Умови формування і класифікація політичного лідерства. Лідерство за Вебером.

Політичне лідерство — це процес взаємодії між людьми, під час якого одні виражають потреби, інтереси своїх послідовників і в силу цього мають престиж і вплив, а інші добровільно віддають їм частину своїх політичних владних повноважень і прав для здійснення їх цілеспрямованого представництва і реалізації.

Політичне лідерство — це процес взаємодії між людьми в ході якого особи наділені реальною владою здійснюють легітимний вплив на суспільство.

Політичним лідером може бути особа, яка не обіймає керівних посад. Свій авторитет в колективі така особа здобуває своєю політичною діяльністю. Феномен лідерства буває на всіх рівнях — від вищих органів влади до місцевого самоврядування. Існує кілька теорій пояснення природи політичного лідера, але всі вони розглядають лідерство, як вплив на інших людей. Такий вплив має ряд особливостей:

• Він мусить бути постійним

• Він має здійснюватись на все оточення

• Політичний лідер відрізняється від інших людей

• Вплив лідера опирається на його авторитет

Витоки політичного лідерства:

Ø Теорія рис лідерства. (Е. Богардус, Ф. Гальтон)За цією теорією лідер повинен володіти певними рисами. Він має глибше та масштабні­ше мислити, вміти швидко знаходити вихід із певних ситуацій тощо. Якісна перевага — це продуктивність ідей. Людина мусить оволодіти вмінням уникати, а в ра­зі необхідності розв'язувати конфлікти. Лідера характеризують високий рівень інтеле­кту, нестандартне мислення.

Ø Ситуаційна концепція. (Р. Согділл, Т. Хілпюп та ін.) Лідер діє в межах певної ситу­ації, він необхідний як рушій, що розв'язує актуальну для певного періоду проблему.

Ø Теорія послідовників. Політичне лідерство розглядає­ться як особливі відносини між лідером і підлеглими або тими, хто його обрав чи на нього впливає.

Ø Марксистські теорії при трактуванні природи політичного лідерства виходять із соціально-класових основ суспільства. На думку марксистів, політичні лідери з'являються як реакція на об'єктивну суспільну потребу. Якщо соціальна та історична ситуація потребує лідерів, то вони нєзмінно з'являються. Політичні лідери завжди виступають як представники певних класів.

Ø Психологічні концепції лідерства. Вони ґрунтуються на вченні 3. Фрейда. Згідно з ним в основі лідерства — певне лібідо, здебільшого підсвідоме почуття сексуально­го характеру. Воно виявляється в бажанні перебороти пе­вні комплекси й табу, досягти більшого. Лідерові необ­хідно підтримувати врівноважені стосунки з масою, бути здатним стримувати її агресивні настрої.

Серед психологічних концепцій лідерства виділяються концепція 3. Фрейда, концепція, концепція Е. Фромма та Т. Адорно.

• Концепція 3. Фрейда. Витоки лідерства знаходяться у людській психіці. 3. Фрейд пояснював лідерство несвідомим прагненням індивіда панувати над іншими. У психоаналізі 3. Фрейда це прагнення іменується "лібідо". Він виділив дві категорії індивідів за критерієм їх ставлення до лідерства: ті, хто прагнуть до влади, і ті, хто відчувають внутрішню потребу у підпорядкуванні, покровительства

• Концепція Е. Фромма та Т. Адорно. Індивіди, для яких влада є внутрішньою інстинктивною потребою, при певних соціальних умовах перетворюються у авторитарних вождів. Така особистість-лідер формується найчастіше у суспільствах, що охоплені системною кризою, у результаті якої існує атмосфера масового відчаю та неспокою. За цих обставин народ шукає спасителя і готовий довірити йому свою долю. Авторитарний лідер прагне підпорядкувати собі усі структури громадянського суспільства, є схильним до містики, демагогії, нетерпимий до проявів інакодумства та демократії.

У політологічному аспекті лідерство визначають: як вплив на інших людей; як управлінський статус, тобто позиція, пов'язана з винесенням управлінських рішень; як зразок поведінки та організації певної групи осіб і здатність реалізувати їхні вимоги в державних структу­рах; як бізнес, підприємництво в межах політичного рин­ку.

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: