Конфлікти у суспільстві, типологія. Шляхи і способи регулювання.?

Конфлікт - це повсюдне явище. Кожне суспільство, кожна соціальна група, соціальна спільність в тому або іншому ступені схильні конфліктам. В науці існує спеціальна галузь соціологічного знання - конфліктологія.

Під конфліктами в суспільстві ми будемо розуміти конфлікти різних сфер суспільного життя (економічної, політичної, соціальної, духовної), в яких відбувається зіткнення інтересів, цінностей, поглядів суб’єктів соціальної взаємодії – націй, держав, класів, партій, союзів.

Економічні конфлікти – це протистояння суб’єктів соціальної взаємодії (націй, держав, класів) на основі протилежних економічних інтересів, які обумовлені положенням і роллю в системі суспільних відносин (приватної власності, влади). Іншими словами, це боротьба різних суспільних сил за вплив в сфері економіки: боротьбу за економічні ресурси, ринки збуту. Основними суб’єктами економічних конфліктів є держави, економічні союзи, великі фінансові об’єднання.
Політичний конфлікт – зіткнення суб’єктів політики у їх взаємному прагненні реалізувати свої інтереси і цілі, пов’язані з досягненням чи перерозподілом влади, а також із зміною їх політичного статусу в суспільстві. Іншими словами це боротьба різних суспільних сил за вплив в інститутах державної влади (уряді, парламенті, місцевих і обласних органах управління). Основними суб’єктами політичних конфліктів виступають держави, міжнародні політичні союзи, політичні партії.

Соціальний конфлікт – це особлива форма протистояння громадян з властями, яка зумовлена пригніченням інтересів громадян, а також порушенням їх прав і гарантій в соціальній сфері.

Сутність етнічних конфліктів полягає у тому, що кожний етнос вважає, що захищати свою культуру, самобутність і духовну єдність він зможе тільки з допомогою власної держави. Етнічні конфлікти пов’язані із лозунгом: „Кожному етносу по державі”.

Можна виділити наступні атрибути конфлікту:

1 – сутичка (боротьба, несумісність, розбіжність) — момент протистояння несумісних, суперечливих позицій, інтересів, тенденцій;

2 – наявність полярних начал (ліве і праве, добро і зло), що означає одночасно і взаємопов'язаність, і взаємопротилежність;

3 – наявність суб'єктів як носіїв полярних позицій у сутичці;

4 – активність суб'єктів спрямована на подолання суперечності;

5 – суб'єкти не допомагають одне одному, а стоять на перешкоді або блокують реалізацію інтересів одне одного.

Отже, соціальний конфлікт включає ряд основних складових: учасників (суб'єктів) конфлікту, причини конфлікту, об'єкт і предмет, певну конфліктну ситуацію.

Суб'єктами конфлікту можуть бути окремі індивіди, різні соціальні групи, класи, нації, держави.

Об'єктом конфлікту завжди є дефіцитний ресурс. Це, наприклад, одне директорське крісло, на яке претендують декілька кандидатів.

Предметом конфлікту є об'єктивно існуюча або уявна проблема, яка виступає причиною суперечки між суб'єктами. Власне кажучи, це і є протиріччя, заради вирішення якого і починається боротьба.

Причини конфлікту можуть бути як об'єктивними і суб'єктивними: наявність соціальної нерівності, різноспрямованість ідеологічних засад, соціально-психологічні та морально-етичні причини.

Значимість конфлікту для суспільства найкраще розкривається через функції, які він виконує у суспільстві. Серед основних можна назвати сигнальну, інформаційну, диференціюючу і динамічну функції. Як бачимо, із самої назви, сигнальна функція "сигналізує" про певний стан суспільства. Якщо є конфлікт, значить є певна проблема, яка потребує негайного вирішення.

Існують різноманітні класифікації соціальних конфліктів:

• За формами прояву виділяють соціально-економічні, етнічні, міжнаціональні, політичні, ідеологічні, релігійні, сімейні, військові, юридичні, побутові.

• За принципом доцільності-недоцільності - неминучі, необхідні, вимушені, функціонально невимушені.

• За принципом динаміки — стихійні, заплановані, спровоковані, ініціативні, короткочасні, тривалі, затяжні, керовані, некеровані,ті, що спонтанно припиняються; припиняються під дією засобів, віднайдених протиборствуючими сторонами; вирішуються за втручання зовнішніх сил.

• За складом конфліктуючих сторін — внутріособистісні, міжособистісні та групові, міжгрупові, конфлікти в організаціях.

• За гостротою вияву — мирні і збройні, явні і скриті.

• За особливостями протікання — прості (бойкот, саботаж, переслідування, вербальна та фізична агресія) та складні (суспільний протест, бунт, соціальна революція, війна).

При всій різноманітності критеріїв класифікації соціальних конфліктів кожен з них відіграє важливу роль у вивченні причин, значення, наслідків конфліктів для функціонування і розвитку суспільства.

Конфліктологи розглядають такі способи розв'язання конфліктів: компроміс, співробітництво, домінування, пристосування, згода, втеча. При цьому вони пропонують дотримуватись правил безконфліктної поведінки.

Суть їх в наступному:

(прагнути адекватно оцінити власну поведінку у конфліктній ситуації, зрозуміти точку зору опонента,уникати звинувачень на адресу опонента, контролювати свої емоції та закликати протилежну сторону діяти аналогічно).

Можна запропонувати дещо іншу стадійність управління конфліктним процесом. Першою дією з управління конфліктом слід вважати його інституціоналізацію - встановлення чіткої процедури врегулювання цього конфлікту. Первісний конфліктний аналіз має отримати подальший розвиток у рішеннях державних органів і в нормативних актах. У такий спосіб ліквідується розрив між владними структурами й наукою. В даному разі мова повинна йти про конфліктний моніторинг, тобто про інфраструктуру дослідницьких центрів, лабораторій, громадських служб, процедур відстеження й нейтралізації вибухонебезпечних ситуацій.

Наступний етап - легітимізація конфлікту: він має показати, наскільки добрі чи погані норми та правила, що виступають у формі законів, указів, протоколів, меморандумів.

Подальший етап управління конфліктом - структурування конфліктуючих груп.

Завершальний етап управління конфліктом - редукція, тобто послідовне ослаблення конфлікту завдяки переведенню його на інший рівень. Як базовий інструмент для реалізації даної процедури використовується шкала, що охоплює можливі рівні напруженості конфліктів. Застосовуються такі варіанти: "друг - союзник - партнер - співробітник - суперник - противник" і т. д.

* Феміні́зм являє собою набір рухів та ідеологій, спрямованих на визначення, створення і захист рівних політичніх, економічних і соціальних прав жінок. Це включає в себе прагнення до встановлення рівних можливостей для жінок у сфері освіти та зайнятості. Феміністка обо фемініст це людіна, как є адвокатом або прихильником прав і рівності жінок.

* Ане́ксія (лат. annexio — приєднання) — це насильницьке захоплення державою всієї або частини території іншої держави або народу і включення її до свого складу. За міжнародним правом анексія — один з видів агресії і в наш час спричиняє міжнародно-правову відповідальність.

Так, наприклад, Боснія і Герцеговина, що перебувала під окупацією (тобто фактичним контролем) Австро-Угорщини з 1878-го, була анексована нею тільки в 1908 році, а до того вважалася формально територією Османської імперії.

Білет №5

⇐ Предыдущая3456789101112Следующая ⇒

Поделиться: