Мова зорових образів і словник форм

Існує форма подання інформації наочна, яка зрозуміла всім. Такою формою є графіка. Широке використання графічних засобів призвело до підвищення вимог до точності, швидкості й надійності сприйняття, запам’ятовування та перероблення інформації людиною.

Опанування технікою візуалізації науково-технічної інформації, уміння подати її у вигляді ясного і простого малюнку має велике значення для фахівця-картографа. Графічна мова є важливим професійним інструментом.

Досвід дослідження і проектування різних інформаційних засобів показав, що будь-який графічний засіб відображення інформації повинен пророблятися не тільки в межах вузького професійного завдання з метою відтворення конкретного змісту, але і як об’єкт естетичного сприйняття.

Якщо сутність тексту розкривається словами, то зображення говорить мовою форми. Можливості та обмеження візуальної мови є визначальними чинниками при виявленні відомостей про даний об’єкт, який можна передати за допомогою графічних образів. Комунікативні можливості графічної мови можна продемонструвати, наприклад, якщо до об’єкта поставити головні питання: що, як, скільки і де?

Таким чином, що є об’єкт, який він – питання стосовно його зовнішнього вигляду, його фізичної будови або організації його частин по відношенню до цілого.

Як той чи інший об’єкт дійсності – питання стосовно його фізичного руху, логіки, співвідношення руху об’єкта з рухом його частин, процесу функціонування об’єкта.

Скільки – кількісна сторона поняття про об’єкт, стосовно фізичних розмірів об’єкта, його кількості, тенденції його підвищення або зменшення, співвідношення його частин з цілим. Кількісний аналіз об’єкта, як і його зображення включає в себе процес абстрагування.

Де знаходиться об’єкт – питання щодо місця об’єкта в просторі, відносно інших об’єктів.

Якість візуального як і словесного досягається не тільки як результат довготривалого досвіду, але й на основі знання мови та розуміння принципів її ефективного використання. Як і інші мови, візуальна мова має свої ресурси та можливості – словник елементів форми, граматику просторової організації, ідіоми об’ємної перспективи і синтаксис фразеровки образів.

Форма характеризується п’ятьма основними елементами: точкою, лінією, плоскою формою, кольором і текстурою. Ці елементи складають словник форм, які є в нашому розпорядженні для графічного подання інформації.

Точка в теоретичному сенсі не має виміру і вказує на місце розташування і положення. Як зображувальний засіб вона характеризується концентрацією форм у певному центрі, який притягує і фіксує зоровий фокус.

У графічній практиці точка може мати різні розміри, форму і кольоровий тон. Вона може виступати в якості символу, що відображає будь-який специфічний об’єкт або ідею. Точці можна надати складної форми, можна збільшити, щоб легше її знайти. Як зоровий центр вона може мати вигляд кола, або схрещених ліній. Літери і цифри як частини графічного зображення часто сприймаються як точки.

Лінія є одновимірне утворення і вказує напрям, протяжність або рух. Як елемент форми лінія може застосовуватися для відображення траєкторії або маршруту для позначення меж або ділення.

Лінійна форма може змінюватися за товщиною, довжиною, структурою, характером, насиченістю і напрямом. Головна властивість лінії – її здатність вказувати напрям. Лінії можуть бути точковими або неперервними. Сукупність відрізків і точок такої лінії сприймаються оком як єдина лінійна форма. Лінія може мати символічний зміст. Змінюючись за товщиною, лінія може вказувати на зміну величини. Слова і речення, як візуальні елементи, також можуть утворювати лінії.

Фігура  (плоска, об’ємна форма) – двовимірне або тривимірне утворення. Простір що вона займає співпадає з площиною малюнка. Фігури використовують для позначення контуру, площі, абрису, обрамлення або меж. Фігури характеризуються будовою своїх меж, розрізняються за розмірами, за розподіленням насиченості її частин, за положенням в просторі, за правильністю (неправильністю) абрисів. Форма може бути суцільною або мати контур. Сукупність слів або речень може сприйматися як форма. Декілька фігур можуть бути об’єднані в групу, вдавати уяву про велику фігуру.

Тон або колір – якість яка відноситься до ступеня світлоти або темноти. За відсутністю кольору, тон є просто відтінком сірого.

У якості фону для групи об’єднаних елементів використовують дуже світлі тони. Світлі відтінки більш чітко виявляють площу або структуру, на яку чорним кольором наносять значимі форми. Світло-середні відтінки достатні для опису деталей форми, і водночас несуттєві, на які можна нанести темні формоутворюючі елементи. Темно-середні відтінки, у якості фона, забезпечують контраст для сприйняття малих світлих або другорядних чорних форм.

Текстура є якістю поверхневої структури рисунка. Вона залежить від фізичної будови об’єкта, але відчувається оком а не рукою. Текстура утворюється скупченням малих частинок у визначену систему.

Характер текстури змінюється в залежності від структури її елементів і проміжків між ними. Залежить текстура і від закону розподілення цих елементів – випадковий чи регулярний. Текстури бувають абстрактними, символічними або описовими. Відрізняються між собою світлотою (тоном).

 

Граматика простору

Якою б не була фігура, для її існування необхідна поверхня. Фізична площина рисунка – це просто пласка поверхня аркуша, на яку наноситься рисунок, але в зоровому сприйнятті вона функціонує як тривимірний простір, що необхідно враховувати. На практиці просторова організація може бути плоскою (одноплановою), багатоплановою або неперервною (об’ємною).

Плоский простір є тоді, коли форма скоріше є об’єктом на сторінці, ніж образом на ній. Є різні способи “утримання” форми на плоскій поверхні.

1. Використання форм, що нагадують фронтальну поверхню, тобто головні контури яких складають прямі лінії.

2. Об’єднання подібних форм встик.

3. Об’єднання встик неподібних форм.

4. Асоціація паралельності, відображення символів у відповідності з реальними відношеннями їх розмірів.

5. Однакові розміри або масштаб зображення форм різнорідної фізичної структури.

6. Єдиний характер контурів фігур.

7. Рівномірна або єдина текстура.

8. Об’єднання неподібних або неправильних елементів форм в добре розпізнану плоску конфігурацію.

Багатопланове зображення розбиває форму фігури на декілька окремих площин. Одна з них це площина малюнка, інші ті що образно розташовані перед нею. Для створення уяви про розміщення об’єктів в різних площинах використовують наступні прийоми:

1. Накладання або перекривання форм.

2. Асоціація відстані через різні розміри засновані на досвіді.

3. Надання нерівних розмірів формам схожої структури.

4. Надання різної ваги лінійним формам.

5. Кольоровий контраст, чим слабші відтінки, тим вони здаються більш віддаленими.

6. Різна різкість зображення для створення уявлення розмитості форм.

7. Накладання текстур.

8. Композиційне роз’єднання елементів форми.

Неперервний простір об’ємний за своєю природою. Для досягнення ефекту об’ємності використовують наступні прийоми:

1. Світлотіні, тобто імітація різного освітлення різних ділянок форми.

2. Асоціація форм з реальними.

3. Використання різних відтінків кольору, більш світла форма віддаляється.

4. Відмінність у фокусуванні.

5. Накладання більш близьких форм на більш далекі.

6. Зменшення проробки текстури у об’єктів віддалених.

 

12345678910Следующая ⇒

Поделиться: