злочинів з ЦП тощо.

Загальна відповідальність за здійснення завдань SEC лежить на членах Комісії. Деякі з повноважень Комісії можуть бути делеговані її працівникам. Комісія приймає рішення з таких питань: затвердження нормативних актів; звернення до суду; розслідування; проекти змін і доповнень до законів; розгляд апеляцій. Комісія США також здійснює керівництво іншими, більш дрібними федеральними установами. Ця функція з’явилася у SEC після прийняття у 1935 р. Закону «Про холдингові компанії у сфері комунального господарства». У Законі «Про банкрутство» (1938 р.) зазначалося, що SEC потрібно давати рекомендації суду по реорганізації компанії, визнаної неплатоспроможною, коли є велика зацікавленість в її акціях серед інвесторів. Згідно із Законом Мелоні (1938 р.), під юрисдикцію Комісії США передано позабіржовий ринок, але повноваження контролю за цим ринком SEC передала СРО Національній асоціації фондових дилерів (NASD), посиливши контроль за останньою (а також за біржами, кліринговими палатами та інформаційними фірмами), у т. ч. на підставі внесених у 1975 р. змін до Закону «Про цінні папери». Закон «Про довірчий контракт» надав SEC повноваження перевірки щодо наявності конфлікту інтересів у довірених осіб по облігаційній позиці.

В США, як і в Україні, діють СРО, які є організаціями, що відповідають за розробку особливих правил та їх застосування відповідно до Закону «Про цінні папери» 1934 р. для надання допомоги SEC у регулюванні сфери ЦП, включаючи регулювання бірж, механізмів електронної торгівлі, асоціацій брокерів-дилерів, розрахункових палат і банків-депозитаріїв. СРО несуть відповідальність за встановлення, перегляд і застосування стандартів для своїх членів і, якщо вони надають кошти на організацію торгівлі (фондових майданчиків), – за справедливе і впорядковане використання цих засобів. СРО мають розробляти правила управління процесами продажу, торгівлі і бізнесу, фінансової відповідальності членів і відповідати за застосування цих правил, а також законів і правил щодо цінних паперів.

SEC відіграє активну роль у процесах реєстрації і вироблення правил роботи для СРО. Цей активний контроль має вирішальне значення для успішного функціонування апарата саморегулювання. Якщо SEC визначає, що пропозиція відповідає існуючим законодавчим стандартам, то вона видає наказ, що підтверджує цю пропозицію з відповідним обґрунтуванням. SEC відповідає за забезпечення того, щоб СРО вимагали від своїх членів виконання федеральних законів про цінні папери і правил СРО. Департамент регулювання ринку проводить цю роботу за допомогою періодичного проведення звичайного інспектування програм, що виконуються СРО. Так, відділ ринкових операцій і нагляду цього департаменту здійснює інспектування програм спостереження за ринком СРО і кліринговими операціями, відділ інспекції саморегулювання – регулюючих та арбітражних програм СРО. У разі висловлювання незгоди і накладення санкцій на СРО та їх членів за невідповідність федеральним законам про ЦП або правилам СРО SEC може: 1) припиняти або відміняти реєстрацію СРО; 2) зняти з посади або висловлювати осудження будь-якій посадовій особі або директору СРО; 3) припиняти членство або виключати будь-якого члена з СРО; 4) припиняти членство або виключати будь-яку особу, пов’язану з членом СРО.

Отже, в основу сучасного федерального регулювання РЦП США покладено принцип саморегулювання. SEC передала свої повноваження по контролю за торгівлею зареєстрованими ЦП фондовим біржам, СРО та іншим учасникам. Однак SEC має широкі повноваження контролю дотримання законодавства учасниками ФР, розслідування правопорушень на цьому ринку (у т. ч. злочинів) та притягнення до дисциплінарної і/або адміністративної відповідальності посадових осіб, накладення фінансових санкцій на юридичних осіб, підготовка матеріалів з розслідування злочинів для органів прокуратури та Федерального бюро розслідування (у т. ч. участь у проведенні досудового слідства). Враховуючи зазначене вище, SEC як адміністративна та правоохоронна інституція є більш незалежною та ефективною у своїй діяльності, ніж НКЦПФР. Це можна пояснити як більш досконалою структурою та ширшими повноваженнями першої в порівнянні з останньою, так і на порядки якісно вищим рівнем розвитку ФР (у т. ч. культури його учасників) в США, ніж в Україні.

 

⇐ Предыдущая26272829303132333435Следующая ⇒

Поделиться: