Адвокатська діяльність: основні поняття, правова основа, принципи та основні напрями

Адвокатура України – недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому Законом.

Адвокат – фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Конституційне призначення адвокатури полягає в забезпеченні кожному права на захист від обвинувачення і наданні правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах (ч. 2 ст. 59 Конституції України). Діяльність адвокатури України здійснюється у відповідності із Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 р. № 5076-VI (далі – закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Принципи адвокатської діяльності

Адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.

Принцип верховенства права (rule / supremacy / predominance of law) – це ідея про забезпечення (дотримання, реалізацію, захист) державою природних прав громадян. На думку М. Козюбри, зв’язаність усіх гілок влади фундаментальними, невідчужуваними правами людини є безпосереднім проявом реалізації принципу верховенства права. Це словосполучення вперше застосував Альберт Вен Дайсі у 1875 р. для визначення особливості Конституції Великобританії – жодна людина не може зазнавати покарання, окрім я у випадках порушення закону, що встановлено у звичайний юридичний спосіб у звичайному суді; жодна людина не перебуває. понад законом; рішення суду є втіленням правничого духу – справедливості, забезпечення прав і свобод людини та суспільства. Держава і відкрите суспільство взаємозацікавлені у практичному утвердженні цього принципу, оскільки зорієнтоване на нього суспільство стає втіленням правового порядку і миру, а належне забезпечення прав і свобод людини стає головною метою держави. У такій ситуації діяльність публічних органів влади визначається і здійснюється у правових формах: у вигляді справедливих законів парламенту, актів президента та уряду, а також судових рішень як практичного втілення принципу верховенства права. Утім утвердженню цього принципу у практиці відкритого суспільства заважають залишки суто позитивістського підходу до його розуміння, за якого воно розглядається лише як суб’єктивне явище, справедливість якого цілковито залежить від волі держави.

Принцип законності адвокатської діяльності полягає у тому, що надання адвокатської допомоги клієнтам повинно здійснюватись на законних підставах, з дотриманням закріплених нормами національного та міжнародного права прав і свобод людини та громадянина.

У відповідності з Законом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат зобов'язаний діяти відповідно до вимог закону, використовуючи лише передбачені в законодавстві способи захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб. Він не має права використовувати свої повноваження на шкоду інтересам особи, інтереси якої представляє, або відмовитися від прийнятих на себе обов'язків щодо її захисту. Усі відомості, отримані адвокатом у процесі розгляду конкретної справи, повинні використовуватися ним тільки для захисту клієнта. Якщо навіть підозрюваний, обвинувачуваний чи підсудний визнають свою провину, адвокат, при наявності на те належних підстав, повинен доводити суду, слідчому, прокурору їх невинність. При цьому він зобов'язаний погодити свою позицію з підзахисним, оскільки колізія адвоката і підзахисного неприпустима. Адвокат не може визнати провину підзахисного, якщо останній її заперечує.

Принцип незалежності адвокатури означає насамперед її самостійність у вирішенні поставлених перед нею завдань незалежно від впливу будь-яких органів державної виконавчої влади, судових органів, а також громадських організацій і об'єднань (політичних партій, організацій, рухів і т.п.). Цей принцип забезпечується в першу чергу громадським (недержавним) характером формування адвокатури і її самостійністю як добровільного професійного об'єднання юристів.

Адвокати, які працюють самостійно або в рамках відповідних адвокатських об'єднань, мають право здійснювати свої обов'язки на засадах невтручання держави в їхню професійну діяльність, оскільки законом заборонене їх кримінально-правове або цивільно-правове переслідування за письмові або усні заяви в справі, висловлені у процесі здійснення своїх функцій у суді чи іншому юридичному або адміністративному органі.

Гарантії та заходи забезпечення незалежності адвокатів у процесі здійснення їхньої професійної діяльності відповідно до закону повинні здійснюватися таким способом, щоб виключити будь-які припущення і підозри в змові юриста з владою чи його залежність від неї в процесі захисту прав та законних інтересів клієнтів. Законом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» установлено, що професійні права, честь і гідність адвоката охороняються законом: забороняється будь-яке втручання в адвокатську діяльність, не допускається вимагати від адвоката, його помічників, посадових осіб і технічних працівників адвокатських фірм і об'єднань надання відомостей, що становлять адвокатську таємницю. З цих же причин адвокати не можуть бути допитані як свідки, не допускається офіційне негативне реагування з боку правоохоронних органів на правову позицію адвоката по конкретній справі. Документи, пов'язані з виконанням адвокатом відповідних доручень, не підлягають огляду, розголошенню чи вилученню без його згоди. Забороняється прослуховування телефонних переговорів адвокатів.

Принцип конфіденційності передбачає зобов'язання адвоката забезпечити захист персональних даних про фізичну особу, якими він володіє, відповідно до законодавства з питань захисту персональних даних, а також зберігати адвокатську таємницю.

Адвокатською таємницею є будь-яка інформація, що стала відома адвокату, помічнику адвоката, стажисту адвоката, особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, про клієнта, а також питання, з яких клієнт (особа, якій відмовлено в укладенні договору про надання правової допомоги з передбачених цим Законом підстав) звертався до адвоката, адвокатського бюро, адвокатського об’єднання, зміст порад, консультацій, роз’яснень адвоката, складені ним документи, інформація, що зберігається на електронних носіях, та інші документи і відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської діяльності. Обов’язок зберігати адвокатську таємницю поширюється на адвоката, його помічника, стажиста та осіб, які перебувають у трудових відносинах з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням, а також на особу, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю. Адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об’єднання зобов’язані забезпечити умови, що унеможливлюють доступ сторонніх осіб до адвокатської таємниці або її розголошення.

Інформація або документи можуть втратити статус адвокатської таємниці за письмовою заявою клієнта (особи, якій відмовлено в укладенні договору про надання правової допомоги з передбачених цим Законом підстав). При цьому інформація або документи, що отримані від третіх осіб і містять відомості про них, можуть поширюватися з урахуванням вимог законодавства з питань захисту персональних даних. У разі пред’явлення клієнтом вимог до адвоката у зв’язку з адвокатською діяльністю адвокат звільняється від обов’язку збереження адвокатської таємниці в межах, необхідних для захисту його прав та інтересів. У такому випадку суд, орган, що здійснює дисциплінарне провадження стосовно адвоката, інші органи чи посадові особи, які розглядають вимоги клієнта до адвоката або яким стало відомо про пред’явлення таких вимог, зобов’язані вжити заходів для унеможливлення доступу сторонніх осіб до адвокатської таємниці та її розголошення.

Принцип уникнення конфлікту інтересів. Конфлікт інтересів – суперечність між особистими інтересами адвоката та його професійними правами і обов’язками, наявність якої може вплинути на об’єктивність або неупередженість під час виконання адвокатом його професійних обов’язків, а також на вчинення чи невчинення ним дій під час здійснення адвокатської діяльності.

Адвокат не має права прийняти доручення, якщо інтереси клієнта об'єктивно суперечать інтересам іншого клієнта, з яким адвокат (адвокатське об'єднання) зв'язаний угодою про надання правової допомоги, або якщо є розумні підстави вважати, що передбачуваний розвиток інтересів нового і попереднього клієнта призведе до виникнення суперечності інтересів. Це обмеження, передбачене частиною першою цієї статті, може бути скасоване в конкретному випадку за письмовою згодою обох (всіх тих) клієнтів, інтереси яких є (або можуть стати) суперечливими.

Адвокат не може прийняти доручення, знаючи, що його виконання може суперечити його власним інтересам, інтересам його родичів чи адвокатського об'єднання, членом котрого він є, або суперечитиме його професійним та іншим обов'язкам, партійним чи релігійним переконанням.

Прийняття доручення за таких обставин можливе лише за умови повідомлення клієнту про можливий конфлікт інтересів і отримання письмової згоди клієнта на представництво його інтересів цим адвокатом, а також за умови, що адвокат впевнений, що він зможе зберегти незалежність і об'єктивність своїх висновків та дій, а також дотримання всіх інших професійних та етичних вимог при виконанні цього доручення. У будь-якому випадку адвокат не може прийняти доручення, в предметі якого безпосередньо зацікавлений він особисто або його близький родич (або партнер, помічник, член технічного персоналу, член адвокатського об'єднання, до якого належить адвокат), від клієнта, інтереси котрого суперечать інтересам вказаних осіб.

Адвокат, який перебуває в родинних стосунках з іншим адвокатом (батько, мати, син, дочка, рідний брат або сестра, подружжя), не повинен приймати доручення клієнта, знаючи, що його інтереси суперечать інтересам клієнта, якого представляє цей інший адвокат, за винятком випадків, коли обидва клієнти дають на це свою згоду після роз'яснення кожному з них його адвокатом ситуації, що склалася.

Напрями (види) адвокатської діяльності (функції адвокатури)

Адвокатська діяльність є різноплановою і визначається загальним завданням, яке ставить перед адвокатурою Конституція України. Видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов’язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:

1) договір про надання правової допомоги;

2) довіреність;

3) ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об’єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

⇐ Предыдущая28293031323334353637Следующая ⇒

Поделиться: